13 Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові.

13. Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові.

 

    З Вищим Музичним інститутом Лисенка були повязані композитори Анатоль Вахнянин, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський. Тут працювали Галь, Коффлер, Ф.Колесса. З 1930х років до викладання залучаються галицькі музиканти, що здобули освіту закордоном - Микола Колесса, Антон Рудницький, Нестор Нижанківський, Роман Сімович.

     Питання про створення спеціального музичного навчального закладу вищого типу з викладанням рідною мовою для української громади Львова й Галичини неодноразово порушувалося на сторінках львівської преси в ХІХ-ХХст. Передвісники такої інституції були: у 1870р А.Вахнянин утворив при товаристві «Теорбан» музичну школу для науки інструментальної, вокальної, гармонії і контрапункту. Оскільки згадане Товариство проіснувало недовго, то школа теж припинила своє існування.
    
Заснування першого українського музичного закладу, що мав на меті виховання професійних музикантів, нерозривно повязане з діяльністю хорового товариства «Боян» - ще однієї спроби А.Вахнянина вже у 1891р. Тоді «Боян» розповсюдив свої філії по цілому краї, котрі були обєднані в Союз співацьких і музичних товариств. Саме під його патронатом було створено Вищий Музичний Інститут.
     
Перший рік навчання ВМІ розпочався 10 жовтня 1903р. Директор А.Вахнянин (теорія музики, історія музики і гармонії ).

* У перший рік до роботи зголосилося 7 професорів і 66 учнів.
На перших порах існувало тільки 3 спеціальності : фортепіано, скрипка і сольний спів.

    21 квітня 1907р. збори «Союзу Співацьких і Музичних Товариств» ухвалили змінити його назву на «Музичне Товариство імені Миколи Лисенка».
   
Важким ударом для Інституту стала смерть у 1908р. Анатоля Вахнянина. В тому ж році було встановлено його стипендію.

    Курс гармонії і теорії перейняв Філарет Колесса і викладав, доки у цій роботі його не змінив С.Людкевич (1910). Невдовзі артистичним директором  іменовано піаністку Олену Ясеницьку-Волошин.

У березні 1908р. вона запрошує для викладання скрипки Євгена Перфецького (1882-1936), котрий запропонував оновити застарілі навчальні плани і доповнити їх творами сучасних композиторів, а також відкрити науку гри на віолончелі (учителем став Арнольд Вольфсталь) і початки гри на фортепіано як додатковий предмет для скрипалів (!!!).
Важливим досягненням директорства Людкевича було прийняття нової редакції статуту Товариства імені М.Лисенка, куди ввівся окремий розділ під назвою «Філії Товариства». Було вперше поставлене питання про заснування філій Товариства, котрі б могли вести музичні школи на провінції. Перша філія була відкрита 1913р. в Стрию.
  *
До речі, філія ВМІ існувала навіть у Торонто.

   Зазнав змін і обсяг шкільних предметів. Було запроваджено навчання гри на альті та духових інструментах і через певний час вирішили сформувати повноцінний симфонічний оркестр.

   
С.Людкевич був австрійським підданим та з початком розгортанням війни був мобілізованим на російський фронт, де незабаром був взятий у полон. Інститут залишився без директора.
Замість нього 1915р. директором ВМІ став Василь Барвінський, який цю посаду обіймав до кінця існування закладу.

Відділ композиції презентували Ян Галль, Філарет Колесса, Станіслав Людкевич, Василь Барвінський.
   
ВМІ проіснував 36 років. Виникнення цього навчального закладу у Львові було історичною необхідністю. Цей Інститут носив виразно однонаціональний характер.
Заклад став справжнім центром української культури у Львові, та містах, в яких були філії.

     Вищий Музичний Інститут імені М.Лисенка, який діяв під егідою Музичного товариства імені М.Лисенка, протягом свого існування здобув авторитет і визнання своєї діяльності не тільки в українському, але й польському середовищі Львова, Галичини, Польщі. Тому й став у 1939р. однією із важливих складових частин організованої на підставі кількох музичних навчальних закладів Львівської Державної Консерваторії.

Comments