Позакласна робота

П Л А Н

виховних заходів в Озерській ЗОШ 1-111ст.

на 1 семестр 2011-12   н.р.

 

Дата

Заходи

 

Відповідальні

31.08

1.09-2.09

 

 

 

 

 

 

 

 

 5.09 - 9.09

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12.09-16.09

 

 

 

 

19-23.09

 

 

 

 

 

26-30.09

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


03-07.10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17-21.10

 

 

 


14-18.11

 

 

 


25.11 

   21-25.11

 

 

 

02.12

05-09.11

 

 

 

 

19.11-23.12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготовка до свята 1 вересня

День Знань

1.Свято Першого Дзвінка.

2.Перший урок: «20 років незалежності України»

3.Екскурсія по школі ( 1 клас).

4.Організаційна робота у класах:

А) самоврядування у класі;

Б) делегування учнів в органи самоврядування школи;

В) чергування учнів по класах;

5.Налагодження чергування класних колективів у школі.

Тиждень безпеки руху дітей «Дорога – небезпека, увага – це життя» :

1.Виховна година «Подорож до країни дорожніх знаків (1-4 кл), «Азбука безпеки» (5-8 кл), «Я учасник дорожнього руху» (9-11 кл)

2.Взяти на облік учнів, які мають власні мопеди, мотоцикли, скутери. Провести заняття з ПДР.

3. Обговорення на батьківських зборах питань, пов’язаних  з попередженням нещасних випадків на дорогах.

 4.Поновлення списків дітей пільгових категорій. Складання актів обстежень умов проживання учнів, схильних до правопорушень та багатодітних сімей.

5.Планування роботи гуртка ЮІР.

Тиждень фізкультури і спорту:

а) Змагання «Весела Одіссея» 7-8 кл.

1.Естафети «Дружба козачат» 2-3 кл.

2.Змагання з легкоатлетичного кросу 10-11, 8-9 кл.

3.Змагання з настільного тенісу.

До 68 – річниці визволення Полтавщини:

1) Акція «Милосердя» - допомога ветеранам війни по господарству;

2) Години мужності «Народ пам’ятає, народ славить».

3) операція «Обеліск» - упорядкування могил загиблих воїнів;

4)свято квітів «Квітує Полтавщина».

5) вітання ветеранів ВВВ зі святом, святковий концерт.

Тиждень сприяння творчого розвитку особистості.

1.Виховна година «Колективна справа – справа кожного», «Як зробити життя мого класу цікавим»

2.День відкритих дверей: знайомство з роботою шкільних секцій і гуртків.

30 вересня – день бібліотеки.

1.Виховна година «Цей дивний світ - бібліотека » (1-4 кл)

2.Книжкова  виставка «Письменники Кобеляччини»: пам’яті О.Гончара.

1 жовтня – День людей похилого віку.

А) виховна година «Поважайте старість»

Б) операція «Милосердя» - допомога пристарілим по господарству.

 

2 жовтня – день Учителя.

1. Виготовлення вітальних стінгазет.

2. Ранок «Учитель, доземно вклоняюсь тобі…»

3.Вітання вчителів-пенсіонерів з професійним святом.

Тиждень здоров»я.

1. Виховна година «Здоров’я дітей, здоров’я нації».

2.Виставка науково-популярної літератури «Лікар попереджає».

 3.Зустріч з медпрацівниками.

Лекція 1: «Правильно сиди за партою»

Лекція 2: «Шкідливі звички».

Лекція 3: «Відверта розмова про …»

14 жовтня – день козацтва.

1.Ранок для учнів 1-4 класів «Посвята в козачата».

2.Виховна година «Із історії виникнення козацтва.»

Тиждень естетичного виховання.

1.Година спілкування «Прекрасне в житті людини».

2. Конкурс малюнків «Осіннє золото»

3.Осінній бал для старшокласників.

4. Ранок для учнів 1-4 класів «Осінь щедра, мила, золота»

 Тиждень правового виховання.

1.Єдина виховна година «Конвенція ООН  про права дитини».

2.Вікторина «Конституційні обов’язки  громадянина України».

3.Зустріч з представниками із служби в справах неповнолітніх.

4.Зустріч з лікарем «Злочин, який не розголошують»

Ранок для учнів 5-7 класів «Мово моя, калинова, мово моя барвінкова».

Тиждень пам’яті жертв голодомору.

1.Виховна година «Непрощений злочин».

2.Збирання свідчень людей, які були свідками подій 30-х років.

3.Тематична виставка.

Свято казки для учнів 1-4 класів

Тиждень національно-патріотичного виховання.

1.Виховна година «Символи нашої Батьківщини»

2.Випуск стінгазети «Допризовник» 10-11 класи.

3.Змагання 10-11 класів «Нумо, хлопці».

Військово-патріотична гра присвячена дню Збройних Сил України.

Підготовка до Новорічних свят.

1.Святий Миколай розпочинає цикл Новорічних свят. Святкове дійство.

2.Випуск Новорічних стінгазет.

3.Підготовка та проведення Новорічних ранків.

А) «Зимова казка»  1-4 кл;

Б)  новорічний маскарад  для 5-7 класів;

В) новорічний бал-маскарад для старшокласників.

4.Бесіди про дотримання правил безпечної поведінки під час зимових канікул. Інструктаж про протипожежну безпеку під час Новорічних свят. Небезпека ігор із петардами.

Земляна Л.Г.

Адміністрація

Земляна Л.Г.

Земляна Л.К.

Кл.керівники

Деменко Н.Г.

Кл.керівники

Класоводи 

Земляна Л.Г.

 

 

Класоводи

Вихователі ГПД

Кл.керівники

 

Земляна Л.Г. Кл.керівники

 

 


Телятник В.І.

Сахно Іван Володимирович

    Кл.керівники

Класоводи

 

 

Земляна Л.Г.

Сизько Г.К.

 Кл.керівники

Класоводи

    Керівники гуртків

        

 

Боцула Л.М.

 

Єленко А.О.

Кл.керівники

Класоводи

 

Кл.керівники

 Телятник В.І.



Профком

Кл.керівники.

 

Дем’яненко Н.М.

 

 

Медпрацівники

 

Боцула В.М.

 

Турчина І.В.

Класоводи

Кл.керівники

Кл.керівники .

 Кубан О.М.

Оленич А.В.

Пилипенко Н.В.

 

Дем'яненко В.П.

 

 

 

 

 

Жила І.І.

 

 

Класоводи

 

Деменко Н.Г.

Кл.керівники

 

 

 

Земляний В.В.

 

Соколівська А.М.

 

 

 

 

Земляна,Кубан О.М

        Фещенко Л.І.

Земляна Л.К.    

           Кл.керівники

           Класоводи

            

 

 

 

         Заступник директора  з в.р                                                     Л.Г.Земляна


Посвята в козачата


1-й учень.

Є святкових днів багато,

 Нам усім і не згадать...

 А між ними й наше свято -Вшанування козачат.

2-й учень.

Гостей дорогих, ми вітаємо щиро, Стрічаєм з хлібом-сіллю.

Любов'ю і миром.

3-й учень.

Для гостей відкрита школа наша рідна, Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

4-й учень.

Хліб ясниться в залі, Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, Щоб жилось у мирі.

5-й учень.

Любі гості, мами й тата,

 В цьому залі буде свято, Добре, що прийшли до нас

 В цей чудовий світлий час.

6-й учень.

Любі мами, милі тата, Перед вами не малята, Правда, і не парубки, Проте справжні козаки.

7-й учень.

Намалюєм гарні вуса,

Хвацько їх підкрутимо,

Гарну пісню заспіваєм,

Іще й вас научимо.

Кошовий.

Озерський кіш ім.І.Мазепи  рівняйсь,   струнко!

Нехай же буде свято в нас на славу!

Рівняймось! Струнко!

Лине пісня «Козачата»!

 

1-й учень.

Ми любимо сонце і квіти,

І сонце нам шле свій привіт,

      Ми роду козацького діти,

     Землі української цвіт.

2-й учень.

В яку б не пішли ми дорогу,

-Ти, пісне, над нами злітай! Крокуючи гордо і в ногу,

 Ми славимо рідний наш край.

3-Й учень.

Наш приятель - сміливий вітер, Відвага - це наш заповіт,

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

4-й учень.

Живуть в нас батьків заповіти; -

Свободи палкий оксамит,

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Кошовий.

Воювали козаченьки,

З ляхами лихими,

Повернулися до неньки,

Рідної Вкраїни!

Хай загинуть вороги,

Гей, співаймо козаки!

Кошовий.

Озерський кіш ім.І.Мазепи, рівняйсь, струнко!

До переклички приготуватися.

1-й клас.

Козацький загін ім. Івана Богуна.

Девіз:

«Ми козацького роду, Славних предків діти,

І у школі всі вчимося, Рідний край любити».

2-й клас. Козацький загін ім. Дмитра Вишневецького.

Девіз:

«Славних предків ми діти, Будемо вірно Вітчизні служити!»

3-й клас. Козацький загін ім. Пилипа Орлика.


   «Козаки - це вільні люди!                              Козаки - безстрашні люди!

 Козаки - борці за волю,

За народну щасну долю!»

4-й клас. Козацький загін ім. Петра Сагайдач­ного.

 Девіз:

«Нехай знає, рідна мати, -

Вільна Україна!

Козаки, ми ще маленькі,

Зате гідна зміна».

5-й клас. Козацький загін ім. Івана Сірка. Девіз:

«Ми свою славу і волю, Не віддамо ніколи нікому!»

6-й клас. Козацький загін ім. Богдана Хмель­ницького.

Девіз:

«Хто зберіг любов до краю,

І не зрікся роду,

Тільки той, віддав всю душу,

Все що міг народу».

Кошовий.

Славна наша Україна,

А ми її діти,

Поки живі на цім світі

- Будемо радіти.

І ця радість хай озветься

 По всьому роздолу,

Хай вороженьки здригнуться...

Бо «Козацькому роду - нема переводу!» А зараз до виступу запрошуємо агітбригаду.

- Ми.

- Учні школи.

- Ми.

- Ті, хто сміливо крокує без обтяжень.

- Ми.

- Ті, що цінують працю.

- Ми.

- Ті, що обирають волю.

- Силу.

- Наснагу.

- Здоровий глузд.

- Ми.

- Сьогодні вам розкажемо.

- Покажемо.

- Доведемо.

- Що козак - це сильний, спритний, сміливе хоробрий, наполегливий.

Виступає козацький курінь ім.Сірка

Наш девіз: «Ми роду козацького діти».

Сяяли на сонці

- За дніпровими порогами,

за південними дорогами;

За степами, за широкими,

                            наші прадіди жили,

Мали Січ козацьку сильную,

                                цінували волю-вільную,

 Україну свою рідную, як зіницю берегли!

- Ми.

- Є діти українські.

-Ми.

- Український славний рід,

-Ми.

- Дбаємо, щоб про нас маленьких і великих Добра слава йшла у світ.

- Ми.

- Мали Січ козацьку, сильную,

-Ми.

- Цінуєм волю, вільную.

- Ми.

- Вкраїну свою рідную, як зіницю бережем Дітей, гостей, всіх присутніх,

 Зі святом вітаємо.

Всім здоров'я і щастя бажаємо.

Нехай у кожній хаті,

Сум не ховається,

Завжди ясне сонце усміхається.

ЗАПОВІДІ КОЗАКІВ

1. ЧЕСТЬ І ДОБРЕ ІМ'Я ДЛЯ КОЗАКА ДО­РОЖЧІ ЗА ЖИТТЯ.

2. ПО ТОБІ СУДЯТЬ ПРО ВСЕ КОЗАЦТВО І НАРОД ТВІЙ.

3. КОЗАКИ ВСІ РІВНІ У ПРАВАХ. ПАМ'ЯТАЙ: «НЕМАЄ НІ КНЯЗЯ, НІ РАБА, АЛЕ ВСІ РАБИ БОЖІЇ!»

4. БУДЬ ПРАЦЬОВИТИЙ, НЕ ЛЕДАРЮЙ.

5. СЛУЖИ ВІРНО СВОЄМУ НАРОДУ, А НЕ КЕРМАНИЧАМ.

6. ДОТРИМУЙ СЛОВА. СЛОВО КОЗАКА БА­ГАТО ВАЖИТЬ.

7. ПОВАЖАЙ СТАРШИХ, ШАНУЙ СТАРІСТЬ.

8. ТРИМАЙСЯ ВІРИ ПРЕДКІВ, ЖИВИ ЗА ЗВИЧАЯМИ СВОГО НАРОДУ.

9. ГИНЬ, А ТОВАРИША ВИРУЧАЙ.

10. БЕРЕЖИ СВОЮ СІМ'Ю. СЛУЖИ ЇЙ ПРИКЛАДОМ.

Ми землі і сонця вірні діти, І.навчатись прагнемо щомить, Разом з Україною мужніти, Совістю і серцем їй служить.

Клятву вірності народу,

За любов і за свободу,

Будуть наші козаченьки

Через все життя нести. Присягаємо!

 Ми за Україну!

Вже як стануть козаченьки

Україну будувати,

Будуть наші козаченьки

Волю захищати. Присягаємо!

Ми за Україну!

Бо ніяк вже Україні

Без молоді жити,

Тож ставайте всі в ланцюг,

І візьмемося за руки,

Та Вітчизну обнімімо,

Честь і славу її збережімо.

 Присягаємо!

Ми за Україну!

Козаком треба народитися/

Козаком треба стати!

Козаком треба бути!

     Кошовий. Прошу козацьку раду зайняти свої місця.

Кошовий (звертається до гурту).

 А що, коза­ки, дайте слово сказать.

Чи не час до коша козачаток прийнять? Козацька рада.

Саме час! Саме час!

В самий раз!

 Кошовий.

Одержавши на раді згоду,

Дітей козацького народу

На наше коло викликаю,

       їх перевірити жадаю!

(Під звуки козацького маршу виходять канди­дати в козачата).

Кошовий.

Поведу таку я річ:

- Що ви знаєте про Січ?

І про нашу Україну?

Розкажи усім нам, сину!

 (Виступ учнів І—2-х класів).

1-й учень.

Знаю, батьку, славна Січ,

Ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала,

І народ наш прославляла.

2-й учень.

Бранців до галер кували,

Всего злоби пожирали,

Шляхта нас вогнем пекла,

На тортури прирекла.

3-й учень.

Але наш народ боровся!

І Хмельницький в нас знайшовся,

І Сірко, і Дорошенко,

Й Полуботок, й Морозенко.

4-й учень.

Від Січі ведемо родовід свій, Козаків звитягу поважаєм, Відродивши чистоту традицій, Єдність із минулим відчуваєм.

5-й учень.

Любі гості! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці,

Й українських предків маєм.

6-й учень.

Батько, мати, брат, сестричка

 І всі інші члени роду, -   

- Всі належать до одного Українського народу.

7-а учениця.

Українка я маленька,

Українка - моя ненька,

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

8-а учениця.

Українка я маленька,

Українці батько й ненька,

 На Вкраїні родилася,

В свою маму удалася.

 

9-а учениця.

Вірна дочка я народу,

Бо з козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

10-й учень.

Українець я маленький,

Україна - край рідненький,

Вірний син я свого роду, Українського народу.

11-й учень.        

 Все, що рідне я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю,

Своє ціную, всього вчуся

І до рідного горнуся.

12-й учень.

Все що рідне, хай нам буде, Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова,

Рідний край нам над усе.

13-й учень.

І тому найдорожчого нам,

Є і буде у кожну хвилину,

Серед інших країн лиш одна,

- Дорога нам усім Україна.

14-й учень.

Єдина родина моя

Україна, Дружна і добра сім'я;

Вся разом, всі в купі, як гроно калини, Мій батько, матуся і я.  

15-й учень.

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінко моя,

Хай лунає мова солов'їна,

Пісня неповторная твоя. Кошовий.

Що говорить вам «козак» -

Це крилате горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

      Козачата (разом).

Козаки - це вільні люди!

Козаки - безстрашні люди!

Козаки - борці за волю,

За народну чесну долю!

Кошовий.

Козацькому гурту ви, бачиться, раді...

Скажіть, чи готові ви жити по правді?

     

   Всі.

Готові, так.

І жити чесно будем,       

І правил ми козацьких не забудем.

1-й учень.

Козак - чесна, смілива людина. Найдорожча йому - Батьківщина.

2-й учень.

Козак - слабкому захисник!           

Цінити побратимство звик!          

3-й учень.

Козак - усім народам друг,

І лицарський у нього дух!

4-й учень.

Козак - це той, хто за освіту,

Хто прагне волі і блакиту.

Кошовий.

Вручи ж бо, писарю, посвідчення орлятам,

Вони ж бо від сьогодні - козачата.

А на додачу видай Січі знак,

Хай з козачати виросте козак.

(Писар вручає козацькі грамоти козачатам).

 Писар.    

Присягайте, що Вкраїну будете любити,

Що віллєте в неї силу,

Щоб розвеселити.

               Клятва

Я, ..., вступаючи до коша ім. І.Мазепи, перед лицем своїх друзів, перед рідною землею та пам'яттю звитяг козацтва, урочисто клянусь, що вивчатиму історію і традиції українського народу, буду готувати себе розумово, фізично і морально, щоб чесно і віддано служити ук­раїнському народу в ім'я нашого становлення незалежності та процвітання.

Клянусь!

(Виступають учасники козацької ради).

1-й учень.

Козачат усіх щиро вітаємо,

Здоров'я і щастя бажаємо!

2-й учень.

Завжди цінуйте братство і згоду,

Бо ви нащадки козацького роду!

 

3-й учень.

Думи козацькі, діти, читайте,

Пісню козацьку не забувайте,

Мужність плекайте в собі, малюки,

 Як це робили колись козаки.

4-й учень.

Сміливі будьте, козачата!

 Даруйте Україні вірність!

 У старших вчіться захищати

Домівку рідну й людську гідність!

Кошовий.

Директору школи права передаю,

 Йому для привітання слово надаю.

1-й учень.

 Слово для привітання, надається ди­ректору школи.

(Виступають козачата).

1-й учень.

Хлопці ми не ликом шиті,

 Обіцяєм добре вчитись,

Щоб раділи нам батьки,

І директор, й вчителі.

2-й учень.

Працювати біля школи,

Ми умієм також гарно,

Щоб, як писанка була,

Наша школа дорога.

3-й учень.

Хоч бувають і невдачі,

Не виходять в нас задачі,

Й на диктанті, як на зло,

 Нам, бувало, й не везло.

4-й учень.

Де беруться помилки?

То секрет великий,

Проте нам учителі

Не поставлять «двійки».

5-й учень.

Нумо дружно, козаки,

Всі візьмемося в боки,

Заспіваєм залюбки

Пісню без мороки,

(Пісня «Гей шуми, великий луже!»). Кошовий.

Наше свято наближається до кінця.

Щоб його завершити, пропонуємо нашим малень­ким друзям скуштувати козацької каші.

 

Старший козак.

Коли посвячували на Січі у ко­заки, то посипали їх землицею і золотою пшени­цею. Тож зробимо це і ми.

Кошовий.

Ми на славу веселились, Грали і співали,

        Ми на славу України,

        Нашу Січ збирали.

        А усім вам побажати хочеться добра,

 Щоб жила і процвітала

Ваша вся сім'я.

Щоби діти не хворіли,

Довго щоб жили,

Щоб навіки Україну

В серці зберегли.

Кошовий.

Будьмо здорові! Всі. Будьмо здорові!

Кошовий.

Слава Богу, що ми маємо такий світлий день.

Всі. Слава Богу! Слава Богу!

 (Козачати і гості співають Гімн України). Кошовий. Бажаємо кожному з вас стати борцем за нашу Батьківщину, щасливу і суверенну Ук­раїну, стати шанувальником рідного слова, бажаю любові до всіх народів світу. Тож пам'ятаймо сло­во Володимира Сосюри про те, що «не можна лю­бити народів других, якщо ти не любиш Вкраїни!». Будьте гідними козацької слави! Дай же, Боже, всьому козацькому кошу многая літа до кінця віку!

1-й ведучий.

Добрий день вам, друзі щирі,

 Хай живеться вам у мирі.        

Не минайте нашу хату,

 Бо у нас сьогодні свято.

 

2-й ведучий.

Сьогодні свято, конкурс нині,

 І все козацтво тут як тут.

А на майдані радість лине

— Козацькі ігри всіх нас ждуть.

1-й ведучий.

        Азбуки, закаблуки,

Печеная каша.

 Збирайся до купи

        Вся братія наша!

2-й ведучий.

Гей, Петро! Мерщій, Миколо!

 Вже на вас чекає

Шкільне козацьке коло.

1-й ведучий.

До кола! До кола! До кола!

2-й ведучий.

До нас, панове-молодці, до нас,

Бо у нас тепер гаразд

-У нас пан-Бог перебуває, Козацькі забави зачинає!

1-й ведучий.

Будьмо здорові з цим днем, що сьогодні!

2-й ведучий. Будьмо здорові!

1-й ведучий.

 Грай, музико! Наше свято ми

влаштуємо завзято!

(Звучить козацький марш. Під звуки маршу ве­дучі запрошують учасників змагань).

2-й ведучий. Сьогодні ви будете свідками найцікавішої боротьби сміливих і спритних ко­заків, команд учителів та учнів.

1-й ведучий. Запросимо, любі друзі, наших учасників до зали гучними оплесками.

2-й ведучий. Ми ради привітати команди!

1-й ведучий. Свято «Козацькі забави» можна розпочинати.

2-й ведучий. Судять наш сьогоднішній конкурс журі в складі трьох осіб. Вітаємо! Просимо членів журі зайняти свої місця.

1-й ведучий. Отож наш перший конкурс «Візитка».

2-й ведучий. Конкурс оцінюється за 5-бальною системою.

1-й ведучий. Оцінюється вибір назви команди, девіз, візитні дані та вдалий вибір і виконання пісні.

2-й ведучий. Команди готові? Ну що ж, тоді розпочинаємо.

1-й ведучий. І ми запрошуємо до участі у конкурсі, команду учнів-старшокласників. Вітаємо!

1-й ведучий. Дякуємо! І ласкаво просимо ко­манду наших дорогих, любих учителів. Вітаємо.

2-й ведучий. Дякуємо командам.

І поки судді визначають суму балів, набраних учасниками обох команд, оголошується музична пауза.

1-й ведучий. І найменшенька козачка нашого славного коша «Молода Січ» вітає всіх учасників піснею «Ішов козак потайком».

2-й ведучий. Щиро дякуємо нашому маестро і юній співачці. А наше свято продовжується.

1-й ведучий.

Добре діло - утіха, як ділові не поміха. Наші учасники чекають оцінок. То ж сло­во - суддям.

2-й ведучий.

Дивіться, друзі-браття, який гаразд,

Які козаки і козачата у нас.

1-й ведучий.

Вони ж бо є роду козацького,

Сини і дочки племені хвацького.

   2-й ведучий. А зараз час розпочати наступний конкурс - естафету з м'ячем (передача м'яча над головою).

1-й ведучий. До уваги суддів. Перемога у цьому конкурсі, як і у всіх наступних, оцінюватиметься трьома балами. Відповідно, команді, яка програ­ла, зараховується два бали. (Проходить конкурс).

2-й ведучий. Естафета продовжується.

 (Переда­ча м'яча низом між колінами).

1-й ведучий. Дякуємо командам. Пропонуємо трішки відпочити учасникам, суддям пропонуємо попрацювати, підбити підсумки.

2-й ведучий.

Ой, скрипочка із липочки,

 А струни з барвінку.

 Як заграю, буде чути

Аж на Україну!

1-й ведучий.

Горацій у свій час сказав:

«Якщо не бігаєш, поки здоровий, То побігаєш, коли захворієш».

2-й ведучий. Тому наша наступна естафета пов'язана з бігом.

Кожен учасник отримує кольорову стрічку. Під жваву музику один гравець із кожної команди по­винен добігти до обруча, прив'язати стрічку, по­вернути назад і передати естафету наступному гравцеві.

Перемагає команда, яка закінчить естафету першою.

Поки журі виставлятиме бали за конкурс, вашій увазі пропонуємо музичну композицію.

1-й ведучий. Сьогодні змагання потребують від учасників спритності, сили та злагоджених командних дій.

2-й ведучий. Ви добре пам'ятаєте козацьке прислів'я: Сам помирай, а товариша - виручай». Тому наступний конкурс називається «Урятувати пораненого товариша».

Всі учасники команд шикуються в колону один за одним за зростом.

За сигналом учасники змагань повинні перевес­ти товариша до визначеного місця. Той, хто вів, залишається у визначеному місці, той, кого вели, повертається за наступним учасником.

Виграє команда, яка швидше переведе поране­них.

1-й ведучий. Тепер на шляху козаків та козачок трапився тунель.

2-й ведучий. Кожен учасник повинен пролізти через тунель якомога швидше. Естафета триває, доки останній гравець не виконає завдання.

1-й ведучий.

- Нуте, козаки, ускоки!

Та берітеся під боки!

2-й ведучий.

- Козаки стрибають

 - Сили набувають!

1-й ведучий. Ми бачимо, що наші команди вже готові до змагань, тому оголошується конкурс «Стрибки у мішках до бажаної цілі». Слово членам журі.

1-й ведучий. Сьогодні у нас командна гра, тому наша наступна естафета має об'єднати усіх членів команди.

2-й ведучий. «Витягни ріпку» - так називаєть­ся наступний конкурс. Умови конкурсу відомі, то­му просимо команди вишикуватися у колони. По­чинаємо за сигналом.

Відбувається конкурс.

1-й ведучий. Слово членам журі.

2-й ведучий. Музичний дарунок (на вибір).

1-й ведучий.

Ми із друзями крокуємо сміливо,

  Перейдемо болото вміло,

2-й ведучий.

     Подолаємо його ми вмить,

 По пеньках стрибати - аж кортить.

1-й ведучий.

 Наступна гра «Переправа через бо­лото».

2-й ведучий. Беріть у руки дощечки, і постри­баєм залюбки.

(Проходить конкурс).

        1-й ведучий.

Один, два, три, чотири,

 Ми чудово пострибали.

2-й ведучий.

4, 3, 2, 1, переможець в нас один.

1-й ведучий.

Хто це буде? Почекаємо,

Суддів гарно привітаємо.

 (Музична пауза. Оголошення результатів).

1-й ведучий. «Стрибки через гімнастичне коло»  - така наша наступна естафета.

2-й ведучий. Команди вишикувались.     Можемо розпочинати.

(Проходить конкурс).

Ми в дитинстві гратися любили,

І конячки часто ми водили.

2-й ведучий.

І, врешті, той перемагав,

Хто з нею швидше пробігав.

1-й ведучий. Оголошуємо конкурс «Анумо, до­жени і спритність в перегонах покажи» або ж «Конячки».

2-й ведучий. Результати двох конкурсів нам повідомить наше шановне журі.

1-й ведучий.

Зараз танцюємо танок качат,

 Він для козачок і козачат.

 Рухи чудові й загадкові

Та для учасників не випадкові.

2-й ведучий.

Спритність і грацію він розвиває,

Тому йому рівних немає.

Гей, приєднайтесь друзі до нас,

На танець качат

Ми запрошуємо Вас!

1-й ведучий.

   Усі гравці виконують танець ка­чат.

Конкурс оцінюється.

Так що не розслабляйтесь,

А гарненько упирайтесь.

1-й ведучий.

Яскравіша наша доля,

Не вода в ній - кров тече.

2-й ведучий.

Козаку найперше - воля, Козаку найперше - честь.

1-й ведучий. «Гуртом легше й батька бити» - казали козаки.

2-й ведучий. Тому наш наступний конкурс на­зивається «Гурт - єдина команда!» Команди ши­куються в колону по одному, одна напроти одної та беруть у руки канат. За командою відбувається змагання з перетягування каната. Виграє коман­да, яка перемогла двічі з трьох перетягувань.

1-й ведучий. Із давніх часів нашим пращурам, запорозьким козакам, були притаманні гідність, прагнення незалежності, волелюбність і весела вдача. Недарма в перекладі з тюркської «козак» означає «вільна людина».

Тому сьогодні, дивлячись на наших козаків і козачок, ми проголошуємо:

Разом. Козацькому роду нема переводу.

1-й ведучий. Дорогі друзі, свято звитяги, ко­зацької слави «Козацькі забави» завершується.

2-й ведучий. А зараз слово надається журі. (Журі оголошує остаточні результати, підсу­мовує, називає переможця).

1-й учень. Гей, слава козацька не вмре, не по­ляже од нині до віку!

2-й учень. Буде слава славна поміж козаками...

1-й учень. Поміж друзями...

2-й учень. Поміж лицарями...

Разом. Поміж добрими молодцями!

 (Звучить пісня «Козачата»).


Сценарій виховного заходу

«Ми нащадки козацького роду»


Мета. Розширити уявлення з теми зародження козацтва, допомогти дітям зрозуміти явище Запо­розької Січі як державно-політичного утворення українського народу; ознайомити з життям і діяльністю козаків, їхнім побутом.

Розвивати інтерес до історії рідної країни. Ви­ховувати почуття національної гідності, гордості за предків; формувати в дітях кращі риси, прита­манні українському народові - патріотизм кмітливість, мужність.

Обладнання. Комп'ютер (диск з підбором ілюстрацій), магнітофон (касета з музичним супроводом), музичні інструменти (бандури), козацькі клейноди (булава, корогва, печатка), карта, костюми, вишиванки.

Сценка

«Історичний екскурс на Запорожжя»

(Із-за куліс лунає реклама).

Туристична фірма «Руслана» гос­тинно відчиняє двері для тих, кого цікавить таємничість минулого, чарівність сучасного, приваб­ливість майбутнього.


Скориставшись нашими послу­гами, ви зможете:

• побачити неповторну красу природи;

• почути голоси вибраної вами епохи;

• спостерігати, або стати без­посереднім учасником історич­них подій.

Вас чекають захоплюючі вра­ження, цікаві пригоди, нові знайомства.

Приємно   вразить   різно­манітність страв національної кухні, чудова музика, атмосфера гостинності та привітності.

Пропонуємо вам відпочинок:

• активний;

• екзотичний;

• екстремальний;

• але найкраще, коли він - приємний


Завітайте самі, приходьте з друзями. Туристич­на фірма «Руслана» - з любов'ю до кожного гостя.

 (Рекламний (Рекламний ролик: пісня, танець «Руслана» ).

- Все! Запускаємо цей ролик в ефір. Що у нас із рекламою у газетах?

- Співпрацюємо з трьома виданнями.

- Запрошення?

- Я телефонувала до друкарні, зараз привезуть.

- Організуйте розповсюдження.

- Юліє Олександрівно, через дві хвилини у вас зустріч із клієнтами. Їх цікавить тур «За­порожжя».

- Добре. Підготуйте необхідні матеріали.

(Входять клієнти: дві дівчини).

Диана. Добрмй день, я - Диана.

Юля. А я Юлия. Ми приехали из России к бабушке. Она нам очень много рассказивала о своем прапрапрапрадедушке.

Диана. Єто так интересно! Оказьівается, он бьіл знатньім запорожцем, основателем Сечи.

Юля. Нам би хотелось узнать побольше о тех временах.

Екскурсовод. Добре. Тільки одне питання. Ви розумієте українську мову?

Диана. Мм все понимаем, а вот общаться еще не научились, практики не хватает.

Екскурсовод. Сподіваюсь, подорож у цьому вам допоможе. Отже, починаємо знайомство з обра­ною епохою. Всі наші клієнти перед поїздкою проходять інструктаж. Це потрібно для того, щоб ви могли орієнтуватися у незнайомих і незвичних обставинах.

Для об'єктивності інформації ми використо­вуємо історичні документи. Почнемо зі спогадів. Увага на монітор! (Розповідь супроводжується по­казом слайдів).

- Привілля у них таке було - говорить 116-річний старий Іван Гнатович Россолода, - що тепер подібного не знайдеш ні близько, ні далеко. Тоді всякі квіти квітнули, тоді великі трави росли. Як увійдеш в них, так тільки небо та земля і видні. Підеш косити, косою трави не відвернеш, заже­неш волів у траву, - тільки роги видно. Хоч який буде сніг, а трави надовго не закриє.

А що вже між тією травою та різних ягід, то і говорити нічого: ось це, бувало, як вийдеш в степ, так як розгорнеш траву, то так і бери руками по­луницю. А бджоли тієї? А меду? Мед і в пасіках, мед і в зимівниках - так і стоїть в липових кадов­бах: скільки хочеш, стільки і бери. А дерев? Са­ди коли квітнуть, то неначе сукном покривають­ся; так патока з них і тече.

А що вже птахів було, так. Боже великий! Кач­ки, лебеді, дикі гусаки, лелеки, журавлі. І яка ж сила того птаха була? Як підніметься із землі сонце застелить; а як сяде на дерево - гілок не видно.

Діана. Как в раю.

Юля. Єто слишком красиво, чтоби бить правдой.

Екскурсовод. Тоді послухайте, що про це сказа­но в іншому документі.

Представлені в такому привабливому вигляді у одних письменників, вільності запорозьких ко­заків зображаються у протилежному характері у інших.

«Це були простори безплідні, віддалені від по­селень настільки, що людина ризикувала померти голодною смертю під час переходів. Деякі тільки місця рясніли рибою і дичиною, та на великих відстанях були розкидані оазиси багатої рослин­ності для пасіння худоби. Щоб військо могло сто­яти в цій пустелі кошем, загони його повинні бу­ли займатися полюванням і рибальством. Навіть добування солі пов'язано було з далекими пе­реїздами і небезпеками, і тому козаки в'ялили ри­бу, натираючи її деревною золою замість солі. Ко­зак-сіромаха було давнішньою народною приказ­кою в Україні, де сіромахою, звичайно, нази­вається вовк в значенні голодного блукача. Козак і убозтво, - ці два поняття завжди мали близьку спорідненість.

Малоруські літописці, польські письменники і західноєвропейські мандрівники додають до названих недоліків степів запорозького краю ще страшну спеку влітку, нестерпний холод взимку, жорстокі вітри, хвороби, які повторювалися нерідко кожного року».

Діана. Первий вариант бил намного привлекательней.

Юля. Позвольте уточнить, куда попадем ми?

Нижче Хортиці Дніпро широко розливався, вбирав у себе великі й малі річки, сам розгалужу­вався на вітки, утворюючи численні острівці. Тут було справжнє царство плавнів, помережаних протоками й озерцями. Козаки дуже любили цю місцину, яка тягнулася низинним лівим берегом Дніпра від Хортиці до урочища Паліївщини (су­часний Нікополь), і називали її Великим Лугом. Великий Луг, як і дніпровські островки, давав ко­закам надійний притулок від ворогів. Не випадко­во вони називали його батьком: «Січ — мати, а Ве­ликий Луг - батько, отам треба й умирати». Те­пер Великого Лугу практично не існує. У 1954 р. після пуску Каховської ГЕС його залили води ру­котворного моря.

Після Хортиці Запорозька Січ знаходилась по­чергово на:

- о. Томаківка (60-ті рр. XVI ст. - 1593)

- річці Базавлук (1593-1638)

- Микитиному Розі (1638-1652)

- річці Чортомлик (1652-1709)

- Кам'янці (1709-1711)

- в Олешка (1711-1734)

- річці Підпільній (1734-1775)

Діана. Так какую Сечь, основал мой далекий родственник?

Екскурсовод. Скоріше всього це Чортомлицька Січ (1652-1709). Вона знаходилася за 18 кіло­метрів нижче від сучасного міста Нікополя на місці колишньої слободи, а тепер села Капулівка. Ця Січ започаткована кошовим отаманом Лутаем (Лютай). Місце обрано було надзвичайно вдало. Містилася Січ на острові в гирлі річки Чортомлик.

Діана. Вот туда ми і поедем!      

Юля. Зонтик в дорогу брать?

Екскурсовод. Це ви вирішите самостійно. Оксано, будь ласка, прогноз погоди.

Погода

Про клімат і температуру цього краю загалом можна сказати наступне. Зима тут непостійна і короткочасна, температура повітря - 10° морозу, сніги нерівномірні: то дуже глибокі, то зовсім нікчемні. Часті зимові завірюхи бувають причиною загибелі людей, і худоби.

Весна починається або з кінця березня або з початку квітня; весняних нічних заморозків у степу е буває. Фрукти, овочі і хлібні рослини достига­нь в липні та на початку серпня. Ці місяці часто проходять без дощу, від чого степи втрачають сяку красу і перетворюються на суху, випалену рівнину.

З другої половини серпня починає сідати роса і ідуть дощі, від чого степ поступово починає зеленіти і приймає нарядний та веселий вигляд. Осінь починається з кінця вересня. Взагалі ж ве-ресень та іноді початок жовтня вважаються тут найприємнішою порою року. З кінця вересня наступають тумани, що нерідко продовжуються періодично восени, взим­ку і весною. Річки замерзають у листопаді і залишаються закутими льодом до березня.

Діана. Нам подойдет сентябрь.

Юля. Согласна.

Діана. Теперь о людях. Нам, как представительницам слабого пола, интересно бьіло бьі узнать, какое место в обществе занимала женщина в то время?

Незалежність жінок

У козацькі часи (XVI-XVI І ст.) незалежність   української   жінки-шляхтянки могла позаздрити дворянка будь-якої європейської країни. Бо вона була рівноправною з чоловіком, мала такі ж громадянські права, особисту незалежність. Жінка вільно вибирала собі нареченого, виховувала дітей, сама розпоряджалася    своїм    майном, управляла ним.

Особливо ганебним злочином уважалась зрада кохання, зрада дружині. Народний осуд цього явища був викликаний тим, що людина, непорядна в осо­бистому житті, не може прислужитися своїй землі. Вітчизні. Якщо хтось здатний зрадити близьку людину, то він зрадить і Батьківщину.

Діана. Подождите, я правильно поняла девушка сама вибирала себе жениха?

Екскурсовод. Так, ви все вірно зрозуміли.

Юля. Хотелось би на єто посмотреть.

Екскурсовод. Це буде неважко зробити. Будь ласка.

(Показують сценку «Сватання»).

- Помагай Бог (Сідає). Андрію, доброта, напи­сана на твоєму обличчі, запевняє мене, що ти бу­деш добре керувати своєю жінкою і любити її, а твоя доброчесність дає мені надію, що ти будеш добрим господарем. Знаючи твої достоїнства, я вирішила прийти, щоб смиренно просити тебе узяти мене за жінку.

- Шановні батьки, я дуже прошу погодитися на цей шлюб.    

- Дівчино, а ти впевнена, що любиш нашого Андрія?

- Так, я дуже його кохаю.

- Шлюб - діло серйозне. Андрію, ти готовий взяти цю дівчину собі за дружину?

- Не хочу я женитися. Я ще не нагулявся. І взагалі, я весною їду на Запорозьку Січ. Навіщо мені дружина?

- Бачиш, дівчино, молодий він ще, нерозум­ний. Рано йому ще одружуватись.

- Добре, почекаю. Але я не вийду з вашої хати, доки не одружуся з Андрієм.

- Сину, я думаю що ця дівчина буде доброю дружиною. Погоджуйся.

- Я не хочу.

- Андрію, подивися на дівчину. Тоненька, мов очеретинка, гнучка, як тополя, сама пишна, як у садку вишня. Погоджуйся.

- Не буду.

- Як це не буду. Я твій батько. Буде так, як сказав, іди і домовляйся з нею. (Музичні думки).

- Добре, одружусь я з тобою.

Діана. Класе! Мне понравилось.

Юля. Может бнть й я себе кого-нибудь присмотрю.

Діана. Ничего у тебя не получится.

Юля. Зто почему же?

Діана. Потому что козаки не женились.

Юля. Женились!

Екскурсовод. Взагалі, ви обидві праві. Запо­розьке військо ділилося на січових і тих, хто жив у зимівниках. Січовики були люди або зовсім безшлюбні або, принаймні, порвали свої шлюбні узи. Серед них ті, які відзначилися на війні або які довго служили у війську, дуже сильні і ставні люди, головним ч^іном природні українці. Тільки товариство мало право вибирати із свого середови­ща старшину, одержувати грошове і хлібне дару­вання, брати участь у діленні здобичі, вершити всі справи війська. Воно жило в Січі, по куренях.

Від цього рицарства і товариства різко відрізнявся стан сімейних козаків. Сімейні коза­ки також допускалися на Запоріжжя, але вони не сміли жити в Січі, а лише оддалік неї, в запорозь­ких степах. Козаки, що жили в них займалися хліборобством, скотарством, торгівлею, ремесла­ми і промислами, і через те називалися «зимовча-ками», «сиднями». Але всі разом узяті, вони складали одне військо, головними принципами якого були: свобода, рівноправність, братство, православна віра, боротьба з невірними, звільнен­ня з полону християнських невільників і захист слабких проти сильних.

Діана. Скажите, а козаком мог стать любой человек?

Екскурсовод. У Січі можна було зустріти всякі народності, мало не з усього світу: українців, по­ляків, литовців, білорусів, болгар, французів, італійців, іспанців і англійців. Але головний відсоток людей, які приходили в Січ, давала, зро­зуміло, Україна.

    Окрім дорослих, що безперервно приходили в Січ, немало потрапляло туди і дітей чоловічої статі: одних із них самі батьки приводили в Січ, щоб навчити їх там військовому мистецтву;

інших козаки хапали на війні і потім усиновляли в Січі; третіх, особливо круглих сиріт, вони бра­ли замість дітей; четвертих, частіше всього племінників, випрошували у батьків; п'ятих, просто принаджували до себе гостинцями і потім таємно відвозили в Січ.

Але всякому, хто б він не був, звідки б і коли б не прийшов на Запорожжя, доступ у Січ був вільний.  Чоловік повинен  був  ствердно відповісти на два питання: «У Бога віруєш?», «Горілку п'єш?». Друге жартівне питання було свого роду тестом. Тому що Коран забороняв вживання алкогольних напоїв. А головною умо­вою перебування на Запорозькій Січі було сповідування православної віри.

Втім, перекази і деякі історичні свідоцтва затверджують, ніби люди, які приходили в Січ, повинні були пройти іспит на винахідливість.

(Показують сценку «Іспит»).

Як зманять, бувало, запорожці до себе в Січ якого-небудь хлопця з Гетьманщини, то спершу пробують, чи годиться він у запорожці. Накажуть йому, наприклад, варити кашу:

- Дивися ж ти, вари так, щоб не була сира, щоб і не перекипіла.

- А ми підемо косити.

- Коли буде готова, так ти виходь на такий курган і зви нас; ми почуємо і прийдемо.

Візьмуть коси і підуть нібито косити. А хіба хо­четься Їм косити! Залізуть в очерет і лежать. Ось хлопець зварить кашу, виходить на курган і по­чинає звати:

- Хлопці, йдіть кашу їсти. Та де ж ви хлопці? От занесла мене нечиста сила до цих запорожців! Краще б було сидіти удома при батькові та при матері! Ой, бідна моя голівонька! Який чорт заніс мене до цих запорожців!»

Вони вислухають все це і говорять:

- Ні, це не наш!

- Ступай собі до нечистого! Нам таких не треба! А який молодець вдасться розторопний і тяму­щий, той, зійшовши на курган, крикне двічі:

- Гей, панове молодці, йдіть кашу їсти! (пау­за). Ну, так чорт з вами, коли мовчите! Буду я і один їсти кашу!

Повертаються козаки до куреня, а хлопець ви­ходить їм назустріч, та й каже:

- Де вас чорт носив, панове! Звав я вас, звав і охрипнув, так потім, щоб не вистигла каша, по­чав сам їсти...

  Переглянуться між собою запорожці і скажуть йому:

- Досить тобі бути хлопцем: тепер ти рівний нам козак.

Діана. Что-то й мне кушать захотелось.

Юля. Будьте добрьі, меню, пожалуйста (Читает). Соломаха, тетеря, щерба - что єто?

Екскурсовод. Соломаха - житня мука, густо зварена з водою, тетеря - пшоно, не дуже густо зварене на квасу, щерба - та ж рідко зварена му­ка на риб'ячій юшці. Якщо ж козаки, понад зви­чайну їжу, бажали поласувати м'ясом, рибою, ва­рениками, чи галушками з часником, то для цьо­го вони збирали гроші, на них купували продо­вольство і передавали його курінному кухарю;» Окрім цього, козаки вживали ще свинину, мама­лиґу - тісто з проса або кукурудзи. Їли бринзу, висушену на сонці баранину, загреби - це коржі, які називалися так, тому що клалися в натопле­ну піч і загрібалися золою та гарячим вугіллям.

Юля. Расскажите о правилах поведения за столом.

Екскурсовод. Рідка їжа бралася ложками, твер­да руками; риба подавалася неодмінно головою отаману - як він голова, то йому і починати з го­лови; печеного хліба до столу не подавали. Стра­ви запивали різними напоями за допомогою мета­левих чарок, а частіше всього за допомогою де­рев'яних михайликів.

Діана. Атаман, которьій ел с козаками, что их начальник?

Екскурсовод. Так, але не головний. Військові та адміністративні справи на Січі вирішувала ко­зацька старшина, в яку входили: кошовий ота­ман, військовий суддя, військовий писар і війсь­ковий осавул. (Музичний супровід).

Військова старшина (кошовий отаман)

Кошовий отаман сполучав у своїх руках війсь­кову, адміністративну, судову і духовну владу. На знак своєї гідності, на суспільних зборах, він три­мав у руці булаву.

Обов'язки кошового полягали в тому, що він затверджував вибраних на раді всіх наступних за ним чинів, визнавав за законний розподіл землі, косовиць, розділяв військову здобич, входив у дипломатичні стосунки із сусідніми державами, приймав королівські універсали, царські укази.

Проте кошовий отаман не був необмеженим володарем запорозького війська. Влада його обмежувалася звітом, часом і радою. Щорічно, 1 січня, під час вибору військової старшини, ко­шовий отаман повинен був дати звіт у всіх своїх вчинках і діях; при цьому, якщо під час звіту за кошовим відкривався який-небудь злочин, то йо­го страчували.

 

Військова старшина (військовий суддя)

Військовий суддя був другою особою після ко­шового отамана в запорозькому війську. Суддя був охоронцем звичаїв і віковічних порядків. У своїх рішеннях він керувався не писаним зако­ном, а переказами або традиціями, які переходи­ли з вуст у вуста.

Військовий суддя іноді замінював персону кошового, під ім'ям «наказного кошового отамана», виконував посаду скарбника і начальника артилерії.

Зовнішнім знаком влади військового судді була велика срібна печатка, яку він був зобов'язаний тримати при собі під час військових зборів або рад і прикладати до паперів, на яких ухвалювало­ся рішення всієї ради.

Військова старшина (військовий писар)

Військовий писар завідував всіма письмовими справами запорозького війська. Він розсилав накази по куренях, вів всі рахунки приходів і витрат, писав папери різним правителям і вельможам від імені всього запорозького війська, приймав укази, листи, що присилалися від різних осіб у Січ на ім'я кошового отамана.

Зовнішнім знаком гідності військового писаря була в довгій срібній оправі чорнильниця - кала­мар. Обов'язки писаря на Запорожжі були настільки важливі і відповідальні, що якби хто інший, замість нього, наважився писати від імені Коша, або приймати листи, що присилаються на ім'я писаря, того без пощади страчували.

Роль військових запорозьких писарів порівню­ють із роллю генерального секретаря або навіть військового міністра у наш час.

Військова старшина (військовий осавул)

Військовий осавул обирався загальною радою з простих козаків. Обов'язки військового осавула були дуже складні: він спостерігав за порядком між козаками в мирний час у Січі, у військове -у таборі. Стежив за виконанням судових вироків. Заготовляв продовольство для війська на випадок війни. Охороняв всіх проїжджаючих по степах за­порозьких вільностей; захищав інтереси війська на прикордонній лінії; посилався попереду війсь­ка для розвідки про ворогів; стежив за ходом бит­ви; допомагав тій або іншій стороні в тяжкі хви­лини бою.

Військового осавула історики називають пра­вою рукою кошового.

Екскурсовод. На цьому наш інструктаж завер­шений. Всю необхідну інформацію ви отримали. Пам'ятайте про головне: на територію Січі дівча­там вхід заборонений.

Діана. Очень жаль. Мьі хотели попасть именно туда.

Юля. Неужели єто невозможно?

Екскурсовод. Ні. Ми не маємо права змінювати хід історичних подій. Це основне правило нашої фірми. Ви маєте право тільки спостерігати за козаками.

Дівчатка (разом). Хорошо. Мьі согласньі.

(Зміна декорацій).

 

Сценка «Січ»

(На галявині 4 козаків).

- Слухай, а чому тебе прозивають Коржем?

- Я дуже жвавий і моторний: одного разу, їду­чи з Нових Кодак у Січ і проїжджаючи мимо ви­сокої могили, ми побігли на її вершину і, побігав­ши декілька хвилин, стали спускатися. Товариші пішли по утоптаній стежині, а я надумався йти прямо, але курган був дуже крутий, а трава суха, я оступився, впав і покотився вниз, як клубок або корж. «Коржем, коржем звалився!» - закричали козаки, і з того дня вже мене звали Микитою, по прізвиську Коржем. Мій хрещений батько, дізнавшись про це, сказав мені: «Нехай буде і Корж!»

-- Слухай, а коли тебе записали до війська? Скільки тобі років було?

- Двадцять.

- І як тебе називали?

- У війську назвали мене Журбою, бо я все мовчки працював, а після за те, що на чаті про­дивився, як поляки нашу здобич відняли, назва­ли мене Іваном Прісліпою.

- Хлопці, досить балачок. Справи чекають. (Двоє козаків йдуть). Діалог козака та кошового отамана

- Що, кошовий, пора б погуляти запорожцям?

- Ніде погуляти.

- Як ніде? Можна піти на Туреччину або на татарву.

- Не можна ні в Туреччину, ні в татарву.

- Як не можна?

- Так. Ми обіцяли султану мир.

- Так же він бусурмен; і Бог, і Святе писання велить бити бусурменів.

- Не маємо права. Якщо б не присягалися ще нашою вірою, то, можливо, і можна б було; а за­раз ні, не можна.

- Як не можна? Як же ти говориш: не маємо права? Ось у мене двоє синів, обидва молоді лю­ди. Ще жодного разу ні той, ні інший не був на війні, а ти говориш - не маємо права; а ти гово­риш - не потрібно йти запорожцям.

- Не потрібно.

    - Так по-твоєму треба щоб пропадала козацька сила, щоб людина згинула, як собака, без доброго діла,   щоб  ні  Батьківщині,   ні  всьому християнству не було від нього ніякої користі? Так на що ж ми живемо, на якого біса ми живе­мо? Розтлумач ти мені це. Ти людина розумна, тебе недаремно вибрали в кошові, розтлумач ти мені, на що ми живемо?

Кошовий не дав відповіді на цей запит. Це був упертий козак. Він трохи помовчав і потім сказав:

- А війні все-таки не бувати.

- Так не бувати війні?

-Ні.

- (Про себе) Постривай же, кошовий. Ти мене ще не знаєш.

(Удари литаврів, на площу виходять козаки).

- Що означають ці збори? Чого хочете, панове? - спитав кошовий.

- Клади палицю!

- Поклади, чортовий син, зараз же палицю!

- Не хочемо тебе більше!

(Кошовий поклонився дуже низько, поклав па­лицю і сховався в натовпі).

- Накажете, панове, і нам покласти ознаки вла­ди? - сказали суддя, писар і осавул.

- Ні, ви залишайтеся! Нам потрібно тільки прогнати кошового.

- Кого ж виберете тепер в кошові? - спитали старшини!

- Кукубенка вибрати!

- Не хочемо Кукубенка!

- Рано йому, занадто молодий для цього діла.

- Шило хай буде отаманом!

- Шила посадити в кошові!

- В спину тобі шило!

- Він не козак, а злодій. Забули, що було ми­нулого року? До біса п'яницю Шила!

- Бородатого, Бородатого посадимо в кошові!

- Не хочемо Бородатого!

- До нечистої матері Бородатого!

Всі. Кирдягу! Кирдягу! Бородатого! Бородатого! Кирдягу! Кирдягу! Шила! Ідіть до біса з Шилом! Кирдягу!

(Всі кандидати, почувши вимовленими свої імена, негайно ж вийшли із натовпу).

- Кирдягу! Бородатого! Справу прийнялися до­водити кулаками, і Кирдяга переміг.

- Ступайте за Кирдягою! - закричали. (Козаки відправилися за Кирдягою, оголосити йому про його обрання).

- Що, панове, що вам потрібно? - запитав він.

- Йди, тебе вибрали в кошові!..

- Змилосердьтеся, панове! - сказав Кирдяга.

- Де мені бути достойному такої честі. Де мені бути ко­шовим! Так у мене і розуму не вистачить. Ніби вже нікого кращого не знайшлося в цілому війську?

- Ступай же, говорять тобі - кричали запо­рожці. Двоє з них схватили його за руки, і як він не упирався ногами, але був нарешті притягнутий на майдан, супроводжуваний лайкою, підштовху­ванням іззаду кулаками, стусанами.

- Не задкуй же, чортів сині

- Приймай же честь, собака, коли тобі дають її.

- Що, панове? Чи згодні ви, щоб цей козак був у нас кошовим?

Всі. Згодні.

- Добре діло зробили. Ну що хлопці, тепер можна і відпочити.

- Гайда до дівчат на вечорниці.

 (Дівчата вишивають та співають. (Пісня «Вишиванка»). Заходить козак).

- Добрий вечір вам. Та й гарні ж дівчата зібра­лися на вечорниці.

- Добрий вечір. А чого це ти один?

- Бо найшвидше біг, щоб вибрати собі найкра­щу.

 (Сідає біля дівчини) Настя, чом це ти не го­вориш зі мною?

- Мовчу, бо нема чого казати.

- То хоч моргни на мене.

- Авжеж! Заходжуся моргати.  

- Настя! Чи дома твій батько та мати.

- Нема. Поїхали на ярмарок. А тобі нащо?

- Та так собі питаю. Настя, а хто це тобі купив таке гарне намисто?

- Та вже ж не ти. Вставай, бо зіпхну.

- А ну пхни. Чи подужаєш?

- Тікай, бо, їй-богу, пхну. (Пхає, хлопець падає).

- Чи ти здуріла, чи збожеволіла? Цур тобі. (На дворі пара).

- Чого ти дивишся у землю. Подивись же на мене! Які в тебе очі! Які брови! Де ти взяла такі чудові карі очі?

- У вишневих садках знайшла.

- Чого так довго не виходила?

- Хто тебе знає, чи ти гордий, чи ти пишний? Я не знаю, чи ти мене вірно любиш, чи з мене смієшся?

- Я не гордий і з тебе не сміюся. Я тебе люблю. Чи підеш за мене заміж?

- Я піду з тобою на край світу. (Заходять до хати).

(Один за одним заходять козаки).

- Дівчата, досить вже вишивати, давайте танцювати.

(Танець «Віночок»).

Діана. Мне здесь так нравится. Давай останем­ся еще на недельку.

-          Гей, музики, заходьте до нашої хати.

(Звучить «Веселкова пісня»).

Веселкова пісня

 Муз. О. Янушкевича, сл. М. Ясакової

За веселковим, за небокраєм

Хтось на сопілці чарівно грає.

А чи то грає, чи то здається,

Чи пісня лине із мого серця?

Приспів:

Над моїм краєм, над моїм містом

Пісня лунає голосом чистим,

Пісня злітає у світ широкий,

Веселка грає на семи нотах.

А у цій пісні слова чудові

Всі кольорові, всі веселкові.

Краплинки сонця у кожнім слові,

 Краплинки щастя теж кольорові.

Приспів:

Над моїм краєм, над моїм містом

Пісня лунає голосом чистим,

Пісня злітає у світ широкий,

Веселка грає на семи нотах.

За веселковим, за небокраєм

Срібні дзвіночки хтось розсипає,

А в тих дзвіночках веселка грає,

Пісня лунає над рідним краєм.

Приспів:

Над моїм краєм, над моїм містом

Пісня лунає голосом чистим,

Пісня злітає у світ широкий,

Веселка грає на семи нотах.


 





Comments