Легендарний Гвардійський, Братиславський, Червонопрапорний полк

Своєрідним пам’ятником історії країни, нашого села Мартинівка, безсмертного подвигу, вчиненого в роки Великої Вітчизняної війни, трудових буднів в мирний час по захисту Батьківщини є Гвардійський Червонопрапорний Братиславський Авіаційний полк.

 15 серпня 1940 року за Директивою Генерального штабу розпочалося формування 230 швидкісного бомбардувального полку. 1 листопада 1940 року полк п'ятиескадрильного складу, озброєний літаками СБ-1, розпочав навчально-бойову підготовку на центральному аеродромі міста Ростов-на-Дону. Вже пізніше в 1943 році наказом Верховного Головнокомандування цей день було визнано, як день частини.

Першим командиром полку було призначено підполковника Брюханова. Особовий склад складався в основному з молодих льотчиків, штурманів та повітряних стрільців. Але були і досвідчені пілоти, які вже встигли повоювати в 1936 році в небі Іспанії. Груди багатьох з них прикрашали бойові нагороди. В полку вони користувалися особливою повагою і бойовий досвід вміло передавали майбутнім майстрам бомбового удару.

Весною 1941 року полк перебазувався під місто Сальськ. Стояло завдання: закінчити введення в стрій молодих льотчиків та штурманів, але перебої в забезпеченні пальним зірвали планомірну роботу.

Вранці 22 червня 1941 року радіо оголосило про віроломний напад гітлерівської Німеччини на СРСР.

2 вересня на аеродромі відбувся мітинг особового складу, присвячений відправці на фронт. Зараз важко передати атмосферу того мітингу. Але слова, сказані на ньому, допоможуть нам уявити її "…фашистські звірі порушили нашу мирну працю. Зараз настав час, коли Батьківщина вимагає від нас в мужній боротьбі нанести вирішальний удар по фашизму; не дати йому топтати нашу священну землю. Відлітаючи на фронт, даю Вам слово, що віддам всі сили і знання, а якщо буде потрібно - то і життя, для виконання наказу Батьківщини..."

Ця клятва лейтенанта Капанідзе, що дійшла до нас через роки, передала загальні думки і відчуття відмінного бойового колективу. 5 вересня полк перелетів на аеродром Чугуїв і вже 6 вересня включився в бойову роботу.

6 вересня 1941 року - це день бойового хрещення особового складу. Захищаючи Україну, льотчики наносили бойові удари по ворогу на переправах через Дніп­ро 8 районі південніше Кре­менчука. Діючи у складі військ Південно-Західного фронту, авіатори полку гро­мили танкові та механізо­вані колони ворога, що рва­лися до Лозової, Харкова і Полтави. Цей період був найбільш важким для осо­бового складу. В боях заги­нули: штурман полку капі­тан Маяцький - учасник боїв з фашизмом в Іспанії, заступник командира пол­ку майор Афанасьєв, заги­нув також мужній льотчик, командир ланки Капанід­зе, який разом з екіпажем згорів в літаку, не покидаючи його. Їх імена навіки залишаться в пам'яті одно­полчан.

У складі Південно-За­хідного фронту полк вів бо­йові дії до квітня 1942 року За 215 днів 940 бойових вильотів, десятки знищених поїздів, мостів, сотні автомо­білів та гармат - ось такий підсумок цих боїв.

В квітні 1942 року полк от­римав наказ перебазуватися в місто Орськ і 10 травня роз­почав доукомплектування та перенавчання по програмі річної підготовки на літаки СБ-1. Але в липні 1942 року прийшла директива, за якою полк переозброювався літака­ми ІЛ-2. Цей, непривабливий з вигляду, штурмовик став у майбутньому одним з кращих літаків другої світової війни. "Чорною смертю" називали його фашисти. Наші льотчики з повагою називали його "лі­таючим танком'. І це справді було так, бо на озброєнні він мав дві гармати, 2 кулемети (ще один кулемет був у повіт­ряного стрільця), міг взяти на борт 600 кг бомб, мав швид­кість 420 км/год., дальність польоту понад 700 км.

До перенавчання полк приступив 7 серпня 1942 року. Із старого льотного складу залишилось тільки три льот­чики: командир полку майор Гребінь, що змінив на цій по­саді майора Канатова, який загинув у лютому 1942 року, та лейтенанти Мельник і Кравченко. Перенавчання проходило на аеродромі Кінель, неподалік Куйбишева, і вже в листопаді 1942 року полк прибув на фронт, де зно­ву розпочав бойові дії.

З 5 січня 1943 року полк забезпечував ударами з по­вітря наступ наземним військам Волховського та Ленінградського фронтів, успіх у прориві блокади Ленінграда.

В ці героїчні дні 15 січня 1943 року здійснив повітря­ний таран молодший лейте­нант Литвинов. Це сталося в районі ст. Синявіно, коли гру­па наших літаків поверталася з бойового завдання. Неспо­дівано групу атакували шість "мессерів". Один з "мессерів" атакував літак молодшого лейтенанта Литвинова. Коли винищувач противника ви­ходив з піке, наш льотчик ви­рішив його протаранити.

Він поставив свій літак в таке положення, щоб вдарити по крилу "мессера" нижньою частиною броні мотора Винт розрубав ворожий літак і той, розвалюючись на шматки, впав За цей подвиг Литви­нова було нагороджено орде­ном Вітчизняної війни пер­шого ступеня.

В боях за Ленінград мо­лодший лейтенант Акмалов повторив подвиг Гастелло, направивши підбиту маши­ну на ворожу ціль.

Після тяжких боїв за Ле­нінград в ескадрильях з 10 екіпажів в середньому зали­шилось по два.

На початку липня 1943 ро­ку полк доукомплектували молодими льотчиками і пере вели у склад військ Західно­го фронту. Яскравим подвигом цих днів було знищення німецького бронепоїзду на станції Павліново. Цікаво, що з повітря наші літаки прикри­вали в цій операції, крім ра­дянських винищувачів. 4 екіпажі французької ескадрильї "Нормандія- Неман"

Дорогою ціною дісталося однополчанам виконання цього бойового завдання. З 8 екіпажів на аеродром повер­нулося тільки три. Ось що роз повідає учасник тих подій лейтенант Прокофєв: "Першим було збито літак тов. Отчика, потім збили літак тов. Козіна. Перша четвірка в цей час вже повністю накрила бронепоїзд і на малій висоті почала виходити з атаки. В пі­ке пішов літак Левченка, а за ним я. Відстрілявся швидко, дав кілька черг з гармат та ку­леметів і приготувався виво­дити літак з пікування, щоб скинути бомби. В цей момент мій літак сильно струсонуло, я поглянув - відвалюється по­ловина правого крила і вся лі­ва площина крила - скоріше всього від детонації бомб, які я не встиг скинути. Літак за­горівся і почав втрачати швидкість, став валитися. Я кілька разів крикнув стріль­цю: "Стрибай", але відповіді не почув".

В ці важкі дні величезною повагою в полку користував­ся командир полку підполков­ник Гребінь Макар Зіновійович. І молоді льотчики, яким було по 18-20 років, і "стари­ки", яким було ледве по 23 ро­ки, любовно називали його "батею". І звістка про те, що "батю" збили, була неначе грім серед ясного неба. Прой­шло кілька днів і ось нова, ра­дісна звістка - "батя" живий і повертається в полк. За улюбленим командиром пос­лали літак ПО-2. Коли підпол­ковник Гребінь повернувся в полк, він розповів про те, як потрапив в німецький шпи­таль для військовополонених, як втік звідти і кілька днів без води і їжі переховувався в теп­лоцентралі, аж поки Смо­ленськ не визволили наші війська.

За мужність та героїзм осо­бового складу 3 вересня 1943 року полку було присвоєно по­чесне найменування "Гвар­дійський".

Весною 1944 року полк пе­реводиться на ІІ Український фронт і в складі 5 Повітряної Армії він бере участь в Ясько-Кишинівській операції, яку військові історики називають ''новітніми Каннами".

Стрімко просувався фронт на захід.

2 листопада 1944 року відзначилися наші льотчики, знищивши німецький аерод­ром Тапіосентмартон. Кращий розвідник фронту Микола Сміряков виявив цей аерод­ром, а ввечері перша ескад­рилья, яку вів її командир гвардії капітан Пролигїн, ви­летіла на бойове завдання. Третя авіаескадрилья забез­печувала прикриття від вогню зенітної артилерії ворога. Летіли в режимі радіомовчання. Через дощ, який заливав кабіни, довелося відкривати бокові вікна, щоб можна було краще бачити. Наліт був нас­тільки несподіваним, що з во­рожого аеродрому встигли зле­тіти тільки два винищувачі. Через кілька хвилин аеродром було повністю знищено. Але загинули в бою хоробрий роз­відник Сміряков та льотчик Байков. Через кілька днів піс­ля визволення цієї території вони були з почестями похо­вані.

Під час боїв на угорській землі полк 14 листопада 1944 року було нагороджено орденом Бойового Червоного Пра­пора.

Остання воєнна операція, в якій брав участь наш полк, була Братиславсько-віденсь­ка. За визволення столиці братньої Словаччини, міста Братислава, полк удостоєно почесного найменування "Братиславський".

Війну полк закінчив на ае­родромі Рабенсбург, непода­лік столиці Австрії м. Відня. А 15 травня 1945 року був пер­ший вихідний день післяво­єнної пори. Особовий склад полку побував на екскурсії в австрійській столиці. Неначе ожили слова з пісні, коли наші однополчани кружляли у вальсі серед Віденського лісу. Так зустрів наш полк довгож­даний день Перемоги.

На жаль, не всі до нього до­жили 130 однополчан не по­вернулося з полів кривавих битв з фашизмом. їх могили, неначе дороговказ, відміча­ють славний бойовий шлях полку.

214 чоловік було нагород­жено орденами, 523 - меда­лями, а командир третьої ескадрильї гв. майор Самодєлкін став Героєм Радянського Союзу. Протягом 1941-1945 рр. було знищено понад 10 тисяч солдатів та офіцерів во­рога, 254 гармати, 364 танки та бронетранспортери, 42 літаки, 15 мостів, 4 перепра­ви, 2 бронепоїзди, 14 паро­возів, 45 артскладів, 463 вагони - ось такий, далеко не повний, підсумок дій полку на фронтах другої світової війни.

З 3 липня 1945 року по січень 1948 року полк ба­зувався на території Руму­нії. В січні 1948 року він по­вернувся на Україну, на її святу землю, де пройшов бойове хрещення, повер­нувся, щоб залишитись тут назавжди.

До жовтня 1952 року базувався на аеродромі Підгородня в м. Первомайську і нарешті "осів" на Мартинівському аеродромі, що біля м. Вознесенська.

В післявоєнний період мав на озброєнні літаки ІЛ-10, МІГ-15, МІГ-17. СУ-7, МІГ-27, МІГ-29.

В 1962 році полк брав участь у військових нав­чаннях армій країн учас­ниць Варшавського Догово­ру на території Румунії, в 1967 році - в навчаннях "Родопи". в 1976 році - в навчаннях "Удар-76", в 1979 році - "Удар-79", у 1982 "Щит-82", у 1984 "Щит 84", у 1988 - "Граніт-88" на території Болга­рії.

В березні 1988 року на­городжений Вимпелом Міністра Оборони "За муж­ність та військову доб­лесть".

В післявоєнний період полком командували Герої Радянського Союзу гв. полковники Коряков та Сам­сонов. Начальником штабу полку був Герой Радянсь­кого Союзу гв. підполковник Юферов.

 21 січня 1992 року осо­бовий склад полку прийняв Присягу на вірність народу України Розкрилась нова сторінка в його Історії. За ро­ки свого існування, 47 ро­ків він перебував на укра­їнській землі, де знаходять­ся могили тих, хто першими в 1941 році вступили в бій, своєю кров'ю вписую­чи перші рядки в славний літопис полку. Тож з укра­їнською землею у полку зав­жди був найтісніший зв'язок.

Навесні 1992 року на ба­зі полку проходила підготов­ка кращих льотчиків Украї­ни для виступів в авіа шоу в небі США та Канади. Ке­рував підготовкою заслуже­ний льотчик-випробувач СРСР, Герой Радянського Союзу полковник В. Кандауров. Особовий склад полку пишається з того, що серед чотирьох відібраних канди­датур була і кандидатура їх однополчанина, тоді коман­дира першої авіаескадрильї, гв. підполковника Голованя О. І. Мали змогу милувати­ся майстерністю наших льотчиків в небі Північної Америки понад 2 млн. гля­дачів, серед яких було чи­мало представників укра­їнської діаспори.

Полк славився своїми бойовими традиціями і ніколи не знижував темпів бойового навчання У 1995 році полк визнано кращим у Військово-Повітряних Си­лах України. У 1996 році на базі полку проводились найбільші за останні п'ять років навчання військово-повітряних сил України.

У 1996 році, в Канаді ( США ) відбулося авіа-шоу, в якому брали участь українські екіпажі, які своєю майстерністю підкорили зарубіжну публіку, завдяки ним закордон взнав, що існує незалежна держава- Україна. Одним з учасників цього авіа-шоу був льотчик Гвардійського Червонопрапорного Братиславського Авіаційного полку Головань Олександр Іванович.

1 листопада 2003 року полк був розформований.

Раніше  жителі  Мартинівки могли потрапити на аеродром по дуже великих святах: Дню Авіації або Дню Перемоги. Членів сімей військовослужбовців і жителів села від містечка до аеродрому підвозили і відвозили назад автобуси.

Польоти проходили дуже часто і тому стороннім в'їзд і вхід на територію військового об'єкту був строго заборонений.

Тепер не літають літаки, військова частина розформована.

Залишилася на території аеродрому  військова комендатура, тому тепер стала можлива екскурсія, по раніше неприступних для загальної уваги об'єктах.

 

Comments