Проблеми організації наукової діяльності в Україні та шляхи їх вирішення

Проблеми:

1) Надмірна кількість бюрократів між державою, яка надає кошти платників податків на наукові дослідження, і науковцями, які ці дослідження здійснюють (існування багаточисельних академій наук, які витрачають надані кошти в основному на фінансування досліджень академіків і інших наукових бюрократів та лояльних до них осіб та родичів, а не на конкурентно спроможні дослідження світового рівня).

2) Низька якість наукової експертизи, що веде до виділення коштів на наукові проекти сумнівної якості, і відповідних результатів цих проектів.

3) Відсутність прозорої системи розподілу коштів на дослідження.

4) Занадто поважний вік ключових осіб при владі у науці.

5) Низький рівень фінансування науки в державі.

6) Погано розроблені механізми впровадження наукових відкриттів в практику - продукти корисні для суспільства.

7) Відтік наукових кадрів за кордон.

8) Відірваність наукового і освітнього процесів.

9) Велика кількість плагіату у наукових роботах.

10) Підробка наукових результатів (фальсифікація досліджень).

11) Торгівля авторством наукових робіт (статей, дипломів,  дисертацій).

12) Велика кількість перманентних ставок у наукових установах, що надає можливість отримувати зарплату не здійснюючи суттєвої наукової діяльності.

13) Існування надбавок до заробітної платні за вчені ступені, що дуже часто веде до порушень, що згадуються в пунктах 9-11.

14) Невизнання закордонних наукових ступенів в Україні.


 

Шляхи вирішення визначені на основі ідентифікації існуючих проблем і врахування закордонного досвіду організації наукової діяльності:

1) Організація прямого надходження коштів від наукових фондів до безпосередніх керівників досліджень, керівників дослідницьких груп і лабораторій.

2) Чітке закріплення стандартів наукової експертизи на рівні кращих світових стандартів  (peer-review) з її акцентом на анонімність, неупередженість, професійність і незалежність. Залучення закордонних фахівців до експертизи проектів і публікацій.

3) Введення англійської мови як другої обов'язкової, як для наукових проектів, так і для наукових публікацій у тих галузях, де це можливо.

4) Встановлення граничного віку для керівних посад у всіх наукових структурах що фінансуються державою на рівні 65 років.

5) Передбачення відчутної адміністративної відповідальності за порушення введених норм, а також за плагіат і підробку наукових результатів (фальсифікацію досліджень), і торгівлю авторством наукових робіт. Утворення департаменту контролю за дотриманням належних дослідницьких практик при МОН.

6) Створення державних фондів розпорядників коштів на фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Створення конкурентних умов при розподіленні коштів. При експертній оцінці грантових пропозицій виставляти оцінки і фінансувати ті проекти, які мають високий середній бал за оцінкою не менш як 5-ти експертів з дотриманням стандартів наукової експертизи (див. пункт 2).

7) Перетворення НАНУ на громадську організацію. Ліквідація або перетворення на громадські організації всіх інших академій. НДІ передати університетам.

8) Створення сприятливих умов для повернення наукових кадрів з-за кордону.

9) Надання перманентних ставок (позицій) лише науковцям з визначним науковим доробком (що визначатиметься якістю статей, патентів, винаходів). Переведення всіх інших науковців на контрактну форму оплати праці.

10) Скасування надбавок до заробітної платні за вчені ступені.

11) Збільшення рівня фінансування науки в державі.

12) Створення законодавчих умов для визнання закордонних наукових ступенів в Україні.



Я вдячний всім хто допоміг у створенні цього списку основних проблем і шляхів їх вирішення. Також чекаю на нові коментарі і доповнення


Засновник та впорядник Дмитро Демиденко                                                           2010 - 2018


Visitor Comments



Visitor Comments


Оновлення

опубліковано 9 січ. 2011 р., 04:58 Dmytro Demydenko

Додані "Шляхи вирішення проблем". Також додані корисні лінки на бічній панелі.
Буду вдячний за коментарі та доповнення.
Дмитро Демиденко
09.01.2011

возвращение соотечественников с западными PhD

опубліковано 15 лист. 2010 р., 01:49 Dmytro Demydenko   [ оновлено 15 лист. 2010 р., 03:15 ]

14.11.2010 16:40:50   Еще один пункт в Ваш список: возвращение соотечествинников с западными PhD. Это вопрос не столько денег (зарплат, стипендий), сколько признания западных научных степеней в Украине. Что нам даст такой шаг? 1.Привлечение современных стандартов в научной работе (нетерпимость к плагиату, коррупции и т.д.); 2. Более сильная интеграция в современную мировую науку: язык, знание современной литературы, участие в конференциях, сотрудничество с западными коллегами, и т.д.; 3.Усиление конкуренции в отечественной науке.

К сожалению все перечисленные выше пункты являются так же причиной, почему такое признание произойдет еще очень нескоро.

 

С уважением,

Денис Низалов

проще пристелить

опубліковано 15 лист. 2010 р., 01:48 Dmytro Demydenko

07.11.2010 19:19:54    Сергей            как по мне, нанушную науку проще пристелить, чтобы не мучалась. У уж вне системы народ сам разберется что и как делать. Мой личный совет - валить пока не поздно.

sergard сказав...

опубліковано 15 лист. 2010 р., 01:46 Dmytro Demydenko

1. Не є проблемою. Все одно 60% наукових публікацій - всюди - сміття. Відповідальність за якість несуть самі видання, бо приймають. Т.ч.:

а) штрафувати за плагіат у науковій та освітній роботі /не тільки в журналах/

б) що5 років встановлювати конкурс на отримання 5р. ґранту на видання журналу. При тому, очевидно, на кожному наступному періоді не треба повторювати видання, тільки через один. 100 журналів, що будуть мати на рік 1 млн. гривень - вистачить.

2. Це якраз нормально. Треба просто ввести термін "університетський староста-викладач" - за такого працівника чи перебувача платяться гроші з університетського фонду, якщо звісно, рада такого хоче. Ви зрадієте - кількість людей похилого віку може й дещо скоротиться. Головне це - перекласти відповідальність з держави на університет.

3. Залучення молоді в університети повинно відбуватися просто - через те, що взагалі університети мають право приймати молодих викладачів собі на роботу, і отримувати спеціальні гроші від держави для університету за такого викладача тільки за умови, якщо в цьому університеті є а) відповідна технічна база б) відповідне середовище для обговорення в) щось на піку світової науки. Тільки великі університети таке можуть дозволити, і не всі. Від сили 8-15 ун. в Україні. Інші хай воюють на ринку праці - пропонуючи більші зарплати, залучаючи приватні кошти.

4. Ввести законодавчий статус "наукова група". Може складатися і з однієї людини. Зрозуміло, механізм реєстрації наукових груп. Інститути - провайдери надання послуг таким науковим групам. І не буде вчених, що картають себе, що не можуть займатися наукою, і чиновників, що картають себе за те, що вимушені займатися "наукою".

5. Банально два варіанти. А. В нас за підіймається промисловість замовник, що покриває 80% інноватики в Україні (тільки за 20 років, з цим я з Грефом згодний). Б. Поки організовуємо екпорт інноватики за кордон, з орієнтацією на відкриття тут центрів розробок (промисловість хай у них буде)є. Інша справа з гуманітарною промисловістю... Хоча і вона хзай головне буде за кордоном. Поки. І невеликий відсоток робіт йде на закрите держзамовлення як стратегічні інтереси держави.

6. Доручить контролювати розподіл коштів кращим шкільним вчителям України. Перевірте, щоб вони не були родичами. Все! Експертів звісно треба формувати з вчених, але анонімність, потім публічність результатів - очевидно. Вчитель - не та людина що збреше, він прямо зацікавлений (якщо один з кращих в Україні) об його виованці жили в чесній системі.

7. Та хай залишається. Просто зробити таке "доктор наук до 201х року" - тобто "старий", і новий - як вища відзнака, що присуджується в дуже малій кількості місць в цій країні, і є її фірмовою відзнакою на світовому ринку освіти. Норма якась - не більше одного доктора на 100/1000 Піейчді.

 

З повагою,

С.Баркар

2 листопада 2010 р. 18:58

1-4 of 4