З ІСТОРІЇ МУЗЕЮ


 

Ідея створення музею історії Олександрівського району “визріла” ще в 60-ті роки ХХ століття. Особливо гарячим прихильником створення районного музею був Іван Карпович Сухина.

Саме тоді, в середині 60-тих, з’явилися перші публікації в районній газеті з приводу необхідності створення районного музею. Однак, справа з місця не зрушила, хоча для цього, здавалося, було все необхідне: ідейна підтримка райкому партії, місцеві краєзнавці, які мали досвід і бажання працювати над створенням музею, адже  ними вже було створено історію району та надруковано її в книзі “Історія сіл і міст Української РСР.  Кіровоградська область”. У краєзнавців залишилося багато документального матеріалу, який не увійшов до наукової праці. Також  у районному Будинку піонерів і школярів був цікавий музейний куточок, який з повним правом міг стати основою майбутнього музею.  Однак він не був створений з головної причини: в райцентрі не було жодного приміщення, в якому можна було б розмістити численні експонати майбутнього музею.

І лише на початку 80-тих років, коли в смт  Олександрівка розпочалося будівництво нового сучасного будинку культури по вул. Леніна, райкомом партії (перший секретар РК КПУ  С. Х. Тараненко) було прийнято рішення: вивільнені площі другого поверху старого будинку культури по вул. Коцюбинського переобладнати під музей.

Відповідальним за створення музею по лінії райкому було призначено Надію Андріївну Коровіну, яка гаряче, з усією відповідальністю та великим натхненням, взялася виконувати доручену справу. Особиста участь Н. А. Коровіної у цій важливій і суспільно потрібній справі, її енергія і завзяття, діловитість і патріотизм, були, таким чином, другим важливим чинником у створенні районного музею. Не стяли осторонь важливої справи завідуючі районним відділом культури Анатолій Вікторович Москаленко, а потім  (з 1983 року) Тамара Вікторівна Чобану, інспектор районного відділу культури Катерина Григорівна Бондаренко.

Було підібрано членів громадської ради по створенню районного музею, до якої увійшли М. П. Лебеденко – відповідальний секретар правління Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, він же голова ради по створенню музею, Г. Я. Жаботинський - пенсіонер, П. Л. Жадан - директор Олександрівської середньої школи № 2, І. К. Сухина - директор Олександрівської восьмирічної школи № 4, О. Г. Соколенко – пенсіонер та вчитель Івангородської середньої школи І. Д. Петренко. Всіх членів методичної ради – засновників районного музею, об’єднувало не тільки велике бажання створити музей, мова про який велася всі попередні 15-20 років, а й їхнє щире захоплення історією рідного краю. Кожен з них на час створення музею в цій царині встиг вже чимось відзначитися: хто збирав матеріали для  “Історії міст і сіл”, хто створив шкільний музей, а дехто займався археологічними дослідженнями району на науковому рівні. Найстаршому з членів ради по створенню музею Г. Я. Жаботинському  на той час  було 70 років, а наймолодшому – І. Д. Петренку -   виповнилося 23 роки.

Час від часу відбувалися засідання громадської ради. Як правило, про кожне наступне засідання по телефону попереджував М. П. Лебеденко. У визначений час всі збиралися у кабінеті політосвіти РК КПУ. Нині це приміщення належить Олександрівській районній раді і поділене на три кабінети. Тоді, на початку 80-тих років, збиратися на такі засідання було дуже відповідально і приємно: виникали наукові дискусії, тривали гарячі обговорення, заслуховувалися пропозиції, висловлювалися  несподівані ідеї. На такі засідання, як правило, приходили працівники райкому  І. І. Неживенко, А. І. Зименко. Обов’язковим учасником майже всіх творчих засідань була Н.  А. Коровіна. Так збиралася інтелігенція району, вірніше незначна її частина, яка творила добру і гідну справу – створювала районний музей. Найважливішим наслідком кількох засідань громадської ради стало затвердження тематико-експозиційного плану майбутнього музею, визначено його розділи та відповідальних членів ради. Так, Г. Я. Жаботинському було доручено розробити тематичний план розділу “Олександрівський район у Великій Вітчизняній війні”, І. Д. Петренко відповідав за розділ та експозицію “Олександрівський район з найдавніших часів   до 1917 року”.  

В цей час комбінатом комунальних підприємств проводилися значні будівельні і опоряджувальні роботи по обладнанню кімнат  другого поверху старого приміщення районного будинку культури, що по вул. Коцюбинського: закладалися цеглою вже непотрібні дверні проходи, робилися нові, тинькувалися стіни та стеля приміщення, замінювалися віконні рами. Об’єм   робіт був великим, дуже забарним, а тому і затягся в часі.

З 1981 року розпочалося надходження музейних експонатів. До їх збору залучалися культосвітні працівники, працівники підприємств, установ, організацій, та звичайно, учні шкіл та вчителі, в першу чергу – історії, та   члени громадської ради. Музейними експонатами вважалися фотографії, документи, знаряддя праці та побуту, одяг, тощо. Велику роль в цьому відіграла Н. А. Коровіна, яка на нарадах у райкомі  КПУ, семінарах та зборах, час від часу зверталася до керівників усіх рівнів взяти участь та допомогти району у створенні такого музею. Ці звернення та особисті прохання і Н. А. Коровіної, і членів громадської ради, більшість яких в районі мали заслужений авторитет, завжди знаходили відгук. Так, музейне зібрання  поповнилося тематичним підбором матеріалів з історії освіти в районі, охороні здоров’я, розвитку культури, з історії деяких підприємств, зокрема 2-го ім.  Петровського цукрокомбінату, про видатних жителів району тощо.

Музейні експонати накопичувалися і зосереджу валися в райкомі партії, де для них була відведена спеціальна комірчина в підвальному приміщенні будівлі РК КПУ. У травні 1982 року, коли експонатів назбиралося кілька сотень,  вони були зареєстровані, тематизовані та отримали індивідуальні номери в спеціальному журналі. Цю роботу провів І. Д. Петренко.

Історія надходжень деяких експонатів дуже цікава. Так, до майбутнього музею Г. Я. Жаботинський передав газету, надруковану в січні 1944 році, яку він читав, перебуваючи в госпіталі. На першій сторінці газети в повідомленні Радінформбюро йшлося про звільнення смт Олександрівки та сусідніх населених пунктів від німецько-фашистських загарбників. Цю газету воїн зберігав увесь повоєнний час, а потім, як реліквію, передав до музею, до відкриття якого було ще довгих 5 років.

Секретар РК КПУ В. О. Пойченко, перебуваючи в Ленінграді ще в середині 70-х років, відвідав на квартирі нашого земляка, Героя Радянського Союзу В. Д. Корнера і отримав від нього для музею багато особистих речей Героя, зокрема, мундир контр-адмірала. 

Танковий кулемет відшукали на території села учні Івангородської середньої школи, який майже сорок років стримів на городній межі, відділяючи володіння двох сусідів. Транспортування кулемета в переповненому автобусі, викликало  велике здивування пасажирів та водія. Так само були здивовані зустрічні перехожі, коли цей кулемет доставлявся від автобусної зупинки, що була біля т. зв. “німецьких будинків” до приміщення райкому.   Великим здивування  було у працівників РК КПУ, коли цей кулемет з’явився в цій  будівлі.

З часом підвальне приміщення, де зберігалися експонати, стало затісним і з 1983 року всі музейні експонати перекочували у кімнату приміщення районного Будинку культури.

Матеріали для майбутнього музею, як згадує І. К. Сухина, зберігались в кімнаті відповідального секретаря Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, яким спочатку (до 1985 року) був М. П. Лебеденко, а потім (до листопада 1987 року) – Л. І. Стовбун (Чернецька).

Достатня кількість матеріалів дозволила відділу культури виконкому Олександрівської районної ради народних депутатів звернутися до Кіровоградської художньо-виробничої майстерні художнього фонду УРСР з замовленням про художнє оформлення кімнат музею та розміщення експозиції.

Карти району намалював талановитий олександрівський художник Михайло Зименко. Картографічний матеріал для деяких карт надали Юрій Рябцев та Василь Білошапка. Над оформленням експозиції Музею історії Олександрівського району працював і С. І. Кононенко. Він же  сприяв створенню експозиції про дитячу технічну творчість.

Проте, роботи по оформленню кімнат музею художньо-виробничою майстернею велися неприпустимо довго – майже чотири роки. Важко тепер сказати, чому так довго. Можливо, однією з причин була відсутність коштів у замовників, або початок змін у суспільно-політичному житті країни, адже розпочалася перебудова, а ,можливо, і змінами в керівництві району. Однак, це лише припущення.

 Добре, що увесь час думки про відкриття музею не залишали  Н. А. Коровіну, яка в другій половині 80-тих років працювала на посаді завідуючої відділом пропаганди і агітації райкому  КПУ та безпосередньо опікувалася   доведенням задуманої справи до логічного завершення – урочистого відкриття музею, яке і відбулося 17 жовтня 1987  року за участю сотень жителів селища та району. Першу екскурсію для відвідувачів провів І. Д. Петренко.

З перших днів свого існування музей справляв гарне враження: світлі і затишні зали, якісне художнє оформлення, достатня кількість експонатів різних історичних епох, наявність допоміжних приміщень, телефон і т.д.

Однак,  у функціонуванні музею була допущена серйозна помилка: музей діяв на громадських засадах, а, отже, не було достатньо зацікавлених осіб з числа музейних працівників, які б професійно і відповідально опікувалися музеєм. 

Через кілька років після відкриття музею в ньому чомусь  було затіяно ремонт – пофарбовано стіни, знову побілено стелю. Всі музейні експонати були складені посеред залів. Під час ремонту вони вкрилися товстим шаром пилу, вапна та водоемульсійної фарби. Експозиція була повністю демонтована.

За таких умов музей припинив прийом відвідувачів та поповнення фондів експонатами. Тому правильним було рішення райвиконкому «Про виділення коштів на утримання музею історії при районному Будинку культури», що прийняте  20 вересня 1990 року, і  оформлення на штатну посаду директора музею одного з фундаторів музею І. Д. Петренка, якому вдалося не тільки відновити всю експозицію, а й значно її розширити.

Однак, суміщаючи посаду вчителя історії та географії Олександрівської середньої школи № 1 з посадою директора музею, І. Д. Петренко не міг повністю віддатися  розвитку музейної справи в районі, оскільки був завантажений основною, педагогічною справою, але фактично вдруге відродив музей історії Олександрівського району, створивши в ньому експозиції, де були представлені предмети археології, цвітненська кераміка», українські вишивані рушники, ковальські вироби тощо.

З 1991 року, після ліквідації райкому  КПУ, виникла потреба працевлаштувати колишніх партійних  працівників. З цією метою органами виконавчої влади було збільшено кількість штатних   одиниць музейних працівників: з’явилися посади директора музею, зберігача фондів з повним  навантаженням робочого часу та посада молодшого наукового співробітника з оплатою 0,5 ставки. Директором музею був призначений К. М. Данов, хранителем фондів - Г. К. Гончаренко.

Одночасно з цим музей набуває статусу “державного”, що було  надзвичайно важливим і мудрим  в плані подальшого розвитку музею та збереженню його як цілісної державної культурологічної структури. Тепер, після набуття статусу “державного”, посилилася відповідальність працівників музею, якісно зросла науково-методична допомога, яку районному музею постійно надавав Кіровоградський обласний краєзнавчий музей. У цей час розпочалася інтенсивна, науково вивірена та обов’язкова класифікація та перереєстрація всіх музейних фондів відповідно до державних норм та вимог. Кожен експонат діставав інвентарний номер та своє місце в основних чи допоміжних фондах, щорічно фонди звірялися та провірялися.   Кількість експонатів сягнула більше 2 тисяч. 

 * * *

 Подальша історія музею вже виходить за рамки розповіді про створення закладу. І все ж потрібно, хоча б коротко, зупинитись на наступних віхах розвитку музею. 

На середину 1990-х років, з метою економії коштів,  більшість штатних посад у музеї скоротили. Залишили 0,5 ставки директора і таку ж кількість ставки для наглядача фондів. Часом було й  0,25 ставки або відпустки за власний рахунок. Відрізали опалення…

Та, незважаючи на відсутність бюджетного фінансування, музей поступово почав стинатись на ноги і виходити на передові рубежі на Кіровоградщині. Інтенсивно розгорнулись наукові дослідження музею, пожвавішала масова робота.

          Неоціненну допомогу у становленні музею надав дійсний член Російської академії наук, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації, лауреат Державної премії Російської Федерації в області науки і техніки, член Спілки письменників Росії, генерал-майор запасу, почесний член Національної спілки краєзнавців України, почесний житель смт Олександрівки, відомий російський економіст, політичний діяч, бізнесмен і доброчинець Борис Миколайович Кузик.




З 1997 року музей набув статусу юридичної особи і зареєстрований під назвою Державний музей історії Олександрівського району.

18 листопада 2003 року дев'ята сесія Олександрівської районної ради затвердила нову редакцію Статуту Державного музею історії Олександрівського району, згідного якого заклад став називатись Олександрівський районний краєзнавчий музей. Це трапилось після створення природничого відділу. У 2004 році музей був перереєстрований як Олександрівський районний краєзнавчий музей.

7 жовтня 2003 року відкрито філіал музею – кімнату-музей Левка Мацієвича, створений у будинку, де народився Левко Макарович Мацієвич - піонер авіації, автор першого у світі проекту авіаносця, одного з перших у світі гідропланів, багатьох проектів підводних човнів, один із засновників першої в Наддніпрянській Україні політичної партії, перша жертва російської авіації.

2005 року в музеї створено художній відділ.

Протягом 2004 – 2005 років у музеї вдалось зробити ремонт та провести майже повну реекспозицію. Була відновлена система опалення.

22 травня 2007 року відзначено 20-річчя Олександрівського районного краєзнавчого музею та презентовано нові книги олександрівських авторів Бориса Кузика, Василя Білошапки, Людмили Литвин, Анатолія Дейнека. Колектив музею з ювілеєм вітали голова Олександрівської райдержадміністрації Анатолій Шинкаренко, голова Олександрівської районної ради Станіслав Степанов, начальник управління культури і туризму Кіровоградської облдержадміністрації Наталія Овчаренко, начальник відділу культури і туризму Олександрівської райдержадміністрації Юрій Брайко, директор Кіровоградського обласного краєзнавчого музею Тамара Григор’єва, заслужений працівник культури України, колишній директор обласної універсальної наукової бібліотеки імені Д. Чижевського Лідія Демещенко, директор Камянського державного історико-культурного заповідника Галина Таран, завідуючий Кам’янським історичним музеєм Юрій Ляшко, завідуюча Кам’янським музеєм О. Пушкіна та П. Чайковського Таміла Чупак, завідуючий Суботівським музеєм Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Віктор Гугля,   директор Знам’янського міського краєзнавчого музею Раїса Айвазовська, директор Світловодського міського краєзнавчого музею Ольга Аболмасова, завідуючий фондами Долинського районного краєзнавчого музею Віктор Маруценко,  селищний голова Олександрівки Костянтин Данов та інші. Представники громадської організації «Земляцтво Олександрівщини» (м. Київ)  передали вітання та подарунки від столичних земляків, а також міністра освіти України Станіслава  Ніколаєнка, письменника Володимира Кобзаря, ректорів Київського національного університету імені Т. Шевченка, Київського національного університету «Києво-Могилянська академія», Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. Сковороди, редакції журналу «Педагогіка толерантності». Для ювілярів співали заслужені артисти України Семен Торбенко та Ірина Семененко. Було показано відеофільм «Олександрівський краєзнавчий: віхи історії». Захід проведений за участі і підтримки члена-кореспондента Російської академії наук, дійсного члена Академії військових наук Російської Федерації, доктора економічних наук, професора, заслуженого діяча науки Російської Федерації, лауреата Державної премії Російської Федерації в області науки і техніки, генерал-майора Бориса Кузика (м. Москва).

21 травня 2008 року у престижному київському клубі «Arena entertainment» 

відбулась церемонія відзначення переможців Третьої Всеукраїнської програми «Музейна подія року» та Програми підтримки музейних працівників на 2008-2009 роки, організованих Міжнародним благодійним фондом «Україна 3000» спільно з Українським центром розвитку музейної справи. На цей захід був запрошений і завідуючий фондами Олександрівського районного краєзнавчого музею Василь Білошапка. За підсумками роботи у 2007 році він став лауреатом Програми підтримки музейних працівників. Диплом лауреата вручила голова Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» Катерина Ющенко. 

27 травня 2008 року у приміщенні Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка відбулась конференція-презентація «Олександрівщина. Минуле. Сучасне. Майбутнє». Одним із організаторів заходу був Олександрівський районний краєзнавчий музей. На конференції виступили науковці, музейники, краєзнавці, педагоги з Олександрівки, Кіровограда, Кам’янки, Чигирина, які зупинились на питаннях історії, географії, літературознавства, мистецтвознавства, педагогіки, пов’язаних з Олександрівщиною. Серед виступаючих був і  завідуючий фондами музею Василь Білошапка. На захід були запрошені музейні працівники і педагоги з усіх районів і міст Кіровоградщини. Учасників конференції вітали в. о. першого заступника голови Кіровоградської облдержадміністрації Світлана Негода, ректор Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек, письменник, лауреат Державної премії України Григорій Гусейнов, голова Олександрівської райдержадміністрації Анатолій Шинкаренко, голова Олександрівської районної ради Станіслав Степанов та інші гості. Під час конференції експонувались виставки, підготовлені за участю Олександрівського районного краєзнавчого музею. Видано збірку матеріалів конференції-презентації, упорядником якої був Василь Білошапка.

За підсумками обласного огляду-конкурсу базових музеїв районного, міського рівнів, громадських музеїв Олександрівський районний краєзнавчий музей у 2008 році визнаний кращим музеєм Кіровоградщини. 18 травня, у Міжнародний день музеїв, у приміщенні Кіровоградського обласного художнього музею колективам кращих музеїв області вручені дипломи управління культури і туризму облдержадміністрації. Директору нашого музею Інні Шулик, яка представляла колектив на святі, крім цього диплому вручено також подяку управління культури і туризму облдержадміністрації за її внесок у розвиток духовності та зміцнення моральних засад суспільства.

Нині кількість предметів основного фонду, що зберігаються у музеї, сягає майже 10 тисяч.

 * * *

 Не можна не згадати і людей, які у різний час працювали в музеї. Директорами призначались К. Г. Бондаренко, І. Д. Петренко, К. М. Данов, Л. А. Зименко, В. В. Білошапка, Н. І. Усатенко, Г. В. Шпильова. З жовтня 2002 року  директором  закладу затверджена  І. О. Шулик. Хранителями (завідуючими фондами) були Г. К. Гончаренко, Л. А. Зименко, І. В. Малохатько, Н. С. Зайченко, Н. І. Усатенко. З 2000 року на цій посаді В. В. Білошапка. Молодшими науковими працівниками працювали О. М. Загинайко та І. Д. Петренко. Нині, попри гостру необхідність, ця посада у штатному розписі відсутня. Наглядачами (доглядачами) фондів трудились П. М. Литвин, О. Х. Судак, Н. С. Зайченко, К. М. Данов, Н. Л. Маляр, А. О. Кравченко. З 2005 року посаду обіймає В. П. Одуд.

У штатний розпис музею 2003 року ввели посаду методиста районного відділу культури з пам’яткоохоронної роботи. Першим методистом була А. Г. Ткаченко, а їй на зміну прийшла А. О. Кравченко.

Найбільший стаж роботи в музеї у В. В. Білошапки (з 1995 року) та у Н. Л. Маляр (з 1995 по 2004 рік).



Comments