Вірші про птахів


Омелюх
 
   Не лінивець, і не сплюх
             Гість північний – омелюх.
             Влітку тут він не буває,
             Лиш на зиму прилітає.
             Скаче він по горобині
             В червонесенькій хустині,
            Одне гронце оббирає,
             А на інше позирає. 
            Птах в роботі не сумує,
            Всі дерева облітає,
            Скрізь стрибає, наче свій,
            А, як стихне сніговій,
            День весняний завітає –
            Знов на північ відлітає.


Снігур

             Подивіться : удворі
             В чорних шапках снігурі
             Ще й червоні фартушки
             Одягли собі пташки.
            Значить сніг і холоди 
             наближаються сюди.
             Снігурами через те
             Їх тепер і ви звете.
             Ви мене не тільки в книжці –
             Бачили в садку.
             У червоній я манишці,
            В сірім піджачку.
            Зсуну шапочку на очі
            У дворі гуля.
            Жити в клітці я не хочу.
            Діток звеселя.


 Шишкар

                Гляньте ви на дивачка,
                  Що з гніздечка – гамачка
                 Озира зимовий ліс,
                 На морозі чистить ніс.
                 Звуть його ще криго дзьобом,
                Не боїться він зими,
                Ліс сосновий йому любий,
                В нім зимує він з дітьми.
                Для коханих пташеняток
                У гніздечку у цей час –
                Пуху, шишок і зерняток
                На всю зиму він припас.



                 Зозуля
Зозуля  кувала  серед  ночі,
вві  сні  здригнулась  липа  мовчазна.
У  чарах  тиші  голосом  пророчим
сполохано  озвалася  луна.

Чого  не  спиться  вісниці-зозулі?
Чи  журиться  сама  вона  в  біді,
чи  десь  її  дитятко  не  заснуло
в  чужому  непривітному  гнізді.

Чи,  може,  літ  комусь  недокувала,
і  хтось  чудний  при  місячнім  вогні
чатує,  щоб  зірниця  не  упала,
не  згасла  у  захмареному  сні...

Чумацький  Шлях  зачаєно  блискоче
у  зоряній  роздмуханій  золі.
Зозуля  закувала  серед  ночі,
посіявши  тривогу  на  землі. 


Дятел

Дятлик чув від діда, коли в лісі ріс.
Хто б про тебе відав, якби не твій ніс?
Дятлик тер свій лобик, а потім звик,
Хоч довший за дзьобик у нього язик.



Щиглик

Я  щиглика  безхвостого
Від  кішки  врятувала,
Простору  клітку  щиглику
Я  з  татком  влаштувала:
Дала  йому  насіннячка,
Водички  налила,
Подмухала  на  пір`ячко
І  гойдалку  сплела.
Мій  щиглик  заспокоївся
І  гойдалку  хитає,
У  блюдечці,  як    лазниці,
Попорхався,  -  стрибає.

Зима  минула  хижая,
Теплішають  світанки,
До  школи  любо  бігати
Весняним  ясним  ранком.
Тонесеньким  проміннячком
Лоскоче  верби  сонце,
А  щиглик  трусить  пір`ячком
І  дивиться  в  віконце...

Татусь  сказав:
                             -  Давай  в  садок
Ми  винесемо  клітку.
Дверцята  навстіж!  Геть  замок!  -
Лети,  співай  по  світу!


Comments