Методичні рекомендації

Методичні рекомендації щодо роботи вчителя фізики в школі


ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ

Роботи з удосконалення сучасного уроку

Загальновідомо, що основною формою організації навчальних занять у школі є урок. Саме ця форма організації навчальних занять дозволяє поєднувати роботу класу в цілому й окремих груп учнів з індивідуальною роботою кожного учня. Урок — вирішальна ланка у навчальному процесі, і якість знань учнів з предмета залежить перш за все від науково-методичного рівня кожного уроку і системи уроків в цілому.

Протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над удосконаленням уроку. Твердо переконаний, що нова структура уроків передбачає новий зміст, новий рівень навчання.

Від чого відштовхуюсь у системі роботи з вдосконалення уроку?

Для забезпечення виконання дидактичних завдань уроків відповідно до їх мети використовую різні форми роботи, надаючи перевагу активним методам навчання, здійснюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостійної і творчої роботи. Я — за проблемно-пошуковий метод викладання нового матеріалу, створення на уроці ситуацій успіху, використання системи дидактичних посібників, різнорівневих вправ і тестових завдань.

Значну увагу приділяю визначенню форм взаємодії вчителя й учнів, добору таких методів роботи, які роблять процес навчання осмисленим, сприяють формуванню й розвитку в учнів логічного мислення, бажання вчитися, самоосвіті й самореалізації учнів.

Головним недоліком на уроці вважаю подання учням готових знань.

Розробляючи моделі сучасного уроку, застосовую психодіагностику, мікродослідження, практичне впровадження технології. Зробивши головним об'єктом уваги індивідуальність учня, працюю над створенням «банку даних» про індивідуальні можливості учнів, розробляю методики анкетування, тестування, спостереження. Основну увагу приділяю проведенню порівняльного аналізу результатів атестацій, тематичних та семестрових заліків, підсумків ДПА, участі в предметних олімпіадах, творчих конкурсах.

У зв'язку з цим розробив пам'ятку про вимоги до уроку:

1. Кожний урок розглядаю як окрему ланку у загальному ланцюгу уроків теми.

2. Кожний урок повинен мати закінчений характер і розв'язувати певні навчальні і виховні завдання.

3. На кожному уроці слід залучати учнів до активної участі у навчальному процесі, вчити їх самостійно здобувати знання.

4. Кожний урок повинен бути ефективним!

Як приклад опишу модель уроку з використанням інтерактивних форм навчання.

І. Розминка. Її головна функція — створення сприятливого психологічного клімату для розвитку дитячої особистості.

II. Обґрунтування навчання. Кожна тема уроку має бути обґрунтованою, усвідомлюватись теоретично і викорис­товуватись на практиці.

III. Ступінь актуалізації. На даному етапі учні активно пригадують, що вони знають з цієї теми, встановлюють рівень власних знань, доповнюють наявні відомості новими знаннями.

IV. Ступінь усвідомлення змісту. На даному етапі учень здобуває нову навчальну інформацію. Вчитель всебічно сприяє, щоб учень самостійно аналізував та отримував інформацію, перевіряв своє особисте розуміння цієї інформації.

V. Ступінь рефлексії. Учень висловлює засвоєну інформацію своїми словами і стає власником ідеї. Між учнями відбувається обмін думками, їх аналіз, відбір, приймаються рішення.

Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають переважати:

• інтелектуальна активність;

• допитливість;

• компетентність;

• вміння дискутувати;

• незалежність мислення;

• самокритичність.

У сучасному уроці надзвичайно важливо продумувати кожен окремий його елемент. Необхідно вміти визначати педагогічні ситуації, що ведуть до розпізнавання, упорядкування й систематизації знань, виявлення і пояснення суті досліджуваного, перетворення і застосування знань на практиці.

Якою повинна бути робота вчителя з виділення основних моментів уроку?

Це перш за все:

• визначення місця уроку в розкритті теми. Підставою для визначення місця уроку служить загальноприйняте планування теми. Воно дає вчителю можливість усвідомити значення певного уроку в системі інших;

• виділення основної дидактичної мети: засвоїти знання; конкретизувати їх чи розширити; поглибити, застосувати, проконтролювати уже наявні знання; опанувати нові вміння;

• формулювання освітніх, виховних й розвиваючих завдань уроку. Вимоги програми до знань і умінь, а також аналіз змісту матеріалу в підручнику дають можливість сформулювати завдання уроку.

Аналізуючи зміст матеріалу, виділяють те, що підлягає вивченню. Зміст матеріалу дозволяє виділити можливості ознайомлення учнів з методами наук (експериментальний, теоретичний, спостереження та ін.).

Аналізуючи зміст матеріалу, слід уточнити завдання з виховання і розвитку учнів, що будуть розв'язуватися на цьому уроці.

Свою головну роль — роль педагога — на кожному уроці бачу в наступному: навчити учнів самостійно аналізувати інформацію, бачити прорахунки у висловлюваннях однокласників, аргументувати свою думку, вміти відстоювати або переглядати її в разі необхідності, відшукувати оптимальні рішення.


Наукова організація роботи вчителя фізики

Головне завдання наукової організації педагогічної праці, на мій погляд, полягає в тому, щоб підвищувати ефек­тивність навчально-виховної роботи при мінімумі затрат енергії і часу.

За час роботи у вчителя накопичується багато друкованого матеріалу, який він застосовує під час підготовки до уроків, у процесі позакласної роботи з учнями. Для того, щоб краще орієнтуватися в цьому матеріалі, вико­ристовувати його повторно, корисно мати власну картотеку (банк даних). Таку картотеку я складаю впродовж багатьох років.

Картотека має розділи:

• «Видатні вчені»;

• «Сторінки історії фізики»;

• «Фізика і техніка»;

• «Винаходи, відкриття»;

• «Позакласна робота»;

• «Експеримент»;

• «Методика викладання»;

• «Астрономія»;

• «Новітні освітні технології».

Навчання учнів самоконтролю під час вивчення фізики

Спостерігаючи за своїми учнями, я переконався в тому, що дехто з них можуть самостійно опанувати новий матеріал. Я одержав такі статистичні дані: можуть самі засвоїти навчальний матеріал приблизно 12 % учнів 7 класу, 16 % восьмикласників, близько 20 % дев'ятикласників, 25 % учнів 10-11 класів. Більшість учнів не готові до самоосвіти навіть у випускному класі.

На мою думку, кожен творчо працюючий вчитель прагне, щоб учні свідомо оволодівали фізикою (предметом, що формує сучасне розуміння закономірності будови світу) та розуміли, як отримуються наукові знання; вчилися використовувати спостереження, висувати гіпотези, робити теоретичні висновки та проводити експерименти.

Щоб навчити учнів самостійно працювати, я формую у них прийоми навчальної діяльності за допомогою структурно-логічних схем, блок-схем, різноманітних алгоритмів, які не допускають хибних кроків, спільно з ними складаємо «правила» проведення спостережень, постановки експерименту, розв'язку задач і т. ін. Серед цих дій важливе місце посідає навчання учнів самоконтролю за своєю діяльністю.

Як я це здійснюю? Перш за все привчаю їх систематично ставити собі запитання, починаючи із загальних: «Яка мета даної дії (Для чого я це роблю?)», «Чи правильно я чиню?» — і, згідно з відповідями, коригувати свою роботу. Далі навчаю учнів оперувати фізичними величинами і формулами, а перевіряти свої дії — за допомогою математики.

Справа в тому, що багато хто скаржиться на слабку математичну підготовку школярів, і, дійсно, впадає в очі невміння проводити навіть найпростіші перетворення, формул; наприклад, дехто з учнів класу не може визначити будь-яку величину формули. 

Значить, «винна» тут не погана математична підготовка учнів, а психологічна проблема переходу від математичних позначень до фізичних. 

Саме тому я раджу учням, виконавши перетворення фізичних формул, провести над отриманим результатом самоконтроль: оцінити його правильність за допомогою математичних дій (наприклад, відшукати фізичну величину як частку чи дільник).

Проводжу також уроки, які спрямовані на формування і розвиток вмінь аналізувати свою роботу, знаходити і ви­правляти допущені помилки. Це уроки обговорення результатів виконаних самостійних та контрольних робіт, уроки аналізу тематичного оцінювання. Щоб учні набули такого вміння, організовую поетапну самооцінку виконаних завдань. Під час аналізу, наприклад, перших контрольних робіт показую на дошці правильне розв'язання завдань, щоб кожен міг порівняти їх із власними, побачити свої помилки і записати правильний розв'язок. Тим. Хто помилився, ставлю запитання: «В чому була твоя помилка?», «Що слід знати, щоб не повторити її?» і т. ін. На наступному етапі під час аналізу контрольної роботи учні знову отримують її текст, а на дошці я записую лише правильні відповіді до завдань. Знаючи правильну відповідь, учні повинні відшукати свою помилку (якщо вона була допущена) і виправити її. Якщо хтось із них зробити це не може, на допомогу приходять консультанти. Самостійне виправлення помилки оцінюється додатковими балами. На третьому етапі виконання контрольної роботи піддається уже самоперевірці: учні вдома за допомогою підручника і записів у робочому зошиті аналізують правильність свого розв'язку завдань, а потім на уроці коротко характеризують свою роботу: якщо є необхідність, то говорять про те, з чим не впорались і яких припустилися помилок (у зошитах у них повинні бути записані правильні розв'язки).

Критерії оцінювання з інформатики

опубліковано 9 квіт. 2011 р. 23:48 Сергій Літвінчук

ЗАГАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ІНФОРМАТИКИ

 

Рівні навчальних досягнень

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень

 

 

 

Початковий

1

Учень розпізнає окремі об’єкти, явища і факти предметної галузі; знає і виконує правила техніки безпеки під час роботи з обчислювальною технікою (ОТ)

2

Учень розпізнає окремі об’єкти, явища і факти предметної галузі та може фрагментарно відтворити знання про них.

3

Учень має фрагментарні знання при незначному загальному їх обсязі (менше половини навчального матеріалу) за відсутності сформованих умінь та навичок.

 

 

 

 

 

Середній

4

Учень має початковий рівень знань, значну (більше половини) частину навчального матеріалу може відтворити репродуктивно; з допомогою вчителя може виконати просте навчальне завдання; має елементарні, нестійкі навички роботи на комп’ютері.

5

Учень має рівень знань вищий, ніж початковий; може з допомогою вчителя відтворити значну частину навчального матеріалу з елементами логічних зв’язків; має стійкі навички виконання елементарних дій з опрацювання інформації на комп’ютері.

6

Учень знайомий з основними поняттями навчального матеріалу; може самостійно відтворити значну частину навчального матеріалу і робити певні узагальнення; вміє за зразком виконати просте навчальне завдання; має стійкі навички виконання основних дій з опрацювання інформації на комп’ютері.

 

 

 

 

 

 

 

Достатній

7

Учень уміє застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях; може пояснити основні процеси, що відбуваються під час роботи інформаційної системи та наводити власні приклади на підтвердження деяких тверджень; уміє виконувати навчальні завдання, передбачені програмою.

8

Учень уміє аналізувати навчальну інформацію, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність; самостійно виправляє вказані вчителем помилки; самостійно визначає спосіб розв’язування навчальної задачі; вміє використовувати інтерактивну довідкову систему.

9

Учень вільно володіє навчальним матеріалом, застосовує знання на практиці; вміє узагальнювати і систематизувати навчальну інформацію; самостійно виконує передбачені програмою навчальні завдання; самостійно знаходить і виправляє допущені помилки; може аргументовано обрати раціональний спосіб виконання навчального завдання; вільно володіє клавіатурою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Високий

10

Знання, вміння і навички учня повністю відповідають вимогам державної програми. Учень володіє міцними знаннями, самостійно визначає проміжні цілі власної навчальної діяльності, оцінює нові факти, явища; вміє самостійно знаходити додаткову інформацію та використовує її для реалізації поставлених перед ним навчальних цілей; судження його логічні й достатньо обґрунтовані; має певні навички керування операційною системою.

11

Учень володіє узагальненими знаннями з предмета; вміє планувати особисту навчальну діяльність, оцінювати результати власної практичної роботи; вміє самостійно знаходити джерела інформації і використовувати її відповідно до мети і завдань власної пізнавальної діяльності; використовує набуті знання і вміння у нестандартних ситуаціях; уміє виконувати завдання, не передбачені навчальною програмою; має стійкі навички керування інформаційною системою.

12

Учень має стійкі системні знання та продуктивно їх використовує, стійкі навички керування інформаційною системою в нестандартних ситуаціях; уміє вільно використовувати нові інформаційні технології для поповнення власних знань та розв’язування задач.

 


Критерії оцінювання з фізики

опубліковано 9 квіт. 2011 р. 23:40 Сергій Літвінчук

Під час визначення рівня навчальних досягнень з фізики оцінюється:

рівень володіння теоретичними знаннями;

рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв'язування задач чи вправ різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних, комбінованих тощо);

рівень володіння практичними вміннями та навичками під час виконання лабораторних робіт, спостережень і фізичного практикуму.

 

 

ДПА з фізики

опубліковано 1 квіт. 2011 р. 21:12 Сергій Літвінчук   [ оновлено 2 лют. 2012 р. 09:51 ]

ДПА 9 клас

Державна підсумкова атестація з фізики проводиться в усній формі за білетами. Білети містять три завдання, спрямовані на виявлення рівня оволодіння учнями основних понять, законів і принципів фізики та сформованості практичних умінь, необхідних для розуміння явищ і процесів, що відбуваються у природі, техніці й побуті.

Перше запитання передбачає перевірку теоретичних знань школярів з усіх розділів систематичного курсу фізики.

Особливу увагу під час підготовки до державної атестації варто приділити практичним навичкам учнів, зокрема вмінню ілюструвати виклад фактів та теорій відповідними прикладами перебігу фізичних явищ, їх прояву в природі або використання в технічних пристроях і повсякденному житті.

Друге та третє завдання мають практичний зміст, спонукають учнів до виявлення вміння застосувати набуті знання у практичній діяльності.

Відповідаючи на друге запитання білета, учень має продемонструвати вміння планувати дослідження, використовувати вимірювальні прилади та обладнання, проводити експерименти, систематизувати та узагальнювати результати досліджень. Під час підготовки обладнання для виконання лабораторних робіт учителеві потрібно спиратися на опис їх проведення, що наводиться у підручниках. Підбір обладнання для виконання експериментальних завдань здійснюється відповідно до матеріально–технічного забезпечення фізичного кабінету з урахуванням уточненого завдання для дослідження певної фізичної величини або закономірності, що пропонується вчителем.

Третє завдання — задача, що добирається вчителем зі збірників задач, які мають гриф Міністерства освіти і науки. З метою кращої орієнтації учнів до третіх завдань білетів наведено конкретні приклади.  Від учнів вимагається письмово оформити розгорнутий розв'язок задачі. Для проведення обчислень дозволяється використовувати калькулятори.

ДПА  11 клас

Державна підсумкова атестація з фізики 11 класі проводиться письмово за посібником "Збірник завдань для державної підсумкової атестації з фізики. 11 клас" (авт. Непорожня Л.В., Петренко А.М., Овсянніков О.А., Селезнев Ю.О. – К.: Освіта, 2011).

У кожному з 24-х варіантів збірника містяться завдання чотирьох рівнів складності. Навчальні заклади визначають не менше десяти варіантів для кожного класу. Якщо кількість учнів менша десяти, кожен з них отримує окремий варіант.

Кожен з варіантів складається з восьми тестових завдань початкового рівня, чотирьох тестових завдань середнього рівня, трьох завдань достатнього рівня та одного завдання високого рівня.

Запропонована система різнорівневих завдань потребує виконання учнями різноманітних розумових операцій: від упізнання явищ природи (на початковому рівні) до складання аналізу та синтезу (на високому рівні).

Під час письмової роботи учні не можуть користуватися додатковою літературою (посібниками, таблицями тощо), оскільки всі необхідні для розв’язання довідкові дані наведені у тексті завдання. Під час виконання завдань дозволяється  використовувати калькулятор.

На виконання завдань відводиться 90 хвилин.

Під час проведення ДПА учні не можуть користуватися додатковою літературою (таблицями, посібниками тощо). Для проведення обчислень учням дозволяється користуватися калькулятором.

 Матеріали для проведення підсумкових контрольних робіт у 5-8 класах, збірники завдань для проведення ДПА, білети для учнів 9-х класів можна знайти на сайті МОН України і  завантажити за посиланням  http://www.mon.gov.ua/pids_atest


Кабінет фізики

опубліковано 1 квіт. 2011 р. 01:32 Сергій Літвінчук   [ оновлено 1 квіт. 2011 р. 11:18 ]

                                                 ПОСАДОВІ ОБОВ'ЯЗКИ

вчителя фізики

 Кваліфікаційні вимоги:

– вища педагогічна освіта за фахом.

Повинен знати:

– предмет викладання, методику викладання та виховні цілі, педагогіку, психологію, вікову фізіологію;

– цілі, принципи, організацію, нормативне забезпечувати шкільної освіти, зокрема, стосовно предмета, що викладається;

– форми, методи, засоби навчально–виховного процесу, вимоги до його матеріально–технічного оснащення;

– індивідуальні характеристики учнів, питання формування різних учнівських колективів і керівництва ними;

– соціальні, культурні, інші умови навчання й виховання;

– принципи, якими керуються провідні вчителі;

– основні напрямки й перспективи розвитку освіти;

– Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», інші законодавчі й нормативно-правові акти та документи з питань навчання й виховання;

– державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен вміти:

– ефективно застосовувати професійні знання в практичній педагогічній діяльності. Повинна мати ціннісні орієнтації, спрямовані на культурний, духовний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, творчу педагогічну діяльність.

Загальні положення:

– працює при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями;

– тривалість робочого часу визначається навчальним розкладом і посадовими обов'язками. При можливості передбачається один вільний день на тиждень для методичної роботи й підвищення кваліфікації;

– може залучатися адміністрацією до чергування по школі у відповідності до існуючого графіка. Чергування починається за 20 хвилин до початку занять і закінчується не пізніше 20 хвилин після останнього уроку;

– час осінніх, зимових і весняних канікул, а також час літніх канікул, які не співпадають із черговою відпусткою, є робочим часом. В ці періоди учитель залучається адміністрацією школи до педагогічної й організаторської роботи у межах часу, що не перевищує його навчального навантаження до початку канікул;

– один раз на п'ять років проходить переатестацію.

Службові обов'язки:

– планувати, здійснювати навчання, виховання учнів, сприяти становленню їх як особистостей;

– забезпечувати умови для засвоєння учнями освітніх програм на рівні обов'язкових державних вимог;

– використовувати ефективні форми, методи, засоби навчально–виховного процесу;

– вивчати індивідуальні особливості школярів, дбати про розвиток їхніх здібностей, талантів на основі задатків та обдарувань;

– проводити індивідуальну, позакласну роботу з учнями з предмета, що викладає;

– настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, гуманізму, доброти, патріотизму, працелюбства, інших доброчинностей;

– виховувати в учнів повагу до батьків, жінки, культурно–національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища;

– готувати вихованців до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

– додержуватися педагогічної етики, поважати гідність учнів, захищає їх від будь–яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагувати здоровий спосіб життя;

– вимагати від учнів дотримання навчальної дисципліни, Статуту школи;

– контролювати забезпечення здорових, безпечних умов навчання та праці;

– підтримувати зв'язки з батьками, надавати їм консультативну допомогу з питань навчання, виховання, розвитку їхніх дітей;

– постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру;

– забезпечувати нагляд за безпечним станом і експлуатацією обладнання, приладів, інструментів та санітарним станом приміщень;

– вивчати існуючі Правила з техніки електробезпеки при проведенні занять у навчальних кабінетах (класах) загальноосвітніх шкіл і практики школярів на промислових об'єктах, керуватися ними, і забезпечувати їх суворе дотримання при проведенні навчального процесу;

– навчати учнів правильному і безпечному поводженню з електрообладнанням кабінету, безпечним прийомам проведення робіт, проходженню екскурсій на промислових об'єктах і слідкувати за дотриманням учнями заходів електробезпеки;

– проводити з учнями на початку навчального року вступний інструктаж;

– проводити (на робочому місці) інструктаж із техніки безпеки кожного учня під час робіт у навчальному кабінеті чи лабораторії, а також перед виконанням учнями нових видів робіт, вивченням кожної нової теми;

– проводити з учнями, при необхідності, повторний,позаплановий, цільовий інструктажі з техніки безпеки;

– розробляти заходи для включення до плану й угоди на проведення номенклатурних заходів з охорони праці;

– повідомляти директора школи про невиконання до строку намічених заходів, які забезпечують безпечні умови навчання й праці;

– ставити до відому директора школи про нещасні випадки, які скоїлися при проведенні занять і робіт;

– за несвоєчасне й неякісне проведення інструктажу з техніки безпеки нести відповідальність згідно діючого законодавства.;

– учитель фізики несе особисту відповідальність за порушення Правил з техніки безпеки для кабінетів фізики незалежно від того, привели ці порушення чи ні до нещасного випадку.

 

Як завідуючий кабінетом фізики зобов'язаний:

– на основі Правил із техніки безпеки для кабінетів (лабораторій) фізики загальноосвітніх шкіл складати «Інструкцію з техніки безпеки для учнів, які проходять практичні заняття у кабінеті фізики» і представляти її на затвердження директорові школи;

– створювати здорові і безпечні умови для проведення занять у кабінеті фізики;

– забезпечувати нагляд за безпечним станом і експлуатації обладнання, приладів, інструментів та санітарним станом кабінету;

– забезпечувати виконання діючих правил і інструкцій з техніки безпеки і гігієни праці;

– проводити заняття і роботи при наявності відповідного обладнання та інших умов, які передбачені правилами і нормами з техніки безпеки;

– забезпечувати безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, санітарний стан приміщення;

– проводити інструктаж учнів із техніки безпеки і гігієни праці з наступним оформленням інструктажу в журналі установленої форми;

– один раз на п'ять років проходити курсову перепідготовку з охорони праці;

– не допускати знаходження учнів у кабінеті при відсутності вчителя;

– не допускати використовувати кабінет фізики як класну кімнату для проведення занять з інших предметів;

– по закінченню роботи відключити електрообладнання, яке знаходиться під напругою, а виходячи – замкнути двері кабінету ключем;

– приймати заходи щодо наявності в кабінеті медичної аптечки її комплектності відповідно існуючого переліку;

– без дозволу особи, відповідальної за стан і експлуатацію електромережі та сантехнічного обладнання, не дозволяється вносити які-небудь зміни (приєднувати додаткові електроприлади і т.д.), знімати чи замінювати окремі елементи комунікацій.

При проведенні технічного обслуговування і ремонті електрообладнання

дотримуватися наступних вимог:

– до техобслуговування і ремонту електрообладнання допускаються тільки персонал (у тому числі вчитель фізики, який знає Правила з техніки електробезпеки і має відповідну кваліфікацію;

– роботи виконуються при повному або частковому відключенні напруги;

– віддавати розпорядження на виконання тих чи інших робіт в електроустановках мають право уповноважені на це особи, які мають кваліфікаційну групу не нижче ІY (цією особою може бути учитель фізики);

– допускати до робіт і виконувати роботи може особа, яка має кваліфікаційну групу не нижче ІІІ.

– особа, яка допускає до роботи, несе відповідальність за підготовку робочого місця: правильність виконання технічних заходів безпеки, правильність допуску до роботи, приймання робочого місця по закінченню роботи і своєчасність його оформлення в оперативному журналі.

Дії в аварійних випадках

(не спрацювання захисту, при перевантаженнях і коротких замиканнях електропроводки, електричних машин і трансформаторів, загорання ізоляції, попадання під напругу і т.п.):

– негайно натиснути кнопку аварійного відключення живлення;

у разі необхідності:

– надати першу допомогу потерпілим;

– ліквідувати осередок пожежі;

– здійснити місцеве відключення пошкодженого обладнання і вивести його в ремонт;

– роботи по усуненню несправностей, які виникли внаслідок аварії, а також роботи, які не терплять зволікання, по усуненню несправностей обладнання, що можуть привести до аварії, дозволяється проводити не менше ніж двом особам із кваліфікаційною групою не нижче ІІІ.

При проведенні профілактичних робіт (не рідше одного разу на три місяці):

– витерти пил з усіх поверхонь електрообладнання (щитів, пультів живлення, рубильників, пускачів і т.д.);

– уважно оглянути все обладнання з метою виявлення механічних пошкоджень і усунути їх у випадку необхідності;

– перевірити затяжку гвинтів електричних з'єднань і при необхідності провести їх підтяжку. Підгорілі контактні з'єднання роз'єднати, зачистити дрібною наждачною шкуркою, змазати і з'єднати заново;

– не рідше одного разу за три роки необхідно перевірити мегомметром опір ізоляції всіх одиниць електрообладнання.

У випадку виникнення пожежі зобов'язаний:

– негайно повідомити про пожежу директора школи або чергового вчителя, а при необхідності — в пожежну частину (тел. 101 або 93-12-01);

– прийняти всі залежні заходи до евакуації дітей з приміщення (згідно існуючого плану евакуації). Евакуацію дітей починати з приміщення, де виникла пожежа;

– направити евакуйованих дітей у безпечне місце (приміщення);

– одночасно негайно приступити до гасіння пожежі своїми силами і засобами пожежогасіння, які маються у школі;

– чітко інформувати директора школи чи чергового вчителя про те, чи всі учні евакуйовані з палаючого чи задимленого приміщення.

Має право на:

– захист професійної честі, гідності;

– вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи;

– індивідуальну педагогічну діяльність;

– участь у роботі органів громадського самоврядування навчального закладу;

– підвищення кваліфікації, перепідготовку;

– користування подовженою оплачуваною відпусткою, а у випадку невідкладної необхідності – на відпустку без збереження зарплати або на відпустку в рахунок тарифної (із дозволу адміністрації);

– отримання пенсії, у тому числі і за вислугу років, у порядку визначеному законодавством України;

– на матеріальне, житлово-побутове та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства;

– пільгове забезпечення житлом у порядку, встановленому законодавством;

– підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, організацій та установ, які здійснюють підвищення кваліфікації й перепідготовку;

– розірвання трудового договору за власним бажанням, якщо адміністрація школи не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань, і на вихідну допомогу в цьому випадку в розмірі трьохмісячного заробітку;

– внесення пропозицій до «Угоди на охорону праці між адміністрацією й комітетом профспілки» про поліпшення умов праці, виробничої санітарії, техніки безпеки на робочому місці;

– відшкодування школою шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків;

– відшкодування моральної шкоди, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя;

– заохочення за успіхи у праці;

– звернення з приводу трудових спорів з адміністрацією до комісії з трудових спорів, а також до районного суду;

– інформацію про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

– відмову від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров'я працівника чи інших людей або навколишньому середовищу (якщо факт такої ситуації підтверджується уповноваженим з охорони праці школи з участю представника профспілки, а в разі виникнення конфлікту – відповідним органом державного нагляду за охорону праці з участю представника профспілки;

– надання легшої роботи за станом здоров'я відповідно до медичного висновку (тимчасово або без обмеження строку);

– обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань;

Забороняється:

– змінювати за власним розсудом розклад уроків (занять) і графік роботи;

– відміняти, подовжувати чи скорочувати протяжність уроків (занять) і перерв між ними;

– випроваджувати учнів з уроків (занять);

– курити у приміщенні школи;

– звільняти учнів від присутності на уроці для виконання громадських доручень, участі у спортивних та інших заходах;

– допускати на уроки (заняття) сторонніх осіб без дозволу директора школи або його заступників;

Загальна дисциплінарна відповідальність:

– за порушення трудової дисципліни може бути застосовано один із видів стягнення: догана, звільнення;

– звільнення з роботи застосовується за систематичне порушення трудової дисципліни, прогул без поважних причин, появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, вчинення за місцем роботи розкрадання державного або громадського майна, вчинення аморального проступку;

– до застосування дисциплінарного стягнення адміністрація повинна зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення;

– відмова працівника дати пояснення не може служити перешкодою для застосування стягнення;

– дисциплінарне стягнення може бути оскаржене у порядку, встановленому чинним законодавством в органи по розгляду трудових спорів.

 

 

 

Директор школи

Посадову інструкцію одержав


Виховна робота

опубліковано 1 квіт. 2011 р. 01:19 Сергій Літвінчук


                                    Позакласна виховна робота
Школа — це життєвий простір дитини; тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеями самоцінності дитинства, демократичного діалогу між поколіннями. Важливу роль у цьому відіграє позакласна робота.
Позакласна виховна робота — різноманітна діяльність учителів, вихователів, спрямована на виховання учнів і здійснювана в позаурочний час.

Її мета полягає у задоволенні інтересів і запитів дітей, розвитку їх творчого потенціалу, нахилів і здібностей у різних сферах діяльності та спілкування. Домінуюча роль в її організації належить класному керівнику, який є передусім організатором позакласних виховних заходів (організованої діяльності колективу, спрямованої на досягнення певної виховної мети), діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів свого класу до роботи гуртків, секцій у позашкільних закладах.

Позакласна виховна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку.

Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій).

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи.
Форми виховної роботи — варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу.

До них належать класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і ранки, свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, конкурси, колективні творчі справи та ін.

Класна година. Як одна з форм позакласної виховної роботи, вона передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості. Дбаючи про ефективність класної години, класний керівник перед її проведенням має подумати над питаннями: «Якою вона буде? Кому потрібна вона — педагогу чи учням? Які можливі результати?». Відповіді на ці питання визначально вплинуть на вибір теми класної години, особливості її підготовки та проведення.

Готуючись до класної години, настроюючи себе на непросту, але відверту, взаємодовірливу розмову, мав би зважати на такі рекомендації:

— класні години мають бути систематичними;

— на розгляд учнів бажано виносити цікаві, актуальні для них питання;

— не варто влаштовувати на класних годинах педагогічного аналізу діяльності учнів впродовж значного проміжку часу;

— проведення класної години має відбуватися за чітким планом, у мажорному тоні спілкування;

— слід заохочувати учнів до вільного висловлювання думок, не дорікаючи їм за помилковість суджень, враховувати їх соціально-психологічні особливості, створювати умови для подальшого розвитку школярів у процесі вільного спілкування;

— не допускати ігнорування запитань учнів, вислуховувати їх відповіді, виявляти терпимість, залучати всіх учнів до розмови, не залишаючи поза увагою несміливих;

— цікавитись інтересами учнів для визначення подальших тем класних годин, проводити їх не тільки у школі, а й у музеях, на природі, за місцем роботи батьків та ін.

Етична бесіда. Ця форма виховної роботи спрямована на формування в учнів умінь і навичок моральної поведінки, оволодіння загальнолюдськими і національними морально-духовними цінностями.

Інформацію про моральні норми діти отримують в сім'ї, на уроках, із засобів масової інформації тощо. Але цей процес здебільшого стихійний, не сприяє формуванню стійких переконань. У дітей під впливом різних чинників нерідко виникають хибні уявлення про моральні цінності. Тому в навчально-виховній роботі необхідно надати цьому процесу системності, науковості, щоб сформувати в дітей надійні засади моральних цінностей.

Цій меті служать етичні бесіди, в основі яких — використання діалогу. Вони сприяють узагальненню дитячих спостережень, вражень і переживань, певних знань морально-етичних норм, що сприяє поступовому сходженню особистості до нових моральних якостей.

У системі підготовки і проведення етичних бесід важливим є дотримання певних методичних правил:

— бесіди проводить класний керівник або вихователь групи подовженого дня;

— тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—30 хв., 5—7 класи — 30—40 хв., 8—11 класи — до 45 хв.;

— підготовка до бесіди має тривати 5—6 днів;

— тема бесіди залежить від віку учнів, рівня підготовки колективу, взаємин у колективі, соціально-економічних умов у суспільстві;

— організація бесід відбувається за такими основними етапами: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінювання вчителем рівня сформованості в учнів моральних норм і навичок;

— необхідне залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять;

— слід використовувати цікавий матеріал, задіювати різні педагогічної прийоми, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяльності;

— потрібно продумувати план бесіди, давати учням конкретні завдання на етапі підготовки до неї, які викликали б у них інтерес;

— аналізувати вплив бесіди на поведінку вихованців, класного колективу загалом;

— продовжувати роботу над проблемами, що обговорювались під час бесід.

У розвитку школярів настає період, коли їх вже не задовольняє інформація класного керівника про правила і норми поведінки. Із зростанням рівня їх соціального розвитку формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійна розібратися у складних моральних питаннях, здатність до філософського осмислення дійсності. Тому старшокласники більш схильні до участі у диспутах — усних публічних обговореннях наукових, політичних, моральних проблем з метою пошуку істини.

Зустрічі з відомими людьми. Мета їх може бути різною: профорієнтаційна (запрошують представників різних професій, викладачів вищих навчальних закладів), розвиток моральних, громадянських якостей (зустрічі з ветеранами війни, праці, спорту, мистецтва) тощо.

Обговорення книг, читацькі конференції. Влаштовують їх для пропаганди художньої та науково-популярної літератури серед учнів, активізації їх самостійності в оцінних судженнях, думках. Під час підготовки до них учні працюють над виступами з певних проблем (на матеріалі одного або кількох творів, творчості письменника, літературної або наукової проблеми). На конференції учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких висловлюють своє ставлення до твору або проблеми, ставлять інсценівки або переглядають уривки кінофільму. Підбиваючи підсумки, вчитель зосереджує їх увагу на найважливіших аспектах проблеми.

Виставки. Їх присвячують досягненням учнів в гуртках дитячої творчості та на уроках праці, у сфері образотворчого мистецтва, результатам краєзнавчих, туристичних походів. Екскурсоводи-школярі демонструють експонати, відповідають на запитання, організовують обмін досвідом.

Масові свята. Організовують як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи. Під час таких свят традиційно відбуваються зустрічі з письменниками, художниками, композиторами.

Змагання. Спрямовані вони на стимулювання інтересів, здібностей учнів, сприяють підвищенню їх активності. Фізкультурно-спортивні змагання (класні, шкільні, міжшкільні) пропагують спорт, здоровий спосіб життя. Їх оздоровчо-виховний ефект залежить від ретельної підготовки, врахування можливостей, стану здоров'я кожної дитини.

Конкурси, олімпіади. Проводять для виявлення талантів, розвитку творчих можливостей дітей. Конкурси (дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій), олімпіади (з навчальних предметів) організовують за певним графіком, заздалегідь повідомляють про це учнів. Переможців оголошують публічно, відзначаючи їх успіхи на урочистій лінійці.

Методичні рекомендації з інформатики

опубліковано 13 жовт. 2009 р. 00:54 Сергій Літвінчук   [ оновлено 4 квіт. 2011 р. 05:39 ]

Інформатизація освіти - процес підготовки людини до повноцінного життя в умовах інформаційного суспільства.
Вважаю, що нові інформаційні технології в освіті сприяють:
· розкриттю , збереженню та розвитку індивідуальних здібностей учнів
· формування пізнавальних якостей, прагнення до самовдосконалення
· забезпеченню комплексності вивчення явищ дійсності, невідривності взаємозв'язку між технікою, гуманітарними науками , мистецтвом, прикладними науками
· повсякденному динамічному оновленню змісту, форм і методів навчання та виховання.
Інформатизація шкільної освіти викликає певний інтерес, який виявляється до впровадження нових інформаційних технологій. Комп'ютер дає нові можливості для творчого розвитку дітей, можливість вирішувати більш цікаві і складні завдання.
Метою всього курсу " Інформатики " є формування теоретичної бази знань учнів з основ інформатики та практичних навичок використання засобів сучасних інформаційних технологій у повсякденній практичній, зокрема навчально - пізнавальній, діяльності учнів.
До вивчення розділів, що містять теоретичну базу знань, я відношу: уявлення про інформацію та її властивості, інформаційні процеси та інформаційні системи, формулювання проблем та постановка задач, загальні принципи розв'язування задач за допомогою комп'ютера з використанням програмного забезпечення загального та навчального призначення, побудову математичних моделей, основи алгоритмізації та програмування, принципи будови та роботи ПК, можливості використання глобальної мережі Internet , пошук потрібної інформації.
Згідно вимог програми, працюю над виробленням в учнів практичних навичок, а саме:
- навички роботи з пристроями введення - виведення інформації
- програмним забезпеченням загального та навчального призначення: редакторами текстів, графічними редакторами, електронними таблицями, системами управління базами даних
- інформаційно - пошуковими системами
- навичок складання, описування та реалізації головних алгоритмів і програм з використанням засобів навчальної алгоритмічної мови та реальних мов програмування
- працювати із засобами операційної системи.
Мети курсу стараюся досягти через практичне оволодіння учнями навичками роботи з основними складовими сучасного програмного забезпечення комп'ютерів, через ознайомлення з функціональним призначенням основних пристроїв ПК, основами технології розв'язування задач, починаючи від постановки задачі й побудови інформаційних моделей і закінчуючи інтерпретацією результатів, отриманих за допомогою комп'ютера.
На уроках застосовую інноваційні(мозковий штурм, роботу в групах, парами), проблемно - пошукові, асоціативні методи навчання. Саме методи, які розвивають алгоритмічне мислення, пізнавальні інтереси та творчість учнів, дають добрі результати навчання.
При вивченні теоретичного курсу " Вступ. Інформація та інформаційні процеси. Інформаційна система." застосовую такі методи навчання: словесні( розповідь, бесіда, пояснення), наочні ( демонстрація , показ), проблемно - пошукові, методи інтерактивного навчання. 
Позитивні результати для якісного засвоєння цього розділу дає пошукова робота учнів: написання рефератів, творчих заміток про новизну комп'ютерної техніки, опираюся на життєвий досвід учнів.
Як показує досвід роботи, розділ "Основи алгоритмізації та програмування" є одним з найцікавіших та найбільш розвиваючих алгоритмічне мислення учнів. При його вивченні школярі використовують базу знань з математики, фізики та інших предметів, проте, математичні знання найбільш важливі при побудові інформаційної моделі задачі. Комп'ютер, як універсальний засіб інформаційного моделювання, дозволяє реалізовувати принцип діяльності в будь-якій інтелектуальній області, дозволяє використовувати середовище, в якому може створити щось сам учень.
Значну увагу приділяю усвідомленню учнями логіки задачі, потім формую структурний підхід до побудови алгоритмів. 
Відтак, метод покрокової деталізації алгоритмів, переклад алгоритмів на мову програмування, дає школярам повне розуміння, як можна розв'язати задачу за допомогою ПК.
Учні починають усвідомлювати , що будь - який процес, подію чи явище можна змоделювати і розв'язання задачі чи проблеми передати комп'ютеру.
При роботі з технікою розвиваю й творче мислення, бажання цікаво, нестандартно реалізовувати свої завдання, зокрема, при створенні презентацій, роботі з програмою Microsoft Word, Microsoft Excel, тощо.
Для вивчення сучасного програмного забезпечення розробила систему практичних робіт та тематичних атестацій.
Практичні роботи містять від 5 до 12 завдань, які реалізують вміння: підготувати комп'ютер до роботи, визначити місце знаходження потрібного файла, виведення на екран та на друк інформацію про файли, впорядкування інформації, інсталювання програмних засобів, роботи з інформаційно - пошуковими системами, використання програм для підтримки розв'язування завдань з математики, історії, іноземної мови тощо.
Досвід роботи переконує, що використання комп'ютера є важливим засобом унаочнення навчального процесу, підвищення зацікавленості учнів навчанням, розвитку творчих здібностей та пізнавальної активної самостійності, розвитку алгоритмічного мислення, формування інформаційної культури.
 

Інтерактивні вправи

опубліковано 13 жовт. 2009 р. 00:53 Сергій Літвінчук   [ оновлено 1 квіт. 2011 р. 01:54 ]

Метод полягає у вирішенні проблеми та виробленні певної ідеї за обмежений час (10-15 хвилин).
Обрати керівників груп шляхом проведення бліцтурніру (5~6 запитань із теми уроку), решта учасників формується за вибором учнів. 5~б осіб (оптимальна кількість дітей у групах) розміщуються навколо стола. Лідер групи отримує та оголошує тему для обговорення та пропонує протягом хвилини по черзі висловити свої думки. Секретар фіксує ідеї. Головне -- кількість ідей. Кількість породжує якість. Мають право на існування й абсурдні, на перший погляд, думки. Не допускати критики. Можливе запозичення чужих ідей з метою їх удосконалення. Важливо у процесі обговорення довести правильність своєї думки, а також бажано дійти спільного висновку. Ідеї груп записуються на дошці. У процесі обговорення обґрунтовується остаточний вибір. Рефлексія: «Ця ідея допоможе нам...», «Ми дійшли думки, що...», «У ході обговорення я зацікавився...».
Вид роботи активізує інтелектуальні здібності дітей, розвиває фантазію, виробляє вміння толерантно ставитись до чужих думок. Ця діяльність потребує певної під­готовки класу, ознайомлення учнів із правилами «мозкового штурму».

Робота з обдарованими дітьми

опубліковано 13 жовт. 2009 р. 00:52 Сергій Літвінчук   [ оновлено 1 квіт. 2011 р. 10:36 ]

                               Обдарованість

    Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.
В умовах загальноосвітньої школи важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний “середній” рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.
Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.
Взаємодія учителя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психолого-педагогічних принципів:
— формування взаємин на основі творчої співпраці;
— організація навчання на основі особистісної зацікавленості учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі його внутрішніх уподобань);
— превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);
— вільний вибір форм, напрямів, методів діяльності (сприяє розвитку творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення самостійно вирішувати все складніші завдання);
— розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння “згортати” і деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);
— гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);
— створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).
Втілення цих принципів у життя потребує творчого підходу до організації навчання як інтегрованого процесу, який сприяє формуванню цілісної картини світу, дає змогу учням самостійно обирати “опорні” знання з різних наук при максимальній орієнтації на власний досвід.

Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації та різноманітні види пошукової аполітичної, розвиваючої, творчої діяльності. Вона під силу висококваліфікованим, небайдужим до свого предмета вчителям.
Формами роботи можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.
Вищеперелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, доповнюються системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими тощо.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних завдань, участь в очних і заочних олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу. Вчителі повинні послідовно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.
Помітна роль у розвитку інтелектуально обдарованих дітей належить Малій академії наук України, її територіальним відділенням.
У зарубіжній школі найчастіше використовують такі форми навчання обдарованих дітей: прискорене навчання; збагачене навчання; розподіл за потоками, сетами, бендами; створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей (відокремлене та спеціальне навчання).
Прискорене навчання. Враховує здатність обдарованих дітей швидко засвоювати навчальний матеріал. Прискорене навчання може відбуватися завдяки більш ранньому початку навчання дитини у школі, “перестрибуванню” через класи, переходу до старшої вікової групи, але тільки з деяких предметів, більш ранньому вивченню курсу, який пізніше вивчатиметься всім класом, тимчасовому переведенню обдарованих учнів у спеціальну групу. Але такий темп навчання нерідко породжує нові проблеми, оскільки інтелектуальна перевага дитини не завжди супроводжується психологічною зрілістю. Часто виявляються прогалини у знаннях дитини, які стають помітними на пізніших стадіях навчання.
Збагачене навчання. Використовують у роботі з класами, в яких навчаються діти з різними здібностями. Збагачена якісно програма має бути гнучкою, передбачати розвиток продуктивного мислення, індивідуальний підхід при її використанні, створювати умови, за яких учень міг би навчатися з притаманною йому швидкістю, самостійно вибирати навчальний матеріал, методи навчання.
Розподіл за потоками, сетами, бендами. Передбачає розподіл дітей на однорідні групи (потоки). У таких групах діти не відчувають дискомфорту, спричиненого конкуренцією, темп навчання відповідає їх здібностям, є більше можливостей для надання допомоги тим, хто її потребує. Але з часом ці групи знову стають неоднорідними, виникають проблеми, зумовлені внутрішньою диференціацією. Серед негативних рис такого підходу — відбір до груп за соціальними критеріями, зниження мотивації у навчанні, послаблення змагальності в класі. У британській школі практикують розподіл учнів за здібностями: бенди (три—чотири групи по 120—140 учнів, де відсутня внутрішня диференціація навчання) і сети (об'єднання учнів, котрі виявили здібності у вивченні одного предмета). Відповідно один предмет учні вивчають в одній групі, що працює з певною швидкістю, інший предмет — в іншій, яка працює з іншою швидкістю).
Створення спеціальних класів і спеціальних шкіл для обдарованих дітей. Зумовлене тим, що обдаровані діти краще почуваються з рівними собі за інтелектуальним розвитком. Проте більшість зарубіжних учених вважають це недоцільним, оскільки за такої форми навчання певною мірою відбувається соціальна дезінтеграція обдарованих особистостей: навчання ізольовано від ровесників може мати негативні наслідки для їх загального, соціального та емоційного розвитку.
Робота з обдарованими дітьми відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних сторонах особистості (посилююча модель), або на слабких (коригуюча модель), посилюють сильні сторони, щоб компенсувати слабкі (компенсуюча модель).
Вибір форми навчання залежить від можливостей викладацького колективу, його здатності й уміння налагодити навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження дітей, стимулювати їх когнітивні (лат. cognitio — знання, пізнання) здібності, індивідуальні особливості кожної дитини.

1-8 of 8