Ярош Ярослав


Ярослав Євстахійович Ярош (*3 серпня 1950, Королівка, Коломийський район — український поет, письменник, композитор і сценарист, публіцист, літературознавець, перекладач, режисер, композитор, художник та громадський діяч. Член Спілки письменників України з 1979 року.. Лауреат премій імені Мирослава Ірчана, імені М. Старицького, імені Т. Мельничука та імені М. Шашкевича (Канада).

Коротка біографія

   Ярослав Ярош народився 3 серпня 1950 року в селі Королівка Коломийського район, що на Івано-Франківщині. Після закінчення двох Коломийських шкіл: спершу - восьмирічної № 3, потім ще - середньої № 2 він подався на науку до Львова. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені І. Я. Франка (1973).<
    Працював у редакціях Тлумацької і Городенківської районних, Івано-Франківської обласної молодіжної газет. Живе й працює в Івано-Франківську. Кореспондент журналу «Україна» (Київ) по Прикарпаттю.
     Був учасником VI Всесоюзної наради молодих письменників у Москві, Всесоюзного фестивалю молодих поетів у Полтаві, кількох семінарів з драматургії — в Піцунді (Абхазія), Києві, Севастополі, Ірпені.

Творчі набутки

    Ярош — автор драми-хроніки «Горно пекельне (Степан Руданський)», п'єсу в листах і новелах «Біла лілія (Василь Стефаник та Ольга Кобилянська)», трагедію «Репресії», історичну драму у віршах «Топір помсти (Олекса Довбуш)», ліричну драму «Горда княгиня (Іван Франко та Юзефа Дзвонковська)», діалоги «Жіноцтво (Симпатії Івана Франка)», епістолярну драму «Дорогий хтосічок (Леся Українка і Ольга Кобилянська)», повість «Листи до мами» (про В. Стефаника), кілька п'єс-інсценізацій, зокрема, за творами М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Утікачі» («Дорогою ціною»), І. Франка «На дні», «Не спитавши броду», «Лис Микита й Вовк Неситий», «Синій фарбований Лис», А. Головка «Серце болить від неправди» («Бур'ян»), Ганса Христіана Андерсена «Співцю потрібна воля» («Соловей»), кіносценарій художнього фільму «Ходить Довбуш…».
Сценарист
    Першим в Україні (у січні 1989 року) вивів на сцени Івано-Франківська, Коломиї, сіл краю обрядове новорічне рядження «Меланку». Започаткував у прикарпатській журналістиці одночасно з випуском газет, брошуровані видання художньо-публіцистичих додатків. Автор сценаріїв та режисер-постановник сценічних композицій «Між терням 5 квітом» (1990), «Орли. Карпатські месники. Опришки», «Ареште. Репресії. Розстріли» (1995), «На крилах Лесиних пісень» (1996), інших.
Вірші і музика
     Створив як композитор понад 20 пісень на вірші свої та інших поетів (збірка «Тайстра», 1993). На поезії Ярослава Яроша композитори написали більше 30 пісень.
     Як редактор-упорядник видав збірник «Надсяння» (1992) та антологію українсько-польської поезії десятьох авторів «На спустілому полі — Oscre kamienie (Гостре каміння)».
Переклади
    Окремі вірші Ярослава Яроша перекладено білоруською, абхазькою, башкирською, молдавською, узбецькою, румунською, польською мовами.
Переклади Я. Яроша вміщено в українських збірках Василя Федорова, Людмили Татьянічевої, Андрія Вознесенського, Сергія Вікулова, Генадзя Буравкіна, Лівіу Даміана, Сагінгалі Сеїтова, Серафима Попова тощо.

     Ярослав Ярош писав ще й під псевдонімами: Яромир Славич, Славомир Явір, Назар Мечияр, Василь Софіюк, Степан Ваасилик і є автором збірок віршів:
* «Ярінь» (1978)
* «Солов'їна діброва» (1982)
* «Всі сторони світу» (1985)
* «Борозна обрію» (1987)
* «Тернові яри» (1991)
* «Полинові яблуні» (1994)
збірки віршів для дітей:
* «Перепілчина сопілка» (1981)
* «Мурашечка Адель» (1992)
* «Півник на бантині» (1993)
* «Яка сорочка у ріки» (1995)
в перекладі російською мовою «Десятеє яблоко» (М., 1990)


Comments