коротка історія краю

Коротка історія краю.

    Найдавніші сліди існування людини на території Онуфріївського району відносять до доби неоліту.

    Районний центр – селище Онуфріївка – засноване на початку 17 ст. запорізьким відставним козаком Онуфрієнком, від імені якого й пішла назва населеного пункту.

    В часи визвольної війни українського народу 1648 – 1654 років тут була вже чимала слобода, мешканці якої брали участь у походах Богдана Хмельницького. Населення Онуфріївки зростало за рахунок селян – утікачів з Волині, Галичини, Бессарабії, яких приваблювали великі масиви незайманого степу, ліси, річки та розкішні луки. Місцеві жителі займалися переважно тваринництвом, хліборобство було розвинене слабше. Щороку восени тут відбувалися великі ярмарки, на які приїздили Кременчуцькі та Київські купці.

    У 1752 році із створенням військових поселень Онуфріївка увійшла до складу Нової Сербії і стала власністю Івана Хорвата – Откуртича, а у 70-х роках 18 ст. нащадки Хорвата-Откуртича продали Онуфріївку Михайлу Івановичу Камбурлею, який був радником, сенатором, цивільним губернатором Волині.

    Взимку 1805 року поміщик І. Камбурлей переселив із своїх маєтків Орловської та Тамбовської губерній частину кріпосних селян. Пізніше десять сімей він виграв у карти у одного поміщика із Куртини, а інших кріпосних виміняв у якогось князя за породисту собаку, цих переселенців він розмістив на своїх землях, заснувавши села Камбурліївка (на честь свого прізвища) та Зибкове. І в наш час ці села, в яких проживають нащадки вихідців з Росії, офіціально є російськомовними.

    Село Вишнівці (колишня Іванівка) виникло у 1777 році. Поміщик М. Камбурлей в зимівнику запорозького старшини Холодія, купив за 30 крб. сріблом полоненого татарина Петра Сагайдиша, вихрестив його, одружив на українці і поселив на хуторі. Поруч з хутором 1792 р. за завданням Камбурлея було оселено декілька сімей виходців з Польщі. Так винекло село, яке на честь свого батька поміщик назвав Іванівна.

    З 1821 р. після смерті М. Камбурлея вся його маєтність перейшла у володіння графа Михайла Дмитровича Толстого (фото – 1), який був одружений на донці Камбурлея Катерині Михайлівні. Граф Толстой успадкував села Онуфріївка, Камбурліївка, Лозуватка, Іванівка, тобто, 13 тис. десятин землі. Рід графів Толстих багатий і древній, про що свідчить герб роду з девізом: “Преданностью и усердием”. (фото – 2)

    Михайло Дмитрович Толстой був великим землевласником і впроваджував на своїх землях передові методи господарювання, в економії використовувалися на той час доскональна техніка, залізні плуги, кінні молотарки та віялки. Був навіть трактор “Фордзон”. На фермах вирощувались коні орденської породи, які користувались попитом у Росії і за кордоном. Вирощувались вівці породи рамбульє (8 тис голів), корови сіро-української породи (600 голів), вовну з овець відправляли на Білостоцьку і Лодзинську суконні фабрики. На всю потужність працював власний цегельний завод, усі споруди в маєтку побудовано з власної цегли, яка відзначалася високою

якістю, зокрема у 1911 р. на кошти графів Толстих (М.М. Толстого та його матері О.Г. Толстой)(фото – 3,4) було збудовано школу (фото 5), у якій і в наш час навчаються діти, і приміщення якої відзначається привабливим зовнішнім виглядом та внутрішньою продуманістю та красою. Також було зведено лікарню та школу в селі Павлиш (фото – 6). Волосну управу, ветлікарню, будинок священика, земську управу в Онуфріївці.

    З родиною графів Толстих пов”язане заснування Онуфріївського дендропарку. Керував роботами по закладенню парку один із учнів відомого російського вченого Докучаєва. Всі роботи виконувалися руками простого люду-кріпаків графа Толстого. Старій парк відлічує свій вік з 20-х років 19 ст., а новий – на південь від річки Омельничок – посаджений на півстоліття пізніше. Площа парку займає 84 га, з яких 22 га займає водне зеркало ставків. На його території налічувалося більше 100 видів дерев та кущів, оригінальні альтанки, містки, малі архітектурні форми, насипній острів (фото – 7) з альтанкою та купальнею, біля будику були два басейни з фонтанами, розарій. Алеї парку було розміщено за класичним англійським зразком.

На території колишньої економії графів Толстих розмістився кінний завод №175 – постійний учасник Всеукраїнських та міжнародних спортивних змагань з кінного спорту. Його вихованці – коні чистокровної англійської верхової породи – олімпійські чемпіони, призери великих та малих Дербі, переможці змагань на Ростовських та Одеських іподромах.

    У 1960 році Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову, за якою Онуфріївський дендропарк було визнано пам’яткою садово-паркової архітектури 19 ст.

    Селянам суворо заборонялося заходити до панського парку. Перепустки мали тільки робітники, які розчищали алеї, доглядали за деревами та багаточисленними квітниками, а також за лебедями на паркових ставах. Пізніше селянам дозволили брати воду для своїх потреб з одного із ставків. До цього часу він зберіг свою назву – селянський. Весь парк було обнесено двометровою цегляною огорожею з декоративними гратами.

    Графи Толсті були видатними благодійниками і меценатами свого часу. На кошти Михайла Михайловича було збудовано в Одесі станцію “Швидкої допомоги”. Кожен з графів був попечителем училищ та шкіл для дітей з бідних родин. Графи зробили величезний внесок у розвиток землеробства та

 

виноградарства Півдня Росії. Після Жовтня 1917 року життя останнього графа Толстого склалося трагічно. Позбавлений усього майна, тяжко хворий Михайло Михайлович Толстой разом з матір’ю Оленою Григорівною виїздить до Женеви. Там і закінчився його життєвий шлях (30 серпня 1927 року). З його смертю обірвалася одна з гілок славного роду Толстих, пов’язана з нашим краєм.

 

 (Одеса – родовий маєток гр.. Толстих)

ЕКОНОМІКА.

    В Онуфріївському районі діє 6 промислових підприємств – друкарня, ПП “Хлібодар”, ПП “РВС”, ковбасний цех хлібокомбінату РВС, районний будинок культури та районна бібліотека, кінотеатр, школа, в якій навчається 717 учнів та працює 62 учителі, міжміський навчально-виробничий комбінат та будинок позашкільної роботи, школа естетичного виховання. До послуг населення району центральна лікарня на 112 ліжок, поліклініка, 20 магазинів, 2 кафе, 2 бари та ряд інших об’єктів соціально-культурного призначення.

    Важливе місце в розвитку району займає сільське господарство, яке здійснюється у формах сільськогосподарських підприємств (господарські товариства – 7, кооперативи – 2, приватні підприємства – 4, фермерські господарства – 66), які є юридичними особами, та особистих підсобних господарств населення, які не є юридичними особами.

    В районному центрі працює ряд сільськогосподарських підприємств. Основні з них: “Верес” – 935,6 га, СФГ “Мазуркевич” - 768 га, СФГ “Половий” – 53,6 га та інші. Всього по селищній раді сільськогосподарських угідь 2606,4 га, в т.ч. ріллі 2457,7 га.

ГУМАНІТАРНА  СФЕРА.

    У галузі освіти функціонує 14 загальноосвітніх шкіл де навчається близько 3 тис. учнів та працює 332 педагогічних працівники, та 9 дошкільних закладів (два з яких працює посезонно). Вищих та навчальних закладів І – ІІ  та  ІІІ – IV рівня акредитації немає.

    Медичне обслуговування населення району здійснюють 1 центральна районна лікарня на 112 лікарняних ліжок, 6 амбулаторно-поліклінічних закладів, 13 фельдшерсько-акушерських пунктів. У цих закладах працює 50 лікарів усіх спеціальностей.

    Культурно-просвітницька галузь об’єднує 18 установ клубного типу, на базі яких працює 115 формувань, в них бере участь майже 1200 чоловік. В районі 3 колективи мають звання “Народний самодіяльний”; вокальний ансамбль “Берегиня” – Деріївський СБК, оркестр народних інструментів та агітаційно-художня бригада РБК.

    Бібліотечний фонд 18-ти бібліотек складає 228,2 тис. примірників. Послугами бібліотек користується 11,5 тис. чоловік.

    У двох школах естетичного виховання в селищі Онуфріївка та Павлиш закладається фундамент підготовки дітей до занять художньою творчістю, а для більш обдарованих учнів – до вибору професії в галузі культури та мистецтва. В школах навчається 150 учнів, забезпечують учбовий процес 18 викладачів.

   

 

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ОНУФРІЇВЩИНИ

Преса

    Онуріївська районна газета почала виходити з 1932 року, вона мала назву „Ударна Праця”. Першим її редактором був Яків Данилович Ромашко. З вересня 1933 р. „Ударну працю” редагував М.І. Черевань. Пізнішими її редакторами були П.І. Селезньов, І.І. Злакович, Б.Ю. Авраменко, І.С. Сини постіл, Л.О. Бацак.

    Районна газета також носила назву „Зоря Комунізму”, „Соціалістичне село”, а нині „Приндіпров”е”. Колектив постійно працював над покращенням поліграфічного оформлення газети, дбав про розширення тематики публікацій.

    Справді переломним у житті районної газети став березень 2003 року. Саме тоді „Придніпров”є” перейшло на комп’ютерний набір та верстку, на офсетний друк. Це дало можливість невпізнано змінити обличчя газети, досягти оперативності у висвітленні повсякденного життя району. Допомогу в придбанні однієї одиниці комп’ютерної техніки надав заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради М.М. Ковальчук. А користуватись в роботі цифровою фотоапаратурою редакції стало можливим завдяки спонсорській допомозі депутата обласної ради, голови ради сільгоспвиробників району, керівника СК „Україна” М.Г. Красоти.

    Колектив редакції налічує зараз 8 працівників, троє з яких – це творче ядро.

    Крім забезпечення  інформаційного простору актуальною, корисною інформацією, колектив районна дбає про її економічний потенціал. Майже втричі збільшені власні надходження. При підтримці райдержадміністрації, районної ради вдвічі збільшено тираж, який становить в середньому 2 800 примірників. Традиційним вже стали розиграші призів для передплатників. Собівартість газети нині одна з найнижчих в області. Крім випуску газети, колектив займається розробкою іншої інформаційної продукції, буклетів, закладок тощо. Нові рубріки – „З історії рідного краю” та „Легенди рідного краю”, що введені наприкінці минулого року, знаходять широку аудиторію читачів.

    Редакція районного радіомовлення рішенням сесії районної ради 27. 04. 1996р. Редактором затверджено Репецького Василя Костянтиновича. Передачі районного радіомовлення „Сільські новини” виходять тричі на тиждень по 15 хв. Кожна. Всього в рік 156 радіопередач, які транслюються в 3,5 тис. радіоточок. В радіопередачах висвітлюється робота сільгосппідприємств усіх форм власності, закладів освіти, культури, охорони здоров’я, працівників правоохоронних органів, досягнення спортсменів, робота громадських організацій, діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування.

    Вже стали звичними для слухачів рубрики: „01 повідомляє”, „Спортивні новини”, „ДАІ повідомляє”, „Економічна служба інформує”.

 

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА  ДІЯЛЬНІСТЬ.

    В районі проводиться робота з керівниками новостворених підприємств щодо виконання програми стимулювання експорту продукції, схваленої розпорядженням КМУ від 26.10.02 р. №498-р.

    Проводяться роботи серед суб”єктів підприємницької діяльності по забезпеченню виконання обласної Програми виставково-ярмаркових заходів.

    Підприємства та приватні підприємці району активно приймають участь у виставці “Регіони Кіровоградщини пропонують”, в роботі Австрійської економічної місії, в зустрічах з польськими бізнесменами.

    Основу зовнішньої торгівлі району становить торгівля товарами.

    Зовнішньоторгівельний оборот товарами у 2003 році склав 8,26 тис. дол.., в 2004 році він становить 46,12 тис. дол.., що в 6 разів більше ніж в минулому році.

    Головним партнером зовнішньої діяльності залишається Росія.

    Робота по забезпеченню збільшення товарообороту з Російською федерацією продовжується шляхом реалізації в районі обласних заходів щодо виконання Програми Економічного співробітництва між Україною та Росією на 1998 – 2007 рр. Та Програми міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Росії на 2001 – 2007 рр.

    Розширюється співробітництво з Республікою Молдова.

    Важливим для району є співробітництво з Республікою Польща, в першу чергу, як однією з країн, що має досвід інтеграції до Європейського Союзу. Після проведення неодноразових зустрічей з польськими бізнесменами пропозиція з нашого боку установки пам’ятного знаку героям роману Г. Сенкевича “Вогнем і мечем” була схвалена і підтримана польською стороною.

    У районі налічується 10 пам”яток архітектури та садово-паркової архітектури.

    Серед яких приміщення Павлиської та Онуфріївської ЗОШ, Павлиська та Браїлівська церкви, млин-вітряк у селі Вишнівці, каретний сарай, “біла їдальня”, кузня та дендропарк у смт. Онуфріївка.

    Засоби масової інформації району представляє газета “Придніпров”я” (редактор Сорока Р.М.) та радіогазета “Сільські новини” (редактор Репецький В.К.). книговидавничих організацій та творчих спілок немає.

    З 21,7 тис. населення 7,03 – пенсіонери, 11,0 – працездатне населення, 5,02 – зайняте населення: працюють переважно у с/г виробництві, у галузі освіти, медицини, займаються приватним підприємництвом. Безробітних – 700 осіб.

 

 

 

НАША  ГОРДІСТЬ  -  ЛЮДИ.

 

Базилевський В.О. – поет-прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, Член Спілки письменників України. (с. Омельник)

Базилевський Володимир Олександрович – 14.08.1937 року, селище Павлиш, Онуфріївського району, Кіровоградської обл.. – український радянський письменник, Член Спілки письменників України.

Закінчив 1962 р. Одеський університет. Понад 20 років жив і працював у Кіровограді, зараз мешкає у м. Києві.

Поетичні збірки: “Ятрань”, “Рівновага” - 1968р., “Гони” – 1971р., “Поклик простору” – 1977р., “Допоки музика звучить” – 1982р., “Світлом єдиним”, “Чуття землі небесної” – 1983р., “Труди і дні” – 1984р., документальна повість “Делегат конгресу” – 1975р., “Ці довгі, суворі зими” – 1979р., книги нарисів: “Земля двох морів” – 1978р., “Обираю тривогу” – 1982р. Лауреат премії ім. П. Тичини “Чуття єдиної родини”.

Білодід І.К. – відомий український радянський мовознавець, дійсний Член Академії наук СРСР, віце-президент АН  УРСР.  (с. Успенка)

Білодід Іван Костянтинович – 16 (29) 08. 1906р., с. Успенка, Онуфріївського району, мовознавець, академік АН  України. Закінчив Харківський університет 1932р. Працював в інституті мовознавства ім.. О. Потебні АН України, був міністром освіти, директором інституту мовознавства. Автор праці із загального мовознавства, історії мовознавства, історію і теорію української та російської мов. Автор монографій, досліджень “Питання розвитку української радянської прози” – 1955р., “Т.Г. Шевченко в історії української літературної мови” – 1964р., “Мова і стиль роману “Вершники” Ю. Яновського – 1955р., та ін.

Заслужений діяч науки УРСР, нагороджений 2-ма орденами Леніна і іншими орденами і медалями. Помер, похований у Києві.

Дякова-Толкачова Ольга Вікторівна – 7.07.1913р. народилася в селі Омельник, Онуфріївського району. Російська радянська письменниця. Закінчила Кіровоградський будівельний технікум. Працювала на будовах Уралу до 1959р. Друкувалася в періодиці. Автор роману “Советские люди”. Померла 18.08.1975р. Член Спілки письменників України.

Ловецький Павло Феодосійович – (справжнє прізвисько Левицький) народився 01.02.1911р. в с. Куцеволівці, Онуфріївського району. Закінчив Новочеркаський ветеринарно-зоотехнічний інститут 1931р. на біологічному факультеті Ростовського університету 1940р. Працював ветлікарем. Друкуватися почав у 1931 р. Окремим виданням вийшла збірка оповідань “На власні очі”, “Билиці з диво-краю” – 1964р., “Крізь марева степів” – 1972р. Член Спілки письменників Украйни. Помер 29.10.1976р.

Шевченко Іван Іванович – 21.09.1902 р. народився в селищі Павлиш, Онуфріївського району. Член Спілки письменників України. Навчався в Кременчуцькому залізничному технікумі. Редагував газети “Молоде село”, “Радянський юнак”. Член літ організації “Молодняк”. Друкувався з 1920 р. Поет-пісняр. Автор збірок “Комсомольське”, “Юкерія”, “Червоний пісенник” – 1925р., “Поезії” – 1962р. Помер 22.04.1977р. похований в селищі Павлиш, Онуфріївського району.

 

Шевченко Тарас Іванович – 19.10.1923р. Народився в с. Успенка, Онуфріївського району. Закінчив технікум механізації. За успіхи в розвитку тваринництва від 22 березня 1966р. був удостоєний звання Герой Соціалістичної Праці. Голова колгоспу “Шлях Леніна”. Помер 8.02.1993р. похований в селі Увпенка, Онуфріївського району.

Сухомлинський Василь Олександрович – 28.09.1918р. с Василівка, Онуфріївського району. Український радянський педагог, член кореспондент АПН РРФСР з 1957р., АПН СРСР з 1958р., Герой Соціалістичної Праці - 1968р., член КПРС з 1943р., учасник В.В. війни. Закінчив Полтавський педагогічний інститут – 1939р. педагогічна діяльність з 1935р., працював учителем у Василівській школі, Онуфріївського району. З 1947р. по 1970р. – директор Павлиської середньої школи. З 1955р. – кандидат педагогічних наук, автор багатьох книг, брошур, статей і художніх творів для дітей. Особливу увагу приділяв вихованню дітей та молоді. Держана премія УРСР – 1974р. за книгу “Серце віддаю дітям” – 1969р. Нагороджений 2-ма орденами Леніна, орденом Червоної Зірки, медалями. Удостоєний також медалі А.С. Макаренка. Пройшов шлях від сільського вчителя до члена Академії наук СРСР. Після його смерті (1970р.) у Павлиські середній школі створено музей присвячений його діяльності.

Терен Віктор Васильович – (справжнє прізвисько Таран) 9.07.1947р. в селищі Павлиш, Онуфріївського району. Закінчив Харківський авіаційний інститут – 1965р. Працював інженером на “Арсеналі”, редактором у видавництві “Дніпро”, в київській письменницькій організації. Автор книжок поезій: “Причетність” – 1969р., “Переклик” – 1975р., “Лінія часу” – 1978р., “Подих степу” – 1982р., “Котилася горошинка” – 1985р., “Так весело мається” – 1987р. Член Спілки письменників України.

 

 

Юречко Віталій Іванович – 24.09.1936р., селище Онуфріївка. Закінчив Онуфріївську семирічку – 1950р., Олександрійський культосвітній технікум – 1955р., Харківський інститут культури – 1963р., довгий час працював у Сибіру. Нині – головний редактор Донецького державного телебачення. У 1986-1992р.. очолював обласне об”еднання літераторів при Донецькій письменницькій організації. Видав 23 поетичні збірки: “Щасливої дороги”- 1962р., “Гарбузенок” – 1968р., “Зелений поїзд” – 1975р., “Сонние сказки” – 1995р. та інші. Член Спілки письменників України. Проживає в м. Донецьк.

 

 

 

Юречко В.І. – поет, прозаїк, дитячий письменник, перекладач, Член Спілки письменників України. Найвідоміші збірки “Білий налив”, “Зеление поїзда”, “Вікно”, “Тор мозок”.

 

Шаповал А.С. – Герої Соціалістичної Праці, майстри Кременчуцького

Чередій М.П. – вагонобудівельного заводу, (Павлиш).

 

Галенко Й.П. – Герой Соціалістичної Праці, знатний екскаваторник (с. Вишнівці).

 

Сурмило І.Ф. – професор Московського гірничого інституту (с. Онуфріївка).

ВИРОБНИЦТВО,  ТРАНСПОРТ

 

            Будівельними підприємствами державної форми власності на території району є філія “Онуфріївський райавтодор”. Філія обслуговує дороги загальною довжиною 264,4 км.в тому числі:

-         державного значення – 36,9 км;

-         місцевого значення – 209,5 км;

з них: районні дороги – 136,8 км;

           сільські дороги – 72,7 км.

            Підприємство виконує роботи по капітальному полегшеному ремонту та поточному ремонту, утриманню автодорог.

            Будівництво житлового фонду здійснюється за рахунок підприємств приватної форми власності і усе це індивідуальне житлове будівництво.

 

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ  ГОСПОДАРСТВО

 

            Підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги, на території району є:

-         ДКП “Комунальник” – надає послуги по водопостачанню та водовідведенню.

-         Онуфріївська філія ВАТ “Кіровоградобленерго” – електропостачальне підприємство.

-         Онуфріївське відділення Світловодського УЄГГ – надає послуги по газопостачанню.

БАНКИ

            Банківськими установами на території району є:

-         Філіал Онуфріївське ТВБВ АППБ “Аваль”.

-         КБ “Приватбанк”.

-         Онуфріївське відділення ВАТ “Державного ощадбанку”.

СПОТР

            Робота з питань фізичної культури і спорту в Онуфріївському районі спрямована на виконання обласної та районної цільової програм “Фізичне виховання – здоров’я нації” та цільову комплексну програму “Розвиток футболу в Онуфріївському районі”.

            З метою залучання до регулярних занять фізичною культурою і спортом, планово проводяться спортивно-масові заходи з 12 традиційних видів спорту.

            Найбільш масовими є змагання з футболу в яких беруть участь 9 населених пунктів району.

            З даного виду спорту проводяться змагання:

-         чемпіонат району;

-         кубки “Виклику”, Відкриття”, В. Куба нова (серед аматорів та ветеранів);

-         приз О. Калюжного, районної газети “Придніпров’я”, І. Верховініна, та товариські зустрічі та інші з командами сусідніх районів, юнацькі змагання, щодо.

Також в районі діє Онуфріївська дитячо-юнацька спортивна школа “Юність”, заснована на підставі постанови Президії району профспілки працівників АПК пр. М. 5-3 від 12.10.2000 року. В школі працює вісім тренерів з 5 видів спорту: це футбол, настільний теніс, шахи, волейбол, легка атлетика.

            З метою упорядкування можливих туристичних маршрутів в Онуфріївському районі проведено інвентаризацію об”ектів туристичної інфраструктури таких як:

-         меморіально-педагогічний музей та могила видатного вченого-педагога В.О. Сухомлинського в селищі Павлиш;

-         Онуфріївський парк – пам’ятка садово-паркової архітектури ХІХ ст.. та кінний завод №175 в селищі Онуфріївка;

-         Пам’ятні місця, пов’язані з народженням та дитинством видатного українського композитора М.М. Колачевського в с. Попівка;

-         Братські могили та обеліски і пам’ятні знаки установлені в придніпровських селах на честь героїв Дніпровської переправи під час Великої Вітчизняної війни.

Створений реєстр підприємств туристично-рекреаційного комплексу району, в який, за погодженням з власниками, залучено культурно-оздоровчий комплекс “Успіх”, що знаходиться на березі Дніпродзержинського водосховища біля села Куцеволівка.

 

Особливості  географічного  положення,  адміністративний  устрій, символіка.

                                                    

 Онуфріївський  район розташований в північно-східній частині Кіровоградської області. Територія району межує з пн. Полтавською обл., на сх. з Дніпропетровською обл., на пд.зх. з Олександрійським районом і Дніпропетровською обл., на зх. з Світловодським районом. Територія району становить 99 908 га. Адміністративним та культурно-господарським центром являється селище міського типу Онуфріївка.

Центральним елементом герба Онуріївського району є композиція що складається із поштового ріжка та козацькою шаблею. Цей елемент символізує незалежність нашого району за козацької доби до території, що межувала із землями Запорозької січі і якою згідно історичних першоджерел проходили торгові та поштові шляхи.

    (Д.І. Яворницький “Історія запорізьких козаків”)

    Окрім того, засновниками багатьох населених пунктів району були козаки (Онуфріївка, Павлиш, Деріївка). Зокрема на місці селища Онуфріївка на початку ХУІІ століття стояв козацький зимівник запорожця Онуфрієнка (Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область 1972р. ст.. 746).

    Синій колір символізує вірність, чесність, шляхетність наших пращурів, давні козацькі традиції, духовне відродження нащадків.

    Біла хвиляста смуга – це річка Дніпро. Білий колір символізує чистоту, надію на краще майбутнє.

    Золотий соняшник – символ єднання людей у єдиній родині – районі, області, Державі.

    Золота книга символізує збереження кращих традицій закладених духовним спадком пращурів та всесвітньо відомого земляка, вченого педагога В.О.  Сухомлинського.

    Золоте пшеничне колосся в оздобленні герба підкреслює багатство нашого хліборобського краю, рослинний декоративний орнамент (калина) – символ України, вічне прагнення українського народу до прекрасного, його великі культурні традиції.