Головна сторінка

Запрошуємо у віртуальну подорож в наш краєзнавчий музей!

Історико-краєзнавчий музей при Миропільській загальноосвітній школі І-Ш ступенів №1 відкрито на громадських засадах на підставі рішення райвиконкому від 20 лютого 1980 року. Організатором його був директор школи, вчитель історії, талановитий художник Чаплінський Юлій Станіславович. Збирали матеріали, оформляли стенди, обладнували кімнати вчителі Поштацька Ганна Леонтіївна, Дорошук Надія Степанівна, Кухарук Анатолій Дмитрович, художник, випускник школи, Улановський Петро Іраклович і багато інших. А. Д. Кухарук надалі став керівником музею, аж до 2008 року.
Під експозицією в музеї 168 кв.м, приміщення фондів складає 16 кв.м.
У музеї є такі кімнати:
Кімната української державності.
Кімната бойової слави.
Кімната трудової слави і освіти.
Українська світлиця.
Кімната історії освіти
В експозиції нараховується понад 2,5 тисячі експонатів, з них біля 500 оригінальних, є і унікальні.
У кімнаті української державності є експозиція, яка розповідає про Миропіль з найдавніших часів. У 2012 році юні краєзнавці побували на розкопках, що відбувалися на околицях селища. Науковці радо надали музею знайдені експозиційні матеріали, звіти про знахідки. Дякуючи студентам і викладачам Київського інституту ім.. Драгоманова в музеї класифіковані експонати відносно епох і історичних подій, що проходили на теренах Мирополя.
Є матеріали про графа Чапського, який мав гарний маєток у Мирополі його „підкову” – графську конюшню, в якій він вирощував чистокровних арабських і англійських рисаків, одних із кращих в Європі.Тут виставлені макети стародавніх знарядь праці: сохи, рала, мотики, ціпа.
В експозиції є стенди від прадавньої історії земель українських до нашого сьогодення. Висвітлено весь шлях України до незалежності.
Окремо представлено матеріали „Голодомор 1932-33 років», „Репресії,”, „Холокост.”
Є куточок, присвячений славній дочці українського народу Лесі
Українці, яка в 1894 році неодноразово була в Мирополі і записала багато пісень, казок, оповідок від місцевих жителів.
Тут учнівські твори, присвячені Лесі Українці, спогади про неї, картини по її творчості, зокрема по „Лісовій пісні.” А поряд твори наших земляків, місцевих поетів і письменників, самодіяльних композиторів.
У кімнаті трудової слави і освіти подано стенди про наших односельчан, які займали керівні посади і будували новий лад.
Широко подано матеріали про організацію сільськогосподарських артілей, про промислові підприємства на нашій території. Показано історію їх створення і розвитку, досягнення, видатних людей цих виробництв.
В експозиції Миропільська паперова фабрика, колгоспи 20-річчя РСЧА, Комінтерн, імені Крупської, імені XXV з’їзду КПРС, імені Шевченка, імені Чкалова, силікатний завод, хлібзавод, гранітний кар’єр, асфальтний завод, ЦОК (цех обробки каменю), сільпо (селищне споживче товариство), лісництво, швейна майстерня, МТС, а потім „Сільгоспхімія,” Миропільська вантажно - розвантажувальна станція, три школи, лікарня, ветлікарня, пожежна частина, аптека.
Окремий стенд присвячений першій п’ятисотенниці колгоспу імені Чкалова Бабич Пелагеї Іванівні.
Тут зберігаються її особисті речі: чоботи на дерев’яній підошві (трепи), хустка – премія, якою вона була нагороджена за працю, радіоприймач, підкопувач буряків, грамоти.
В експозиції „Книга пошани” колгоспів і паперової фабрики – грамоти, статут колгоспу імені Шевченка 1934 року, „Забірна книжка” Миропільського робітничо-селянського кооперативу.
Нещодавно кімнату трудової слави ми прикрасили ескізами робіт Мосійчук З.Д. – члена Спілки художників України. Вони гармонійно влились в експозицію, адже на них зображені люди праці.
Наступна кімната історії освіти. Радують око відвідувачів стенди „Уклін тобі, вчителько,” де поміщено фотографії вчителів-орденоносців, відмінників народної освіти, директорів шкіл, вчителів-пенсіонерів, вчительські колективи двох середніх шкіл і неповної середньої.
Стенд „50 випусків школи” дає інформацію про випуски Миропільської СШ №1 від 1937-38 навчального року (це був перший випуск школи) і по 1990 роки.
Тут фото першого випуску і п’ятдесятого, списки учнів, що закінчували школу з медалями.
Стенд „Твої вихованці, школо” розповідає в фотографіях про різні випуски школи, про зустрічі випускників через 20, 25, 30, 35, 40 і 50 років. Потрібні ще стенди, щоб розмістити той багатющий матеріал про випуски і випускників школи. А на столах розкладені дарунки випускників, які приїздять у рідну школу на зустрічі, та їх творчі роботи.
Є чим гордитися школі, бо на столах кандидатські і докторські дисертації лікарів-професорів Кадащука Тараса Адамовича і Дроботуна Володимира Івановича, кандидатська дисертація молодого науковця Кадащука Андрія Костянтиновича, кандидата технічних наук Голеницького Івана Івановича, кандидата хімічних наук Млиновської Світлани Адамівни, карабельний компас капітана далекого плавання Баб’юка Сергія Анатолійовича, шматок породи з відбитком папоротника з шахти м. Воркути (глибини 700 м) Хоменко Валентини Петрівни, модель ракети полковника, командира військової частини в Бойконурі Павшенюка Дмитра Павловича, велика кількість книг-альбомів міст, де живуть випускники, особисті речі, посвідчення, нагороди, альбом „З історії викладання фізики в Мирополі” і багато іншого.
Великий інтерес у відвідувачів викликають вироби з глини народної майстрині Луцюк Таїсії Миколаївни (їх в нашій колекції 23 найменування). Сама придумує композицію, ліпить, розмальовує, шиє костюми на своїх героїв.
І старі, і малі з великим інтересом оглядають глиняні композиції Таїсії Миколаївни „Наталка Полтавка Котляревського, „Лісова пісня” Лесі Українки, „Андріївська церква м. Києва”, „Ворона і лисиця”, „Казка про рибака і рибку”, „Мужичок с ноготок”, „ Ріпка”, „Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат”, „Півень і семеро мишенят”, „Тече вода з-під явора”, „Лебедине озеро”, „Червона шапочка”, „Двоє жалібних ведмежат”, „Два півники горох молотили”, „3 Новим роком”, „Шевченкова хата”, таріль „Дай, Боже, щастя”, ваза з крашанками, „Чи чуєш? Щось плаче” (про підкинуту дитину старим людям), „Олень” й інші.Учнями гімназії був створений документальний фільм про майстриню.
З особливим почуттям ви заходите в кімнату бойової слави. Вона зустрічає вас великою стелою „Їх імена в пам’яті людській”, де розміщено 142 фотографії загиблих односельчан у Великій Вітчизняній війні і 32 фотографії воїнів, що загинули в 1944 році при звільненні Мирополя.
Пошуково-краєзнавча група „Пам’ять” зібрала, систематизувала матеріали про участь наших односельчан у Великій Вітчизняній війні, а їх загинуло немало, аж 480 чоловік із більш ніж 800, що воювали на фронті.
Їх імена викарбувані на іншій стелі „Віддали життя за Батьківщину”, а внизу горить Вічний вогонь.
Тут ми при проведенні екскурсій завжди хвилиною мовчання вшановуємо наших дідів, батьків, братів, що поклали свої голови за Перемогу над фашизмом і просимо пам’ятати, якою ціною завойоване мирне життя.
У братських могилах Мирополя поховано майже 290 воїнів, які загинули в 1941 – 1944 роках або померли від ран у польовому хірургічному госпіталі № 5209, що з січня по квітень 1944 року дислокувався в селищі.
Силами колишніх червоних слідопитів, а потім пошуківців групи „Пам’ять” вдалося встановити імена 161 бійця з різних куточків колишнього Радянського Союзу.
Розшукано і встановлено зв’язок з 112 сім’ями загиблих, більшість з них приїздили в Миропіль на братські могили. То були зустрічі, які назавжди залишилися в серцях моїх вихованців.
Куди ми тільки не писали, кому ми тільки не писали. А починалося все з 1968 року. Відправили листи у газети „Комсомольська правда” і „Молодь України”, газету „Сільські вісті” з рубрикою „Відгукнись, товаришу!”, архів військово-медичних документів „Військово-медичного музею Міністерства оборони СРСР” м. Ленінграда, головне управління кадрів Міністерства оборони СРСР м. Москви, Центральний архів Міністерства оборони СРСР м. Подольська, облвійськкомати, Ради ветеранів армій, дивізій тощо.
Велику допомогу надавали розшукані нами воїни, що визволяли Миропіль у 1944 році, а також пошуківці з м. Києва, Житомира.
Все село зустрічало рідних, які приїздили на братські могили, і плакало разом із ними, і раділо за них, що нарешті вони дізналися, де поховані їх рідні.
Перша велика зустріч була в 1975 році на День Перемоги, коли в Миропіль на братські могили приїхало 32 сім’ї. Це були вдови зі своїми дітьми і внуками, брати і сестри загиблих, однополчани.
А ми вас запрошуємо у наступну кімнату.
Привітно відкриває двері для відвідувачів „Українська світлиця.” Зустрічає їх селянка, яка сидить біля кужеля і пряде. Гості можуть ознайомитися з виставкою українського національного одягу. А поряд – знаряддя ткацького виробництва, речі домашнього вжитку, інструменти ковалів, теслярів, шевців.
Важко навіть перерахувати, скільки експонатів у цій кімнаті. Веретено і ткацький верстат, гребінки і кужіль, мотовило, снівниці, терниці і пательня, пікна діжка і жлукто, рубель, качалка, чесальні щітки і одяг, пошитий з полотна, полотняні скатертини і рядно.
А поряд скриня, ліжко, мисник, дерев’яні ночви, різноманітний посуд, стільці, жорна, сипанка, горнята-близнюки, каганці, гасові лампи тощо.
Стоїть поважно піч – головна частка селянської хати, з рогачами і коцюбою, триніжкою і баняком, горшками і дерев’яними ложками.
Тут же виставка паперових і металевих грошей, різноманітних документів давніх часів.
А яка світлиця без ікон і рушників? І це в нас є у музеї.
Тепер прошу пройти у картинну галерею. Тут виставлено картини самодіяльного художника Чапліпського Юлія Станіславовича, з пензля якого вийшло більше 700 картин, які прикрашають установи, організації Романівського району і нашого селища. Є вони і по області, бо виставки художника Ю. С. Чаплінського були в багатьох районних центрах Житомирщини.
В експозиції картина самодіяльного художника-земляка Козака Івана Захаровича і графічні роботи Улановського Сергія Петровича, барельєф „Шевченко” заслуженого художника України Вітрика Олександра і картини ветерана Великої Вітчизняної війни Луцюка Григорія Юхимовича, фотографії мозаїчних картин на Миропільській СШ №1 і клубі військової частини заслуженої художниці СРСР і України Мосійчук Зінаїди Дмитрівни, акварелі Світлани Нікітської (яка трагічно загинула), аплікації Василя Ржегака, малюнки учнів школи.
Поруч – стенди „Мій край – моя історія жива,” „Моя земля - земля моїх батьків” (туристичний маршрут місцями бойової слави Мирополя).
Є ще одна кімната – кімната памяті Анатолія Кухарука, який довгий час опікувався створенням і збагаченням експозиції музею. У 2008 році вийшла книга «Мій Миропіль», яка стала для нас настільною книгою. Нею зачитуються всі жителі Мирополя. Ми раді , що можемо поповнити історичні факти , наведені у книзі, новими.
Миропільська гімназія підтримуює тісний зв’язок з ветеранами. Пошукові групи учнів провели значну роботу у Всеукраїнській акції „Збережемо пам’ять про подвиг”. Матеріали музею можна використовувати для написання науково-дослідницьких робіт.. Значно зросла зацікавленість учнів з історичним минулим, звичаями, обрядами, культурою, побутом українського народу. На базі музею постійно проводиться просвітницька робота, до якої залучаються вчителі, батьки, мешканці селища. На базі музею постійно організуються екскурсії, виставки, творчі конкурси, просвітницькі лекції, класні години, суспільно-корисні заходи та акції, зустрічі. Матеріали музею використовуються в навчальному процесі. Вчителі гімназії беруть активну участь у збагаченні фондів музею. Матеріали використовують на уроках. Так вчителька російської мови та світової літератури використовує зібраний матеріал про самобутнього художника Миро поля Чаплінського Юлія Станіславовича.. Катерина Анатоліївна Палажук працює у напрямі вивчення народних звичаїв та обрядів та вплив на формування рис характеру і ментальності українського народу. У своїй роботі використовують індивідуальні, дослідницькі, інтерактивні, групові та колективні форми роботи з учнями.
у планах налагодити співпрацю з державними музеями та суспільними організаціями.. Наш музей продовжуює роботу щодо збереження історико-культурної спадщини, формування освітньої, творчої особистості та сприяє відродженню та розбудові національної системи виховання.
З метою вшанування подвигу народу у боротьбі за свободу і незалежність Вітчизни, виховання у молоді почуття патріотизму, поваги та вдячності ветеранам Великої Вітчизняної війни за їх подвиги у боротьбі з фашизмом організовані та проведені:
факельний похід (2010,2011рр)
концерти для ветеранів
зустрічі з ветеранами
учнівська наукова конференція присвячена початку партизанського руху на Україні. (2012)
виставки документів воєнних років,
бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та визволення України від фашистських загарбників;
зібрано матеріали за темою «Історія війни-історія моєї родини»
Краєзнавчий напрям :
- «Моя земля – земля моїх батьків» Юні гуртківці є активними учасниками експедиції.У 2011 році Гаврилова Тетяна стала лауреатом Всеукраїнської експедиції «Моя земля – земля моїх батьків»
Етнографічний напрям :
В літку 2012 року разом з краєзнавцями Романівського ліцею, гімназії побували у етнолого- краєзнавчому поході по Романівському району . В ході експедиції ми зібрали багато нових матеріалів
В музеї традиційними стали зустрічі випускників минулих років. Гуртківці проводять з ними імпровізовані уроки, готують показ фотографій минулих років, влаштовують екскурсії музеєм та гімназією

Видео из Google Документов

Видео из Google Документов



Підсторінки (2): Новини Традиції
Comments