Постаті‎ > ‎

Мічман Яким Гнатович Христич (1884-1971)



         Мічман Яким Христич, фото 1966 року (Фото: Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1971. — Ч. 5)


Вашій увазі пропонується короткий життєпис Я. Христича. Опубліковано: Некролог//Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1971. — Ч. 5 — С. 94-95

Покійний Христич походить зі старої козацької родини. Його давні попередники були козаками полтавського охоче комонного полку. Родичі Покійного були заможні, батько – ветеринарний лікар, мати – учителька. Народився 9-го вересня 1884 року в містечку Потоки, Кременчуцького повіту на Полтавщині.

Коли Якимові було 5 років, мати продала свою господарку і переїхала до Кременчука над Дніпром до Батькового брата. Покидаючи рідні Потоки, мати взяла Якима зі собою, а з Батьківської бібліотеки взяла «Кобзаря» Т. Шевченка і велику Біблію.

Після 5-ти років перебування у Кременчузі, де закінчив початкову школу, переїхав разом з матірю до Катеринослава, де вступив до середньої школи. Не схотівши кидати науки, коли гроші з продажу господарки вичерпалися, наймився працювати (щоденно мити підлоги) і так закінчив середню школу з срібною медалею.

Одержавши від багатого фабриканта стипендію, переїхав до Петрограду, де записався на студії в технологічнім Інституті. Але вже в 1905 році вертається до Кременчука і там записується до комерційного Інституту, де студіює економію, банко вість і міжнароднє право.

Коли в 1905 р. наслідком нещасної війни Росії з Японією почалися на терені московської імперії робітничі заворушення, які не минули й Кременчука, Яким переїхав до столиці Грузії – Тифлісу, де продовжував свої розпочаті студії.

З Тифлісу покликано його до військової служби, до школи прапорщиків. В листопаді 1915 прийшла загальна мобілізація і Покійний був покликаний до чинної військової служби.

Зголосившись добровільно до воєнно-морської воєнної фльоти, був приділений до корпусу берегової оборони в Севастополі в ранзі мічмана.

Революція 1917 р. застала Якима Христича в Севастополі.

В недовгім часі створилася там Українська Чорноморська Громада. Покійний очолив цю громаду, що начислювала коло 7-ім тисяч бувших морських вояків-українців. Дальші воєнні події приносили швидкі зміни. В Севастополю зорганізували морський курінь, що начислю вав понад шістсот озброєних моряків-українців і який виїхав до столиці Києва, 24-го листопада 1917 року. Цей курінь очолив мічман Яким Христич.

Нагороди і відзнаки (вказано лише відомі укр. відзначення):

Хрест Комбатанта.

Наступна довідка подана за працею: Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української народної республіки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Темпора, 2007. Читайте також його спогад:Христич Я. Українські зелені свята у Севастополі (спогад учасника)  


Христич, Яким Гнатович (9.09.1884-27.03.1971)  мічман Військово-Морського флоту УНР.

Народився у м. Потоки Кременчуцького повіту Полтавської губернії. Закінчив Тифліський комерційний інститут. У листопаді 1915 р. був мобілізований до армії, потрапив на службу до берегової охорони Севастополя. Останнє звання на російському флоті мічман.  

У 1917 р. став співзасновником Українського морського клубу у Севастополі, був делегатом I та II Всеукраїнських військових зїздів. Під час жовтневого перевороту у Петрограді сформував у Севастополі Морській курінь, на чолі якого 24.11. 1917 р. прибув до Києва у розпорядження Центральної Ради. У 1918 р. державний інспектор продовольчих та земельних справ, комісар Центральної Ради у Криму. У 1919 р. комісар Могилів-Подільського повіту. У 1920 р. був приділений до Військово-Морської управи Військового міністерства УНР.

З липня 1921 р. жив у Коломиї, редагував часопис «Воля Покуття». З 1944 р. на еміграції у Німеччині, з 1950 р. у Канаді, з 1962 р. у США. Помер та похований у Чикаго.

Джерела: Некролог//Вісті Комбатанта — Нью-Йорк. — 1971. — Ч. 5 — С. 94-95 ; Христич. Я. Українська революція в Чорноморській військовій флоті // Військово-історичний альманах. — 2003. — Ч. 7. — С. 147—160.

В бурхливих 1917-1920 рр. Яким Христич бере живу і активну участь. Побіч згадуваного вже головування в Севастопільській Українській Чорноморській Громаді Покійний Яким Христич був членом Української Центральної Ради в Києві, брав участь в Перших Двох Військових Зїздах, був Державним УНР Інспектором Продовольчих і Земельних Справ, Комісарем Українських Справ УНРеспубліки в Криму, Комісарем Кремечуцького Повіту, на Полтавщині, на доручення Директорії УНР відбув подорож до Одеси – до Юрка Тютюнника, став Комісарем Могилів-Подільського Повіту, на Поділлі і врешті в жовтні 1919 р. Уряд УНРеспубліки призначив його на пост Губерніального Комісара Полтавщини.

В листопаді 1920 року залишає свою рідну Україну. Переходить річку  Збруч, коло Гусятина, в Галичину, що була окупована поляками. Поляки запроторили його до воєнно-полонених таборів до Ченстохови в західній Польщі.

Тут Покійний пережив нечуваний голод. Харчування було таке погане, що спричиняло масові захворіння, аж до смертних випадків. Тоді Покійний почав занепадати  на здоровю. Лікарі порадили якнайскоріше залишити ченстоховські мури, бо вже були познаки сухіт. Покійному вдалося вибратися з табору і в липні 1921 р. прибув в Галичину, до міста Коломиї.

Від 1921 р. аж до 1944 жив з сімєю в Коломиї, де отримав працю в друкарні і займався кольпортажею українських книжок.  Опісля став головним редактором українського часопису «Воля Покуття».

Перед наступом большевицької навали опустив з ріднею в 1944 р. Коломию, виїжджаючи до Німеччини, а звідси в 1950 р. до Гамільтону, в Канаді. Не знайшовши в Гамільтоні відповідної праці. після року переїжджає до Віндзору, Онт. Осівши в Віндзорі, кидається у вир громадської праці, одночасно дописуючи до української преси.

Від 1962 р. Яким Христич побував у містах ЗСА, як Дітройті і Чікаго, в своїх дітей. По недовгій недузі відійшов у вічність 27.3.1971 і похоронений на цвинтарі «Бронзвуд», приблизно 20 миль від Чікаго.





Comments