Головна


Від усієї душі вітаємо  Всіх з наступаючим Новим роком  та  Різдвом  Христовим! Хочу побажати Вам бути найщасливішими, найкрасивішими, єдиними і коханими, талановитими і мудрими, багатими і молодими. Коли стрілки годинника зійдуться в 12 – загадайте своє найзаповітніше бажання і нехай воно обов'язково здійсниться! Новий рік – це казкове свято і ми самі можемо стати чарівниками в ньому,повірте у свій успіх і перемогу! Бажаю Вам від щирого серця завжди бути на висоті і легко долати ті вершини, яких ви прагнете досягти в житті! Спасибі за те, що ви були і залишаєтеся з нами. Щастя, здоров'я і благополуччя Вам і Вашим родинам!
                                                                                 Адміністрація  НВК


80622, с.Станіславчик, Бродівського району Львівської області

Контакти: (03266) 347-54, (03266) 347-36, stanislavchuk1@ukr.net




Чому наша школа носить ім'я Тимофія Бордуляка?
Декілька слів з історії села

    Історичне минуле сіл сягає в глибину тисячоліть. Територія була заселена ще в кам'яну добу. На околицях придибуються типологічно близькі до пізньопалеолітичних та мезолітичних ужиткові знаряддя діяльності: крем'яні ножі, рубила, скребки, наконечники стріл. За археологічними знахідками на території с. Бордуляки виявлено існування ранньослов'янського поселення VI—VII століття. Стародавній переказ оповідає, що село Станіславчик в давнину було розташоване на лівому березі річки Стир, в урочищі «Горби», яке збереглося і досі. Під час набігів татар село було спалене. Трагічною була доля жителів: майже всі вони загинули, частина захоронена в завалах підземних ходів, що вели в село. Інша оселилась вже на правому березі Стиру, розпочавши нову сторінку історії села.

    Літописна історія Станіславчика починається з 1626 року. Цього року руський воєвода І.Данилович заснував парафію в Станіславі над Стиром. Забудова містечка в XVII ст. яскраво втілює містобудівельні принципи середньовічної будівельної культури і залучена до мистецтва бароко. Бачив край і події національно-визвольної війни середини XVII ст. Події Берестецької битви залишилися в топонімі «Бордуляки». Прибився сюди козак Бордуляк. Щоб не попадати на очі ляхам побудував собі хату в очеретах Стиру. З часом рід козака розрісся. Село стало Бордуляки (це прізвище і тепер досить часто зустрічається), а місце де була хата козака збереглося в назві присілка «Козаки». Збруї ж отримали свою назву від умільців-майстрів, що славилися виготовленням збруї для коней. У назві «Панькова» відображено діяльність людини. У польських мапах (картах) ця місцевість позначена Шимонівкою від імені власника. Пізніше Пенькове, Панькова — як місце масової вирубки лісів. Окраїна, кут — Кути (тільки в 1964 приєднані до Бродівського району).


Про Тимофія Бордуляка

    Уродженець села Бордуляки демократ і письменник Тимофій Бордуляк (1863—1936) зайняв чільне місце в сузір'ї відомих українських новелістів кінця XIX — початку XX ст. 

    Початкову освіту здобув у народній школів селі Станіславчик, де вчився 6 років, при цьому щодня долав пішки 4 милі густим лісом. Одного разу разом з групою старших хлопців дорогою додому взимку злякались завивання вовка — як наслідок втратив свідомість, впав на край дороги. Тимотея, який захворів, врятували: спочатку за ним саньми приїхав родич, а потім «доморобна лікарка» зі Станіславчика за допомогою зілля, коріння тощо; — однак він пропустив один рік навчання.

    Згодом вчився в єдиній на той час в Галичині Львівській українській гімназії (серед його вчителів був Григорій Цеглинський, Даміян Гладилович). За спогадами о. Тимотея, навчався у Львівській духовній семінарії (за іншими даними, закінчив богословський факультет Львівського університету). Висвячений на священика, був ним, також і вчителем у селах Західної України: Утіховичах Перемишлянського повіту, Заставцях — Підгаєцького, Городищі (нині Зборівського району, Тернопільської області), Великий Ходачків (у 1905—1936 рр.) (нині Козівського району, Тернопільської області).

Брав активну участі в діяльності «Просвіти», громадському житті. Організував початкові школи з українською мовою навчання в селах Носівці та Городище. Мав великий авторитет серед простого народу та священства. Був обраний Ординаторським шкільним комісаром, містодеканом Козлівського деканату, радником Митрополичої Консисторії. Під час Голодомору 1932—1933 років на Сході України разом з Іванною Блажкевич організував збір збіжжя на допомогу голодуючим.

    Помер о. Тимотей 16 жовтня 1936 в селі Великий Ходачків на Тернопільщині. Похований у новозбудованому гробівці на цвинтарі в цьому селі.

За матеріалами  Вікіпедії.


Останні новини

Відображаються 1 - 4 із 4 записів. Переглянути більше »