Династія

Династія педагогів Паламарчуків, Коростенський район            

Династія Паламарчуків як учителів бере свій початок з часів, коли Україна ще перебувала у складі царської Росії. Впродовж 4-х поколінь спадкоємці родоначальника династії Сави Аврамовича стають педагогами разом зі своїми подружніми парами.
 


1 покоління: Паламарчук Сава Аврамович (1891-1937), Шульга Харитина Григорівна (1897-1987) – зачинателі династії вчителів

Ще юнака Паламарчука Саву Аврамовича батько направив навчатись у Межирічку здобувати професію вчителя початкової школи. До революції там було педагогічне училище. Здобувши кваліфікацію Сава влаштувався на роботу вчителем у школі на заході України.

Та незабаром імперіалістична війна внесла корективи в біографію молодого вчителя. Його призвали до війська. У 1914-у році воював в складі формування у Східній Прусії. Під час операції на Мазурських озерах, війська перейшли лінію фронту з метою допомоги французам, що були тоді союзниками. На ворожій території його рота на третій день опинились в оточенні німецьких військ. На вимогу командування слід було зберегти війська і відступити. Сава Аврамович з одним із розвідників знайшли безпечний прохід серед боліт і без втрат вивели усіх своїх вояків. За це його удостоєно звання штабс-капітан та за особисто проявлену мужність нагороджено «Георгіївським хрестом». Паламарчука С.А. перевели у штаб, адже мав дуже гарний почерк і грамотно та швидко писав.

 У перерві між бойовими операціями армія дислокувалася у Житомирі. Тут Сава і познайомився з майбутньою супутницею життя  Харитиною Григорівною Шульгою. Вона працювала під час війни фельдшером, закінчивши житомирську фельдшерську школу.  Дочка лісоруба, родом з с. Барашівка, що поблизу Житомира.
Після закінчення війни Сава Аврамович працював деякий час телеграфістом на апаратах Морзе залізничної станції Коростень. Згодом продовжив освіту у київському педагогічному вузі і здобув кваліфікацію вчителя біології та хімії.
З 1917-го впродовж 20 років, до кінця свого життя працював директором Лісовщинської (нині Лісівщинської) семилітньої школи.

Сава Аврамович відрізнявся прогресивними поглядами, постійним самовдосконаленням. Часто бував у Житомирі, столиці. Підтримував стосунки з відомими людьми. Ось спогади, записані зі слів його учениці 30-х років, а згодом вчительки Г. Д. Хоменко, жительки с. Ковалі:  «Природознавство, ботаніку і зоологію викладав у Лісовщинській школі С. А. Паламарчук. Будучи розумною і талановитою людиною, він цікаво проводив уроки. Новий матеріал подавав з унаочненням: у лісі, на полі, в городі, навчаючи, як садити і прищеплювати дерева, висівати сільськогосподарські культури; намагався розповісти цікаве про вчених. 

Сава Аврамович був особисто знайомий з одним із найбільш знаних радянських біологів і селекціонерів, автором багатьох сортів плодово-ягідних культур, доктором біології, заслуженим діячем науки і техніки, почесним членом АН СРСР, академіком ВАСГНІЛ І. В. Мічуріним. Часто відвідував Івана Володимировича і завжди привозив виведені ним сорти саджанців вишень, малини, порічок, смородини, насіння кавунів, динь тощо. Все це давав учням та їх батькам. 

Ще й сьогодні збереглися певні сорти яблунь, груш, вишень, слив, абрикосів і малини як пам'ятка про цих добрих людей. До хати вчителя вела стежина, по обидва боки якої росли подаровані вченим вишні. Обабіч доріжки від приміщення початкової до семирічної школи були висаджені порічки різних сортів і смородина. Товариші по життю вважали працю на землі насолодою і відпочинком, власним прикладом виховували в учнів любов до природи рідного краю, села, Батьківщини.»

Це з його ініціативи і участі збудоване у 30-х роках двоповерхове приміщення школи, що і тепер гостинно приймає щороку «первачків» і благословляє у життя випускників. При будівництві нової школи директор власноруч поклав срібний царський карбованець, як цього вимагають традиції, під фундамент будівлі для її міцності і довговічності. Кажуть це і послугувало темою для доносу на нього в НКВД. У грудні 1937-го по злочинному обвинуваченню Паламарчук С.А. був визнаний ворогом народу і розстріляний у Житомирі.

Дружина Сави Аврамовича Харитина Григорівна, змінивши професію медика на вчительську до пенсії навчала дітей у початкових класах рідної чоловіку Лісівщинської школи. Надзвичайно тяжко було самотужки виховати і вивчити трьох діток: Костянтина, Валентина, Раїсу. Адже після арешту чоловіка при обшуку вилучили і конфіскували з господарства все: від сімейних фотографій до корови. Діти продовжили справу батьків: Костянтин вчителював у рідному районі, Раїса (Борисюк Раїса Савична) та її чоловік Борисюк Микола Кіндратович навчали дітей у Бердичеві, а Валентин після закінчення кар’єри військового офіцера працював у Кишинівському політехнічному інституті.  



покоління династіїПаламарчук Костянтин Савич (1921-2011), Остапчук Марія Феодосівна (1931 р.н.)

Паламарчук Костянтин Савич нар. 24.04.1921р. у с. Лісівщина Коростенського району. Закінчив семирічну школу у с. Лісівщина, середню школу у м. Коростень. Ще до війни вивчився по скороченому курсу на вчителя математики у Житомирі і працював у с. Недашки Базарського району (нині Малинський). Згодом продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Київського педагогічного інституту.

Радіоаматор. Удостоєний грамоти від Уряду СРСР за заслуги у радіофікації країни. Нагорода підписана Будьоним. Добрий фотограф, любив майструвати.

Мав поганий зір ще з дитинства. Тому на початку війни військоматом був мобілізований не на фронт, а призначений відповідальним за перегонку тварин з Житомирщини у південні області України. Тож з півночі на південь пройшов босими ногами всю Україну. Там його призначили директором Новоолександрівської школи Сватівського р-ну Ворошиловградської області. Коли і туди дійшли німці, почав добиратись додому. Потрапив у полон до німців. Уночі зумів втекти через підкоп. Дійшовши до рідної Лісівщини став інформатором партизан. Передавав відомості про рух вантажів на залізній дорозі, які отримував від родича, що працював помічником машиніста. При відступі німців і мадяр, разом з однією місцевою дівчиною врятував від полум’я дерев'яний міст у Лісівщині, який вороги підпалили.


Костянтин Савич – майстер авіамодельної справи 

Одразу після відновлення роботи відділу освіти - призначений директором Іванівської школи Коростенського району. Він відновив її роботу і викладав математику. Далі призначений відновлювати роботу Ушомирської школи. Цю місію він також виконав. Будучи здібним майстром, сам виготовив електродзвінок, гальванічні елементи до нього та автоматичний пристрій. Керований по проводах годинником (ходиками) з квартири директора, дзвінок сам сигналізував про початок та закінчення уроків і перерв у школі. Костянтин Савич працював директором до закінчення навчального року, далі - призначили іншого, з числа мобілізованих фронтовиків. А Костянтин Савич став працювати завучем.

Саме тут, в Ушомирі знайшов свою другу «половину» - Остапчук Марію Феодосівну, вчительку української мови та літератури.

Він був дуже обізнаним, начитаним. Виписував технічні журнали з інших країн іноземною мовою. Мав власні розробки і друковані статті у фахових журналах. Викладав також математику, креслення, працював вихователем у пришкільному гуртожитку.

Увесь час керував дитячою технічною творчістю. Майстрував з дітьми радіоприймачі, моделі літаків, ракет. Його вихованці здобували численні нагороди на обласних і навіть республіканських змаганнях. Його називали ушомирським Корольовим. А гурток визнано кращим в області серед шкільних авіамодельних. На урочисті події, свята в Ушомирі і районі гуртківці демонстрували запуски ракет, кордових та вільно літаючих моделей літаків. 17 його випускників вивчились у авіаційних навчальних закладах. Мав більше 50-и років педагогічного стажу. Став першим в Ушомирі відмінником народної освіти.

Колишні педагоги - Марія Феодосівна Паламарчук та Марія Іванівна Потопальська, 2015 рік

Дружина - Марія Феодосівна Остапчук – творчий, талановитий і авторитетний педагог. Керувала у Коростенському районі школою передового досвіду та школою молодого вчителя. Підготовлені нею учні займали призові місця на обласних олімпіадах, а Власюк Інна здобула друге місце на всеукраїнському етапі олімпіади з української мови та літератури.   Вона підготувала ціле покоління педагогів, які з вдячністю підтримують дружні стосунки зі своєю наставницею. Десятки з них здобули професію філолога. Завжди демонструвала громадянську активність як депутат, обрядовий голова. Очолювала профспілкову організацію Ушомирської школи впродовж 32 років. Вона також відмінник народної освіти.

Костянтин прожив у шлюбі з дружиною цікаве і плідне життя. Він і Марія розуміли і доповнювали одне одного. Це творчий тандем розумних і моральних людей, професіоналів своєї справи –  педагогів від бога.
Мають двох дітей Миколу та Ларису. Трьох внуків: Альону, Миколу, Ярослава. Син Микола також обрав професію батька.




3 покоління: Паламарчук Микола Костянтинович (1959 р.н.), Паламарчук Тетяна Василівна (1958 р.н.) – 
вчителі третього покоління династії


Паламарчук Микола Костянтинович, вчитель інформатики, трудового навчання, образотворчого мистецтва Ушомирської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (з 2009-го року - гімназії). 

Закінчив фізико-математичний та загально-технічний факультети Київського педагогічного інституту ім. Горького. Навчався о одній групі зі своєю майбутньою дружиною Степанчук Тетяною.      

Делегат І з’їзду педагогічних працівників України, відмінник освіти України, вчитель вищої категорії, вчитель методист, переможець обласного етапу та фіналіст всеукраїнського етапу конкурсу “Вчитель року” у номінації «Трудове навчання»; переможець обласного етапу конкурсу “Вчитель року” у номінації «Керівник гуртка», фіналіст обласного етапу конкурсу “Вчитель року” у номінації «Образотворче мистецтво»; переможець Всеукраїнського конкурсу на кращу науково-методичну розробку з питань позашкільної освіти художньо-естетичного напряму (наказ МОН України від 11.08.04 № 665).

Нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, відзнакою Президента «20 років незалежності України».

Має публікації у педагогічних фахових виданнях області, України. Ділиться своїм досвідом, виступаючи перед вчителями району, області. Член творчої групи з розробки змісту освіти освітньої галузі «Технології».

Впроваджує систему виховання та навчання учнів в основі якої лежить увага до інтересів і проблем дитини, виховання працьовитості, формування в дітей поваги та любові до праці. Кожну дитину розглядає, перш за все, як творчу особистість з її індивідуальними особливостями, що бере участь не тільки у відтворенні і вдосконаленні технологічних, а також у освоєнні інформаційних процесів.

Надихає його навчати учнів тому, що вони повинні знати і вміти любов до дітей, досвід і приклад батьків-вчителів.

Оформив та естетично оздобив 3 навчальні кабінети: образотворчого мистецтва,  інформаційно-комунікаційних технологій та шкільну майстерню, яка за результатами районного конкурсу кабінетів зайняла І місце. Працює за принципом: «Все, чого не вистачає, виготовимо або придбаємо самі». Тому переважна більшість обладнання – саморобне, власної конструкції або удосконалене.


Кращі вчителі України у номінації «Трудове навчання» - фіналісти всеукраїнського етапу конкурсу «Вчитель року» у м.Рівне, 2007р. Паламарчук М.К. – перший праворуч.

Вихованці вчителя відрізняються художнім смаком, глибокими і міцними знаннями, загально трудовими вміннями та навичками. Учні займаються технічною творчістю, освоюють техніку художнього оздоблення, є активними учасниками і призерами обласного конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук в секціях «Українське народне мистецтво» та «Мистецтвознавство» (2004 p. - III місце, а в 2005-у і 2006-у рр. – у Ляшинської Наталії II місце). Ці роботи рецензовані лабораторією трудової підготовки та політехнічної творчості Інституту педагогіки АПН України та Київським державним Інститутом декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Бойчука. Його вихованці: Гаєвський Микола, Максимов Михайло, Башинський Богдан, Плисак Андрій  є призерами обласного етапу олімпіади з трудового навчання.

У навчальний матеріал включає народознавчий компонент: краєзнавчий матеріал поліського краю. Адже с. Ушомир здавна є осередком різних народних ремесел. Керує розробкою міжпредметних науково-дослідницьких проектів регіонального народознавчого спрямування, відновлюючи цим традиції майстрів гончарної справи, з різьби по дереву,  декоративних розписів.

Серед захоплень Миколи Костянтиновича – технічне конструювання, бальні танці, народний спів. Учасник народного хору.  Щирість, доброзичливість, повага до дітей - це ті риси, які допомагають Паламарчуку М.К. знаходити шлях до серця кожного учня.

Дружина Миколи Костянтиновича Тетяна Василівна – математик. Впроваджує власні концепції покращення навчальних досягнень учнів. Акцент ставить на розвиток пізнавальної активності, логічного мислення, роботу з обдарованими дітьми. Для викладання свого предмета створила добру матеріальну базу - обладнала кабінет математики, укомплектувавши всіма потрібними наочними, навчальними і дидактичними засобами. На районному огляді-конкурсі кабінет зайняв перше місце. Щоб заохотити дітей і раціонально та наочно подати матеріал, акцент ставить на включення зорової пам’яті. Тому діє за принципом: «Дитині краще 1 раз побачити, ніж 100 разів почути». 

Маючи можливість використовувати для демонстрацій комп’ютер, проектор та відповідні програми застосовує ці засоби на різних етапах навчання. Керує розробкою навчально-дослідницьких проектів за технологією програми «Інтел». Використовує комп’ютерні презентації. Проводить тижні математики, змагання команд. Підготувала і провела інтелект-шоу “Еврика”, “Брейн-ринг”, “Математичний марафон”, “Найрозумніший”, “Турнір знавців математики”.

Методика, яку використовує Тетяна Паламарчук дає свої результати. Про роботу з обдарованими дітьми говорять результати олімпіад, де її учні брали участь. Щороку діти є учасниками міжнародного математичного конкурсу «Кенгуру». І завжди є дипломи про «добрий» та «відмінний» результат. Підготувала команду для участі у турнірі юних математиків. Результат – 5-е місце в області.

Має публікацію власної розробки уроку (6 клас, «Дії з раціональними числами», журнал «Вісник ЖДЦНТЕІ», № 5-6 за 2007 р.).

Тетяні Василівні вдається створювати умови, коли учні співпрацюють з нею, включаються у діалог, висловлюють свої думки. У цьому вона бачить користь і перспективу свого предмету.

Паламарчук Т.В. нагороджена почесною грамотою Міністерства освіти України, знаком «Відмінник освіти України».



Діти Миколи Костянтиновича Олена й Микола  також обрали професію батьків. Вони – педагоги у четвертому поколінні.


4 покоління:  Паламарчук Микола Миколайович (1988 р.н.) та його дружина Паламарчук Яна Володимирівна (1987 р.н.) 

Микола вступив до Інституту гуманітарно-технічної освіти Київського НПУ ім. М.П.Драгоманова із спеціалізацією «Інформаційна техніка», після закінчення з золотою медаллю Ушомирської школи, повного курсу дитячої музичної школи, студії бального танцю.

Впродовж навчання в Університеті двічі став призером Всеукраїнської студентської олімпіади, яка щороку проводиться в м. Умань зі спеціальності: «Педагогіка і методика середньої школи. Трудове навчання.». У 2009 році - диплом призера у номінації «Оригінальність», а в 2010-у  диплом «Переможець Всеукраїнської олімпіади ІІІ ступеня». Займався у спортивній секції з плавання. Закінчив магістратуру цього ж університету лише з відмінними оцінками та відзнакою «За досягнення вагомих успіхів у науково-дослідній роботі, формуванні, розвитку та реалізації творчих здібностей».

Працював у гімназії «Ерудит» м.Київ, міжнародному дитячому центрі «Артек», Васильківській міській станції юних натуралістів.

Микола – особистість творча, цілеспрямована, відповідальна. Володіє комунікативними та організаторськими здібностями. Захоплюється  технічним конструюванням, електронікою.

Серед студентів педуніверситету знайшов свою майбутню дружину Яну. Працює вона керівником гуртка у Васильківській міській станції юних натуралістів.


Паламарчук Олена Миколаївна (1980 р.н.)

 Паламарчук Олена закінчила Ушомирську школу з золотою медаллю та музичну школу по класу "Фортепіано". Вищу освіту здобувала у Київському національному університеті ім.Т.Шевченка зі спеціальності “Українська мова та література, фольклористика». Також закінчила Укртелерадіоінститут за спеціальностю “Основи журналістики”.

Закінчила аспірантуру Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України, працювала у цьому ж інституті молодшим науковим співробітником протягом 5 років.

Викладала в гімназіях НВК “Домінанта” та "Ерудит" міста Києва українську мову, українську та зарубіжну літературу та вела медіа-гурток по випуску шкільної газети. Працювала у центрі соціальних служб для молоді Шевченківського району м.Києва, а також на посадах літредактора у редакціях журналів «7+7Я», «7 дней», та редактора-журналіста  у виданнях «Спортивна газета», «Газета по-українськи», «Сегодня».

Пише прозу, поезію, автор наукових та періодичних статтей. Брала участь у роботі тематичних та науково-практичних конференціях з проблем сучасної сільської школи. Вихована, відповідальна, сумлінна, цілеспрямована і працьовита.


Серед загальних рис членів династії – любов до дітей, професіоналізм, творчість, моральність, активна життєва і громадянська позиція, постійне самовдосконалення.
Comments