Історія створення села


Історія Мартинівки починається з 1913 року. 35 тис. десятин землі від Буга до Березівки заслужив перед державою і одержав від царя генерал Мартинівський (загинув під час російський-турецької війни). Дружина його, після смерті чоловіка, частину землі продала поміщику Кантакузову.

Вдова, княгиня Мартинівська, перекупила у проектувальників землі і проект з/д і залізницю проклали через її землі. Побудували станцію і дали назву по дачі Мартинівського.

До 1930 року село складалося з 4-5 хатин, які знаходилися праворуч від станції, а ліворуч будувалися заготзерно, а пізніше і живзащита.

У 1938 році було збудовано льотно-навчальне поле, де проходили тренувальні польоти.

У 1953 році почалося будівництво аеродрому під керівництвом Бутаєва, і разом з ним будівництво військового містечка і школи. Люди займалися бджільництвом, скотарством та землеробством. Через Мартинівку проходить водопровід, який забезпечує водою частину Одеси.

У 1961 році була збудована перша подача електроенергії. Прийшло світло і на Мартинівку, але ще задовго до цього на аеродромі була збудована своя маленька підстанція для потреб аеродрому.

У 19.. році було збудоване перше поштове відділення.

Життя станції протікало звичайним шляхом. З часом збільшувалася чисельність населення. Польоти на аеродромі проходили у три зміни. Над Матринівкою стояв гул літаків. Дитячий садок був переповнений дітьми.

Школа працювала у дві зміни, в ній навчалося більше 700 учнів і працювало близько 50 вчителів.

Поряд із залізницею жителі села на чолі з Антошик Ольгою Анатоліївною побудували церкву, де у свята і будні збирається багато народу. Але в 2003 році військове містечко було розформовано, і довелося військовослужбовцям шукати роботу по інших частинах. Зменшилася і чисельність учнів в школі, на сьогодні в ній навчаються всього лише 140 учнів.