13-23 Наші шедеври


13. Скіфська пектораль

Золота пектораль затьмарила всі раніше відомі ювелірні прикраси. її знайшов український археолог і поет Борис Мозолевський. Це сталося на початку сімдесятих років минулого століття. Яка ж вона, пектораль, що змусила весь світ заговорити про себе?

Місяцеподібна чоловіча нагрудна прикраса має три яруси, чітко відділені один від одного товстими витими канатиками. Вона складається із симетрично розташованих сцен та орнаментів.

Головним сюжетом твору є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє чоловіків, розтягнувши на руках пгкуру, готуються до якогось таїнства. З обох боків від центральної сцени, серед корів із телятами, овечок і кобилиць, зображено молодих скіфських слуг.

Майстер використав витончений орнамент. У середній частині пекторалі зображено великі квіти, оздоблені блакитною емаллю та скульптурними фігурками птахів.

На нижньому ярусі прикраси показано різні сцени з твариіі нами. У центрі композиції — три пари істот з головами орлів, тулубами левів, далі з двох боків — лев і левиця. Митець зобразив і погоню собаки за зайцем, і дві пари степових коників, що символізують давній світ і спокій.

Загалом пекторалі властиві невимушена врівноваженість, художня цілісність і досконалість композиції.

168 слів                                                            За М. Русяевою

14. Мініатюри з Пересопницького євангелія

Пересопницьке євангеліє — визначна пам'ятка староукраїнської мови шістнадцятого століття, що зберігається в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського.

Ця книга — одне з рідкісних видань, створених до появи в Україні друкарської техніки. Тоді книги переписували вручну спеціально підготовлені для цього люди. На це йшло багато часу, тому кожний примірник такої книги мав неабияку цінність.

Рукопис Євангелія оздоблений мініатюрами, заставками й ініціалами. Читання книжок у всі часи було пов'язане з особливим психологічним настроєм, що допоміг би читачеві не лише уявити описані події, а й побачити їх.

Особливо високим художнім рівнем виконання в Пересопницькому євангелії відзначаються чотири мініатюри із зображенням апостолів Матвія, Марка, Луки й Івана, обрамлених пишним рослинним орнаментом, що займає три чверті площі мініатюрних зображень. На золотому тлі малюнки гармонійно поєднуються із соковитими зеленими, синіми та червоними кольорами.

Мініатюри Євангелія є неначе своєрідним переходом між декоруванням із зображеннями людей та фантастичних звірів і рослинними орнаментами, що представляють усю природу Землі.

Автором мініатюр дослідники вважають переписувача книги Михайла. Він був родом із села Пересопниця, що на Волині. Отже, навіть у віддалених куточках України в шістнадцятому столітті жили високоосвічені люди, майстри своєї справи.

179 слів                                                          За О. Харченком

15. Ікона з Богданом Хмельницьким

Зображення Богдана Хмельницького на іконі «Покрова Богородиці» — цікаве мистецьке явище. Створення ікон такого типу має свої особливості в православній церкві.

За легендою, Богородиця захистила Константинополь від ворогів, закривши місто святим покривалом. Культ Покрови на території України був найпоширенішим у середні віки.

На іконі Богородиця — струнка молода жінка з привабливим обличчям, яка, розвівши руки над персонажами, накрила їх плащем. Праворуч під захисним плащем, дивлячись на Богородицю, молиться єпископ Лазар Баранович, а за ним — монахи. Ліворуч зображений російський цар Олексій Михайлович у золотій короні, а за ним — Богдан Хмельницький. Він, на відміну від інших персонажів, дивиться прямо на споглядальника. Незважаючи на велику фігуру Богородиці, на значні за розмірами постаті єпископа й царя, зображення Хмельницького привертає найбільшу увагу. Це досягнуто не тільки через застосування темних фарб у його змалюванні, а й через особливий вираз обличчя. На голові в Хмельницького — червона гетьманська шапка з двома пір'їнами, у лівій руці він тримає позолочену гетьманську булаву як символ влади в Україні.

Ця ікона, на думку мистецтвознавців, має високу художню цінність.

164 слова                                                       За І. Черняковим

16. Найвідоміша гравюра Тарасевича

Найпомітніший вплив на розвиток мистецтва оформлення української книжки в сімнадцятому столітті мала творчість Леонтія Тарасевича.

Митець навчався в Баварії, його ранній період творчості пов'язаний із Литвою, пізніший — з Україною. У мистецтві Тарасевич прославився як художник-гравер. Нагадаємо, що гравюра - це вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, вирізьбленого на спеціально підготовленій дошці. До справжніх шедеврів української гравюри належать сорок п'ять робіт на міді, виконаних митцем для оформлення Києво-Печерського патерика — збірки релігійно-фантастичних оповідань про Києво-Печерський монастир.

Однією з найкращих і найжиттєвіших композицій патерика є «Преподобний Нестор Літописець». Він працює у своїй келії, де його оточують побутові дрібниці: стілець, на якому він сидить, книжкова полиця на стіні, багато книжок, розп'яття, підвішений під стелею пучечок якихось ягід. Нестор щойно загострив перо, відклав ніж і поринув у роботу, слухаючи помічника, котрий читає йому вголос. На голові Нестора — циліндричної форми головний убір з оксамиту, що свідчить про високе становище автора «Повісті минулих літ». На підлозі кілька голубів дзьобають кинутий для них корм.

Це історичний портрет видатного вітчизняного історика, хоча, зрозуміло, Тарасевич не мав перед собою його справжнього зображення.

175 слів                                                               3 підручника

17. Парк «Софіївка»

Парк «Софіївка» — це поєднання штучних водоспадів, гірських вершин, каналів, ставків із фонтанами, павільйонів, скульптур і мармурових статуй античних богів і богинь, філософів і поетів. Цей парк — символ нев'янучого кохання, розкішний дарунок палко закоханого чоловіка своїй обраниці, створений заради й на славу цього почуття. Лише для неї, єдиної дружини Софії, один із найбагатших магнатів вісімнадцятого століття Фелікс Потоцький наказав створити у своєму маєтку казковий парк у романтичному стилі. Граф відродив сувору тишу тінистих алей англійського парку, наповнив природні композиції романтикою Парижа. Він створив у мініатюрі дивовижні альпійські ландшафти, витративши на будівництво парку вісім мільйонів золотих рублів, що на той час було фантастичною сумою.

Від входу в парк у глиб комплексу веде головна алея, обсаджена каштанами й тополями.

Композиція парку складається з водної системи: озер, водоспадів і цілої мережі каналів, пов'язаних з архітектурним комплексом. Вода тут є гармонійним елементом загального пейзажу.

Кожен, хто потрапляє сюди, немов переноситься в іншу епоху. Тут особливе повітря — п'янке, сповнене коханням і ніжністю. «Софіївку» називають храмом природи, поемою з каменю, води, землі, архітектурних споруд і скульптур.

169 слів                                                             За О. Седаком

18. Шедевр із цементу

На вулиці Банковій у Києві на початку двадцятого століття за проектом одного з найвидатніших київських архітекторів Владислава Городецького було зведено дивовижний особняк. Згодом його визнали як найяскравішу пам'ятку декоративного модерну в Україні.

У цьому будинку Городецький зумів оживити важкий матеріал — бетон. Скульптури фасаду виконані винятково для реклами художніх можливостей цементу, який виробляла київська фабрика Ріхтера. Цемент у той час ще не мав такої популярності як будівельний матеріал, тому фабрикант запропонував Городецькому його безкоштовно задля реклами.

Архітектор оживив бетон зображеннями рослинності, динамікою життя міфічних тварин і людей, які, здається, узагалі не знають такого поняття, як смерть. Величезна кількість скульптур, викликаних з ірреального світу фантазією тридцятидев'ятирічного архітектора, дала споруді сучасну назву — «Будинок з химерами». Найвизначнішим у ньому є скульптурне оформлення з істот тваринного наземного й підводного світу. Більшість істот мають спокійний і мирний вигляд: слони, носороги, косулі, ящірки й жаби завмерли, споглядаючи вулиці й будівлі. На п'єдесталі скульптури, що зображує смертельну боротьбу орла з пантерою, накреслено автограф майстра й дату створення композиції.

Тематика оздоблення особняка пов'язана із захопленням Городецького далекими подорожами й екзотичним полюванням у тропічних регіонах Америки й Азії.

178 слів                                                             За О. Седаком

19. Перлина Криму

Хто не чув про легендарний Бахчисарайський фонтан сліз, оспіваний Пушкіним і Міцкевичем? Саме завдяки хвалебним віршам поетів фонтан став візитною карткою не менш значної пам'ятки — Бахчисарайського палацу. Горький назвав його «золотим дном історичної науки», тому що тут збереглося багато відомих пам'яток архітектури різних епох. Німецький посол при дворі кримського хана 1769 року стверджував, що палац, збудований колись у китайському стилі, відновлено в турецькому, а французький посол згодом писав, що ця споруда повторює палац турецького султана в Стамбулі.

Пишну споруду збудовано в першій половині шістнадцятого століття. Це своєрідний середньовічний ансамбль східного типу, де зосереджено все необхідне для життя хана. Комплекс створювали італійські, іранські, турецькі, вірменські, російські й українські майстри.

Мабуть, найдосконалішим витвором ансамблю є Бахчисарайський фонтан сліз — унікальна пам'ятка архітектури малих форм. Поетичний образ, символ людського горя, утілено в холодному камені. Фонтан — легка, витонченого різьблення мармурова плита. На ній у неглибокій ніші розміщено розетку, з якої дзюркотить вода до прямокутних мармурових чашечок. Унизу фонтана розміщено равлика, через який краплі потрапляють у землю. Усе минає: і вода, і влада, і печаль, і саме життя.

172 слова                                                           За О. Седаком

20. Монастир на схилі гори

Здавна Крим — місце паломництва. Здавалося б, що до кожного більш-менш цікавого куточка півострова давно протоптані стежки. Однак це зовсім не так.

Більшість приїжджих, не ганяючись за оригінальністю, відвідують одні й ті самі місця: Ластівчине гніздо, набережну в Ялті, Лівадійський палац... Але це лише мізерна частина скарбів дивовижного Криму.

Майже сорок років тому біля села Топлу був заснований монастир. У глухій пущі, у землянках без будь-яких засобів до існування поселилися дев'ять перших черниць. Цей єдиний тоді кримський жіночий монастир заснований на честь святої Па-раскеви. Поступово він розбудовувався, зміцнював своє господарство, набував святості й доброчинності. З гори Афон привезли сюди великі святині — частинки животворящого хреста, на якому було розіп'ято Ісуса Христа, і мощі святої Параскеви.

Монастир розташований на схилі гори, укритої густим лісом. Тут бринять джерела чистої води, холодної будь-якої пори року.

Коли людина після крутого підйому лісової дороги виходить на простору площу перед монастирем, її вражає краса цього місця. Тут багато квітів, навкруги — темні стіни лісу. Яке все це далеке від суєти пляжного життя, від натовпів на вузенькій смузі узбережжя!

169 слів                                                                За К. Ґудзик

21. Палац Кирила Розумовського в Батурині

До видатних пам'яток палацово-паркової архітектури України належить родовий маєток Кирила Розумовського в селі Батурині, що на Чернігівщині.

Замовником будівництва палацу був Розумовський. Згадаймо, ким була ця людина. Кирило Розумовський був останнім усенародно обраним гетьманом України, розумним і удачливим царедворцем єлизаветинської доби, президентом Імператорської академії наук, ясновельможним графом. Після відставки через надмірні вимоги щодо автономії України та скасування гетьманства Катериною II, яка, до речі, зійшла на престол не без його допомоги, Розумовський ще тридцять років прожив у Петербурзі та під Москвою. Проте потім зі своєю родиною повернувся в Україну, до Батурина, де давно мріяв збудувати університет і куди сподівався перенести українську столицю.

З усього комплексу батуринської садиби до наших днів зберігся тільки палац, розташований на мальовничому плато над долиною річки Сейм. Простий і виразний, він домінує в місцевості, чудово сприймається з далеких відстаней, нагадує одну з венеціанських вілл, ніби перенесену з Італії на українську землю.

Об'ємно-просторова композиція палацу така, що він однаково сприймається з усіх боків. Зовнішній вигляд споруди вражає чіткістю та вишуканістю форм. Проте, як кажуть, краще один раз побачити, аніж кілька разів почути, — тож обов'язково відвідайте Батурин.

178 слів                                                             За О. Седаном

22. Мальовничий Дніпро Айвазовського

Шлях мандрівок Івана Айвазовського часто пролягав через Україну. Краса її краєвидів, особливо степів, подібних до моря, надихнула художника на створення численних картин. У них, як і в морських пейзажах, він удається до світлових ефектів, особливо захоплюючись заходом сонця.

Водночас митець звертався до жанрових сільських мотивів. Картину «Очерет на Дніпрі поблизу Олешок» уперше було представлено на академічній виставці в Петербурзі. Змальований художником краєвид — у пониззі Дніпра. До берега, зарослого очеретом, пристав великий човен. Люди приїхали заготовляти очерет. Вітер напинає вітрило, а вдалині височіють вітряки, повернувши крила вітрові назустріч. Ці вертикалі пожвавлюють одноманітну горизонталь прибережної смуги.

Як дзвінка кольорова симфонія, що змушує по-особливому звучати всі деталі композиції, розгортається наповнена сонячним блиском панорама високого неба. Гаряче спалахує доріжка на воді, повняться світлом хмари, густішають тіні в очереті. Усе оповив золотавий серпанок вечірньої пори, що надає простому за змістом мотивові особливої значущості. Тут Айвазовський не тільки відтворив світлові ефекти, а й утілив образ гоголівської України з її старосвітським устроєм.

Українська тема у творчості Айвазовського присутня і в образах міст, і в самих краєвидах Чорного моря, по якому плавали човни ще князя Олега й козацькі чайки.

181 слово                                                          За Ю. Белічком

23. «Наречена» Федора Кричевського

Федір Кричевський здобував мистецьку освіту в Москві та Петербурзі. Його вчителями були Ілля Рєиін і Валентин Сєров. Ще навчаючись, Кричевський багато мандрував по Україні, набирався вражень від її мальовничої природи, своєрідного народного побуту.

Коли настав час писати конкурсну роботу в Академії мистецтв, Кричевський звернувся до весільного обряду, обравши один з його кульмінаційних моментів — прибирання подругами молодої до вінця. До цього сюжету добре пасує народне прислів'я: «Чоловік тричі дивним буває: коли родиться, жениться і вмирає». Це означає, що в буденному плині життя саме в згадані моменти людина стає об'єктом загальної уваги, справжнім героєм дня. Якраз таку ідею Кричевський і вкладає у свій твір «Наречена».

Прообразом головної героїні стала дівчина з Полтавщини Христя Скубій — ставна, красива, із сильною вдачею. У ній художник убачав типові риси національного характеру української жінки. Кричевський зобразив групу жінок і дівчат у напівтемряві, завдяки чому барви звучать стримано. Лише світлі плями одягу та червоні й золоті кольори плахти й пояса нареченої вносять у загальну гаму необхідні наголоси. А краєчок вікна вгорі, за яким буяє сонячний день, поданий художником як своєрідний камертон, завдяки якому стають гармонійними кольори цілої композиції.

180 слів                                                           За Ю. Белічком

Comments