Основні відомості про Сонячну систему

Тисячі років люди вдивлялися в нічне небо. Вони помічали, як яскраві вогники рухаються по небу, і мріяли хоч щось дізнатися про них. Вивчення планет почалося давно, коли перші астрономи помітили, що 5 зір (планети, які можна бачити без телескопа) яскравіші за інших.

Стародавні греки саме ці зорі назвали планетами, що означає «мандрувати».

 

Римляни назвали ці 5 планет на честь своїх богів:

·         Меркурій;

·         Венера;

·         Марс;

·         Юпітер;

·         Сатурн.

Інші планети було відкрито пізніше.

Закони руху планет навколо Сонця відкрив німецький учений Йоган Кеплер, а пояснив цей рух Ісак Ньютон. Саме завдяки дії на планети сил всесвітнього тяжіння вони не можуть полетіти в космічний простір, а рухаються навколо Сонця по еліптичним орбітам.

9 планет, що обертаються навколо Сонця, і саме Сонце утворюють

 

Сонячну систему.

Одна з планет Сонячної системи більша за нашу

Землю в 11 разів, а друга — розміром з Місяць. Одна планета оточена кільцями з льоду, а на другій температура поверхні сягає 482 С. У однієї планети є 21 супутник, подібний до нашого Місяця, інші ж узагалі не мають супутників. Деякі — тверді й кам’янисті, інші складаються з газу.

Сучасні вчені поділили планети на «зовнішні» і «внутрішні» .

Внутрішні планети називають земними, оскільки вони щільні, кам’янисті й тверді. До цього класу планет належать:

Планети сонячної системи

  1. Меркурій;
  2. Венера;
  4. Марс.

Зовнішні планети газоподібні, вони більші за розміром за земні, але менш тверді.

 До зовнішніх планет належать:

  1. Юпітер,
  2. Сатурн,
  3. Уран,
  4. Нептун,
  5. Плутон (із 2006 року не вважають планетою).

 Остання зовнішня планета — Плутон — найбільш унікальна, оскільки вона не земна і не газоподібна.