Визначення термінів

Громадянський мінімум – визначений законом мінімальний набір та обсяг суспільних благ, що має право безоплатно отримувати громадянин України у випадках, передбачених законом.

Здійснення права суспільної власності – реалізація Українським народом безпосередньо або через територіальну громаду, а у випадках, передбачених законом, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України щодо володіння, розпорядження та користування об’єктами права суспільної власності.

Користувач – особа, яка має в індивідуальному користуванні об’єкт права суспільної власності.

Об’єкт права суспільної власності – будь-який об’єкт з індивідуальними характеристиками, на який спрямована дія права суспільної власності.

Право комунальної власності – складова частина права суспільної власності, що спрямована на реалізацію Українським народом через територіальну громаду своїх повноважень щодо володіння, розпорядження та користування об’єктами права суспільної власності.

Право суспільної власності - сукупність закріплених законом правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері володіння, розпорядження та користування об’єктами права суспільної власності в інтересах Українського народу.

Природні ресурси — сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину та які використовуються у процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Природно-ресурсний потенціал — розрахункова кількість природних ресурсів, які без шкоди для природи і суспільства можуть бути використані у господарських цілях.

Рентна політика — складова частина економічної політики, що реалізується органами державної влади та органами місцевого самоврядування і є сукупністю комплексних заходів у сфері регулювання виробництва, розподілу, споживання та накопичення економічного продукту з метою виявлення, акумуляції, стягнення та використання доходів рентного характеру для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Розпорядник – орган державної влади, орган місцевого самоврядування або орган управління суспільним фондом споживання, якому відповідно до суспільного договору та/або закону передані в управління об’єкти права суспільної власності, а також встановлена відповідальність за неналежне здійснення наданих у зв’язку з цим повноважень.

Рівень громадянського забезпечення – рівень забезпечення осіб, що дорівнює або перевищує громадянський мінімум, який встановлюється відповідно до закону представницьким органом місцевого самоврядування на умовах, визначених суспільним договором.

Суспільний договір – договір, що укладається відповідно до закону і встановлює умови та порядок управління об’єктами права комунальної власності, їх охорони та відновлення, а також обсяг повноважень і відповідальність розпорядника.

Суспільні ресурси – сукупність природних, матеріальних, фінансових, людських та інших ресурсів, на які спрямована дія права суспільної власності.

Суспільні фонди споживання – цільові фонди, які є особливими об’єктами права суспільної власності, що утворюються відповідно до закону на загальнодержавному та/або територіальному рівнях, формуються за рахунок джерел, передбачених законом і забезпечують солідарну підтримку визначених законом верств населення та/або фінансування визначених законом видатків.

Управління об’єктами права суспільної власності – здійснення розпорядником своїх повноважень щодо управління об’єктами права суспільної власності, які виникли внаслідок суспільного договору та/або закону.

Comments