Целевич Юліан


Целевич Юліан Андрійович
 (*1843, Павелча — †1892, Львів) — український історик, діяч Просвіти, галицький педагог, культурно-громадський подвижник українського духовного відродження другої половини XIX століття.

Коротка біографія

   Народився відомий вчений і педагог 23 березня 1843 року в селі Павельчі (сьогодні Павлівка Тисменецького району) в родині священика. Навчався в Станіславській гімназії у 1853-1861 роках, а також у Львівській духовній семінарії (1861-1865 рр.), пізніше слухав лекції у Львівському університеті на філософському факультеті, на який вступив у 1865 році. Юнак слухав не тiльки богословськi виклади, а й лекцiї вiдомого тодi iсторика, згодом професора Вiденського унiверситету Генрiха Цайсберга.
    Через рік, у 1866, Юліан перевівся до Віденського університету. дЧерпаючи глибокi знання вiд професорiв Ашбаха, Бiдiнгера, Єгера, Сiмонiя та iнших світил науки, Юліан Целевич у листопаді 1868 року у Відні блискуче склав екзамени з історії й географії, а також кваліфікаційний іспит на звання доктора філософії та історії.
 Повернувшись до Львова, працював заступником учителя в німецькій гімназії.
    В 1871 - 1875 роках вчителював у Станіславській гімназії, де відзначився як громадський діяч і став улюбленцем студентської молоді. Мелітон Бучинський в листі до М.Драгоманова писав зі Станіславова 25 січня 1872 р.: "Тут настав від падолиста професором гімназії Улян Целевич, колись голова "Січі", нині перший професор громадський, та й через малий час довів до того, що хлопці за ним, як в дим".
 Юліан Целевич відзначився як відомий громадський діяч, поборник національно-культурного відродження, був обраний головою "Просвіти", "Січі", членом Українського педагогічного товариства і "Рідної школи". Загальні збори Товариства імені Шевченка обрали Ю.Целевича своїм головою. Був першим упорядником наукових записок "Записок НТШ" - фундаментального видання, яке славилося не лише в Галичині, але й у всій Європі.
    В 1878 році Юліан Целевич стає доктором фiлософiї, а за кiлька мiсяцiв до своєї кончини, вiн не доживши i до полудня вiку, на шостих загальних зборах Наукового Товариства iм.Шевченка був обраний головою цього Товариства.
   Раптова смерть на 49-му році життя оповила сумом всю Галичину. Його поховали при величезному зібранні народу у Львові на Личаківському кладовищі, де згодом вдячні шанувальники таланту поставили пам'ятний обеліск. Пізніше його учень Богдан Барвінський присвятив своєму вчителеві працю "Доктор Юліан Целевич. Його наукова діяльність на полі української історіографії і етнографії в світлі зовнішніх і новітніх дослідів", яка була опублікована з нагоди 35-річчя смерті вченого і педагога.

Творчі набутки

 Юлiан Андрiйович Целевич залишив науковцям, широким колам народознавцiв значну спадщину, яка повинна стати в наш час предметом сумлiнних дослiджень iсторикiв, мистецтвознавцiв, етнографiв.
  Три основні праці принесли Ю.Целевичу визнання як дослідника історії Галичини. "Дещо за поселеннє Угорської України русинами і за унію церкви православної угорських русинів з Римом" (1868), "Історія Скиту Манявського" (1887 р.) і "Опришки" (1882-1891 рр.). Ю.Целевич присвятив свої дослідження рідному краю, де він народився, учителював (у Монастирчанах біля Солотвина та в Станіславській гімназії), слухав легенди про опришків Довбуша, мандрував з учнями і студентами до скитських руїн.
     Творчий набуток Юліана Целевича є доволі багатогранним з ухилом в історично-дослідницьку стезю і більшістю дослідників його життя й творчості - були сформовані по тематичним напрямкам:
1- історично-наукові й джерелознавчі студії:
* «Дещо за поселеннє угорської України русинами i за унiю церкви православної угорських русинів з Римом» (1868)
* «Історичний причинок до нашої матирології i рицарської слави» (1880)
* «Чи було в Польщi невольниче підданство?» (1881)
* «Дещо про Львів перед 100 роками і про триразовий приїзд Йосифа ІІ до того міста» (1883)
* «Облога міста Львова в р. 1672» (1883)
* «Перехід козаків через Покутє до Молдавії в р. 1739» (1885)
* «Клопоти міста Львова з кагалом жидівським в половинi XVII віку i погром жидів у Львовi 1664 року» (1886)
* «Росiя i Китай i дещо про Кульджу» (1886),
* «Три судовi розправи перед 150 роками» (1887),
* «Нiчний напад на дiм Маркiянового (М.Шашкевича) дiда о.Романа Авдиковського в Пiдлисеї» (1887)
2- дослідження та архіварізація матеріалів щодо Скиту Манявського та релігійні розвідки:
* «Історія Скиту Манявського»
* «Збірник грамот, листів i деяких судових документів, дотичних того монастиря» (1887)
* «Матерiали до життєпису Iова Княгинського, про заснування Маняви»
* «Життє просвiтителiв слов"ян святих рiвноапостольних Кирила i Методiя»(1891)
3- Шкіци (розвідки) на тему Опришківського здвигу:
* «Про Олексу Довбушука та єго попередників i наступників» (1882)
* «Ще дещо про Олексу Довбушука та єго наступників» (1888)
* «Дальшi вістi про опришків ватаги: Олекса Довбушук i Василь Баюрак» (1890)
* Фольклорно-етнографiчний есей «Останнi iсторичнi вiстi про опришкiв ХVIIIст.»
* «Iван Бойчук, другий наступник Довбушука»
* «Ще деякi перекази й легенди про Олексу Довбушука» (1891)
4- Причинки до демонологiї - пізнавальні ессеї та інші казки, перекази, легенди, приказки, мiфи, повiр"я:
* «Закопанi грошi»
* «Зачарованi грошi»
* «Як горить скарб»
* «Нечистi мiсця»
* «Знахарi»
* «Ворожбити»

  Ще за життя вченого вийшов у світ упорядкований ним 1-й том, присвячений українському письменству, де були зібрані значні літературознавчої ваги матеріали: твори М.Грушевського «Громадський рух на Вкраїні-Руси в XII ст.». Т.Рильського «Студії над основа ми розкладу багатства. Часть I», О.Кониського «Дитинний вік Т. Г. Шевченка: крит.-біогр. нарис», О.Колесси «Українські народні пісні в поезіях Богд. Залєського: Літ.-крит. студія», О.Барвінського «Про заснованнє і теперішній розвиток товариства ім. Шевченка у Львові.» Коли ж з"явився 2-й том: «Записки НТШ» (Львів,1893), на ньому було зазначено: «Незабутній пам`яті Д-ра Уляна Целевича. Наукове Товариство імені Шевченка".
За свiдченням В.Барвiнського вiн разом iз А.Вахнянином готував пiдручник української iсторiї для середнiх шкiл (однак рукопису в архiвах не виявлено). Серйозним з науково-просвiтницького боку й актуальним з огляду на нацiонально-полiтичну ситуацiю є ряд дослiджень Ю.Целевича про стан галицького шкiльництва, зокрема до часiв Йосифа П. У рядi нiмецькомовних монографiчних i популярних видань вчений доходи ть висновку, що з "тих шкiл не було i не могло бути в Галичинi великого хiсна", бо основною метою була "германiзацiя краю, а не просвiта народу"/

Корисні посилання
* Оповідь про Юліана Целевича
* Музей імені Юліана Целевича
Comments