Куліченко Леонід Васильович



Куліченко Леонід Васильович (*2 квітня 1918 року в селі Шабельники на Чигиринщині — † 1977, Миколаїв) — українсько-радянський паисьменник, публіцист та журналіст.

Біографія

   Леонід Куліченко народився 2 квітня 1918 року в селі Шабельники Чигиринського району на Черкащині в сім'ї Василя Куліченка - селянина-бідняка. Опісля буремних часів революцій та громадянських воєн його родина перебралася на південь України. Тому, дитинство і юність Леоніда пройшли у Новобузькому районі, що на Миколаївщині.
   Закінчив семіричку, працював у колгоспі, був інструктором райкому комсомолу, співробітником редакції районної газети.
   Брав участь у Великій Вітчизняній війні, нагороджений орденами і медалями.
   Закінчив військово-політичне училище, заочно закінчив Кременецький учительський інститут та факультет журналістики Київського університету. Працював журналістом, редактором районної газети "Новобузька правда", очаківської газети "Чорноморська зірка", директором Миколаївської студії телебачення.
   Обирався відповідальним секретарем Миколаївської організації письменників України.
   Помер у 1977 році.

Біографія

   Спершу, Леонід Кулініченко зарекомендував себе удалим публіцистом, будучи за професією журналістом, він є автором численних публіцистичних розвідок та статей. Пізніше, ставши редактором газет та телебачення, він ще більше заглибився у літературу і, як наслідок, почав творити більш маштабні прозові твори.
   Окремими виданнями вийшли його збірки:
* «Біля вогнища» (1960),
* «Так ніхто не кохав» (1964),
* роман «Передгроззя» (1967),
   До 90-х роковин Леоніда Васильовича Кулініченка було видруковано загальну збірку його творчості - «Степові світанки» (оповідання, повісті, роман) / Л. В. Куліченко; упорядядник А.Куліченко; авторська вступна стаття Д.Кремінь. - Миколаїв : Можливості Кіммерії, 2008. - 400 с.

Comments