Про себе

Життя, як нива, довге й пречудове

І на шляху не має вороття.

Важливо нам помітити дитину

Ту, що обділенна життям.

Піднятись їй поможуть наші крила,

Які в негоду люту захистять.

Не забувай ніколи – ти ЛЮДИНА,

Ти ВЧИТЕЛЬ, що веде з незабуття.



Щиро вітаю вас на сайті

вчителя початкових класів

Видраницького ліцею

Забродівської сільської ради

Лавренюк Валентини Іванівни

Сподіваюсь,  Ви  знайдете  тут  для  себе щось цікаве та корисне.

Сайт створений для вчителів, батьків та учнів.

Мета цього сайту – надання практичної допомоги вчителям початкових класів

та батькам у плануванні роботи з навчання та урізноманітнення вільного часу школяра.


Золоте правило життя

Учительською стежкою іду…

Немов зірки дитячі очі сяють.

Як хочеться їм дати новизну

     Відкрити світ, якого ще не знають…

Навчити вірі, проб і помилок,

Щоб всі вони назавжди зрозуміли,

Що кожен день, що кожен їх урок

То є майбутнє наше і надія.

Вчитель.... Як багато в цьому слові ноток гордості, поваги й розуміння. Немає на світі прекрасніше і миліше, ніж професія-вчитель. З самого першого вступу на поріг школи вчитель замінює найдорожчу людину - маму. Він стає всім для дитини: батьком, наставником, прикладом для наслідування. Були і перші розчарування і перші сльози радості від уроків, перше захоплення від того, що на тебе дивляться милі довірливі діточки, які чекають від тебе чогось цікавого і нового. Не передати того, які емоції заповнювали мою душу. Але наше життя влаштоване так, що ми не знаємо , що може статися завтра...

Ні на мить не залишає думка : ти - взірець, взірець у поведінці, способі життя, відношенні до звичайних явищ. Ти знаходиш у кожному вихованці щось хороше, проектуєш і розвиваєш його, дотягуєш його до ідеалу. Віриш у цей ідеал ти і вони вірять тобі. Бо ти - Учитель. Найголовніше не зійти з обраної дороги, якою ти пробираєшся зі своїми учнями крізь темряву. І він обов’язково настане — сонячний, радісний, яскравий Світанок...

Коли заходиш у клас, а тебе оточують діти та наперебій намагаються розповісти тобі свої новини, поділитися успіхами, відчуваєш себе дуже щасливою.

Я все більше розумію:

У тому вся суть: не для себе прожити,

А когось хоч трішки навчитись любити,

Побігти в ромашки по літньому полю,

 Спасибі, Господе, за учительську долю.                                        

                                                                                                                                                          

Мої промінчики