Робота не для робота


гуморестка

   В одній із шкіл трапилась цікава-прецікава подія. Одної чудової днини привезли туди робота. Людиноподібного. Зібрав директор учителів на педраду та й каже:
 — Віднині, товариші, розпочинається нова ера в нашій роботі. Наш колектив, товариші, поповнився вчителем-роботом. На перших порах, товариші, доручимо йому виконувати всю так звану формальну роботу вчителя: писати різні плани - річні, піврічні, на чверть, на місяць, на тиждень і обов’язково - на урок, незалежно від педагогічного стажу. Складатиме він також характеристики, випускатиме за учнів стіннівки, одне слово, товариші, усі ті двісті з гаком різних письмових робіт, що припадають на кожного з нас. Щоб не було нарікань, товариші, на несправедливість, кинемо жереб, кого він, тобто робот, замінить на один місяць.
   Жереб кинули. Щасливець зрадів. І робот приступив до роботи. Спочатку все йшло, як слід: машина справлялася з чималим обсягом роботи, їсти-пити не просила, зарплати не вимагала, начальство всілякими проханнями не дратувала. Працювала, щоправда, без вигадки, без емоцій, але формально все було на належному рівні.
   Минув місяць. Директор, як це ведеться в подібних випадках, уже зібрався звіт у райвно писати. Так і так, мовляв, прекрасного помічника в особі робота-трударя маємо... Однак... Вийшов з ладу електронний помічник. Тож довелося констатувати:
“Робот покладених на нього надій не виправдав - перегорів на роботі. Звична учительська праця виявилася йому не під силу. Висновок: живий учитель надійніший. Він, буває, посердиться, а потім “перегорить” і виконує покладені на нього обов’язки й надалі.
P. S. Особисте прохання. Може, на базі є робот, котрий міг би заміняти хоч у дечому директора школи. Бодай писав би інформації й довідки у райвно, облоно, міністерство. Бо через ті папери дітей місяцями не бачу...”

Comments