Традиції‎ > ‎

Шрамченко С. Свято Українського Моря.

Опубліковано: Капітан-лейтенант С. Шрамченко.Свято Українського Моря.//Свобода, Джерсі Сіті, ч.80 за 1956 рік.


Свято Українського Моря
29 квітня 1918 року

38 років тому — 29 квітня 1918 року був дуже гарний день. Севастопільський рейд виблискував, як дзеркало. Майже в усій Чорноморській фльоті, що зосередилась тоді у Севастополі, помітна булла якась нервозність, якийсь незвичайний рух, як на кораблях, так і в порті. Снували в різних напрямках катери, моторівки. На кораблях повівали прапори — українські, червоні і навіть чорні, анархістичні, при чому всі ці прапори часом змінювали один одного під впливом пропаганди, бож панував революційний. . . непорядок. Влада командуючого фльотою була обмежена матроською радою, що в своїй більшості підпала під вплив большевицьких аґітаторів.

Раптом одержано відомості, що частина Запорізької дивізії під командою полк. Болбочана зайняла Снмферопіль і поперед німців, розбиваючи большевиків, посувається вперед, а Гордієнківський кінний полк цієї дивізії вже під Ялтою. Тоді матроси кораблів, щоб покласти край безладдю у фльоті, а не з бажання зберегти власне життя, звернулися до своїх старшин, а через них до командуючого фльотою, що тримав свій прапор на лінійному кораблі «Юрій Побідоносець», щоб він наново перебрав владу, касуючи матроські ради та комітети, і наказав фльоті піднести український прапор. А коли б хто не послухав, то, мовляв, гармати велетнів-дреднавтів лінійних кораблів «Воля» і «Катерина» можуть скорити неслухняних. Тут треба підкреслити, що лінійний корабель «Воля» ще від листопада 1917 року був під українським прапором.

Командуючий фльотою за 15 хвилин до 16-ої години підніс прапорами, а також через радіо гасло: «Фльоті пришикуватись до піднесення українського прапора». Всі кораблі гасло «зарепетували». За 5 хвилин до 16 год.. за гаслом з лінійного корабля „Юрій Побідоносець", на всіх кораблях залунала давно вже не чувана під час революції команда, а в мегафон вахтового начальника: „Стати до борту!" Екіпажі кораблів стали до борту, лицем до середини корабля. Точно о год. 16, на адміральське гасло і гарматній стріл з лінійного корабля «Юрій Побідоносець», почулась команда на всіх кораблях: ..На прапор і гюйс струнко!" „Український прапор піднести!"

І опали червоні та чорні шмати. Засурмілн сурми, засвистіли підстаршини, захвилювались в повітрі стрічки матроських кашкетів, враз скинених з голови — і піднеслися, залопотіли над усією фльотою синьо-жовті прапори. „Накрийсь! Розійтись! Продовжувати працю!" — пролунала команда разом із сурмою.

Уся церемонія була проведена згідно з чином і традицією старої Чорноморської фльоти, не розбештаної революцією. Цей день 29-го квітня, коли Чорноморська фльота заявила про свою приналежність до матері України, став від того часу днем Свята Української Державної Фльоти і Українського моря.

37 років тому, 29 квітня 1919 року в Коломиї в морських частинах відбулося перше святкування дня Української Державної Фльоти. Там перебував тоді Морський полк під командою полковника Гаврила Никогди. Формування цього полку, розпочате в лютому 1919 року у Вінниці, було перенесене до Коломиї, де цей полк поповнювався украінцями-старшинамн, підстаршинами й матросами колишньої австро-угорської фльоти. 9-го квітня 1919 року проведено спеціальний закон, оголошений по Морському Відомству того ж дня ч. 135/75, а воєнно-морському агентові (аташе) УНР у Відні, капітанові 2 ранги Дашкевичеві-Горбацькому видано було наказ і відпущено кредити для стягнення моряків-галичан з колишніх австро – угорських портів Адріатики. До складу цього полку зачислено й більшу частину службовців Морського міністерства.

В Коломиї ж (пізніше у Бродах) формували „1-ий Гуцульський полк морської піхоти". З огляду на те, що гуцули, які сплавляли ліс по ріках, представляли добрий матеріял на моряків, тодішній морський міністер УНР, капітан III ранги Михайло Іванович Білінський (загинув героєм за Україну у II Зимовому поході під Базаром 24 листопада 1921 року) рішив використати їх, тим часом, як морську піхоту.

Тоді ж, для увічнення дня 29 квітня 1918 року, запроектовано й усталено бронзову медалю, що з лиця мала на «гафелі» корабля український державний воєнний прапор, а на звороті — якір. Угорі над якорем був тризуб з хрестом, унизу — «1918», ліворуч від нього — «29» праворуч — «IV». Цю медалю мали право носити всі ті, хто в день 29 квітня 1918 року перебував на службі в Українській державній фльоті чи в морському відомстві. Носили її на синій стрічці з двома тонкими жовтими смужками.

День 29 квітня 1920 року Морське відомство відсвяткувало в тодішній столиці України — Кам'янці на Поділлю.

Поза державним святом Української Фльоти, день 29 квітня з ініціативи автора цих рядків, став ще святом Українського моря. Цей день в pp. 1928-1939 урочисто святковано щороку на Західньо-Українських землях і майже по всіх осередках української еміграції в Європі і Азії. За часів німецької окупації 1939/1941 pp. цей день святковано на Холмщині, Лемківщині, почасти в Галичині і по українських осередках Генерал-Губернаторства. На Великій Україні і за большевиків і за німців не було можливості відзначити цей день, за деякими вийнятками на Волині. Українська еміграція по таборах ДП в Німеччині від 1945 року не оминала цього свята серед інших наших національних свят, гідно відзначаючи його. Тепер у ЗДА і в Канаді по різних українських осередках це свято відзначають, а, наприклад, у Філаделфії традицію відзначування цього свята, розпочату 1953 року академією, влаштованою ОДУМ-ом, перейняла організація «Самопоміч».


Comments