Історичні пам'ятки міста


 Не знаючи свого минулого, не відчуваючи його впливу на сьогодення,  не беручи до уваги надбання та працю наших батьків і співвітчизників, не можна виховати патріотичних почуттів та любові до рідного краю, гордості за  своїх земляків, за їхні справи на користь народного добробуту.

         Шанобливе ставлення до минулого свого народу, до його культурних та духовних цінностей, до його  праці є найціннішою рисою людини. Культурний рівень її визначається мірою уболівання за історичне минуле, за сьогодення.

         Саме тому, щоб зберегти та виявити зацікавленість і потяг до примноження яскравих сторінок спадщини нашого народу і пропонуються ці згадки – враження про мистецькі творіння цегляних справ майстрів  Новомиргородщини.

                                                                                       Міська лікарня


         Жив у містечку Новомиргороді грек Мартакі. Він був негоціант  ліверант (баришник). Він наймав кораблі, привозив і продавав такі делікатеси, як ваніль, каперці, імбир, маслини. У нього була дружина – українка на прізвище Дмитрян. В них була донька Ганна. Як батько помер, то доньку повідомили, щоб вона прибула в Каїр у банк одержати свою спадщину. Коли Ганна прибула в Каїрський банк, виявилося, що цінностей і грошей було на стільки багато, що їй порадили взяти на дорогу трохи грошей, а все останнє буде переслано в Новомиргородський міський банк.

         Повернувшись додому, Ганна Дмитрян прийшла в міську управу і заявила, що вона бажає побудувати в Новомиргород лікарню для народу. Вона поїхала до Києва і прибула з архітектором-художником М. Павученком, якому доручила проектувати і керувати будівництвом лікарні.

Кладку фундаментів, цоколя та стін здійснювали місцеві муляри Захар Кам'янович та його родичі – Іван Мороз та інші. Комплекс лікарняних споруд був побудований під земську  лікарню в 1912 р.

         Корпус 1 – цегляний, план складної конфігурації. Будівля має симетричну композицію. Оформлення фасадів виконано в псевдо російському стилі.

         Корпус 2 – цегляний , одноповерховий, план квадратної конфігурації. Оздоблення  фасадів виконано  в псевдо російському  стилі. Зараз тут знаходиться  податкова інспекція (Новомиргородське відділення Маловиськівської МДПІ)

                                                                                     Миколаївська церква


Побудована в стилі  еклектики, у другій половині XIX ст.. цегляна, з трьох частин, в плані складається  з центрального квадратного об’єму , прямокутного притвору та напівкруглої абсиди. Головний вхід оздоблений чотирма колонами, які стоять на високому цоколі.

         План та об’ємно просторова структура  церкви продовжують традиції української архітектури, зовнішній декор виконано в стилі еклектики. Церква використовується православною громадою.

                                                            Будинки магазинів

Побудовані в останній третині XIX ст. в стилі еклектики. (Розташовані по вул. Леніна біля кафе «Люкс»). Споруда цегляна, поштукатурена, одноповерхова. Головний фасад відзначається   великою кількістю декоративних  деталей.

          Будівля є яскравим прикладом земського будування , належить до цінної міської забудови. За призначенням не використовується.

 

                                                                         Колишня Златопільська гімназія.


     В  1836 році на пропозицію господарів Златополя братів Лопухіних було засноване  Повітове Дворянське Училище.

         А почалося все 10 лютого 1836 року, коли в Києві між правлінням Університету св. Володимира і поміщиком Чигиринського повіту Київської губернії штабс – капітаном Петром Федоровичем і штабс – ротмістром Андріаном Федоровичем Лопухіним було укладено угоду про створення Дворянського Повітового училища. Власники м. Златополя, бажаючи сприяти позиціям уряду, який ставив за мету поширення освіти в цьому краї, жертвують на користь училища, що започаткувався , поки воно і буде існувати в Златополі, великий будинок разом із усіма службами, які прилягають до будинку. Побудована наприкінці XIX ст.., в стилі еклектики. Цегляна, поштукатурена, прямокутна в плані, має декілька ризалітів.

         Ризаліти мають самостійне покриття, один із них вкритий вальмовою покрівлею.

Фасади виконані поліхромно,  відрізняються  безліччю декоративних  елементів.

         Також брати  Лопухіни взяли на себе зобов'язання перебудувати приміщення, виходячи з потреб освітнього закладу, закупити необхідні меблі, найняти наглядача.

         В 1863 році Златопільське дворянське повітове училище отримує статус прогімназії. Навчальний заклад мав потужних меценатів, серед яких  М.Цвітков, В.Затпер, сім’я  Бродських. Завдяки їх діяльності стрімко зміцнювалась навчально-матеріальна база, поліпшувались умови для творчої праці педагогів, і 5 березня 1885 року було прийнято Височайший указ про створення в Златополі  на базі прогімназії  повної чоловічої класичної гімназії.      

         З кожним роком існування Златопільської гімназії кількість її учнів невпинно збільшувалась, і старе приміщення перестало задовольняти вимоги навчального процесу. В зв’язку  з цим у 1885 році вирішено будувати  нове навчальне приміщення.

         Будівництво нового приміщення  (проект архітектора Чекмарьова) було виконано в стилі « Ле-Рюс»  і завершення його відбувається 12 травня 1891 року.

         Багато поколінь вихованців одержали у Златопільській гімназії ґрунтовні знання, пройшли школу честі, добра і правди. Зі стін цього славного закладу вийшло ціле сузір’я  видатних, талановитих людей, які своєю творчою думкою, невтомною працею зробили вагомий вклад у розвиток різних галузей науки і культури.

         В різні роки в ній навчалися : В.Винниченко – письменник, публіцист, громадсько-політичний і державний діяч; І.Дудченко – лікар-епідеміолог, мікробіолог ; Б.Лятошинський – композитор, заслужений діяч мистецтв України; О.Назаревський – літературознавець, професор; М.Олофінський – доктор технічних наук; П.Филипович – український поет і літературознавець,  професор; В.Вікторов – кінорежисер.

         Працювали в гімназії : Г.Грушевський – український письменник;  О.Андрієвський – педагог, історик, публіцист;  М.Озеров – поет і перекладач, професор;  О.Русов – статистик, етнограф, фольклорист і прогресивний діяч ;  О.Тулуб – член Кирило-Мефодієвського товариства.

         В 1920 році Златопільська гімназія припинила існування, зробивши вагомий внесок у розвиток національної культури, освіти, духовності, лишивши по собі добру пам’ять .

         В 1921 році на її базі створено Златопільській інститут народної освіти імені  3 Інтернаціоналу з платною формою навчання, який мав кафедри :  словесності, фізико-математичну і природознавчу. Директором інституту був Грушевський Г.І. Інститут існував не довго. В 1922 році комісія із Черкаського відділу народної освіти вказала у своєму рішенні : «Це куркульське гніздо необхідно терміново закрити», що і було зроблено.

         В роки Великої Вітчизняної війни гімназія була перетворена на пересильний пункт (тюрму) для молоді, яку направляли на роботу до Німеччини. Приміщення зазнало ушкоджень. В західній частині будівлі містилась гімназійна церква. Вхід до неї – вежоподібна споруда, яка складається з трьох фрагментів, які увінчуються куполом і хрестом. В 50-х роках купол церкви був зруйнований радянською владою. Замість нього було збудовано оглядовий майданчик для астрономічних спостережень. До речі, на західній стіні церкви було вибито хрест. Від нього лишився лише контур.

В 1971-1972 роках до приміщення старої гімназії було добудовано перехід та спортзал.

         Старе приміщення гімназії перебуває у критичному стані і потребує термінової допомоги. Спроби відновити гімназію були. Як на диво, будівля, що береже дух історії, зуміла простояти два століття.

         В 1992 році естафету історичної Златопільської гімназії прийняв навчальний заклад нового типу – Златопільська гімназія м. Новомиргорода.

         Відроджена Златопільська гімназія – навчальний заклад, в якому значна увага приділяється вивченню та творчому використанню позитивного історичного досвіду гімназійної освіти, створенню особливого психологічного клімату з високим інтелектуальним фоном і рівнем моральних відносин, вихованню гімназистів, як майбутнього творчого потенціалу України.

 

 

 

        

 

Comments