Геологічні явища.

Мета: дати поняття про правила поведінки під час стихійних лих, типових для їх місцевості, діяти відповідно рекомендаціям дорослих; захищати себе і допомагати іншим.

Вулкани. Серед стихійних лих, від яких потерпає природа і людина, за потужністю енергії, що виділяється, й руйнівній силі до найбільш небезпечних відносяться виверження вулканів.

Шляхом спостережень виявлено й встановлено розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік може поширюватися до 30 км, зрідка – до 100. Розпечені гази являють небезпеку в радіусі кількох кілометрів. До 400-500 км поширюється зона випадання кислотних опадів, які у людей викликають опіки, отруюють грунт, знищують рослинність. Грязевокам’яні (селеві) потоки виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігу й льодовиків під час виверження, простягаються на відстані від кількох десятків кілометрів до 100, рідше – 300 км.·

На Землі налічується кілька густонаселених районів в зоні впливу вулканів (всі – за межами України; переважно в Центральній та Південній Америці та Японських островах, на островах Індонезії). Але, незважаючи на небезпеку для життя, мешканці не залишають райони діючих вулканів, навпаки, населення цих небезпечних місць зростає. Обумовлено це, насамперед, тим, що катастрофічні події повторюються рідко (через 1-2 покоління, а часом рідше). Отож мешканці практично не зважають на колишні події й не враховують їх як показники порушення екологічної безпеки.

Грязеві вулкани діють поблизу Керчі (Крим): Єнікальський, Джарджавський, Солдатсько-Слобідський, що створює потенційну загрозу порушення екологічної безпеки в цьому районі. Протягом 100 років в межах Керченського півострова відбулося 30 крупних вивержень вибухового типу. Останнім часом діяльність вулканів активізувалась. Зазвичай виверження супроводжуються викидами газу, води, грязі, уламків порід, які поширюються на кілька сотень метрів. Наприклад, під час виверження сопки Андрусова (1 вересня 1986 р.) уламки порід розліталися до 50 м від гирла сопки, а грязь шаром 70-80 см вкрила площу понад 600 кв.м.

Знайдено підводні грязеві вулкани на дні Чорного моря, деякі висотою до 80 м при ширині основи 1400 й 2000 м (вулкан ім. Московського університету на південь від м. Севастополь).

Землетруси.

Найбільші спустошення й руйнування густонаселених районів Землі, загибель багатьох тисяч людей пов’язані з землетрусами. Про це свідчать численні історичні описи. Особливо небезпечні землетруси на узбережжях, де руйнування й загибель людей спричинюються також цунамі.

Проте, незважаючи на катастрофічні наслідки землетрусів, людство не робить висновків з цих уроків. Більшість населених пунктів знову споруджується в районах, які вже неодноразово страждали від землетрусів.

Україна належить до територій, що зазнає сейсмічного впливу як власних сильних землетрусів, так і землетрусів, епіцентри яких знаходяться за її кордонами: в Румунії, на Північному Кавказі. В Україні виділяють два сейсмоактивних райони – Кримський і Карпатський. Найбільш руйнівні землетруси в історичний період відбувалися в районі Південного берега Криму. Останній землетрус, який спричинив руйнування, відмічено поблизу Ялти 26 червня і 11 вересня 1927 року.

Решта території України традиційно відноситься до асейсмічної, але й тут зафіксовані землетруси 5-6 балів (Харківська, Чернігівська, Донецька, Кіровоградська області).

Про руйнування, до яких можуть призвести землетруси, свідчать багато даних. Наприклад, 26 червня 1976 р. під час землетрусу в Китаї всього за 4 хвилини було повністю зруйноване місто Таншан (залишився один будинок) і загинуло 1600 чоловік (порівняйте цю кількість з кількістю учнів вашої школи).

Схилові процеси.

Чималу небезпеку являють так звані схилові процеси: зсуви, відшарування, обвали, повільні грязьові потоки й селі тощо, які руйнують споруди, комунікації. Ці явища характерні для території України. Найбільш небезпечні схилові процеси розвинуті в гірських районах (Крим, Карпати), в долинах великих річок (Дніпро, Дністер, Прут), а також на берегах штучних водойм (Дніпровський каскад), на Азово-Чорноморському узбережжі. Слід зазначити, що під впливом господарської діяльності людини активність схилових процесів за останні 20-25 років значно посилилась. Виникненню сельових потоків особливо сприяє вирубування лісів.

Дії під час землетрусу:

· Дійте негайно, як тільки відчуєте коливання грунту або споруди, головна небезпека, яка вам загрожує - це предмети і уламки, що падають.

· Швидко залишіть будинок та відійдіть від нього на відкрите місце, якщо ви знаходитесь на першому – другому поверсі.

· Негайно залишіть кутові кімнати, якщо ви знаходитесь вище другого поверху.

· Негайно перейдіть у більш безпечне місце, якщо ви знаходитесь у приміщенні. Станьте в отворі внутрішніх дверей або у кутку кімнати, подалі від вікон і важких предметів.

· Не кидайтесь до сходів або до ліфта, якщо ви знаходитесь у висотній споруді вище п’ятого поверху. Вихід зі споруди буде заповнений людьми, а ліфти вийдуть з ладу.

· Вибігайте з будинку швидко, але обережно. Остерігайтесь уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

· Віддаліться від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач.

· Зупиніться, якщо ви їдете автомобілем, відчиніть двері та залишайтесь у автомобілі до припинення коливань.

Поведінка у надзвичайних ситуаціях

Вчитель має розповісти про те, як має поводитися п’ятикласник, якщо він потрапив у надзвичайну ситуацію.

Якщо він в цей час знаходиться у населеному пункті, то він має прислухатися до порад рятувальних служб. Він має знати про місце збору його родини, якщо немає можливості і необхідності дістатися дому.

Якщо в цей час він у школі, він має виконувати вказівки шкільних вчителів.

У 5-му класі немає сенсу детально розповідати про особливості поведінки у кожній надзвичайній ситуації. У силу своїх вікових особливостей дитина не в змозі виконати все так, як слід. Тому її потрібно навчити довіряти дорослим, чітко слідувати розпорядженням, не панікувати.

Правила поводження при землетрусі обов’язкові для розгляду у тих регіонах, які розташовані у зоні можливих землетрусів.

Правила поводження при повенях – обов’язкові для районів, які потрапляють від повені.

В інших районах можливі інші небезпеки. Використовуючи блок-схеми для повені або землетрусу, складіть блок-схему для стихійного лиха, типового для вашої місцевості.

ДЕРЖАВА НА ЗАХИСТІ ЖИТТЯ І ГІДНОСТІ ЛЮДИНИ

Мета: дати поняття про дискримінацію та її види; вчити розпізнавати види дискримінації; пояснити як держава захищає своїх громадян від дискримінації, катування, торгівлі людьми; показати значення Конституції України та Загальної Декларації ООН “Про права людини” щодо захисту людей від дискримінації.

Основні поняття та терміни: дискримінація, катування, торгівля людьми,

експлуатація.

Обладнання: Загальна декларація ООН “Про права людини”, Конституція

України.

Ø Що таке ООН?

Ø Які права надає дитині Конвенція ООН про права дитини?

Ø Куди в нашій країні може звернутись дитина, коли її права порушуються?

Чи замислювалися ви над тим, що інколи ми можемо мати зовсім різні точки зору або погляди, проте жодна точка зору не може бути єдино правильною. Коли сперечаються дві людини, то з своєї точки зору кожна з них є правою, тому що в кожної з них є своя система цінностей. З точки зору кожної людини її система цінностей є правильною. Чи можна вважати когось поганою людиною, виходячи лише з того, що вона думає або діє не так, як ми? Кожна людина є неповторною і має право бути такою. Однак нас об’єднує те, що всі ми – люди.

Усі ми різні, але жодна людина не може бути більш чи менш людиною за решту людей. Всі ми рівні, й однаковою мірою можемо користуватися правами людини. Загальна Декларація прав людини проголошує рівність усіх прав людини без жодної різниці.

Всі ми рівні, але не однакові. Це факт який призводить до того, що люди проводять кордони на карті планети і звертають увагу на відмінності, які, на їхню думку, вкрай важливі. Коли проводять кордони, які не лише розділяють групи людей, а й припускають, що одна група краща (гірша) за іншу тільки через належність до певної раси, колір шкіри, стать, мову, релігію, політичні погляди чи національне й соціальне положення, це є дискримінацією.

Поняття “дискримінація” походить від латинського discriminatio, що означає виокремлюватися, розрізняти, і визначається як обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян за расовою або національною належністю, політичними та релігійними переконаннями. Проте ми знаємо, що несправедливе ставлення до когось можливе і залежно від віку, статі, етнічної належності, зовнішності, фізичних вад тощо. У міжнародних відносинах дискримінацією називають створення умов, які ставлять яку-небудь державу (групу держав), її організації та громадян) у гірше становище порівняно з іншими. Отже, дискримінація часто виникає на ґрунті упередження.

Таким чином, упередження – це ставлення, а дискримінація – дії, вчинки, поведінка, що виникає на ґрунті упередження. Дискримінація передбачає обмеження деяких людей у правах, виключення їх із суспільства, громадського або суспільного життя. Люди, яких дискримінують, завжди відчувають себе відірваними, відштовхнутими, скривдженими або приниженими. Випадки дискримінації нерідко стають причинами між особових, суспільних чи міжнародних конфліктів. (Можна навести приклади таких конфліктів на міждержавному рівні).

Дискримінацію треба відрізняти від обмежень у певних правах. Якщо ці обмеження розумні й доцільні, вони не порушують прав людини. Наприклад, в Україні виборче право для громадян держави введене з 18-річного віку, коли вважається, що людина вже свідомо може зробити свій вибір. Проте право обирати й бути обраним не залежить від статі чи кольору шкіри. (Можна навести інший приклад за вибором вчителя).

Відсутність дискримінації у країні є корисною не тільки для окремих осіб, а й для соціальних груп та держави загалом. Країна, що надає доступ до освіти, навчання, робочих місць усім своїм громадянам, має можливість збільшити кількість людей, які будуть озброєні необхідними навичками і знаннями. Така країна буде соціально благополучною і заможною порівняно з країною, що обмежує такі можливості.

Міжнародна спільнота намагається подолати прояви дискримінації як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах. Впродовж останніх десятиліть багатьма країнами, зокрема й Україною, підписано міжнародні угоди, що забороняють усі форми расової дискримінації, обмеження прав жінок, дітей тощо.

Згідно визначення розрізняють декілька видів дискримінації. Існують такі її види: расова (за кольором шкіри), національна або етнічна, мовна, статева, вікова, соціальна (за соціальним походженням), матеріальна (за матеріальним станом), політична (за політичними поглядами), релігійна.

Дискримінація може виявлятися у різних формах: в образливих вчинках, словах і жестах, які принижують гідність людей.

Крайньою формою дискримінації є рабство, коли людину позбавляють будь-яких прав, і вона змушена повністю виконувати все що їй наказують.

Найнебезпечнішою формою дискримінації є геноцид – дії, які здійснюються проти будь-якої расової, етнічної або релігійної групи з наміром її часткового чи повного знищення. Ці дії вчиняються, як правило, групою людей, яка вибрала сама себе для вчинення правосуддя над іншими, які, на її думку, не заслуговують права на існування. (Навести приклади геноциду – проти індіанців у Північній Америці, євреїв та циган у нацистській Німеччині, українців, татар, чеченців у Радянському Союзі).

Кожен у своєму житті може стати і свідком. І жертвою дискримінації, і навіть її причиною. Тому важливо навчитися запобігати виникненню дискримінації й активно протидіяти їй. Найкраща противага дискримінації – це розуміння того, що між різними людьми існує набагато більше спільного, ніж відмінного, тому що усі ми – насамперед люди.

Для того, щоб запобігти і припинити дискримінацію, необхідно дотримуватися певних принципів. Спілкуючись з незнайомою людиною, потрібно ставитися до неї доброзичливо і без упередження. Перш ніж робити якісь висновки, намагатися ближче познайомитися з людиною, дізнатися якомога більше про її життя. Формувати свої враження потрібно на вчинках, а не на стереотипах – спрощених уявленнях про соціальну групу, до якої вона належить. Необхідно завжди критично ставитися до стереотипів. У подібних випадках можна спокійно заперечити, що це звичайний стереотип.

Якщо ви стали свідком дискримінації, одразу намагайтеся її припинити. Часто для цього буває достатньо вашого негативного ставлення.

Якщо ви самі стали жертвою дискримінації, то спочатку попробуйте поговорити з нападниками і довести, що ви їм нічого не зробили і вони не повинні нічого мати проти вас. Якщо це не допомогло, і переслідування, образи, напади, погрози продовжуються, то терпіти цього не можна і потрібно сказати батькам або вчителеві. Якщо неформальні методи не допомагають, необхідно офіційно звернутися до адміністрації школи або в міліцію. Адже ми маємо право жити і вчитися у безпечних умовах, і є люди, які зобов’язані охороняти наші права.

Згідно з Конвенцією про права дитини, яка була прийнята у 1989 році, у зв’язку з фізичною та розумовою незрілістю дитина потребує особливої охорони, турботи і допомоги, у т.ч. належного правового захисту. Для повного і гармонійного розвитку її особистості дитині необхідно рости в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові й розуміння. З явними протиріччями з наведеними вимогами знаходиться експлуатація дитини.

Під експлуатацією дитини розуміється привласнення не будь-яких матеріальних результатів (продуктів) її праці, а лише прибутку як різниці між доходами і виробничими витратами. Проте якщо особа не несе виробничих витрат у зв’язку з використанням праці дитини, отримані нею доходи і є фактичним прибутком.

Відповідно до законодавства України допускається прийняття на роботу осіб, які досягли шістнадцяти, за згодою одного з батьків або особи, що його замінила, - п’ятнадцяти, а за сукупністю інших, крім такої згоди, умов (щодо учнів певних навчальних закладів, для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від роботи час) - чотирнадцяти років.

Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Одним з найбільш ганебних видів експлуатації є сексуальна. Сексуальна експлуатація - це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за грошу чи іншу матеріальну винагороду, або в суміжних сферах (скажімо, у сфері розпусних дій з дітьми, надання разових сексуальних послуг ув’язненим та деяким іншим особам, співжиття з метою систематичного отримання сексуального задоволення тощо). Під порнобізнесом розуміється частково чи повністю дозволений у даній країні чи незаконний вид підприємництва, пов’язаний зі звідництвом для проституції, сутенерством, утриманням будинків розпусти, виготовленням, збутом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру.

Стаття 27 Конституції України проголошує, що “ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню”. Катування - це умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв (багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень), мучення (багаторазове або тривале спричинення болю) або інших насильницьких дій (різні посягання на статеву недоторканість особи, підвішування тіла, придушування, тривала ізоляція, вплив на людину постійним та голосним звуком, примушування їсти неїстівні речовини тощо) з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать її волі. Згідно Кримінального кодексу України такі дії караються позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років. Якщо ж такі дії були вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, то це діяння карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Ці дії, як правило, супроводжуються стресом, почуттям жаху чи неспокою і здатні принизити особу, зламати її морально.

Одним з найбільш прибуткових видів незаконного “бізнесу “ після торгівлі зброєю і наркотиками є торгівля людьми. Під торгівлею людьми розуміють продаж або іншу оплатну передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщення за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці. (Навести приклади торгівлі людьми, використовуючи матеріали періодичної преси, телебачення та радіо).

Відповідно до законодавства України діти мають право виїхати з України лише за наявності проїзного документа дитини. Його оформлення проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання (згоди) батьків або законних представників дитини. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено лише на підставі суду. Вивезення дитини за кордон з порушенням наведених норм є незаконним.

Звичайно, що особливо небезпечним для волі і гідності дитини є випадки, коли її після вивезення за кордон для лікування, навчання, туристичної подорожі не повертають до рідних, а використовують у порнобізнесі, втягують у злочинну діяльність, жебрацтво тощо.

Державні і міжнародні організації вже багато років намагаються боротися із кримінальною торгівлею людьми. Але законодавство в цій сфері є недосконалим, а торгівля людьми – добре організованим злочинним “бізнесом” з величезними фінансовими можливостями. В Україні цей злочин карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. Якщо ці дії були вчинені щодо неповнолітнього - на строк від п’яти до дванадцяти років. Якщо ці дії були пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну - на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Це є злочин проти волі і гідності людини.

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла один із найважливіших документів людства – Загальну Декларацію прав людини. Цей документ проголосив, що основними і невід’ємними правами кожної людини є: право на життя, свободу і особисту недоторканість, на вільне пересування, власність, свободу думки, совісті і релігії.

Загальна декларація прав людини стала основою для прийняття законів окремих держав. В 1996 році в нашій країні прийнята Конституція України, яку ще називають Основним Законом. Розділ ІІ Конституції, який має назву “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (статті 21 - 64) закріплено основні права людини. Так в статті 24 вказано, що “громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.”.

Якщо ж людина вважає, що їх громадянські права порушуються і держава не забезпечує їх захист, вона може звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Якщо можливості оскарження в державі вичерпано, можна звернутися до міжнародних органів, наприклад, у Комітет із прав людини ООН або в Європейський суд з прав людини.

ü Що ви розумієте під поняттям “дискримінація”?

ü Які найбільш ганебні форми дискримінації вам відомі?

ü Куди може звернутися людина якщо вона вважає що її громадянські права порушуються?

ü Як можна запобігати та припиняти дискримінацію?

Загальні правила поведінки дітей

1. Не бери в рот гвіздки, монети, ґудзики та інші неїстівні предмети. Ти можеш кашлянути або чхнути і тоді несподівано проковтнеш те, що тримаєш в роті. Я знала одного хлопчика, який бігав по всій хаті за своїм молодшим братом, не випускаючи з рота зубної щітки. Несподівано він оступився, впав, несподі­вано зробив ковтальний рух і - ви не повірите !- проковтнув зубну щітку.

2.Не засовуй пальці куди попало: в пральну машину, в міксер, на­віть у вузьке горло пляшки з газованою водою. Один мій знайомий хлопчик ухитрився засунути пальця в пляшку, його прийшлося вести в лікарню і під наркозом виймати пальця з пляшки.

З. Нікуди не погоджуйся йти з незнайомою людиною, особливо якщо вона пропонує тобі солодощі, подарунки, чи каже що його за то­бою прислали твої мамо і тато. Якщо ти терміново потрібен тато­ві чи мамі і вони не можуть самі позвати тебе, вони пришлють за тобою не сторонню, а добре знайому тобі людину.

4. Ліки можна приймати тільки ті, які тобі дають батьки або лікар. Ніколи не ковтай пігулок, які тобі сподобалися, навіть якщо во­ни на вигляд і на смак схожі на цукерки. І не пий сам мікстур, навіть солодких. Навіть безвинні ліки-такі як аспірин ,- можуть зашкодити, якщо приймати їх без необхідності.

5. Ножі зовсім непридатні в якості іграшок. Ніж - це дуже корисна річ, але з ним треба правильне поводитися. Старші діти також не повинні бе­шкетувати з ножами, особливо якщо поруч знаходиться інша дити­на. Дуже часто діти отримують серйозні порізи із-за необачного поводження з ножем.

6. Ні в якому разі не грай і не бігай з ручкою, олівцем, палицею або іншим предметом в руках. Ти можеш поступитися і попасти гостряком прямо собі в очі. І навіть коли ти абсолютно певен, що не впадеш, згадай як часто ти падаєш несподівано. Всі діти падають по багато разів на день, і ти не виключення.

7. Важливо також пам'ятати, що не можна направляти на іншу дитину загострений олівець або інший предмет. Якщо ти бешкетуєш, може трапитися прикра несподіваність, і ти травмуєш око іншій дитині. Тільки подумай, як страшно соромно тобі буде після цього.

8. Якщо ти відчуваєш, що в око щось потрапило, скажи про це батькам, іноді в око потрапляє вія, частинка сміття і щоб від нього звільнитися треба промити око водою, або охайно витягнути смітинку із ока шматочком вогкої вати (але це повинен зробити хтось із дорослих). Іноді потрібна допомога лікаря.

9. Ніколи не слід сильно терти очі, особливо брудними рукам. Коли ти це робиш, в очі може потрапити сміття з рук. А на ру­ках після ігор на вулиці знаходиться багато мікробів, які так і хочуть потрапити на твої вії і тоді там може з'явитися ячмінь (це дуже болючий прищик).

10. Не колупайся нічим у вусі, бо можеш пошкодити барабану пере­тинку! У вухо дозволяється засовувати тільки один предмет-свій власний лікоть. Подивися, як це у тебе вийде!

11. По можливості оберігай вуха від дуже гучних звуків, шуму.

12. Дуже часто діти отримують травми рук, коли прищеплюють їх дверима. Палець можна прищемити дверцятами машин, дверима кім­нати чи квартири. Відкривай і закривай двері, тримаючись за дверну ручку.

Заходи безпечного поводження на кризі.

З настанням перших морозів річки, озера замерзають і на їх поверхні утворюється крига.

В цей час небезпечні випадки бувають головним чином через те, що діти недостатньо знають правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримуватись особливої обережності, уважності та таких правил.

Правила поведінки на кризі.

– Переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами або жердинами;

– Не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кризі і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки із швидкою течією, із стіканням теплих вод і виходом грунтових вод;

– Не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись біля крутих обривистих берегів під час льодоходу і повені, наближатись до крижових заторів;

– Під час появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих;

– Чисте, не запорошене снігом місце на засніженій поверхні криги, а також темна пляма на рівному сніжному покрові говорить про те, що крига в цьому місці ще не зміцнилась. По такій кризі не можна ходити чи кататись на ковзанах;

– Якщо ви йдете рибалити або кататись, попередньо продумайте про засоби рятування на випадок, коли ви провалитесь. Обумовте дії при рятуванні із своїми товаришами;

– Особливо небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки з швидкою течією замерзають повільно і нерівномірно, і крига над проточною водою менш міцна, ніж над стоячою;

– Особливої обережності необхідно дотримуватись в місцях впадання стічних вод і каналізацій;

– В зимовий період на водоймищах нарізають кригу для господарських потреб. Місця заготовки криги небезпечні, тому що вони, як правило, покриті кіркою тонкої криги. Ополонки і тріщини необхідно позначати табличками, дошками, жердинами з прикріпленими шматками кольорової тканини;

– Рибалки повинні ставити попереджувальні знаки біля лунок (гілки, жердини);

– Не рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і розміщуватися тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля одної також не слід;

– Особливу небезпеку являє крига на прибережних ділянках моря, коли вітер дує із суші. В цьому разі береговий припай може відірватись від берега і швидко віднестись у море. Навесні, коли починається потепління, крига починає танути від берега і тому в прибережній зоні стає тонкою;

– Ні в якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах, навіть якщо вони великих розмірів.

З метою попередження випадків загибелі людей на кризі необхідно знати правила безпеки і бути обізнаними з прийомами надання допомоги людині (дитині), що провалилась під кригу:

Правила самостійного рятування

– Якщо ви провалились під кригу, не втрачайте мужність і спробуйте діяти самостійно.

Вибираючись із води, ні в якому разі не можна робити різких рухів, щоб не обламувати крижану кромку. Спираючись на неї спиною або грудьми широко розведіть руки і обережно треба висовуватись на кригу, ноги при цьому потрібно оперти об край ополонки напроти, або робити ногами плавні рухи.

– Коли ви вибрались, необхідно або відкотитись в ту сторону, де крига міцніша.

– Якщо ви провалились недалеко від берега, то можете, розбиваючи кригу руками, пливти до нього.

Якщо є свідок пригоди, то він повинен сказати потерпілому як себе поводити, тобто щоб потерпілий розкинув руки в сторони, поклав їх на кригу і залишився в такому положенні поки не надійде допомога, а сам повинен організувати допомогу.

При рятуванні потерпілого необхідно

дотримуватись таких правил:

– Наближуючись до потерпілого обережно повзком, необхідно подати йому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв'язані ремінці або знятий одяг;

– Коли потерпілий ухопиться за поданий йому предмет, треба витягувати його на берег або на міцну кригу;

– Для страховки використовують мотузку, один кінець якої прив'язують до власного тіла, до драбини, дошки або до іншого предмету, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі;

– Якщо потерпілого затягнуло під кригу, пірнати за ним можна тільки в разі, коли рятувальник обв'язав себе мотузкою, другий кінець якої знаходиться в руках особи, яка підстраховує. Слід пам'ятати, що навіть загартовані рятувальники не можуть знаходитись в холодній воді більше однієї хвилини. Тому всі дії по рятуванні потерпілого повинні здійснюватись швидко. Перед тим, як рятувальник буде пірнати, він домовляється з підстраховуючим про подачу сигналів мотузкою (смикати за мотузку).

Надання потерпілому долікарської допомоги

Потерпілий потребує негайної медичної допомоги, тому необхідно як найшвидше доставити його до лікарняного закладу.

Якщо це зробити не можна, то йому необхідно надати першу долікарську допомогу.

– Не гаячи часу відправити його до теплого приміщення, зняти мокрий одяг, насухо розтерти тіло і перевдягти у все сухе.

– При можливості зробити потерпілому теплу ванну (температура +37 ˚С -+38 ˚С).

– При необхідності роблять штучне дихання.

– Розтирати врятованого снігом і зігрівати поступово не слід, тому що при цьому збільшується час переохолодження організму. Крім того можна пошкодити шкіру кристаликами снігу і занести інфекцію.

– Щоб покращити кровообіг, слід енергійно розтирати тіло до почервоніння шкіри, тканиною, рушником або руками, змоченими розведеним спиртом або горілкою.

– Після цього потерпілого необхідно покласти в ліжко, тепло вкрити, напоїти його гарячою кавою або молоком.

Якщо нещасний випадок стався далеко від житла, то першу допомогу необхідно надати на місці:

– Розвести багаття, поділитись з потерпілим сухим одягом і прийняти термінові заходи по доставці потерпілого додому або в інше житлове приміщення.

Найчастіше нещасні випадки на кризі стаються в дні шкільних канікул з дітьми, які залишені без догляду, а також не ознайомлені з правилами поведінки на кризі.

В зв'язку з цим в навчально- виховних закладах освіти області необхідно проводити відповідну роз'яснювальну роботу серед батьків та учнів з метою профілактики та попередження подібних випадків. Перед початком осінніх, зимових канікул класні керівники повинні проводити цільові інструктажі, бесіди. Інструкції повинні містити змістовний матеріал для надання учням відповідних знань і навичок.

Перед зимовими канікулами батьки, громадські активісти, педагоги можуть зробити дуже багато для обладнання ковзанок на стадіонах, дитячих майданчиках, у дворах з тим, щоб діти не йшли гратись на кригу річок, водоймищ.

Пам'ятайте, що самовпевненість, неуважність на кризі можуть обернутись бідою.

Моє та наше. Приватна та державна власність.

Мета: дати поняття про приватну та державну власність; про моє

та наше; про відповідальність за посягання на права та майно

громадян. Навчити як поводити себе при зустрічі з шахраями,

крадіями.

Сьогодні ми проведемо бесіду, яка буде складатися із запитань та відповідей. Але перед тим , як почати, прослухайте таку історію:

«В нашому місті жив хлопчик, Нікіфоров Ваня. Дуже часто ночував в підвалах, на автобусних зупинках, стадіоні. Батьки зовсім не турбувалися за нього, бо у них була єдина любов – горілка. І хлопчик був предоставлений сам собі. І от одного разу Ваня вирішив залізти до гаража і вкрасти запчастини від мотоциклу. Але в цей час прийшов власник гаража і хлопець опинився в інтернаті.»

- Діти, як ви думаєте, що зробив хлопчик?

(відповіді дітей)

Ви відповідаєте правильно, і сьогодні я хотіла б перевірити ваші знання з правового виховання. У ході нашої розмови ми з’ясуємо, що ви знаєте, а чого ні.

Класу задаються запитання. Якщо діти не знають відповіді, то вчитель сам відповідає на нього.

1. Як називається дія або бездіяльність, яка являє собою небезпеку для держави, суспільства, особистості.

(злочин)

2. Як називається дія направлена на когось з метою розгрому, знищення, нанесення збитків.

(напад)

3. Які форми власності ви знаєте?

(приватна, колективна, державна)

4. Які види злочинів ви знаєте?

(особливо тяжкі злочини, тяжкі злочини, середньої тяжкості злочини, злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки).

5. Як ви думаєте, з якого віку настає кримінальна відповідальність?

(кримінальна відповідальність настає з 16 років, а за деякі злочини з 14 років).

6. За які злочини людина несе відповідальність з 14 років?

(усі види вбивства, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров’я, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, злісне та особливо злісне хуліганство, умисне знищення або пошкодження державного, колективного або індивідуального майна, яке викликало тяжкі наслідки, а також за умисне вчинення дій, що можуть спричинити аварію потяга).

7. Які види покарань ви знаєте?

(позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, штраф, громадська догана, конфіскація майна, позбавлення батьківських прав).

8. Один із способів забезпечення паразитичного способу життя злочинних елементів у будь-якому суспільстві.

(крадіжка)

9. Як ви гадаєте, що ж викрадають злодії?

(усе, навіть продукти харчування).

А тепер давайте розв’яжемо декілька ситуативних завдань.

1. Молодий, на вигляд інтелігентний чоловік підходить до вас і говоре, що він є гарним знайомим ваших батьків. Людина просить впустити його в квартиру. Що треба зробити?

а) Запитати у незнайомця прізвище , ім’я матері та батька, де вони працюють і, отримавши вірну відповідь, впустити у квартиру.

б) Отримати від цього чоловіка більш повні відомості про батьків, після чого знову ж таки впустити в дім.

в) Не впускати ні при яких обставинах.

(Відповідь в )

2. Ви знаходитесь дома і чуєте, що двері вашої квартири відкривають ключем або зламують. Ваші дії?

(Спробуйте заблокувати двері любими підручними засобами. Стійте збоку від двері на випадок стрілянини. Підніміть тривогу криками, шумом через вікно. По можливості викличте міліцію).

3. Ви один дома. Хтось просить вас відчинити двері, щоб терміново зателефонувати (повідомити про нещасний випадок, викликати швидку допомогу і т.п.). Ваші дії?

(Скажіть, що зробите це самостійно. В квартиру нікого не впускати).

4. Як на вашу думку можна попередити кишенькову крадіжку?

(Не носити при собі без потреби великі суми грошей. Не носити гаманець в сумках, кишенях. Сумку притискати до себе, притримуючи її рукою під низ.).

5. Ви повертаєтесь додому. На шляху потравляється група молодих людей, які зустрічають вас грубостями. Як ви будете діяти в цій ситуації?

(Перейти на другу сторону вулиці. Не відповідати на грубості. Не піддаватись на провокацію. Проходити мовчки, зберігаючи спокій та впевненість).

6. До вас підходить старшокласник і вимагає гроші. Що ви будете робити?

(Віддати гроші. Повідомити про це вчителів, директора, завуча, батьків).

От і закінчилась наша співбесіда, за допомогою якої ми з’ясували, як же ж повинні поводитись діти у криміногенних обставинах.

Давайте ще раз повторимо правила поведінки з крадіями:

1. Чи повинні ви відкривати двері незнайомим людям? (Ні)

2. Що треба робити, коли намагаються проникнути в вашу квартиру?

3. Як поводити себе на вулиці, коли зустріли неприємну компанію?

4. Як поводити себе із старшокласниками?

5. Як можна попередити кишенькову крадіжку?

Наркотична залежність. Відповідальність.

Мета: ознайомити з кримінальною відповідальністю підлітків за

вживання та розповсюдження наркотичних речовин

Наркотична залежність…

Першим кроком на шляху до подолання є визнання того, що ця проблема наркотичної залежності існує. Це не так просто, як здається. Багато людей, які довгий час зловживають наркотичними речовинами, не зізнаються в цьому навіть самим собі. Вони сподіваються, що можуть припинити будь-коли. Навіть коли для оточуючих усе вже давно очевидно, сама людина може не погоджуватися з цим і не приймати допомоги.

Для проведення детоксикації (позбавлення від фізичної залежності) існують такі організації, служби, заклади, які надають допомогу людям, що потрапили у наркотичну залежність. У кожному місті, районі такими службами можуть бути:

- соціальні служби молоді;

- анонімні служби допомоги;

- телефон довіри;

- відділення спеціалізованої допомоги при медичних установах та інше.

У разі потреби слід звертатися в наркологічні клініки і диспансери за місцем проживання. Добровільне лікування від залежності у державних медичних закладах анонімне і безкоштовне.

Після періоду детоксикації хворий має пройти тривалу реабілітацію, отримати допомогу психологів, переосмислити життєві цінності, налаштуватися на життя без наркотиків. Найбільше шансів вилікуватися у тих, хто відчуває підтримку родини і друзів, які, до речі, теж потребують психологічної допомоги і реабілітації.

Я вам можу надати телефон, куди можна звернутися за консультацією:

044-451-54-51

Стаття

Вид злочину

Строк позбавлення волі (років)

Розмір штрафу (мін.зарп.)

Виправні роботи

Ст.305

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

від 3 до 12

конфіскація майна

Ст. 306

Використання коштів здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

від 5 до 15

200 і більше

Ст. 307

Незаконне виробництво виготовленні, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

від 3 до 12

конфіскація майна

Ст. 308

Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

від 3 до 12

конфіскація майна

Ст. 309

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

від 3 до 8

-

-

Ст. 310

Посів або вирощування снотворного маку чи конопель

від 3 до 8

до 50

до 6 міс.

Ст. 311

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів

від 3 до 12

до 50

до 3 років

Ст. 314

Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

від 2 до 12

Ст. 315

Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

від 2 до 12

до 5 років

Ст. 316

Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

від 3 до 5

до 3 років

Ст. 317

Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

від 3 до 12

Конфіскація майна

Ст. 322

Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів

від 50 до 100

до 3 років

Ст. 323

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

від 2 до 5

до 50

до 3 3 років

Ст. 324

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

до 3

до 3 років

Примітка: Допінг – це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим Кодексом Олімпійського руху

Опіки

Ознаки.

Залежно від тяжкості розрізняють чотири ступені оіку: 1 – почервоніння шкіри та її набряк ; 2 – пухирі , наповнені жовтуватою рідиною ; 3 – утворення некрозу шкіри (струпів) ; 4 – обвуглення тканин .За глибиною ураження тканини хімічні опіки поділяються на чотири ступені : 1 – чітко визначене почервоніння шкіри , легкий набряк ; 2 – сильний набряк , утворення пухирців різного розміру , форми ; 3 – потемніння тканин або їх побіління за кілька хвилин , годин , шкіра припухає , виникає різкий біль ; 4 – глибоке омертвіння не лише шкіри , а й підшкірної жирової клітковини ,

м’язів , зв ’язкового апарату суглобів .

Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіків утворюється сухий струп. Опіки лугами переносяться важче, ніж опіки кислотами.

Допомога.

Необхідно швидко вивести або винести потерпілого з вогню. При займанні одягу необхідно негайно його зняти або накинути щось на потерпілого, обмежити доступ кисню до вогню. Полум’я на одязі потерпілого можна гасити водою, піском, своїм тілом.

При опіках І ступеня треба промити уражені ділянки шкіри антисептичними засобами, потім обробити спиртом, одеколоном. До обпечених ділянок не можна доторкатися руками, не можна проколювати пухирі, Відривати шматки одягу, що прилипли до місць опіку, не можна накладати мазі, порошки тощо. Опікову поверхню накривають чистою тканиною, Потерпілого треба зігріти, дати багато пиття. При втраті свідомості дати понюхати ватку з нашатирним спиртом. У випадку зупинки дихання треба зробити штучне дихання. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною рідиною, його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці події. Потім механічно видалити речовини, які попали на шкіру енергійно змиваючи їх струменем води 10-15 хвилин доки не зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини B дихальні шляхи необхідно прополоскати горло 3-х процентним розчином борної кислоти. Не можна змивати хімічні сполуки, які займаються або вибухають при з’єднанні з водою. Якщо невідомо, яка хімічна речовина викликала опік, не має нейтралізуючого засобу, на місце опіку накладається чиста, суха пов’язка і потерпілого негайно направляють до медичного закладу.

Пожежонебезпечні властивості речовин

Пожежна безпека в навчальних майстернях, фізичних, хімічних та електро-технічних лабораторіях, кабінетах навчальних закладів зумовлена властивостями матеріалів реагентів, які застосовуються, а також змістом учбових занять, які проводяться.

Головні причини пожежної небезпеки в кабінетах і лабораторіях:

- досліди, які супроводжуються електростатичним розрядом, нагрівом тіл;

- досліди з демонстрації вибухів різних газів і пари;

- необережне поводження з вогнем, вогненебезпечними рідинами;

- неправильне зберігання вогненебезпечних рідин.

Вогне- і вибухонебезпечні речовини, які застосовуються в кабінетах, можна поділити на кілька груп:

- речовини, здатні до утворення вибухових сумішей (бертолетова сіль та інші нітрати);

- легкозаймисті і горючі речовини (бензин, ацетон, спирт, газ, фосфор червоний та інші);

- речовини, які спричинюють до спалаху (бром, азот та сірчана кислота);

- горючі речовини (сірка, вугілля та інші).

Самозайматися можуть ганчірка та пакля, просочене машинним маслом. Вогне- і вибухонебезпечні речовини потрібно зберігати загальною кількістю не більше 3 кг в спеціальному металевому ящику, встановленому якомога далі від нагрівальних приладів і винаходів. Реактиви та інші речовини та матеріали, сукупне зберігання яких може спричинити акумуляцію тепла, утворення пожежонебезпечних концентрацій або бути імпульсом для запалювання, потрібно зберігати окремо у вогнетривких шафах у відповідній упаковці.

На банках, бутлях з хімічними речовинами повинні бути чіткі написи з зазначенням їх властивостей: "Вогненебезпечні", "Отруйні", "Хімічно активні" тощо.

У лабораторіях, майстернях, кабінетах працювати учням з пожежонебезпечними речовинами дозволяється тільки під наглядом і керівництвом викладача або лаборанта.

Меблі та обладнання в приміщеннях повинні бути встановлені так, щоб вони не заважали евакуації людей на випадок пожежі.

Робочі столи і витяжні шафи, призначені для роботи з пожежонебезпечними речовинами, повинні знаходитись у належному стані, а при роботі з кислотами та іншими речовинами – стійкими до їх дії.

Всі приміщення повинні бути забезпечені засобами пожежегасіння відповідно до встановлених норм.

Перед проведенням учнями дослідів викладач повинен пояснити можливі причини пожежної небезпеки і профілактичні заходи. Забороняється виливати легкозаймисті і горючі речовини в каналізацію.

“Правила поведінки дітей на вулиці”

Діти! Ми знаємо, що шлях до школи і зі школи додому повинен бути, без­печним. Але багатьом з вас долаючи цей шлях треба переходити вулицю. Тому, щоб з вами не трапився нещасний випадок на дорозі, треба дотримувались правил поведінки на вулиці.

1. Ніколи не переходь дорогу на червоне світло, навіть коли поблизу немає машин, краще переходити дорогу в спеціальних місцях для переходу - так безпечніше.

2. Обходь стороною виїзди з гаражів, автостоянок та інших подібних місць: автомобіль може виїхати заднім ходом і водій тебе не помітить.

3. Якщо тобі треба перейти дорогу, а в тому місці немає світлофора, то уваж­но подивись в обидві сторони, щоб впевнитись, що поблизу немає машин, а тільки потім переходь.

4. Якщо тобі страшнувато переходити вулицю одному, попроси кого-небудь з до­рослих тебе перевести, або навіть дочекайся поки дорослий буде переходити дорогу, і йди разом з ним.

5. Будь особливо обережним при переході вулиці, коли в очі світить сонце, яскраве сонячне світло сліпить очі, і ти можеш не помітити машину, яка наближається. Якщо на тобі немає шапочки з козирком, закрийся від сон­ця рукою чи книжкою.

6. Не вискакуй на проїжджу частину з м’ячем чи іграшкою: ти ризикуєш не побачити машину і попасти під неї.

7. Якщо на перехресті чергує регулювальник, слухайся його вказівок.

8. Не катайся на велосипеді по проїжджій частині вулиці - це дуже небезпечно.

“Правила поведінки дітей під час канікул”

Дуже часто наслідки нещасних випадків стають плачевними в результаті необачності дітей, при користуванні побутовими предметами під час канікул, коли учні залишаються вдома без нагляду дорослих. Часто результатом трав­ми може бути порушення поведінки під час гри на подвір’ї. Тому для запобі­гання небажаних травм та нещасних випадків пропоную вам запам’ятати прави­ла поведінки під час канікул:

1. Не бери в рот гвіздки, монети, ґудзики та інші неїстівні предмети. Ти

можеш кашлянути або чхнути і тоді несподівано проковтнеш те, що тримаєш в

роті. Я знала одного хлопчика, який бігав по всій хаті за своїм молодшим

братом, не випускаючи з рота зубної щітки, несподівано він оступився, впав,

зробив ковтальний рух і - ви не повірите! - проковтнув зубну щітку.

2. Не засовуй пальці куди попало: в пральну машину, в міксер, навіть у вузьке горло пляшки з газованою водою. Один мій знайомий хлопчик ухитрив­ся засунути пальця в пляшку і його прийшлося вести в лікарню і під нар­козом виймати пальця з пляшки.

3. Ліки можна приймати тільки ті, які тобі дають батьки або лікар. Ніколи не ковтай пігулок, які тобі сподобались, навіть якщо вони на вигляд і на смак схожі на цукерки, і не пий сам мікстур, навіть солодких. Навіть без­винні ліки, такі як аспірин, можуть зашкодити, якщо приймати їх без необ­хідності.

4. Ножі зовсім не придатні в якості іграшок. Ніж - це дуже корисна річ, але з ним треба правильно поводитись, а дитину цьому навчити практично неможливо. Старші діти також не повинні бешкетувати з ножами, особливо якщо поруч знаходиться інша дитина. Дуже часто діти отримують серйозні по­різи із-за необачного поводження з ножем.

5. Якщо ти відчуваєш, що в око щось потрапило, скажи про це батькам. Іноді в око потрапляє вія, частинка сміття і щоб від нього звільнитися треба промити око водою, або охайно витягнути смітинку із ока шматочком вогкої вати (але це повинен зробити хтось із дорослих). Іноді потрібна допомога лікаря.

6. Ніколи не слід сильно терти очі, особливо брудними руками. Коли ти це робиш, в очі може потрапити сміття з рук. А на руках після ігор на вулиці знаходиться багато мікробів, які так і хочуть потрапити на твої вії і тоді там може з'явитися ячмінь (це дуже болючий прищик).

7. Не ковиряйся нічим у вусі, бо можеш пошкодити барабанну перетинку. У вухо дозволяється засовувати тільки один предмет - свій власний лікоть. Подивись, як це у тебе вийде!

8. По можливості оберігай вуха від дуже гучних звуків, шуму.

9. Дуже часто діти отримують травми рук, коли прищеплюють їх дверима. Палець можна прищемити дверцятами машини, дверима кімнати чи квартири. Відкривай і закривай двері тримаючись за дверну ручку.

10. Час від часу звертай увагу на те, як розташовані меблі у квартирі, чи не було перестановок. Деякі діти впевнені, що меблі завжди знаходяться на одному місці. Не звернувши уваги на перестановку, ти можеш налетіти на що-небудь і боляче вдаритись.

11. Стільці, лавки для ніг можуть знаходитись в самому несподіваному місці. Тому треба слідкувати, щоб вони не потрапили тобі під ноги, особливо

у темряві.

12. На килимках і доріжках можна послизнутися. Будь обережним, коли стаєш на них, особливо коли біжиш.

13. Перед тим як ляжеш спати, збери на місце іграшки. Я знала одну дівчин­ку, яка впала і зламала собі руку, коли перечепилася через свою ляльку. Ця дівчинка вночі пішла в туалет, аж в темряві їй під ноги потрапила ляль­ка, яку вона кинула, і - дівчинка опинилася на підлозі.

14. Щоб було менше нещасних випадків у ванній кімнаті, добре було б, щоб на дно ванни покласти спеціальний гумовий килимок. Коли ти знаходишся у ванній дуже легко послизнутися і впасти, тому що від води і мила дно і стінки ван­ни бувають дуже слизькі.

15. Добре запам’ятай: ні в якому разі не можна торкатися мокрими руками до електроприладів і дротів.

16. Не висовуйся із відкритого вікна: зовсім несподівано в тебе може закру­титися голова і ти впадеш вниз. Не сиди на підвіконні коли вікно відчинене. В цьому положенні легко втратити рівновагу і впасти вниз.

17. Коли швидко біжиш, не забувай дивитись під ноги, інакше ти не побачиш який-небудь предмет, через який можна перечипитися і впасти.

18. Ніколи не стрибай з великої висоти - це дуже небезпечно. В кінці кінців у нас не чотири ноги, як у кішок, а тільки дві. Крім того, коти вміють при­землятися на лапи, а людям, на жаль, рідко вдається приземлитися на ноги.

19. Коли збігаєш вниз по сходах, тримайся за поручні: якщо ти зісковзнеш зі сходинки, поручні не дадуть тобі впасти.

20. Не ходи високими вузькими парапетами, карнизами, якби тобі не хотілося показати свою спритність. Із-за несподіваного шуму чи пориву вітру ти можеш втратити рівновагу і впасти.

21. Не бігай у темряві: ти ризикуєш налетіти на який-небудь предмет, або спіткнутися і впасти.

22. Ніколи не бігай з льодяником або чимось подібним в роті. Несподівано спіткнувшись ти можеш поранити собі горло чи язик.

23. Розмовляти на вулиці із сторонніми людьми можна тільки в тому разі, якщо тебе супроводжують батьки, старший брат чи сестра, вчителька, або ще хтось із дорослих, кого ти добре знаєш. Якщо ти ідеш один, то вступати в розмову з чужим не можна. Цілком можливо що незнайомець, який до тебе звернувся - чудова, добра людина, але він може мати лихі наміри.

24. Не погоджуйся нікуди йти з незнайомцем, не сідай до нього в машину, на­віть тоді, коли він обіцяє відвести тебе до батьків. Не довіряй йому ні в якому разі: мати або батько ніколи не пошлють за тобою незнайому людину.

25. Не бери у чужої людини цукерки, гроші та інші гостинці. Можливо, вона пропонує від щирого серця, можливо і ні. Про всяк випадок відмовся.

26. Якщо стороння людина візьме тебе за руку і намагатиметься силою повести за собою, треба вирватись і втекти додому, або звернутися за допомогою до кого-небудь із перехожих. При необхідності кричи з усієї сили.

І взагалі, якщо ти бачиш людину вперше, звідки тобі знати, хороша вона чи ні? Краще не ризикувати.

“Правила поводження на кризі”

З настанням перших морозів річки, озера замерзають і на їх поверхні утворюється крига. В цей час небезпечні випадки трапляються через те, що діти залишаються без нагляду дорослих і через те, що діти недостатньо знають правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримуватись особливої обережності, уважності і таких правил:

1. Переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами або жердинами.

2. Не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кризі і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки зі швидкою течією і виходом ґрунтових вод.

3. Не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись біля крутих обривистих берегів під час льодоходу і повені, наближатись до кригових заторів.

4. Під час появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих.

5. Чисте, не запорошене снігом місце на засніженій поверхні криги, а також темна пляма на рівному сніжному покрові говорить про те, що крига в цьому місці не зовсім міцна. По такій кризі не можна ходити або кататись на ковзанах.

6. Якщо ви йдете ловити рибу, кататись на ковзанах попередньо продумайте про засоби рятування на випадок, коли провалитесь. Обумовте дії при рятуванні зі своїми товаришами.

7. Особливо небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки зі швидкою течією замерзають повільно і нерівномірно, а крига над проточною водою менш міцна ніж над стоячою.

8. Особливої обережності потрібно дотримуватись в місцях впадання стічних вод і каналізацій.

9. В зимовий період на водоймищах нарізають кригу для господарських потреб. Місця заготовки криги небезпечні, бо вони, як правило, покриті кіркою тонкої криги. Ополонки і тріщини необхідно позначити табличками, дошками, жердинами з прикріпленими шматками кольорової тканини.

10. Рибалки повинні ставити попереджувальні знаки біля лунок.

11. Не рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і розміщуватись тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля одної також не слід.

12. Навесні, коли починається потепління, крига починає танути від берега і тому в прибережній зоні стає тонкою.

13. Ні в якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах, навіть якщо вони великих розмірів.

ПРАВИЛА САМОСТІЙНОГО РЯТУВАННЯ

1. Якщо ви провалились під кригу, не втрачайте пильність і спробуйте діяти самостійно. Вибираючись із води, ні в якому разі не можна робити різких рухів, щоб не обламувати крижану кромку. Спираючись на неї спиною або грудьми широко розведіть руки і обережно висовуйтесь на кригу, ноги при цьому потрібно обперти об край ополонки напроти, або робити ногами плавні рухи.

2. Коли ви вибрались, необхідно відповзти або відкотитись в ту сторону, де крига міцніша.

3. Якщо ви провалились неподалік від берега, то можете розриваючи кригу руками пливти до нього.

ПРИ РЯТУВАННІ ПОТЕРПІЛОГО НЕОБХІДНО

ДОТРИМУВАТИСЬ ТАКИХ ПРАВИЛ

1. Наближаючись до потерпілого обережно повзком, необхідно подати йому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв’язані ремінці або знятий одяг.

2. Коли потерпілий вхопиться за поданий йому предмет, треба витягувати його на берег або міцну кригу.

3. Для страховки використовують мотузку, один кінець якої прив’язують до власного тіла, до драбини, дошки або іншого предмету, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі.

4. Якщо потерпілого затягнуто під кригу, пірнати за ним можна тільки у разі, коли рятувальник обв’язав себе мотузкою і другий кінець знаходиться в руках особи, яка підстраховує. Слід пам’ятати, що навіть загартовані рятувальники, не можуть знаходитись у холодній воді більше однієї хвилини. Тому всі дії при рятуванні потерпілого повинні здійснюватись швидко. Перед тим, як рятувальник буде пірнати, він домовляється з підстріховуючим про подачу сигналів мотузкою.

5. При вилучені потерпілого з води його необхідно негайно відправити до лікарні. Якщо цього зробити не можна, то необхідно надати йому першу долі карську допомогу.

6. Не гаючи часу відправити потерпілого до теплого приміщення, зняти мокрий одяг, насухо розтерти тіло і переодягти в сухий одяг. При можливості зробити теплу ванну (37-38^оС). При необхідності роблять штучне дихання.

7. Щоб покращити кровообіг слід негайно розтирати тіло до почервоніння шкіри тканиною або руками, змоченими розведеним спиртом, покласти в ліжко, тепло вкрити, напоїти гарячою водою або молоком.

8. Якщо небезпечний випадок стався далеко від житла, то першу допомогу необхідно надати на місці: розвести багаття, поділитись з потерпілим сухим одягом, і прийняти термінові заходи по доставці потерпілого додому або в інше житлове приміщення

При загрозі вимагання, шантажу

При загрозі вимагання, шантажу пам'ятайте:

—ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів;

—усе таємне з часом стає відомим; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров'я та життя;

—не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

А ось ще одна ситуація. Після іспиту Максим пішов прямо додому, хотілося швидше повідомити домашнім про гарну оцінку. У тролейбусі замріявся і ледве не проїхав свою зупинку. Добре, що якийсь чоловік запитав: «Не підкажеш, котра година?» Максим витяг руку відповів і вискочив на вулицю. Залишилося дійти до кінця підземно­го переходу, перетнути двір і він вже вдома. Але раптом хтось міцно схопив його за руку і розвернув до себе. На асфальт глухо впав якийсь гаманець. Той самий чоловік, який щойно запитував час, загрозливо навис над Максимом. «Крадеш? Гроші забрав, а гаманець викидаєш? Зараз розберемося». Хлопець занімів від такого, а тому мовчки пішов за «міліціонером». Хлопчик навіть не запитав де його форма, по­свідчення. Але у відділок міліції так званий вартовий порядку Мак­сима не довів. У найближчому безлюдному закутку обшукав «зло­чинця», забрав із його гаманця усі гроші, конфіскував годинник і калькулятор, а потім відпустив. Та ще й примусив Максима присягнутися, що він більше (!) красти не буде і... до найближчого пово­роту добіжить не оглядаючись.

Будь-яка дитина повинна знати і вміти відстоювати свої права. І протестувати, і обурюватися, звичайно, маючи для цього достатньо вагомі підстави і приводи. Якщо б у даному випадку Максим обурив­ся, то протестом, мабуть, стала б його вимога повідомити його родині про затримання, тому що він неповнолітній і його за законом можна допитувати лише у присутності батьків або вчителів. І тоді події мог­ли б розгорнутися дещо по-іншому.

Ситуаційні задачі

№ 1. Вас зупинив злочинець і, загрожуючи ножем, вимагає гроші. Ваші дії? Розв'язок:

1. Уникайте миттєвої реакції на насильницькі дії, якщо не впев­нені, що зможете захистити себе.

2. Кращий спосіб зменшити фізичне насилля щодо себе — не опиратися.

3. Визнати за злочинцем його перевагу — це дає більше шансів вижити.

4. Перш ніж якось діяти, краще добре зважити свої реальні сили і можливі наслідки.

Служби охорони громадського порядку.

Мета: дати поняття про служби охорони громадського порядку, а саме міліцію, суд, прокуратуру, адвокатуру, Їх функції щодо захисту життя та гідності людини; дати поняття покарання та системи кримінальних покарань; розказати про Кримінальний кодекс України, його функції та структуру.

Ø Як держава стоїть на захисті життя людини?

Ø Які ви знаєте основні служби спасіння людей у надзвичайних ситуаціях?

Ø Який основний напрямок діяльності міліції?

У діяльності нашої держави особливе місце посідають органи держави спеціального призначення. Їх можна розглядати як окрему ланку механізму держави, “винесену за дужки” вже звичного поділу на законодавчу (прийняття законів), виконавчу (реалізація прийнятих законів), та судову розв’язання правових конфліктів) влади. Здебільшого ці органи вважають належними до сфери виконавчої влади або, в основному, до виконавчої і частково до судової влади.

Серед органів спеціального призначення юридична наука приділяє особливу увагу так званим правоохоронним органам.

Зазвичай у дослівному розумінні “правоохоронну діяльність” мають вести буквально всі – громадяни, юридичні особи, органи законодавчої, виконавчої і судової влади тощо. Але для переважної більшості суб’єктів суспільних відносин подібна діяльність не є основною.

Правоохоронними органами слід вважати державні органи, основною (спеціальною) функцією яких є забезпечення законності та охорона правопорядку, боротьба з правопорушеннями, охорона законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, суспільства і держави в цілому.

Традиційно до числа правоохоронних органів відносять суд, прокуратуру, внутрішніх справ, служби безпеки, органи охорони державного кордону, митні органи та інші органи, що здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції. До системи правоохоронних органів прилягають деякі інші державні установи і громадські організації, які відповідно до законодавства наділені значними повноваженнями у сфері правоохоронної діяльності, хоча в цілому їхні функції не зводяться до останньої, а також не забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Серед таких установ і організацій слід звернути особливу увагу на органи юстиції та адвокатури.

Розглянемо тепер послідовно основні ланки системи правоохоронних органів в Україні.

Дехто вважає, що оскільки судові органи є органами державної влади, то вони перестали бути правоохоронними органами . Це не так. Адже якщо характеризувати державні органи за їх функціями, то судові органи були і залишаються найголовнішими правоохоронними органами - органами правосуддя, оскільки захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а в остаточному підсумку і охорона існуючого правопорядку були і є їх основною функцією.

Правосуддя – це специфічна діяльність спеціальних державних органів – судів з розгляду та вирішення судових справ.

Правосуддя в Україні здійснюється у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Суди є правозастосовчими органами. Вирішення судом справи означає, що суд застосував норми матеріального права до конкретного правовідношення, яке відбувалося в житті і було предметом розгляду в судовому засіданні.

Згідно з Конституцією України та Законом України “Про судоустрій України” правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Основним Законом держави передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Це означає, що суди загальної юрисдикції розглядають всі спори, які виникають між державою, її органами та посадовими особами і громадянином, а також між фізичною та юридичною особами, крім судочинства, що здійснюється Конституційним Судом.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Діяльність суду при здійсненні правосуддя спрямована на повсякчасне зміцнення законності і правопорядку, запобігання злочинам та іншим правопорушенням і має завданням охорону від усяких посягань:

· закріплених у Конституції України суспільного ладу, його політичної та економічної системи;

· соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і гарантованих Конституцією і законами України;

· прав і законних інтересів державних підприємств, установ, організацій, сільськогосподарських підприємств, інших кооперативних організацій, господарських об’єднань, громадських організацій незалежно від форми власності.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Відповідно до Конституції та Закону України “Про судоустрій України” судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

· місцеві суди;

· апеляційні суди, Апеляційний суд України;

· Касаційний суд України;

· вищі спеціалізовані суди;

· Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вони нікому не підзвітні та не підконтрольні і здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і законами України, Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні.

Прокуратура – це єдина централізована система органів, яка здійснює нагляд за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, проводять оперативну, розшукову діяльність, за адміністраціями місць позбавлення волі, а також виконує інші функції, передбачені Конституцією нашої держави.

Згідно Конституції України та Закону “Про прокуратуру” на органи прокуратури покладаються такі повноваження:

· підтримання державного обвинувачення в суді;

· представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом;

· нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

· нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і генеральному прокурору України, здійснюють свої повноваження гласно, незалежно від органів державної влади і місцевого самоврядування, інформуючи їх про стан законності і правопорядку. Оперативні працівники органів прокуратури не можуть бути членами виборних та інших органів, що утворюються органами державної влади та місцевого самоврядування. Вони також не можуть бути членами громадських об’єднань, політичних партій і рухів та брати участь у їх діяльності.

Прокурорські працівники не мають права поєднувати свою основну діяльність з іншою діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої.

Вплив у будь-якій формі на прокурорів з метою схилення до прийняття рішення чи ухилення від нього тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Вимоги прокурора, що випливають з його повноважень, визначених законом, підлягають безумовному виконанню у встановлені строки.

Систему органів прокуратури складають:

· Генеральна прокуратура України;

· прокуратури Автономної Республіки Крим;

· прокуратура областей, міст Києва і Севастополя;

· міські, районні, міжрайонні, та інша прирівняні до них прокуратури;

· військові прокуратури.

Очолює Прокуратуру України Генеральний прокурор України, якого призначає на посаду Президент України за згодою більшості конституційного складу Верховної Ради України. Строк повноважень Генерального прокурора – 5 років.

На посаду прокурорів та слідчих прокуратури можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту.

Міліція в Україні – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Міліція складається з підрозділів:

· кримінальної міліції;

· міліції громадської безпеки;

· транспортної міліції;

· державної автомобільної інспекції;

· міліції охорони;

· спеціальної міліції.

На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань, не передбачених законодавством України.

Керівництво всією міліцією здійснює Міністр внутрішніх справ України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.

Права і обов’язки міліції визначені Законом “Про міліцію”.

Міліція зобов’язана:

· забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

· виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

· приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні порушення;

· виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень;

· розшукувати осіб, які вчинили злочин;

· забезпечувати безпеку дорожнього руху;

· забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів та ін.

Міліції надається широке коло прав:

· вимагати від правопорушників припинення правопорушень;

· викликати громадян і службових осіб у справах про злочини у визначених законом випадках;

· затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту та ін.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання, вживає заходів до надання їм медичної та іншої допомоги. Законні вимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання громадянами та посадовими особами.

У випадках і порядку, передбачених Законом “Про міліцію”, міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Застосуванню сили, спеціальних засобів повинно передувати попередження про їх намір використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть бути застосовані, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, окрім випадків вчинення ними групового нападу чи збройного опору.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання.

Згідно Закону України “Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, інтереси громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, Законом України “Про адвокатуру”, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об’єднань.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, службі безпеки, державного управління. Адвокатам не може бути особа, яка має судимість.

Законодавство передбачає різні форми здійснення адвокатської діяльності. Адвокат має право на індивідуальну адвокатську діяльність, може відкривати своє адвокатське бюро, об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські контори, фірми.

Адвокати займаються такими видами діяльності:

· дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства;

· складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;

· посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть;

· здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

· подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

· здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;

· виконують свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

Адвокат має право:

· збирати відомості про факти, що можуть бути використані як свідчення у суді;

· запитувати й отримувати документи та їх копії від установ і організацій (від громадян – за їх згодою);

· отримувати офіційні висновки від фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

· звертатися з клопотаннями і скаргами до посадових осіб і одержувати письмові мотивовані відповіді на них;

· бути присутні на розгляді своїх клопотань і скарг, давати пояснення щодо них;

· на адвокатську таємницю.

При виконанні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Боротьба із злочинністю є одним з найдавніших завдань держави. Для того щоб така боротьба здійснювалась на правових засадах, держава встановлює межі між дозволеним та забороненим шляхом, зокрема виданням законів, які забороняють певну поведінку під загрозою застосування до порушників жорстких каральних заходів - кримінального покарання. В Україні такі закони зведені у систематизований законодавчий акт - Кримінальний кодекс (КК).

Слово "кримінальний", застосоване до назви Кримінальний кодекс, походить від терміна "crimen", який вживався у римському праві і згодом посів своє місце у багатьох європейських мовах (зокрема, в українській мові й досі вживається слово "кримінал"). Оскільки "crimen" у перекладі означає "злочин", то, відповідно, і назву "Кримінальний кодекс" можна перефразувати як "кодекс про злочини".

КК є систематизованим нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву - "кодекс", цей акт є законом, приймається та змінюється у такому ж порядку, що й інші закони України, і має відповідну юридичну силу.

Кримінальний кодекс України набрав чинності з 1 вересня 2001 року. Кримінальний кодекс - це закон, який, виходячи із його особливого місця в системі законодавства, специфіки засобів впливу на поведінку осіб, що порушують веління закону, потребує абсолютно точного застосування. Однією з необхідних умов такого застосування, що є запорукою дотримання на практиці принципу законності, є правильне розуміння змісту КК. Останнє має також важливе профілактичне значення - воно дає змогу громадянам чітко визначитися в рамках своєї правомірної поведінки і не виходити за них у повсякденному житті.

Згідно ст. 1 ККУ "1. Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам."

Тобто із цього випливає, що двома основними завданнями КК є:

1) правове забезпечення охорони певних суспільних відносин та соціальних благ;

2) запобігання злочинам.

За структурою ККУ складається із двох частин - загальної та особливої. Загальна частина складається з 15 розділів, в яких дається пояснення, що таке злочин, суб’єкт злочину, вина, співучасть у злочині, повторність, сукупність та рецидив злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, за яких умов відбувається звільнення від кримінальної відповідальності, покарання, звільнення від покарання та його відбування, судимість, примусові заходи медичного характеру та примусове лікування, особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Особлива частина складається з 20 розділів, в яких наведені покарання за різні види злочинів проти держави, особи, громадянина, власності, довкілля, громадської безпеки, громадського порядку, правосуддя, миру безпеки людства, міжнародного правопорядку тощо.

Для здійснення свого завдання ККУ визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Однією з форм реалізації кримінальної відповідальності по відношенню до осіб, які порушили кримінально-відповідальний припис держави, є покарання.

Згідно ст. 50 ККУ "1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність".

Тобто покарання є заходом законного примусу, що має публічний характер і застосовується від імені держави, яка володіє монопольним правом визначати зокрема злочинність діяння, його караність, загальні засади призначення покарання, порядок виконання покарання, підстави й умови звільнення від покарання, систему органів і установ, покликаних застосовувати і виконувати покарання, їх компетенцію.

До найважливіших ознак покарання ця стаття відносить те, що воно:

· є заходом примусу;

· застосовується від імені держави;

· застосовується лише за вироком суду;

· застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

· полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

Мета покарання - кінцевий результат, якого прагне досягнути держава засобами кримінально-правового впливу. Вона проявляється у чотирьох площинах:

· кара щодо засудженого;

· виправлення засудженого;

· запобігання вчиненню засудженим нового злочину;

· запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Система і види покарань чітко визначені у КК. Система покарань - вичерпний, загальнообов’язковий перелік визначених за змістом видів покарань, що характеризуються внутрішньою єдністю та узгодженістю. Система конкретно визначених за змістом покарань дає суду можливість при застосуванні покарання здійснити його індивідуалізацію, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Вказану систему складають дванадцять покарань. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1. Штраф.

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

4. Громадські роботи.

5. Виправні роботи.

6. Службові обмеження для військовослужбовців.

7. Конфіскація майна.

8. Арешт.

9. Обмеження волі.

10. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

11. Позбавлення волі на певний строк.

12. Довічне позбавлення волі.

В основу побудови системи покарань в КК 2001 року покладено критерій порівняльної суворості видів покарань і застосовано принцип її побудови "від менш суворого до більш суворого покарання".

Система цих покарань є вичерпною і може бути змінена лише шляхом прийняття відповідного закону.

Система покарань має загальнообов’язковий характер, який проявляється у тому, що:

· покарання, які входять до неї, можуть застосовуватися як правило до всіх засуджених (винятки встановлено, зокрема, щодо неповнолітніх, для яких закон встановлює окрему систему покарань);

· ці покарання є обов’язковими для суду, правоохоронних та інших органів держави, юридичних і фізичних осіб.

Встановлену систему покарань закон поділяє на три групи:

· основні - громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі;

· додаткові покарання - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна;

· покарання, що можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Основні покарання є найбільш суворими позбавляннями й обмеженнями прав і свобод, що застосовуються тільки самостійно і не можуть приєднуватися одне до іншого або поєднуватися. За один злочин може застосовуватися тільки одне основне покарання. Додаткові покарання не можуть застосовуватися самостійно. Вони приєднуються до основного покарання.

До неповнолітніх, якими вважаються особи, що не досягли 18-річного віку, визнаних у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

· штраф;

· громадські роботи;

· виправні роботи;

· арешт;

· позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх також можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Покарання у вигляді позбавлення волі призначається неповнолітньому:

1. за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше 2 років;

2. за злочин середньої тяжкості - на строк не більше 4 років;

3. за тяжкий злочин - на строк не більше 7 років;

4. за особливо тяжкий злочин - на строк не більше 10 років:

5. за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років.

Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Позбавлення волі на певний строк - це найбільш суворе в системі покарань, які можуть застосовуватися до неповнолітнього. Воно призначається тільки тоді, коли на переконання суду, всі інші, більш м’які покарання не дають змоги досягти мети кримінального покарання. Неповнолітні відбувають це покарання в спеціальних виховних установах.

За вироком суду арешту можуть підлягати неповнолітні, які досягли шістнадцяти років. Відбувають вони його окремо від дорослих засуджених строком від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб.

Відповідно до статті 22 ККУ кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років.

Особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

Обмеження мінімального віку кримінальної відповідальності 14-16 роками пов’язано з тим, що саме у цьому віці відбувається становлення підлітка як особистості, перехід від дитячого стану до дорослого. У цьому віці неповнолітні вже можуть розуміти й оцінювати свої вчинки, хоча психіка їх ще не зовсім сформована. Вони не завжди критично ставляться до своїх дій, схильні до наслідування, можуть вчинити правопорушення із помилкових уявлень про товариство, нерідко неспроможні протистояти негативному впливові їх оточення. Підліткам притаманні бурхлива енергія, емоційність, імпульсивність, сприйнятливість. Вони, як правило, довірливі, люблять фантазувати. У цьому віці проявляється інтерес до пригод, подорожей, виникають різні захоплення, прагнення продемонструвати свою самостійність тощо. Враховуючи все це, КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Таким чином, встановлення загального віку кримінальної відповідальності з 16 років, а за окремі злочини – з 14 років, обумовлено тим, що з досягненням цього віку особа повною мірою здатна оцінювати свою поведінку, у т.ч. злочинну.

Що означає бути справедливим

Мета: навчити учнів характеризувати справедливість як мірило людських відносин, наводити приклади різноманітних проявів справедливості; пояснити, як пов’язані справедливість та правда та несумісність справедливості й жорстокості та насилля.

Основні поняття та терміни: справедливість, правда, несправедливість, лестощі, лукавство, цінності, святенництво, великодушність.

Поняття «справедливість» споріднене зі словом «правда». Іноді вони навіть збігаються: коли кажуть, наприклад, жити по правді, кривду переважить. У цьому сенсі правда – справедливість є вищою моральною цінністю, якої споконвіку прагнули люди. Її витлумачують як досконалий лад, якого треба беззастережно дотримуватися. Саме цю правду шукають герої народних казок, переказів, легенд. Поняття правда (справедливість) у цьому значенні протистоїть кривді (несправедливості). Коли ми кажемо «скривдити», то маємо на увазі, що по відношенню до когось вчи­нено несправедливість.

З дитинства кожен знає, що треба завжди казати правду, тобто не брехати, не вигадувати, не перекручувати - не спотворювати своїми словами реальні події. Правдивість є одвічною людською чеснотою. У цьому значенні правда також близька до справедли­вості, бо тільки те ставлення до інших є справедливим, в основі якого лежить правда.

Правда в цьому значенні протистоїть брехні, виявом якої є недо­тримання слова, хитрість, наклеп (обмова), лукавство (лицемірство, святенництво), лестощі.

Зрештою, правду часом витлумачують і як уявлення про дійс­ність. У цьому значенні правда безпосередньо стосується кожної людини, «Скільки людей, стільки уявлень, а отже, й стільки правд!» - скаже хтось із вас. Проте варто пам'ятати, що ця власна (своя) правда, і власна (своя) справедливість є моральними лише тоді, коли спрямовані на досягнення згоди, взаєморозуміння, довіри.

Розглянувши точки дотику понять «правда» і «справедливість», доходимо висновку, що справедливість - це якість, якою міря­ємо, тобто оцінюємо, людські відносини. Критерієм міри при цьому виступає правда. Арабська народна мудрість пояснює це так: «Чотири речі визначають людину, вбираючи в себе все, що існує на світі, - це мудрість, стриманість, розум і справедливість... Правдивість, дотримання зобов'язань, добрі вчинки належать до справедливості».

Отже. справедливість має сенс тільки у відносинах між людьми, у суспільстві. Вона визначає такий порядок людського життя, в якому існує відповідність між діянням і платою, гідністю й винагородою.

Завдання:

Зараз я вам прочитаю афганську казку й біблійну притчу про царя Соломона, а ви поміркуйте, як в обох випадках правда прислужилася справедливому судові. Чи можна досягти справедливості, якщо не дотримуватися правди? Чому?

СПРАВЕДЛИВИЙ СУДДЯ

В одного скнари пропав гаманець, у якому було сто золотих. Згаявши чимало часу на марні пошуки, він пообіцяв винагороду - десять золотих тому, хто знайде гаманець і поверне гроші. Незабаром у дім скнари прийшов чоловік.

- Візьми свій гаманець, - звернувся він до господаря, - а мені віддай обіцяне.

- У цьому гаманці було сто десять золотих, а тепер тільки сто. Десять монет ти вже взяв собі. Що тобі ще треба?

Пішов тоді чоловік до судді й розказав, як було.

- Чому ти не віддаси чоловікові належне? - спитав суддя у скнари.

- Таж він уже взяв своє з цього гаманця, - вдавано обурився скнара.

Тоді суддя оглянув ще раз гаманець, зав'язав його і сказав скнарі:

- Якщо у твоєму гаманці було сто десять золотих, а тут лише сто, то це не твій гаманець. Йди та пошукай ретельніше свого, а цей віддай чоловікові. Коли знайдеться господар гаманця, він сам поверне його.

ПРИТЧА ПРО ЦАРЯ СОЛОМОНА (3 ТРЕТЬОЇ КНИГИ ЦАРСТВ)

Невдовзі після того як Соломон став царем, прийшли до нього на суд дві жінки. Вони жили в однім домі, і в кожної було по немовляті. Одна з них уві сні випадково задавила своє немовля і підклала його іншій жінці, а в тієї взяла собі. Вранці жінки стали сперечатися: «Жива дитина моя, а мертва твоя», - казала кожна. Так сперечалися вони і перед царем. Вислухавши їх, Соломон наказав: «Принесіть меч». І принесли меч цареві. Соломон сказав: «Розрубайте живу дитину навпіл і віддайте половину одній і половину іншій». Одна з жінок при цих словах вигукнула: «Віддайте їй дитину, але не вбивайте її!». Інша ж, навпаки, казала: «Рубайте, хай не дістанеться не мені, не їй». Тоді Соломон сказав: «Не вбивайте дитини, а віддайте її першій жінці: вона її мати».

Поміркуйте над ситуаціями, коли почувалися скривдженими самі або спостері­гали, як кривдили інших.

Погодьмося, що справедливо ставитися до інших досить складно: адже з позицій моралі ми перші маємо вибачити іншій людині, навіть якщо кривда проти нас з її боку була очевидною. Не чинімо іншим то­го, чого не бажаємо собі, будьмо добрими й милосердними до інших, любімо їх - і лише тоді ми зможемо бути справедливими. Зрозуміло, що досягти цього у відносинах з іншими непросто. Адже ми зазвичай спочатку хочемо, щоб справедливими були до нас, а вже тоді самі ладні відповідати справедливістю на справедливість. Натомість з позицій моралі все добро (любов, милосердя, справедливість) має ініціювати сама людина. Саме цього навчає золоте правило моралі. «Тож досягти справедливості у відносинах між людьми майже не­можливо? » - розчаровано спитає хтось із вас. Не впадайте у відчай! Насправді відчуття справедливості, яке передусім виявляється у спротиві будь-якій кривді, властиве кожній людині. Пошукам прав­ди й справедливості присвячено чи не найбільше творів у фольклорі та художній літературі. Згадайте казки, де на кривдника-лиходія обов'язково падає кара. Моральний досвід людства навчає, що для того, аби бути справедливим, потрібно: по-перше, бути чесним, прав­дивим; по-друге, не зосереджуватися на власній вигоді, користі; по-третє, бути щирим; по-четверте, бути великодушним. Сучасні філосо­фи зауважують, що справедливість та великодушність - це два боки однієї медалі, тож одна цінність не може існувати без іншої.

Завдання:

Почитаємо ще одну притчу та поміркуємо, у чому виявилася великодушність у ставленні братів один до одного. Кому легше досяг­ти справедливості у відносинах - добрим, великодушним людям чи тим, хто дбає лише про себе? Чому?

ПОЛЕ

Один батько залишив своїм синам у спадок поле. Брати його справед­ливо поділили - навпіл. Один брат був багатий і нежонатий, а другий - бідний і мав купу дітей.

Настали жнива. Не йде сон на очі багатому братові, думки в голову лізуть: «Я багатий, навіщо мені стільки збіжжя? А мій брат бідний, йому треба годувати сім'ю».

Устав з ліжка старший брат, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і пе­реніс на братове.

Тієї ж ночі бідний брат міркував собі так: «Мій брат не має ні жінки, ні дітей. Єдине, що може його бодай трохи втішити - це багатство. Допоможу йому примножити багатство».

Він устав, пішов на своє поле, взяв кілька снопів і переніс на братове.

Вранці обидва брати потайки дуже дивувалися, що снопів на їхніх полях не поменшало.

Те саме діялося наступними ночами.

Кожен переносив своє збіжжя на братове поле, і обидва щоранку дивувалися, що його не меншає.

Але однієї ночі, переносячи снопи, брати зустрілися на межі. Вони все зрозуміли, засміялися і радісно обійняли один одного.

Прагнення справедливості - одвічна людська мрія. Пам'ятаєте, як невтомно шукав справедливості головний герой народної казки «Про правду та кривду». Найбільшим випробуванням стали для нього життєві негаразди, злидні. Проте від розчарування й відчаю його врятувала правда, яку так ретельно намагалися приховати лиходії. Збагнувши, що його клопіт такий мізерний порівняно зі стражданнями сотень безневинних людей, він відважився проти­діяти кривді - і подолав її. Скарбниця людського досвіду багата на повчальні історії про те, як протидіяти несправедливості. В одній із них ідеться про чоловіка, який перебуваючи перед брамою пекла свято вірив, що він там помилково. «Я - порядна людина, схвильовано розповідав він. За все своє життя я не скоїв нічого протизаконного, намагаючись остерігатися лихих учинків. Я бачив, як одні кривдили інших, проте сам участі в цьому не брав; був свідком, як люди робили неподобства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи». Та коли в пеклі почули цю розповідь, вельми зраділи новому прибульцю, зауваживши, що чоловік потрапив на своє місце, адже добра людина не може просто спостерігати за несправедливістю, а намагається протидіяти їй.

Як залишити шахраїв «без роботи»

Цей злочин - давній і має «довгу» історію. Однак особливо він поширений в періоди соціальних криз І гострих товарних дефіцитів. До шахраїв схильні зайво довірливі, некритичні і марновірні люди. У 2-х із 3-х випадків шахрайства потерпілими виявлялися жінки.

З зовнішньої сторони шахрайство виявляється як би в «добровільному» відчуженості майна самим власником і передачі його злочинцю. Частіше усього шахрайство будується на довірчих відношеннях між злочинцем і потерпілим. Соціальний портрет шахрая - досить строкатий. Однак усім їм властивий щось загальне - усі шахраї - це свого роду «артисти». Нерідко вони діють у складі груш. де кожний з учасників мистецьки розкриває свою ретельно відрепетировану роль із монологами, репліками і навіть Із визначеними сценічними картинками. Згадайте наперсточників. Скільки вигуків і реплік виникає, коли вони дурять наївних учасників «гри».

Резонно було б зауважити, що якщо не хочеш бути обманутим, то не роби нічого в обхід існуючого порядку, але тут о ризик бути незрозумілими іншими.

Як уникнути шахрая:

o Продаючи або купуючи цінну річ (автомобіль, телевізор_; : холодильний комп'ютер, відеоапаратуру й ін.) ніколи не робіть цього по одинці.

o "Будьте дуже уважні при одержанні обговорених грошових

сум упакованих в різні пакети (паперові, целофанові й ін.}.

Увага! Після того як перерахували гроші не передавайте їх більше в руки особі, із якою відбувається угода купівлі - продажу. Підкидання «ляльок» саме і засновано на ігноруванні цієї вимоги.

Не купуйте дефіцитні речі у випадкових осіб біля магазинів, на ринках, у підворіттях, особливо « упакованих під фірму», не перевіривши вмісту пакета і не переконавшись у тому, що саме ця річ Вам потрібна.

Якщо ви усе-таки вирішили придбати дефіцитну річ через незнайомих осіб, то ні під яким приводом не передавайте цим особам гроші або особисті цінності в якості задатку, а також не оплачуйте визначену покупку наперед.

Не піддавайтеся спокусі легкого виграшу в грі в «наперсток». Ваш програш запрограмований з самого початку. На цьому, власне і - засновані подібні цій . Виграють у даних випадках тільки шахраї.

Не прагніть купувати ювелірні вироби, інші цінні речі у випадкових осіб, оскільки вони можуть виявитися краденими або підробленими

Як стають курцями

Мета: З’ясувати з учнями як люди становляться курцями, довести учням шкідливість куріння та негативний його вплив на організм людини, що курці – потенційні порушники правил пожежної безпеки.

Розвивати бажання не наживати погані звички, а якщо вони виникли, то позбутись.

Виховувати негативне відношення до нікотину, культуру поведінки, старанне і дбайливе ставлення до свого здоров’я

Вступне слово.

Є така казка:

У далекому минулому, коли тютюн тільки завезли в Арменію, біля підніжжя Арарату жив добрий старик. Він був дуже мудрий і одразу не полюбив це зілля, і намагався переконати людей не вживати його.

Одного разу він побачив, як купці розклали свій отруйний товар. Вони закричали:

- Божественний лист! Божественний лист! У ньому речовини від всіх хвороб!

Біля них зібралося багато людей. Підійшов і дід, промовивши:

- Цей божественний лист приносить людям користь: в дім курця не зайде злодій, його не вкусить собака, він ніколи не стане людиною похилого віку.

- Ти правий, мудрий старче, але звідки ти знаєшь про такі можливості божественного листа? – спитали купці.

Дід посміхнувся і пояснив:

- Злодій не зайде у дім курця, тому що той віддає багато грошей за тютюн і стає бідним, і у нього не має що красти. Крім того, від тютюнопаління він буде кашляти всю ніч, а злодій не заходить у будинок людини, яка не спить. Через декілька років тютюнопаління людина слабне, у неї починають боліти ноги, вона буде ходити з паличкою у руці. А яка собака вкусить людину із паличкою? І, наприкінець, курець ніколи не стане людиною похилого віку, тому що помре молодим.

Відійшли люди від купців, бо зрозуміли, як корисний божественний лист.

От якби всі люди, які палять, прислухалися до порад цього діда, і зрозуміли, що вони підривають своє здоров'я та скорочують свій вік.

Куріння – велике лихо. Доведено, що куріння тютюну призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняють передчасну смерть людей. Курець живе на 6 – 8 років менше, ніж його ровесник, який не курить. Причина одна: куріння – надзвичайне лихо і велика небезпека для здоров’я.

Нікотин збирає сьогодні моторошну данину. Від хвороб, які він викликає, щороку помирає близько мільйона людей. Тож не даром його назвали “чумою ХХ століття”. Курці, наприклад, у 9 разів частіше гинуть від раку, ніж люди, які не палять.

“Краплина нікотину вбиває коня !” Велика гарна тварина від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи. Якщо змочити кінчик скляної палички у нікотині і доторкнутися до дзьоба голуба, то він загине. Якщо голуба помістити під скляний ковпак і впустити туди дим однієї цигарки, через кілька хвилин він загине. Краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб в акваріумі. Чому ж незважаючи на такі страшні дані кількість курців не зменшується?

Чому ж багато людей палять, хоча знають, що це шкідливо для здоров’я?

Розповідь.

Народна мудрість каже: «Подивись на вигляд і не питай про здоров’я».

Чи всі діти народжуються здоровими?

Як необхідно загартовувати свій організм з раннього дитинства?

Перелічіть хороші і погані звички.

На жаль діти часом виробляють не тільки хороші звички, але й наживають погані, згубні для організму звички, наче спеціально, щоб із здорового організму зробити хворий.

Бажання спробувати палити часто виникає в дитинстві через наслідування дорослих, в підлітковому віці – для демонстрації своєї самостійності або незалежності, а також під впливом реклами та сімейних звичок, поведінки.

- Які реклами по телебаченню ви бачили про тютюнові вироби? ( йде бесіда про реклами).

І дуже добре, що багато людей, особливо лікарі, педагоги, батьки підняли питання про заборону реклами на телебаченні про тютюнові вироби.

- А що написано на пачці сигарет? (Демонструю пусту пачку сигарет), читаємо напис: Мінздоров’я попереджує: “Паління шкідливе для вашого здоров’я”.

- Скажіть будь ласка, чому ж знаючи якої шкоди завдають ці цигарки здоров’ю діти все – таки стараються випробувати себе і частенько потрапляють в капкан залежності, якої не тільки важко позбутись, але й часом неможливо ?

Причини поширення обсягу виготовлення тютюнових виробів та їх реклами.

Бесіда.

В останній час досить сильно підвищилось виробництво тютюнових виробів в Україні. На тютюнових фабриках встановлюється нове імпортне обладнання, яке значно розширює асортимент тютюнової продукції і збільшує обсяги виробництва.

1. Як ви думаєте чому збільшується обсяг виробництва? Так, діти, все це має дві сторони : перша – поява нових робочих місць для населення, змога заробити гроші: друга – збільшення людей, які палять і тим самим завдають шкоду своєму здоров’ю і здоров’ю оточуючих.

2. Що допомагає розповсюдженню тютюнових виробів?

Звичайно, яскрава реклама, яка допомагає запалювати в серцях молодого покоління бажання спробувати цієї отрути.

Соціальні негаразди, які тимчасово існують в нашому суспільстві, теж впливають на збільшення армії людей, які палять.

Зростає надходження в Україну тютюнової продукції з США, Англії та інших розвинених країн, де звичка палити вже стала немодною, забороняється на законодавчому рівні реклама тютюнових виробів, проходять гучні судові процеси про виплати грошових компенсацій за втрачене здоров’я курцям.

Висновок.

Будемо надіятися, що незабаром в Україні на державному рівні почнуть робити реальні кроки, аби загальмувати розповсюдження на її території “чуми ХХ століття” – тютюнопаління.

Висновок: Це трапляється з багатьох причин. Діти найчастіше наслідують дорослих; думають що це правильно, коли дорослі чоловіки і жінки палять. Такі діти зразу хочуть стати дорослими, а дорослість свою вбачають у тому, щоб закурити цигарку, як це показують у зарубіжних фільмах.

Діти часто потрапляють в гурт старших дітей, і дуже хочуть утриматися в цьому товаристві, бо їм імпонує дружба зі старшими, але не всі товариства та гурти хороші, де розказують прочитані книжки, переглянуті фільми тощо. Шукайте друзів там, де немає загрози для вашого життя і здоров’я. Курити діти також починають під впливом реклами, як ми вже сказали, та наслідуючи старших у сім’ї: брата чи батька.

Діти, ви повинні були підготувати повідомлення про наслідки паління. Тому перед нами зараз виступлять учні-інформатори.

Дія нікотину на нервову систему.

Куріння викликає безперервне збудження, що ослаблює гальмівний процес, а це веде до виснаження нервової системи. Погіршується пам’ять, знижується працездатність. Людина, яка палить, стає роздратованою, нервується через дрібниці.

Дія нікотину на опорно – рухову систему.

Людина втомлюється під час бігу або навіть від тривалої ходьби. З’являються сильні болі в ногах. Облітеруючий ендортеріїт – ураження кровоносних судин нижніх кінцівок. Куріння погіршує і рухову реакцію на світові подразники. Це негативно впливає, наприклад, на роботу водіїв транспорту.

Дія нікотину на травну систему.

Після кожної викуреної сигарети різко підвищується кислотність шлунку. Їжа вчасно не перетравлюється, можлива загроза виразки дванадцятипалої кишки. Куріння притупляє почуття голоду, бо порушується дія ферментів, її розщеплення та всмоктування в тонких кишках.

Дія нікотину на кровоносну систему.

Здорове серце скорочується 100000 разів за добу і перекачує 100 тон крові. Серцевий м’яз працює легко, ритмічно, не втомлюючись, забезпечуючи клітини організму достатньою кількістю кисню, піддержуючи тиск 130 / 70 мм рт. ст. Під впливом куріння число серцевих скорочень збільшилося на 30 – 40 ударів за хвилину. Серцевий м’яз гірше працювати і за добу на 2 – 3 тони крові менше перекачує. Серце зношується, старіє.

Дія нікотину на слух.

Тютюновий дим подразнює слизові оболонки ротової порожнини і носової, дихальних шляхів. Вранці людина кашляє. Через те, що знижуються захисні властивості слизових оболонок, часто хворіє на простудні захворювання.

Тютюновий дим, потрапляючи у внутрішнє вухо, викликає запалення євстахієвої труби. Пошкоджуються слухові рецептори. З’являються біль у вусі, погіршується слух.

Дія нікотину на зір.

Під дією нікотину і багатьох інших токсичних речовин, які містяться в тютюновому димі, в заядлих курців нерідко виникає тютюнова амбліопія, яка характеризується послабленням сприймання червоного кольору (червоні кольори здаються блідими) знижується гострота зору, з’являються плями в полі зору.

Цигарку взяв малий хлопчина,

Як паровоз іде й димить.

Й не думає того дитина,

Що це страшна для нього мить.

Він виробля погану звичку,

Бо вже звикатиме палить.

Здоров’ячко як рукавичку,

Він може просто загубить.

Хворітимуть його легені,

Всі органи і голова.

А він стиска цигарку в жмені,

Та ще й радіє і співа!

Бо думає що хитрий дуже,

Що він усіх перехитрив!

До себе ставиться байдуже

І сто болячок вже нажив.

Але про це він ще не знає

Не всі ще органи болять.

І знов цигарку витягає,

Бо хочеться дорослим стать.

Та сильним, гарним він не стане!

Бо зріст вповільнюватись став.

Усе, що в світі є погане,

Хлопчина в організм запхав

Та ще й в залежність від цигарки

Потрапив хлопець, як в капкан.

Не допоможуть слово й лайки,

Тепер над ним – цигарка Пані

Така маленька і нікчемна!

А влада в неї – он яка!

Вона щосили не даремно

Трима в полоні хлопчака.

А він їй зразу підкорився,

Бо сили-воленьки не мав.

Отак малий аз дороги збився,

Ослаб і зовсім хворий став.

Тепер одна погана звичка

У хлопця є й здоров’я їсть.

Поглянь яке чарівне небо

Нас кличе в синю висоту!

Яке життя довкіл прекрасне!

Росинки на траві блищать

Яке чарівне сонце ясне

І неповторна кожна мить!

Й життя у кожного єдине

І неповторне, лиш одне!

А ти у світі цім – людина!

І хай біда тебе мине.

В хворобі щастя не буває,

Лише в здоров’ї щастя є!

Весела думка всіх єднає,

Здоров’я, лиш, дурний псує.

Куріння пов’язане з виникненням звикання або тютюнової залежності. Діти не думають, а можливо, і не розуміють, які це має наслідки.

Багато з тих, хто починає палити, особливо підлітки, вважають, що можуть покинути паління, коли забажають. Не можуть покинути курити люди слабаки, а самі вони сильні. Однак така думка помилкова. Відмовитись від цієї звички перешкоджає тютюнова залежність. Спочатку вона носить психологічний, а потім і фізіологічний характер (організм людини потребує компонентів тютюнового диму, особливо нікотину).

Діти, які палять підривають своє здоров’я, але відразу цього не відчувають, тому що кожен живий організм має властивість боротися проти згубних впливів і бореться аз усіх сил, щоб себе захистити і позбутися сторонніх речовин, які йому чужі і шкідливі. Але в цей час вже притупляються ріст і розвиток дитини, бо її організм витратив всі сили на боротьбу зі шкідливими речовинами. Організм починає виробляти залежність від компонентів тютюнового диму, нікотину. Це і є згубні шкідливі звички, залежність людини від цигарок, які аз часом вбивають людину, особливо дітей, в яких організм, ще тендітний, не захищений і слабкий, сприятливий до набуття поганих звичок.

Психологічна залежність може виникнути відразу після перших спроб. Підліток починає палити найчастіше “за компанію”, оскільки спілкування без сигарети у такому колі практично неможливе. Подібних компаній потрібно уникати.

Фізіологічна потреба формується зі стажем курця та інтенсивністю паління. Людина намагається вживати все більш міцний тютюн, палити все частіше. Інтенсивне паління призводить до порушення роботи дихальної, травної, серцево-судинної, нервової систем, з’являються різні захворювання. Людина намагається скоротити кількість цигарок, зовсім відмовитись від них, однак не може цього зробити, бо в неї вже сформувалась тютюнова залежність. Ось так крок за кроком, людина стає рабом цигарки, а щоб позбавитись тютюнової залежності, у неї не вистачає сил.

Курці – потенційні порушники правил пожежної безпеки, які провокують виникнення пожеж у будинках (будівлях), квартирах, лісі, степу.

Розповідь вчителя.

Діти, така шкідлива звичка, як куріння часто буває причиною пожежі. З погляду небезпеки пожеж найпоширенішою безпосередньою причиною їх виникнення є недбало кинуті незагашені недопалки, а також сірники, що їх часто – густо використовують для того, щоб прикурити, а потім кидають також незагашеними. Для виникнення пожежі необхідна наявність трьох умов : джерело вогню, повітря, горючих матеріалів. Сірники та недопалки потрапляють на горючі матеріали й підпалюють їх. Іноді курці, щоб похизуватися, свідомо розкидають їх навкруги, не підозрюючи, яку небезпеку створюють. Особливо небезпечне таке поводження, по суті з відкритим вогнем, у лісах, степах, біля хлібних масивів, поблизу будівель і споруд, виконаних із горючих матеріалів, біля складів із пальним тощо.

Так через недбалість та розпущеність курців у вогні зникають будинки, лісова та степова флора і фауна, гинуть люди. Ризик виникнення пожежі збільшується в декілька разів, якщо людина, яка палить, знаходиться в нетверезому стані і слабо контролює свої дії. Досить часто п’яний палить лежачи на дивані або ліжку, непомітно засинає, а тліюча цигарка робить свою руйнівну справу. Від диму та вогню гине і сам курець.

Виступ інспектора державного пожежного нагляду (прізвище, ім”я, по-батькові).

За повідомленням МВС України в минулому році зареєстровано 61500 пожеж, якими завдані матеріальні збитки понад 250 000 грн. На пожежах загинуло 2 423 особи, серед яких 148 – діти, травмовано 1 512 людей.

Пожежами знищено, або пошкоджено 17 600 споруд та будівель, 2 100 одиниць автотракторної техніки, 24 700 тон грубих кормів.

Висновок.

Отже, треба завжди пам’ятати, що курці – це потенційні порушники правил пожежної безпеки і що від відношення до них з боку оточуючих залежить здоров’я, життя, матеріальний достаток членів суспільства.

Питання.

– Яку тему ми розглядали?

– Що вас найбільше вразило?

– Ваше ставлення до курців, щоб ви їм порадили?

- Сподіваюся, що ми зуміли переконати вас не тільки в тому, що куріння шкодить вашому здоров’ю, а й у тому, що воно становить велику небезпеку, провокуючи виникненням пожеж. Бажаю вам рости здоровими і ніколи не поповнювати ряди курців.

Як поводитися на випадок нападу.

Якщо є можливість бігти — біжіть негайно. У даній ситуації ця дія не оцінюється як боягузтво. На думку психологів, хоробрість — це розумне оцінювання своїх можливостей. Іноді необхідно мати мужність, щоб сказати собі: я повинен відступити.

Щоб швидше і надійніше відірватися від переслідувачів, необ­хідно враховувати такі правила:

1. Обирайте для відступу складний для хуліганів маршрут. Зрозу­міло, щоб ви самі змогли його подолати (до триметрового парка­на не біжить і з висоти третього поверху не стрибайте), щоб він не став для вас складнішим, ніж для переслідувачів (через гли­бокий сніг не біжіть, тому що по слідах вас доганяти легше).

2. Вибирайте шлях з легкими для вас і неприємними для пере­слідувачів перешкодами (бруд, калюжа, кущі). Якщо пересліду­вачі і не припинять бігти за вами, вони на мить уповільнять біг перед неприємною перешкодою, може, оббіжать її, втра­тивши ще декілька цінних для вас секунд. Часто пересліду­вання припиняється, якщо перед цим не було принципової сутички і супротивники не оскаженіли до того, щоб перестати турбуватися про свій одяг.

3. Якщо перед вами невисоке провалля, стрімкий схил, високий ґанок, можна і треба стрибати. Якщо на вашому шляху опини­лася річка, ставок, сміливо забігайте (стрибайте) у воду, зрозу­міло, якщо ви вмієте плавати і це не зима. Це така неприємна перешкода, що навіть хулігани, які вміють плавати, найвірогі­дніше зупиняться, а якщо ні, то у воді їм значно важче буде реалізувати свою кількісну перевагу та бойові навички.

Якщо зустріч із злочинцем усе ж сталася, як поводитися — по­кірно чи агресивно — вам доведеться вирішувати самому на темній вулиці або у безлюдному місці, де ви так необдумано опинилися.

Безпечніше:

—на першу вимогу вуличного грабіжника віддати гроші (для цього невелику суму завжди носіть у кишені або сумочці);

—не тягти до себе сумку, якщо її виривають;

—не сперечатися, не відповідати на провокативну поведінку. Говорити спокійно і повільно, впевнено. Ваша мета: виплута­тися із біди, а не перемогти у сутичці.

Одне із золотих правил виживання — прогнозування у ситуації підвищеного ризику хоча б на 2—3 хвилини наперед. Для цього необхідно оцінити передбачувані наміри нападників, їх кількість, боєздатність, озброєність і ступінь агресії кожного або хоча б одного-двох найближчих; можливість негайної втечі. Усе це ви повинні зробити швидко, доки вас ще не б'ють, може, навіть не погрожу­ють, але наміри нападників уже визначилися.

Ні в якому разі не чекайте моменту, коли вас почнуть бити! У подібних умовах необхідно атакувати з випередженням, щоб виб­ратися із небезпечної ситуації.

Починайте свої дії, раптово облишивши образ дружньо-спокійно­го співбесідника. Намагайтеся пригнітити противника психологіч­но. Говоріть із ним сміливо, агресивно, підхоплюючи його лексику. Не розгублюйтеся, не давайте себе залякати.

Така різка зміна образу доречна, якщо хулігани, пригнічуючи вас, перейшли до відвертого залякування. Вони, напевне, думають, що ви зламані. Вам же перед рішучою атакою рекомендується про­вести дії щодо відволікання уваги: щось упустити або розсипати, зобразити радість із приводу допомоги, яка нібито з'явилася за спинами хуліганів або ж, навпаки, показати великий переляк, покликати собаку, запитати: «А хто це йде?» Тільки раптовість Допоможе вам прорвати оборону. Якщо на вас вчинив замах один хуліган і вам пощастило збити його з ніг, все одно негайно тікайте із місця сутички, доки він не з'ясував і не усвідомив реальне співвідношення сил.

Кого атакувати першим? Як правило — того, хто почав напад (він звичайно найбільш небезпечний). На його долю припаде найбільш повноцінна атака, і, якщо він виявиться хоча б тимчасо­во виведеним із ладу, це створить ефект «розгрому». Пам'ятайте, перед вами зграя, яка сильна своєю монолітністю. І вона може роз­сипатися, якщо лідер опиниться на землі.

Іноді буває, що зручніше спочатку кинутися на того, хто озброєний або, навпаки, без зброї або штовхнути того, хто на вид слабкіший і нерішучий, на того, що загороджує найбільш зручний шлях відступу...

Як саме атакувати? Переважно ударами, навіть якщо ви володі­єте технікою кидків і больових прийомів. У бійці кидки можуть знадобитися головним чином для вивільнення від захоплень. Із ба­гатьох больових прийомів найчастіше за інші ефективні прийоми, спрямовані на кисть і пальці. Але й тут потрібні не класично пра­вильні заломи і вивертання, а швидкий прихват (бажано однією рукою) і миттєве травмуюче «скручування» будь-якої частини од­ного або кількох пальців супротивника. Бити кулаком рекомен­дується тільки тим, у кого вже поставлений різкий нокаутуючий удар і хто знає, як це робити. Адже саме в цій ситуації (або схожій) дуже важливі ваша фізична підготовка і психологічний настрій.

Вулична бійка — це боротьба за себе без правил. Тут доречні будь-які удари і прийоми. Головне — рішучість, швидкість, натиск. Дуже важливо бути внутрішньо сильнішим від супротивника: впертішим і сміливішим. Той, хто сильніший духом, і на вулиці перемагає значно частіше, ніж прийнято думати. І ще, не стійте на одному місці, змінюй­те положення, стрибайте, бігайте, ухиляйтеся від ударів.

Користуйтеся будь-якими допоміжними засобами. Стане в нагоді і дошка від найближчого паркана, і власні ключі. Як і до будь-якої діяльності до самозахисту необхідно підходити творчо. Відомий випадок, коли немолодій жінці вдалося збентежити грабіжника, виливши на нього літр молока із паперового пакета.

Якщо у вас немає ніякого допоміжного засобу, спробуйте дуже вдарити ногою по гомілці або по пальцях ніг нападника (такий удар спричинить різкий біль). Якщо він схопить вас ззаду, спробуйте з силою вдарити його по підборіддю потилицею. Якщо обхопив вас спереду — головою в обличчя.

Що робити, якщо ви одні? Ось як пропонує діяти майстер спорту із боротьби Валерій Лебедєв:

«Якщо з вами подруга, нехай біжить на освітлене місце, де багато людей, телефонує в міліцію, усіма способами привертає увагу оточу­ючих. Якщо ваші супутники — чоловіки, то головне завдання — зайняти кругову оборону і дуже швидко організувати взаємодію».

Усе це необхідно для того, щоб зуміти скористатися «сто першим правилом самбо» — якомога швидше втекти з місця пригоди. Гос­трих відчуттів і моральної переваги у бійці шукають невпевнені в собі і незадоволені люди. Нормальний чоловік віддає перевагу мирному вирішенню проблем.

Криміногенна обстановка дуже складна, варіантів поведінки дуже багато. Але, як стверджують психологи, кращий варіант, який при­датний у будь-якій ситуації — ваша нестандартна поведінка. Ска­жімо, якщо на вас нападуть, то ніколи не кричіть: «Допоможіть, убивають!» Краще крикнути щось нейтральне, наприклад: «Німці!» або «Гей, на поромі!», «Пожежа!» Це дещо ускладнить здійснення , намірів зловмисників.

Крик повинен бути голосним, пронизливим і раптовим. Допомо­же він, звичайно, там, де вас можуть почути.

Злякати бандита іноді може і розмова на підвищених тонах, особ­ливо поряд із житловими будинками. Слід покликати брата, бать­ка, сусіда: «Вікторе, швидше сюди, поклич сусідів!» тощо.

При збройному нападі крик може іноді спрацювати у зворотньо­му напрямку. Якщо ви не бачите іншого виходу, краще підкорити­ся вимогам нападника або, у крайньому разі, показати йому, що ви зробите саме так, хоча свій шанс шукайте безперервно. Спробуйте вплинути на його жалість, скажіть, що вдома на вас чекає хвора мати або батько (бабуся, дідусь). Або що ви тяжко хворі, перебуває­те на обліку у вендиспансері, туберкульозному диспансері. Вимовте Це переконливо, викликаючи або жалість або огиду.

Вимушено віддавши грабіжнику те, що він від вас вимагав, не­гайно повідомте про те, що сталося, у міліцію, спробуйте якомога Детальніше змалювати зовнішність злочинця, прикмети, манери. Це підвищить шанси його затримати.

При загрозі вимагання, шантажу пам'ятайте:

—ніколи і ні за яких обставин не проводьте переговорів;

—усе таємне з часом стає відомим; краще вчасно припинити шантаж, ніж позбавитися здоров'я та життя;

—не роздумуючи, повідомте про те, що сталося, у міліцію.

А ось ще одна ситуація. Після іспиту Максим пішов прямо додому, хотілося швидше повідомити домашнім про гарну оцінку. У тролейбусі замріявся і ледве не проїхав свою зупинку. Добре, що якийсь чоловік запитав: «Не підкажеш, котра година?» Максим витяг руку відповів і вискочив на вулицю. Залишилося дійти до кінця підземно­го переходу, перетнути двір і він вже вдома. Але раптом хтось міцно схопив його за руку і розвернув до себе. На асфальт глухо впав якийсь гаманець. Той самий чоловік, який щойно запитував час, загрозливо навис над Максимом. «Крадеш? Гроші забрав, а гаманець викидаєш? Зараз розберемося». Хлопець занімів від такого, а тому мовчки пішов за «міліціонером». Хлопчик навіть не запитав де його форма, по­свідчення. Але у відділок міліції так званий вартовий порядку Мак­сима не довів. У найближчому безлюдному закутку обшукав «зло­чинця», забрав із його гаманця усі гроші, конфіскував годинник і калькулятор, а потім відпустив. Та ще й примусив Максима присягнутися, що він більше (!) красти не буде і... до найближчого пово­роту добіжить не оглядаючись.

Будь-яка дитина повинна знати і вміти відстоювати свої права. І протестувати, і обурюватися, звичайно, маючи для цього достатньо вагомі підстави і приводи. Якщо б у даному випадку Максим обурив­ся, то протестом, мабуть, стала б його вимога повідомити його родині про затримання, тому що він неповнолітній і його за законом можна допитувати лише у присутності батьків або вчителів. І тоді події мог­ли б розгорнутися дещо по-іншому.

Самозахист — спрямування захисних дій на самого себе. Само­захист, самооборона може здійснюватися за допомогою газового ба­лончика, газового пістолета або табельної зброї у людей, які мають право на цю зброю за службою.

Газовий балончик може мати будь-яка людина без обмеження віку (крім дітей дошкільного віку).

Багато засобів індивідуального захисту, що з'явилися на нашому ринку останніми роками, заборонені для використання: деякі із засобів «захисту» являють небезпеку для своїх власників. Так, категорично заборонені різні електрошокові пристрої — їх застосу­вання може потягти за собою смерть не тільки нападника, але й господаря: наприклад, у дощ або сиру погоду. Віденська конвенція забороняє використання нервово-паралітич-_я0го газу як засобу індивідуального захисту — на власника такого балончика може бути накладений штраф. Дозволено використовувати лише офіційно придбані балончики із сльозоточивим газом, _а також газову зброю.

Розрізняють такі види зброї:

— холодна і пневматична;

— гладкоствольна мисливська;

— нарізна мисливська;

— спортивна.

Право на придбання холодної та пневматичної зброї мають гро­мадяни від 18 років; гладкоствольної мисливської — від 21 року; нарізної мисливської — громадяни від 25 років. Газову зброю доз­волено мати із 18 років.