…Школа – це цілий великий світ, і є два центри того світу – учитель і учень. Вони перетворюють звичайну будівлю у вируючу, галасливу, але добру домівку, де з кожним роком одні стають розумніші, другі – мудріші, і всі разом – ближчі і рідніші один одному…

У  с. Кремінна в 1861року відкрилась  церковно-приходська школа,  що знаходилась  в простій селянській хаті, три класи містилися в одній кімнаті і працював один вчитель.  В 1882 році в школі навчалося 17 дітей (14 хлопчиків і три дівчинки). Основним предметом був «Закон Божий».

         З 1892року земство побудувало в селі приміщення початкової школи. В 1910 році в першій групі навчалося 29 учнів, з них закінчили 3 групу: 1913 – 4 учні, 1914 – 2 учні,  1915 – 2 учні. Крім цього приміщення на території села існувала так звана  Качурівська   школа,  названа  на честь учительки Качурівської Ольги Сергіївни, яка  з 1922 року почала навчати дітей. Вона доклала багато зусиль, щоб дати учням міцні знання. 

Після закінчення громадянської війни для ліквідації неписьменності на селі з ініціативи комітету незалежних селян до роботи в школі почали вчителів, які працювали в  дореволюційний період. Тоді не вистачало підручників, на 5-6 учнів була лише одна книга, не було чим і на чому писати, тому кожен учень мав дерев’яну дощечку і писав на ній крейдою. Але незважаючи на труднощі, в справі навчання було досягнуто значних успіхів: якщо в 1917 році школу закінчило 18 учнів, то в 1923р. – 31 учень. Молодь збиралася в хаті-читальні, яка розташовувалась в колишньому панському будинку.

Протягом 1925 – 1927 років покращились умови навчання дітей. В 1925 році в село прибули нові вчителі – Лучків Юхим Прокопович і Лучкова Олена Григорівна, які стали активними учасниками та організаторами всього нового на селі. За їх ініціативи було проведено збір грошей на придбання шкільного прапора, на якому Олена Григорівна вишила напис: «Хай живе радянська освіта!». 9 березня 1926 року, в 65 річницю з дня смерті Т.Г. Шевченка, учні вперше пройшли з цим прапором по селу від земської школи до сільської ради. Весною цього ж року подружжя Лучкових разом з учнями накопали в лісі та посадили біля земської школи алею берізок, дві з яких ростуть і сьогодні.

В 1930 році, коли в школі навчалося 109 учнів, в село прибули нові вчителі: Собчук Іван Якович і Собчук Наталія Миколаївна. Вони почали активно працювати над подоланням неписьменності дорослого населення. З неписьменними працювали не тільки вчителі, але й освічена молодь села. Іван Якович організував лікнепи в школі, по кутках села та у себе вдома.

   У ті роки в селі було багато учнів, (чотири паралельні класи), тому окремі класи навчались у колишніх куркульських хатах.

   У післявоєнний час школу очолив колишній фронтовик Колодько Федір Михайлович. На зміну йому прийшов Янечко Павло Михайлович. Це було 1948р – 1949р.

   У 1949р. директорську естафету прийняв випускник Ніжинського педінституту Бондарчук Володимир Єфремович, який очолював школу до 1960р. в цей час учні 5-7 класів навчалися в приміщенні земської школи, а 1-4 класи в Качурівській та Собчуковій школах. У 1960 році семирічна школа стала восьмирічною.

   З 1960р. по 1965, 1967 - 1970р. школою керував Янишин Антон Францович, а з 1965- 1967роки його дружина – Полякова Зоя Несторівна У цей час було збудовано додаткове приміщення для школи (тепер знаходиться Кремінянська), так як Качурівська і Собчукова школи були не придатні для навчання,  а в приміщенні земської школи не поміщались усі учні. У цей час завучами працювали Янечко Павло Михайлович, Вівчурко Юрій Остапович, Дяченко Неоніла Яківна, Шумило Борис Семенович.

   З 1970р. посаду директора обійняв Шумило Борис Семенович, а заступником директора школи стала Волос Віра Матвіївна. Разом з ними трудилась ціла гвардія, які віддавали школі та учням свій розум, талант, енергію, тепло сердець: Ямборко Валентина Гаврилівна, Гуменюк Антоніна Федорівна, Шаварська Яніна Іванівна, Воротна Єва Василівна, Шумило Галина Григорівна, Лєх Єва Іванівна, Зелінкевич Ганна Дмитрівна, Демчак Зіна Степанівна, Безпальча Ліза Федорівна, Воротна Ганна Григорівна, Данькова Ганна Андріївна, Садовський Іван Федорович,  окраса нашої школи вчителька музики і співів Руда Галина Гнатівна.

   Шумило Б.С. разом з головою ордена Леніна колгоспу «Україна», двічі Героєм Соціалістичної Праці Г.І.Ткачуком та заввіділком села Кремінна Героєм Соціалістичної Праці І.В.Пробитим заклав перший камінь у фундамент сучасної шкільної будівлі. Саме завдяки їх енергії, ентузіазму, працелюбності, любові до дітей було збудоване нове приміщення школи з світлими, просторими зручними класами і кабінетами.

   У 1987р. Шумила Б.С. перевели у Лісоводську середню школу на посаду директора цієї школи.  А Кремінянську дев’ятирічну школу прийняв Задоянчук Василь Іванович 1987-1988рр.

   З 1988р. по 1989р. директором школи працювала Бондарчук Галина Петрівна. На зміну їй у 1989-1990рр. став директором школи Павлюк Борис Васильович.

   Потім знову школу очолив Задоянчук В.І., він працював 1990р. по 1994р.

   З 1994р. по 1996р. школою керував колишній працівник райвно Чернушин Аркадій Михайлович.

   З 1996р. по 1999р. директором школи був Царенко Володимир Олександрович.

   Кучерявий Віктор Аполінарійович  працював директором у Кремінянській школі з 1999р. по 2002р.

   Дорога Ганна Василівна очолювала школу з  2002р. по 2021 р. У 2021 р естафету керування вже Кремінянською гімназією перейняла Новосад Наталія Анатоліївна.

Модель нашої школи – соціокультурний центр. Зараз у школі навчається 59 учнів, у 7-ти класах. Педагогічний колектив складається з 14 осіб. З них: вчителів вищої категорії — 4, вчителів I категорії — 5, вчителів II категорії — 1, спеціалістів  — 0, бакалаврів — 1, вчителів з середньою спеціальною освітою — 1.

У школі функціонують біологічний, історичний, математичний, фізичний, географічний кабінети та кабінети української мови і літератури, іноземної мови, світової літератури, початкових класів, один комп’ютерний клас. Працюють гуртки: «Шкіряний м’яч», «Співоче коло», «Англійський клуб», «Книжкова лікарня», «Комп’ютерна азбука», «Юні екологи», «Умілі руки», бібліотека. Створено музей побуту та етнографії «Українська світлиця».

Конвенція про права дитини дає нам можливість створювати свої дитячі організації. У нашій школі це право реалізується через гру-подорож «Подоляночка» (учні 2-4 класів), «Козацьке об’єднання», «Червона калина» (учні 5-8 класів) і учнівську раду «Лідер», яка складається з учнів 9 класу. У цих об’єднаннях ми вчимося жити і працювати командою, планувати і керувати та відповідати за своє шкільне життя, бо живемо за принципом : «Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо».

Змінювались приміщення школи, її директори, заступники, покоління вчителів. Та незмінною залишається добра слава про нашу школу, учнів, випускників. Вони своїм розумом і руками  творили і творять історію нашої держави. Це колишній депутат Верховної Ради України кількох скликань Адам Васильович Чикал, заслужений артист України Шаварський Олег Микитович, Герої Соціалістичної  Праці Василюк Валентина Федорівна та Сірий Василь Якович, кандидат історичних наук Волос (Коренчук) Євгена Матвіївна, кандидат біологічних наук Ямборко (Костирко) Надія Анатоліївна, голова Городоцької районної адміністрації Свіжий Володимир Антонович.

…Тисячі шкіл в Україні. Та одна з них найрідніша і наймиліша. Стоїть вона горда, велична, на пагорбі в центрі села у світлому вбранні, поблискує вікнами-очима – радісна, жвава, гомінка навесні, восени та взимку – і сумна влітку, коли порожніють її класи і коридори, похмуро мовчать її замкнені двері. Квіти – айстри, чорнобривці, гладіолуси, жоржини – намагаються розвеселити її в літню пору, а кетяги калини тягнуться до неї взимку, ніби хочуть зігріти своїм полум’яним кольором.

Ти стоїш, альма-матір, така горда й велична –

Непомітна чужим, але рідна мені.

Я пройду ще багато – світ навколо великий,

Та ніколи тебе не забуду, о ні!