Леонід Шліфер

Велична постать двічі героя


    19 листопада 2008 року на 82 році життя перестало битися серце видатного хлібороба, відданого сина землі Двічі Героя Соціалістичної Праці, директора ТОВ «Добробут» ШЛІФЕРА ЛЕОНІДА   ЙОСИПОВИЧА.

   Новоархангельщина у глибокій скорботі. Наша земля втратила дійсно величну постать. Леонід Йосипович родом з Олександрівського району. Вагома частина його славного трудового шляху пов'язана саме з нашим краєм. Це втрата для всього хліборобського роду району, області, та, без перебільшення, країни. Адже ім'я Леоніда Шліфера й сьогодні залишається символом працелюбності, бажання і вміння доглядати матінку-землю.

    Народився Леонід Йосипович 1 квітня 1927 року на хуторі Нова Осипняжка Ставидлянської сільсь­кої ради Олександрівського району на Кіровоградщині. На його долю, як і на долю мільйонів ровесників-хлопчаків, випало лихоліття війни. У вересні 1941 він почав працювати поштовим агентом в Безим'янівськїй районній конторі зв'язку Саратовсь­кої області. А в жовтні 1942 року 15-річним юнаком добровільно вступив до лав Радянської Армії. До­рогами Великої Вітчизняної війни пройшов до травня 1945 року. Будучи учасником бойових дій, він добре знав ціну Великої Перемоги не з книг чи кіно­фільмів, а тому впродовж свого життя піклувався про ветеранів війни і праці, свято беріг і урочисто вшановував пам'ять загиблих воїнів. Про відвагу і мужність Л.Й. Шліфера свідчить низка бойових на­город, в тому числі медаль «Захиснику Сталінграда». З 1946 року працював у фінансових органах Кіровоградської області, згодом — завідуючим Новоархангельським районним фінансовим відділом. Січень 1953 року став визначним у його подальшій трудовій діяльності. Тоді, за рішенням бюро Новоархангельського райкому партії, Леоніда Йосипо­вича направили на роботу в сільське господарст­во. 26 січня 1953 року загальними зборами колгос­пників він був обраний головою найвідсталішого на той час господарства імені Сталіна (село Тимофі­ївка). Завдяки особистим якостям керівника, зок­рема, прекрасним організаторським здібностям, високій трудовій дисципліні по відношенню до себе і до підлеглих, відповідальному ставленню до дору­ченої справи, через два роки колгосп вийшов на перше місце по основних показниках сільськогос­подарського виробництва. В 1959 році відбулося його об'єднання з відстаючим колгоспом імені Горького, що діяв у селі Надлак, а в 1964-му до міцного сільгосппідприємства приєднався колгосп імені Кі­рова (село Іванівка). Укрупнене агроформування почало називатися «Зоря комунізму».

   За ним було закріплено 11 тисяч гектарів сільсь­когосподарських угідь. Колгосп стабільно нарощу­вав темпи виробництва всіх видів сільськогоспо­дарської продукції. Врожаї зернових в середньому за п'ятирічку становили понад 52 центнери з гек­тара, цукрових буряків - 485 центнерів з гектара. Інтенсивно розвивалося тваринництво. Для його утримання було збудовано три комплекси по до­рощуванню і відгодівлі великої рогатої худоби з од­норазовим утриманням 15 тисяч голів. Господарс­тво щороку реалізовувало державі понад 4,5 ти­сячі тонн м'яса. Надої молока на корову сягали п'яти тисяч літрів.

    Прибутки за рік становили в середньому 8,5 мі­льйонів карбованців. Це дало можливість виплачу­вати високу заробітну плату працівникам та роз­ширити капітальне будівництво. В кожній із чоти­рьох тракторних бригад були збудовані ремонтні майстерні, їдальні з кімнатами відпочинку, заас­фальтовано майданчики для утримання техніки. На центральній садибі колгоспу збудовано дві ре­монтні майстерні. Потужний автопарк складався з 117 вантажних і ЗО легкових автомобілів. В кож­ному селі побудовані механізовані токи, збудовано і капітально відремонтовано понад тисячу будинків. Всі вулиці сіл покриті твердим покриттям, до кожного двору підведено водопровід. Побудовано 65 кілометрів шосейних і асфальт­ованих доріг, які з'єднують між собою три села та дають вихід на дорогу державного значення.

   В колгоспі «Зоря комунізму» працювало понад 30 спеціалістів з вищою освітою. Всі вони були кол­госпними стипендіатами. Випускникам шкіл ство­рювалися умови для продовження навчання у ви­щих навчальних закладах за обраними спеціально­стями. Колгоспникам без обмежень виділялись пу­тівки в санаторно-лікувальні заклади. Пенсіонери користувалися наданням безоплатних послуг, без­коштовно отримували зерно.

   При Будинку культури був створений народний хор, учасники якого радували своїм співом гляда­чів на сценах Кремлівського палацу з'їздів і міста Ленінграда (нині Санкт-Петербург). Господарство щороку брало участь у Всесоюзній сільськогоспо­дарській виставці. За високі виробничі показники 358 колгоспників були нагороджені орденами і ме­далями, шістьом з них присвоєне високе звання Героя. Соціалістичної Праці. Працівники, удостоєні урядових нагород, під час виходу на пенсію отримували від сільгосппідприємства ще й чима­лу грошову винагороду. Разом з виробничим, велося будівництво і соціа­льної сфери. В кожному з трьох сіл були збудовані Будинки культури, а також дві середні школи, дитячі садки, дільнична лікарня, аптека, два фельдшерсько-акушерські пункти, три лазні, будинок по­буту, вісім магазинів та центральний універмаг, за­бійний цех з переробкою м'яса, типові приміщення контори колгоспу і сільської ради.

    За трудові подвиги Л.Й. Шліфер був нагородже­ний 28 державними нагородами, з них — п'ятьма орденами Леніна та президентськими відзнаками, орденом «За заслуги» III ступеня та орденом «За мужність». Двічі йому присвоювалося звання Ге­роя Соціалістичної Праці. У 1977 році він був наго­роджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, у 1990 Леоніду Йосиповичу присвоє­не почесне звання «Заслужений працівник сільсь­кого господарства СРСР». Л.Й. Шліфер нагоро­джений тринадцятьма Золотими медалями Головвиставкому СРСР. Також обирався депутатом Верховної Ради СРСР, обласної, районної та сіль­ської рад народних депутатів. У 2007 році досвідче­ний хлібороб нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня та Почесною відзнакою Кіровоградської області «Честь і слава Кіровоградщини».

   До останнього дня він залишався на посту керів­ника. Як і раніше продовжував, очолювати агрофо­рмування — новостворене товариство з обмеже­ною відповідальністю «Добробут». Аграрій з 55-річ-ним стажем щоденною працею доводив, що на місцевих чорноземах можна вирощувати високі врожаї. Й за якої б суспільної формації не працював Леонід Йосипович, на першому місці у нього зав­жди була людина праці. Всі, кому пощастило знати відомого в країні керівника, орденоносця, героя праці, відзначали його порядність, доброту, щедрість та веселу вдачу.

 


Comments