Легенди села Торговиця

ЛЕГЕНДА ПРО ТОРГОВИЦЮ






   Наша Торговиця багата історичними подіями далекого минулого. За легендою розповідають, що неподалік Торговиці за часів Геродота проходив великий торговий шлях вздовж річки Синюхи, який ділив місцевих поселенців (скіфів) на рільників та кочівників. Вважається, що в минулому, містечко Торговиця засноване у 1331 році. Торговиця - навіть сама назва говорить про те, що з давніх - давен на території села йшла жвава торгівля. Збереглися відомості про торгівлю між греками, що жили на узбережжі Чорного моря, і місцевим поселенням. Під час розкопок які проводяться з 1997 року знайдено численні уламки посуду, рештки зброї, монети різного походження - тут ще в минулому столітті знаходили поодинокі й групові скупчення руських, грецьких, волоських і інших грошей.

   Береги річки Синюхи з Торговицької сторони помережені підземними ходами. Кажуть, що під річкою є великий підземний хід в якому заховані скарби древніх народів. Але чи це насправді, то це тепер неможливо підтвердити. Під Торговицею трапляються підземні ходи. У селі буває, ні з того, ні з сього провалюються хати. У 1980 році повінь розмила берег біля нинішнього мосту через Синюху і очам відкрилася кам'яна кладка розсипаних монет. Все це свідчить про не випадковість назви «Торговиця».

ПРО БИТВУ НА СИНІХ ВОДАХ

 Усе пройшло, розквітла Україна

Синюхи берег вкрився рястом знов

Прийшов кінець неправедній руїні

                                                                              І небо жайвір зачіпа крилом.

   На думку вчених саме на території села у 1362 році об'єднане литовсько-українське військо на чолі з великим князем литовським Ольгердом завдало нищівної поразки військам трьох ординських князів Кутлубуга, Хаджибея та Дмитрия у битві біля урочища Сині Води. Цей розгром військових сил татарських орд призвів до звільнення від окупації українських земель Золотою Ордою та переходу їх під владу та покровительство Великого князівства Литовського. Таким чином, 1362 рік тобто ще за вісімнадцять років до відомої Куликовської битви відбулася битва при Синіх Водах - видатна й непересічна подія української та східноєвропейської історії. Місцем, де вона відбувалась був ймовірно берег Синюхи в районі села Торговиця. Одинадцять років назад з метою вивчення історичних фактів та обставин пов'язаних із битвою при Синіх Водах, відбулися перші комплексні експедиції до ймовірного району битви. На початку 2000 - х років виявили біля Торговиці могильник, а в ньому 21 поховання. Розташований він біля самої річки, чого майже ніколи не траплялось. І майже ніяких предметів побуту, зброї. За деякими ознаками, це могло бути поховання невільників - ясир, яких гнали сюди ординці. Найцінніша ж знахідка - 2 срібні і 10 монет, що можливо належали хану Наврузу.

ЛЕГЕНДИ ПРО РІЧКУ СИНЮХУ

"О, Синюха, козацька ріка Сам Сірко тут в залозі стояв"

   О, Синюхо, річка українська, перлина південного степу! Гордо несеш ти свої сині води ( а від того й твоя перша назва Сині Води) від Шарової Скали, де збігаються Тікач та Велика Вись і до Південного Бугу. Вздовж всіх 111 км. даєш людям воду, прохолоду, чудову їжу і даруєш людям радість.

     Існує легенда, що на Синюсі, біля Макітри, розбійниками потоплений грецький корабель, трюми якого були набиті золотом. Незліченні маси невільників з Торговицького людського торгу направлялися в брід через Синюху і мандрували під пекучим південним сонцем, проклинаючи ненажерливих людоловів, які гнали їх до Кафи чи Стамбулу, щоб навіки втратити Батьківщину і волю. З історії нашого краю відомо, що кордон між російськими і польськими володіннями (Прутський договір) проходив по Синюсі, Висі і далі на схід степом до Ірклійця, Тясмину і до Дніпра.


    Рідна річка Синюха! В твоїх дорідних очеретах збирався гайдамацький загін Гната Ґонти, щоб потім вирушити в Звенигородку і двічі в 1734 і 1743 роках штурмувати її укріплений замок. На твоїх прибережних лугах випасали своїх коней, а потім поїли їх цілющими синюшними водами орли - козаки отамана Сірка, під керівництвом якого вони неодноразово громили татарів -людоловів та панів - ляхів.Є повна вірогідність, що сам Богдан Хмельницький милувався водою та берегами Синюхи, обдумуючи свої грандіозні плани, а потім сьорбав юшку з окунів та йоржів, заїдаючи смачними синюшними коропами та линами.

    В 1792 році у Торговиці відбулася Торговицька конфедерація, яка поклала край пануванню Польщі на українських землях. Конфедерація відбулася в палаці графа Потоцького, який найймовірніше стояв у саду над річкою Синюхою. Також на березі річки є три кринички. Вважають, що колись за давніх - давен тут було одне джерело, і його вода мала цілющу силу, їздили сюди на конях на волах, а хто й пішки добирався за сотні кілометрів аби попити та набрати цієї чудо — води. Але з війнами які відбувалися на берегах річки криницю закидали, що навіть ніхто не міг згадати де було джерело. Через деякий час на тому місці утворилося три джерела, які дають до сих пір людям прохолодну та цілющу воду. У наших краях народилася знаменита українська народна пісня " Ой, у полі три кринички".

ЛЕГЕНДА ПРО ІВАНА СІРКА

То не вітер у полі гуляє, не орел літає -

то Сірко з товариством по степу гуляє...

   


Якщо побуваєш у древній Торговиці, познайомишся з історією цього краю, то переконаєшся, що дух лицарства українського козацтва на землях козацьких волостей ще живий. За легендою саме в Торговиці з 1654 - 1679 рр., тут знаходилась резиденція кошового отамана
Івана Сірка, звідки він здійснював переможні походи проти турків та татар. Ще за життя про нього складали легенди. Йо
го ім'я оспівувалося в народних піснях та думах, воно було символом звитяги й волелюбності не лише запорізького козацтва а й всього українського народу. Знаменитий лист запорозьких козаків султанові Отаманської Порти, невідомо коли і ким складений, бо існують його варіанти ще з початку XVII століття, народна пам'ять тісно пов'язує цього листа з ім'ям Івана Сірка, тому не виключення, що на берегах Синюхи козаки писали саме цього листа. За легендою, великий Рєпін писав етюди для своєї відомої картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану" саме в наших краях.

 

    У центрі Торговиці встановлений пам'ятний знак Івану Сірку / див. фото/, а також названа головна вулиця села на честь великого отамана. У 2002 році відкрили монумент "Козак - захисник Вітчизни" - це узагальнений образ українського лицаря, мужнього, благородного, безмежно відданого рідній землі. /див.фото/




ЛЕГЕНДА ПРО ОТАМАНА МАХНО

    Ім'я Нестора Івановича Махна добре відоме на Україні і за її межами. В наших краях отаману особливо люба була Добровеличківка, з відки родом його дружина. В 1919 році батько Махно побував у Новоархангельську. В народі про цей випадок до цього часу ходить легенда.

    В село, на своїх відомих кулеметних тачанках, артилерією і обозами, з свистом і гиком вскочили махновці. Було це в неділю. Грала музика. В селянина С.Фоміна, який жив біля Варварівської церквив Новоархангельську, гуляли весілля. Махна здивували звуки музики. Він запитав перехожих, з якої нагоди гуляння. Йому пояснили, що один чоловік, по переконаннях більшовик, святкує весілля. На це Махно відповів, що до більшовика на весілля завітає. С.Фомін більшовиком не був, але більшовицькі листівки за завданням вчителів села, розповсюджував. Махно з трьома сподвижниками на конях заїхали до садиби селянина. Всі принишкли. Отаман привітався, вершники злізли з коней. Господарі запросили гостей до хати. Зайшли до господи, підкріпилися, випили за здоров'я молодих, та їх добре й довге життя. Розповідають також, що Махно вручив нареченим гарний подарунок, подякував їм за гостинність і поїхав зі своїми людьми. Другого дня на Новоархангельськ наступили деніківці. Махно відступив у Торговицю, спаливши за собою дерев'яний міст через річку Синюху, який знаходився по правий бік, зі сторони Новоархангельська, від сучасного. І зараз, коли міліє річка, видно його залишки: дубові бики виглядають з води, як свідки тих далеких років і подій.

    Розвідка денікінців встановила, що міст знищено. Командування прийняло рішення форсувати Синюху. В повен ріст, рівними шеренгами, з примкнутими штиками йшли денікінці до річки. Махно зосередив свою артилерію, що складалася з двох батарей трьохдюймовок біля Торговицької школи. А сам виліз на хату і корегував вогнем. Нищівні удари його артилерії принесли в ряди декінців паніку і смерть.

   Вони окопались і чекали на свою артилерію, яка запізнювалася. Махно ж з своїми хлопцями відступив на Тальне, залишивши по собі неприємну згадку: до 1932 року населенню довелося для переправи через Синюху користуватися паромом. А далі в жорстоких боях армія Махна була розбита, сам він помер в чужій країні серед незнайомих людей.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

 

1.     Відважний лицар відважного козацтва// Колос.-2005.- №66

2.     Кузьменко В.Г. Нариси з історії розвитку освіти в Новоархангельську

3.     Кузьменко В.Г. Шанець над Синюхою. - Новоархангельськ, 2005.

4.     Куманський Б.  Торговиця як терра Інкогніта// Народне слово.- 2007.-26 липня

5.     Маличенко І. «О, Синюха, козацька ріка, сам Сірко тут в залозі стояв»// Колос. - 2002.-№79

Назад
Comments