Географія

Карта району

Особливості географічного положення,

адміністративний устрій

 
 

 

Олександрівський район розташований  на межі Лісостепу і Степу, у помірному поясі центральної частини України, на північ­ному заході Кіровоградської області. На півночі район межує з Чигирин­ським, на північному заході — з Кам'янським районами Черкаської області, на сході і південному сході — зі Знам'янським, на півдні — з Кіровоградським, на заході — з Новомиргородським райо­нами Кіровоградської області. Район простягається з північного сходу на південний захід на 95 км, з пів­ночі на південь — на 50 км. Крайні точки району: північна – на північ від с. Поселянівка, південна – південніше с. Мар’янівки, західна – західніше с. Світової Зірки, східна – східніше с. Ружичевого.  Географічні координати райцентру смт Олександрівки — 49 градусів північної широти і 32 градуси 15 хвилин східної довготи. Відстань від Олександрівки до Кіро­вограда становить 54 км.

Вигідність положення району зумов­люється рівнинним рельєфом, наявністю річок, помірним кліматом, родючими ґрунтами, сусідством з високорозвиненими в промисловому відношенні райо­нами, а також наявністю транзитної залізниці й загальнодержавних авто­магістралей. Агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства, запаси глини дають можливість розви­вати виробництво цегли та будівництво.

Район створено в 1923 році.

Площа райо­ну становить 1,1160 тис. км2, що в чотири рази перевищує площу Мальти, в шість разів - площу Ліхтенштейну і вдвічі — площу Андорри. Територія Олександрівщини  займає 0,2% площі України і 4,9% площі Кіровоградської області.

Територію району поділено на 2 селищні та 20 сільських рад, яким підпорядковано 3 селища міського типу та 50 сіл: Єлизаветградківська селищна рада (смт Єлизаветградка, с. Плішки), Лісівська селищна рада (смт Лісове), Олександрівська селищна рада (смт Олександрівка, с. Китайгород, с. Северинівка), Бірківська сільська рада (с. Бірки), Бовтиська сільська рада (с. Бовтишка), Букварська сільська рада (с. Букварка,  с. Роздолля, с. Тарасівка), Веселівська сільська рада (с. Веселе, с. Гайове, с. Польове), Вищеверещаківська сільська рада (с. Вищі Верещаки с. Бурякове с. Любомирка, с. Настине), Голиківська сільська рада (с. Голикове с. Кримки), Івангородська сільська рада (с. Івангород,  с. Стримівка), Красносілківська сільська рада (с. Красносілка, с. Бандурове), Красносільська сільська рада (с. Красносілля,  с. Гутницька), Михайлівська сільська рада (с. Михайлівка, с. Григорівка), Несватківська сільська рада (с. Несваткове), Підлісненська сільська рада (с. Підлісне), Родниківська сільська рада (с. Родниківка, с. Липівка, с. Мар'янівка, с. Могилів Курінь, с. Ясинуватка), Розумівська сільська рада (с. Розумівка, с. Миколаївка), Соснівська сільська рада (с. Соснівка,  с. Нижчі Верещаки),  Ставидлянська сільська рада (с. Ставидла, с. Світова Зірка, с. Хайнівка), Староосотська сільська рада (с. Стара Осота, с. Іванівка, с. Нова Осота, с. Поселянівка),  Триліська сільська рада (с. Триліси, с. Антонівка), Цвітненська сільська рада (с. Цвітне, с. Ружичеве), Ясинівська сільська рада (с. Ясинове, с. Біляївка).




Панорама Олександрівки. Автор фото Леонід Брайко
 
(неофіційний сайт "Олександрівка Кіровоградської області").

 

 Олександрівка гарна у всі пори року.


 

    Станом на 1 червня 2010 р. у районі проживало 29,9 тис. осіб (2,9% загальної чисельності населення області). За січень–травень 2010 р. чисельність населення району зменшилась на 248 осіб, що в розрахунку на 1000 жителів становило 19,9 особи (у січні–травні 2009 р. – 17,3 особи). 
    Зменшення чисельності населення району стало наслідком перевищення числа померлих над числом народжених (на 189 осіб) та виїжджаючих над прибулими (на 59 осіб).
        Кількість населення району змінювалася (в тис. чол.): 1959 — 65,8; 1970— 59,7; 1975 — 55,4; 1979 — 49,8; 1980 - 49,0; 1985 — 45,5; 1989 – 41,9; 2002 – 36,1, 2005 – 33,073 (у тому числі міське — 11,8, сільське — 21,3); 2007 - 31,011; 2008 - 30,401.

Щороку населення району зменшу­ється. Природне скорочення в 1994 р. – 542 чол., в 1998 – 543 чол., в 1999 — 575 чол. Це результат зменшення народжуваності й високої смертності. Якщо в 1994 р. народилося 543 чол., то в 1998-му — 286 чол. (у міських поселен­нях — 96, у сільських — 190 чол.). Відповідно в 1994 р. померло 975 чол. (у місь­ких поселеннях — 274, в сільських — 701 чол.), у 1998 р. померло 829 чол. (у міських поселеннях — 242, в сільсь­ких — 587 чол.). У 2004 р. народилось 275, померло – 798 чол.

На демографічні процеси негативно впливає зменшення кількості шлюбів — з 337 в 1994 до 218 в 1998, а також зростання кількості розлучень — з 116 в 1994 до 123 у 1998. На 1000 жителів у 1998 зареєстровано 5,7 шлюбу і 3,2 розлучення.

Відбувається процес міграції насе­лення з сіл до райцентру, з малих сіл у великі. З району населення мігрує у великі міста Кіровоградської та Чер­каської областей, є незначна міграція за кордон.

Чоловіків у районі менше, ніж жінок – відповідно 45 і 55 % (2002 р.). Середній вік населення — 42,4 року, в тому числі у чоловіків — 37,8, у жінок — 45,9 року (2000 р.).

Працездатного населення в райо­ні — 17 108 чол., з них у міських поселеннях — 6350 чол., у сільській місцево­сті — 10 758 чол. (2000 р.).

Національний склад майже однорід­ний: українці (96,5%), росіяни (2,2%), білоруси (0,3%) (2002 р.).

У класовій структурі населення переважають селяни.

 

Природні умови і природні ресурси:

 

Геологічна будова

 

 
Район розташований у центральній частині Українського кристалічного щита, складеного докембрійськими кристалічними породами, що перекриті продуктами руйнування і піщано-глинистими відкладами неогенового і четвертинного періодів.

Докембрійські кристалічні породи представлені різними гранітами, кристалічними сланцями, частково гнейсами та іншими породами.

Виходи кристалічних порід на поверхню спостерігаються лише в долинах Тясмину та його приток. Загальне занурення поверхні кристалічного масиву з північного заходу на північний схід.

Покрівля кристалічного масиву дуже нерівна і характеризується наявністю великих і малих піднесень і западин, а також наявністю тектонічних тріщин і розломів.

Продукти руйнування давніх кристалічних порід перекриті відкладами балтської свити. Поблизу річки Тясмин балтські відклади лежать на кристалічних породах і представлені пісками й глинами. Потужність відкладів балтської свити становить від 5 до 25 метрів. Вище залягають піски, що їх умовно можна віднести до неогену – четвертинного періоду.

Четвертинні відклади представлені алювіальними водно-льодовиковими, зольно-делювіальними відкладами. Алювіальні відклади розташовані у долинах річок. Алювіальні відклади в заплавах рік залягають на кристалічних породах або продуктах їх руйнування.  Водно-льодовикові відклади представлені пісками, що лежать під лесом або жовто-бурими глинами. Зольно-делювіальні відклади займають плато, їх схили, давні тераси.  Четвертинні відклади у стратиграфічному відношенні представлені всіма трьома відділами: давніми, середнім і новим. Потужність піщано-глинистих відкладів четвертинного періоду досягає 25 метрів.

 

Рельєф
 

 
Поверхня району являє собою горбисту лесову рівнину, порізану долинами річок, ярами та балками, і є складовою частиною Придніпровської височини Східноєвропейської рівнини. Середня висота над рівнем моря — від 120 до 150 м, на вододільних плато — понад 200 м. Найвища точка — 232 м — знаходиться між селами Кримки, Ясинуватка і Ставидла. 

 

Клімат




Клімат району помірно континен­тальний з чітким чергуванням пір року. Формується під впливом континентальних повітряних мас та трансформованих тропічних і арктичних мас повітря. зі спекотним тривалим літом і короткою малосніжною зимою. Середньомісячна температура повітря в смт Олександрів­ці становить: у січні -3,6°С, в липні +20,2°С. Середньорічна кількість опадів у смт Олександрівці 516,6 мм. Перева­жають північні і північно-західні вітри.

Основна частина атмосферних опадів пов'язана з океанічними повітряними масами, повітрям помірних і тропічних широт.

Сумарна сонячна радіація становить 107—108 ккал/см2. Більшу частину сонячної радіації земна поверхня Олександрівщини одержує у травні — вересні.

Середня річна температура повітря становить +7°С. Найвища середньомісячна температура повітря спостерігається в липні і становить в Олександрівці +20,5°С. Найнижча середньомісячна температура повітря спостерігається в січні і становить в Олександрівці –6,6°С. Абсолютна максимальна темпе­ратура повітря в Олександрівці +36,5°С, абсолютна мінімальна температура -З0°С. Тривалість безморозного періоду в Олександрівському районі складає 160 днів, з температурою повітря вище 0°С — 250 днів, вище 5°С — 210 днів, вище 10°С — 165 днів, вище 15°С — 120 днів. Температура повітря нуль градусів і нижче спостерігається протягом 120—125 днів.

Середньорічна відносна вологість повітря становить 61%. Відносна вологість повітря для найспекотнішого міся­ця — 62%, для найпрохолоднішого — 84%.

Річна кількість опадів дорівнює 460—469 мм, за період з температурою повітря вище +10°С — 260 мм. Се­редньорічна кількість опадів у насе­лених пунктах району: Бірки — 519 мм, Вищі Верещаки — 494 мм, Голикове — 448 мм, Єлизаветградка — 517 мм, Івангород — 514 мм, Красносілка — 520 мм, Красносілля — 494 мм, Михайлівка — 504 мм, Несваткове — 506 мм, Олександрівка — 517 мм, Підлісне — 565 мм, Родниківка — 507 мм, Розумівка — 485 мм, Соснівка — 463 мм, Ставидла — 452 мм, Стара Осота — 531 мм, Триліси — 529 мм, Цвітне — 512 мм.

В Олександрівці найбільша кількість опадів спостерігається у літній період: у червні — 63 мм, у липні — 66 мм, у серпні — 47 мм. Найменша місячна кількість опадів, за багаторічними спостереженнями, в березні — 20 мм. Абсолютний максимум місячної кількості опадів зафіксовано в червні 1980 р. — 183 мм, абсолютний мінімум — у лю­тому 1972 р. — 1 мм. Середньорічна кількість днів з грозою — З0, з тумана­ми — 68.

В Олександрівському районі пере­важають північні і північно-західні вітри, що негативно впливає на зимостійкість озимих культур. Південні і південно-східні вітри в літній період часто приносять суховії, що теж знижує урожай, Середньорічна швидкість вітру — 3,4 м/сек.

Літо помірно тепле, Іноді спекотне, посушливе, зрідка дощове, з суховіями. Зима помірно холодна, з частими відлигами, тонким сніговим покривом та дощами. Весна затяжна, прохолодна. закінчується цвітінням білої акації. Осінь — чудова пора з теплими, ясними днями і "бабиним літом".

Бувають суховії, бурі, град. Сильні засухи з суховіями трапляються один раз на 5—10 років і тривають протягом 1,5—2 місяців. Особливо сильні зафіксо­вано в 1906, 1920, 1931, 1946 і 1959 роках. Бурі з швидкістю вітру до 30—35 м/сек. спостерігалися в 1983, 1993 роках. У середньому на рік буває два дні з гра­дом. Градини великих розмірів на Олександрівщині рідкісне явище. Приміром, 2 вересня 1993 р. в с. Підлісному град вкрив землю шаром до 5 см і лежав два дні. Окремі градини були розміром з горіх або куряче яйце. Град розміром з куряче яйце випав 4 липня у с. Трилісах. У ніч з 27 на 28 червня 1996 р. жителі с. Михайлівки спостерігали градини розміром з сірни­кову коробку.

Згідно зі схемою кліматичного райо­нування Олександрівшина розташована в Атлантико-континентальній області, рівнинній підобласті.

 




Осінь. Автор Олежка (неофіційний сайт "Олександрівка Кіровоградської області").


Поверхневі води



Річка Тясмин в Олександрівці. Автор фото Володимир Кобзар
(неофіційний сайт "Олександрівка Кіровоградської області").
 

Водою на території району зайнято 1541 тис. га землі. Це річки і ставки. 

Густота річкової мережі становить 0,2 – 0,5 км/км2 на півночі та 0,2 – 0,3 км/км2 на півдні.

Річки Тясмин та Інгулець належать до басейну Дніпра.

Річка Тясмин має широкі тераси між Соснівкою і Олександрівкою, в багатьох місцях заболочена. Найбільшими притоками Тясмину є  Бовтишка, Осотянка, Сухий Тясмин, Сухий Ташлик, Ірклій.    

Інгул належить до басейну Південного Бугу. 

Живлення річок змішане. Максимальний стік характерний для весняного водопілля, мінімальний – для літньо-осінньої межені.

 

Ґрунти

 

 

Ґрунтовий покрив території району складний. Ґрунтотворними породами є лес, який залягає на глибині 20—25 см, а також суглинки, глини, піски, делюві­альні відклади. Переважають опідзолені чорноземи, чорноземи з плямами світло-сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтів, типові середньо- і малогумусні. Виявлено 147 ґрунтових відмін. Ґрунтовий покрив району сприяє розвит­кові сільськогосподарського виробницт­ва.

 

Рослинний світ
 
 
 

 

Територією району проходить межа Лісостепу і Степу, що зумовлює рослин­ний і тваринний світ. Лісами, серед них Нерубайський, Чутянський та ін., зайня­то 18 052 га. У лісах переважають дуб, граб, клен, липа, ясен, сосна звичайна і кримська, ялина, ліщина, калина, глід, ожина. Степову рослинність на схилах річкових долин, ярів і балок представле­но багаторічними травами, в першу чергу злаками: тонконогом лучним та вузьколистим, пирієм повзучим, стоколосом тощо. Лучна І болотна рослинність збереглася в заплавах річок. До рідкісних зникаючих рослин належать астрагал шерстистоквітковий (занесений до Євро­пейського червоного списку), ковила волосиста, лілія лісова, підсніжник звичайний, сон великий, барвінок малий, валеріана лікарська, звіробій звичайний, конвалія звичайна, ромашка та багато ін. 

 



Рідний край. Автор фото Олежка
(неофіційний сайт "Олександрівка Кіровоградської області").

Тваринний світ

 

Фауна району представлена тваринами лісу і степу. З ссавців трапляються козуля, лось, дика свиня, лисиця, заєць-русак, куниця лісова, борсук, ласка, білка, тхір звичайний, їжак, кріт, миша лісова, хом'як, кілька видів кажанів та інші, серед птахів - горлиця кільчаста, орел, шуліка ( рудий і чорний), ворона, сойка, іволга, зяблик, дятел, дрізд, берестянка, горихвістка, соловей, синиця, вівсянка, щиглик, снігур, зозуля, жайворонок, перепел, галка, шпак, сорока, сорокопуд, кібчик, сова сіра, сипуха, пугач, коноплянка, мухоловка та інші. З плазунів є, приміром, ящірки, жовтобрюх, гадюка степова, вуж звичайний, з земноводних - ропуха сіра, жаба зелена, часничниця, кумка, тритон, черепаха та інші.   До рідкісних і зникаючих належать шуліка рудий, скопа, канюк степовий, пугач, орел-могильник, орел-карлик, борсук, широко вух звичайний, полоз лісовий, шовкопряд кульбабовий, занесені до Червоної книги України. За історичний час на території району зникли  тури, куріпки білі, орли степові, журавлі, дрохви, тетеруки та багато інших тварин.

 

Природні ресурси

(мінерально-сировинні, земельні, лісові, водні)

 

Район багатий на мінерально-сировинні ресурси. 

У Бовтиській западині розташоване найбільше в Україні Бовтиське родови­ще горючих сланців з запасами сировини 3,0— 3,7 млрд. т. Приконтурними населеними пунктами родовища є Коса­рі, Юрчиха, Стара Осота, Китайгород, Бірки, Івангород, Бовтишка, Несваткове. 

На Олександрівщині виявлено поклади бурого вугілля (Тясминське, Сентівське або Родниківське, Ставидлянське родовища Дніпровського буровугільного басейну). Запаси бурого вугілля Ставидлянського родовища складають близько 17,7 млн. т. У складі енергетич­ного вугілля виділяються 7,6 млн. т з вмістом бітуму, придатного для вироб­ництва гірського воску. Середня глибина залягання вугільного пласта — 67,2 м, середня потужність — 5,6 м (максималь­на — 10 м). Ставидлянське буре вугілля придатне для пиловидного спалювання в топках ТЕЦ, як сировина для вироб­ництва будівельних матеріалів.

У долинах річки Тясмин і його приток зустрічається торф. Невелике родовище торфу є в долині річки Бовтишки (Бовтиша) біля с. Івангорода.

У західній части­ні району знайдено ільменіт, придатний для одержання металічного титану і титанового білила.

Є також родови­ща піску в Новій Осоті, Бірках, Соснівці, Стримівці, Цвітному, Омельгороді, Голиковому, родовища глини для виробницт­ва цегли в Олександрівці, Новій Осоті, Єлизаветградці, Несватковому, родови­ща білої глини у Ставидлах, пісковику у Букварці, граніту у Поселянівці, Красносілці, Миколаївці та Розумівці.

Розробля­ються лише родовища піску, глини, граніту.

Сільськогосподарські угіддя складають 69,5 % площі району, в тому числі рілля - 60,3 % .

Площа земель лісового фонду  на території району становить понад  21,4 тис. га, в т. ч. 17,671 тис. га  підпорядковані Олександрівському  та Чорноліському держлісгоспам Кіровоградського державного лісогосподарського об’єднання “Кіровоградліс”,  1,5 тис. га належать міжгосподарському лісництву сільгосппідприємств, 2,2 тис. га експлуатуються Черкаським військовим лісництвом Міністерства оборони України.

На території району 62 ставки з площею водяного дзеркала 1193 га,  4 водосховища з площею водяного дзеркала 295 га. Прогнозні запаси підземних вод  становлять 139  млн. м3 на рік.

 

Екологія, охорона природи

 

Для охорони рідкісних і зникаючих представників флори і фауни в районі створено 11 заповідних об'єктів загальною площею 439,54 га, серед них заказники загальнодержав­ного значення “Миколаївський” і “Редьчине”, заповідне урочище “Шавлієва балка”,   заказники місцевого значення “Чагар”, “Розумівська балка і “Братерські яри”, п'ять пам'яток природи місцеого значення “Братерські яри”, Георгіївський гай”, “Жовтий льон”, “Степові кургани”, “Дуби-велетні” (ботанічні) та “Витоки р. Тясмина” (гідрологічна).

 

 

№ п/п

 

Назва

 

Категорія

 

Ранг

охорони

 

 

Тип

 

Площа (га)

 

Розташування

 

Коротка характеристика

1.

Миколаївський

заказник

загально-

державний

ландшафтний

133,00

с. Миколаївка

Місце, де ростуть рідкісні рослини

2.

Редьчине

заказник

загально-

державний

ландшафтний

118,00

Державне  підприємство “Олександрівський лісгосп”, Кримчанське лісництво, кв. 46, 47

Місце гніздування різних птахів, занесених у Червону книгу України

3.

Чагар

заказник

місцевий

ландшафтний

71,50

с. Нижчі Верещаки

Лісовий масив багатий на лікарські рослини

4.

Розумівська балка

заказник

місцевий

ботанічний

57,40

с. Бовтишка

Балка з типовою рослинністю степового і лісостепового ландшафтів

5.

Братерські яри

заказник

місцевий

ботанічна

27,00

с. Вищі Верещаки

Велика балка з різноманітною  степовою рослинністю

6.

Георгіївський гай

пам'ятка природи

місцевий

ботанічна

5,40

с. Нова Осота

Росте сосна кримська, що має вік понад 100 років і діаметр до 30 см

7.

Жовтий льон

пам'ятка природи

місцевий

ботанічна

20,30

с. Триліси

Місцезнаходження жовтого льону

8.

Степові кургани

пам'ятка природи

місцевий

ботанічна

0,04

с. Нова Осота

Два кургани з типовою степовою рослинністю

9.

Витоки  річки  Тясмин

пам'ятка природи

місцевий

гідрологічна

2,00

с. Настине

Невелика, досить глибока балка з системою джерел

10.

Шавлієва  балка

заповідне урочище

місцевий

-

4,50

с. Вищі Верещаки

Балка з різноманітною флорою, є види, занесені до Червоної книги України

11.

Дуби-велетні

пам'ятка природи

місцевий

ботанічна

0,40

Державне  підприємство “Олександрівський лісгосп”, Червоно-Нерубаївське лісництво, кв. 89, діл. 6

Ростуть дуби, що мають вік 140-170 років, висоту 50 м, діаметр 112 см.

 
 
Василь БІЛОШАПКА.

 

          Коли стаття була розміщена на сайті, з'явилось повідомлення, що заповідна мережа Олександрівського району розширилась. 22 січня 2009 року Кіровоградська обласна рада оголосила 8 територій області такими, що належать до природно-заповідного фонду місцевого значення.  Згідно з документом, такими територіями стали «Кравчинські скелі» (Гайворонський район), «Тернова балка» (Бобринецький р-н), «Новомиргородське-1», «Новомиргородське-2» (Новомиргородський р-н обидва), «Крутий яр» (Бобринецький р-н), «Зубринець» (Олександрівський р-н), «Грузьке» ( Бобринецький р-н), «Нюркине урочище» (Бобринецький р-н).


Comments