Діяльнісний підхід у роботі педагога-організатора

До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.

Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).

У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює над створенням сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.

Найкраще середовище для саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.

Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор повинен задавати собі певні питання, і знати на них чітку відповідь:

• Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);

• Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);

• Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?

• З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);

• Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять самі);

• Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи робити, які свята проводити);

• Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися);

Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.

Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами ради повинно проводитись опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому і повинно базуватися планування роботи дитячої організації.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Доручайте дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій.

Роль педагога-організатора полягає в мудрому керівництві: у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

До якої діяльності ми би не зверталися, треба завжди пам‘ятати, що:

• Школа - для дитини, а не дитина – для школи.

• Особистість виникає в ранньому дитинстві, а дитина в школі – повноцінна особистість.

• Особистість дитини – суб’єкт у педагогічному процесі.

• Особистість – мета освітньої системи, а не засіб для досягнення будь-якої мети.

• Кожна дитина талановита.

• Кожна дитина має право на помилки.

• Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

Ідеальна модель випускника навчально-виховного закладу: патріот рідної школи та міста, корисний для суспільства, творець власного життя, веселий і оптимістичний, толерантний та впевнений у собі.