Монастирі м. Самбора

Давні монастирі Самбора
До кінця XIX століття в Самборі функціонували чотири польські монастирі: домініканський монастир (заснований в 1406 році); бернардинський монастир (збудований в 1471-1476 роках); монастир бригідок (заснований в 1621 році); монастир єзуїтів, закладений у 1698 році. Є згадки, що при церкві Св. Пилипа був український василіанський монастир. Але ці дані не підтверджені.
Домініканський монастир. Перші польські монахи, які примандрували до Самбора, були отці домінікани. Їх спровадила до міста Ельжбета, вдова по Спитку (загинув 12серпня 1399р. у битві з татарами на р.Ворсклі). Фундаційною грамотою від 8 травня 1406 року вона подарувала домініканам під будову монастиря і костелу великі площі між вулицями Перемиською (Шевченка) і Зеленою (Січових Стрільців), посілість Шаде-Яблінь та призначила їм десятину з українських сіл Озимина, Лука, Купновичі, П`яновичі, Стрільбичі та Ступниця. За це монахи зобов`язалися відправляти в костелі святу літургію за фундаторку, її чоловіка і родичів, а також раз на місяць одну літургію у дворі в Озиминах. Привілеї домініканів підтвердив король Жигмонд І в Кракові 9 вересня 1542 року, а також Жигмонд ІІ Август привілеєм від 25 січня 1561 року.
У 1406 році домінікани приступили до будови мурованого монастиря і костелу під назвою Св. Катерини. Однак під час нападу татар у 1498 році костел було зруйновано. В середині XVI століття монастир відбудовується.
Прибутки домініканів походили головним чином з капіталів, записаних самбірськими міщанами і околичною шляхтою, з земельних маєтків, а також з податків. Спеціальні внески даровано на честь прославленого образу Матері Божої Вервичкової з головного вівтаря. До речі при костелі діяло Вервичкове Братство, якому Якуб і Ядвіга Бжещикови у 1663 році записали город, званий "Толомбковським".
Грамотою від 24 вересня 1578 року король Стефан Баторій подарував домініканам дуже велику плошу у передмісті, звану "Болоня". Монастир так збагатився, що інвентарі від років 1568, 1630, 1712 і 1760 начисляли за ним 23 доми, великий фільварок і рибний став біля Бісківського шляху.
При монастирі домінікани відкрили шпиталь ім.Св. Миколая. Король Зигмунд ІІ Август грамотою від 21 червня 1549 року призначив на його ведення великі субвенції (фінансові допомоги). Шпиталь Св.Миколая існував до 1788 року, коли розпустили орден домініканів.
Також домінікани відкрили польську школу (у 1577 році) та цвинтар для римо-католиків, побираючи за навчання та похорони великі суми. Через це виникла в них суперечка з містом і польськими парохами. Згодом школу при монастирі закрили.
Від кінця XVII століття монастирем стали керувати отці місіонери, які обмежували монахів у їх душпастирській діяльності. Домініканів, які були водночас в конфлікті з самбірськими бернардинами, позбавлено права ходити по коляді, хоронити померлих на території власного цвинтара, а також заборонено прилюдну відправу процесії у свято Божого Тіла. Спір, який тягнувся роками, припинила римська курія, видаючи у 1752 році корисний для домініканів вердикт.
7 квітня 1788 року австрійська влада закрила монастир, а в його приміщеннях влаштувала казарми.
У 1797 році польський парох Жепецький заснував у давньому монастирі новий шпиталь Св.Миколая, але за браком фондів його було зачинено. В 1806 році аптекар Спауста влаштував у монастирських приміщеннях лікарню для убогих, яка проіснувала до 1834 року. В 1895 році будівлі продано магістрату, в приміщеннях розміщено казарми 77 полку піхоти.
За "Відродженої Польщі" тут була школа ім. Є. Ожешкової. З 1953 року і дотепер тут медичне училище.
В результаті кількох перебудов і функціональних змін монастирські будівлі позбавлені первісного вигляду. Мури збережені на значній висоті, особливо з західного боку. Середина костела поділена на два яруси і утворює два великі приміщення (на першому поверсі - актовий зал, на другому - бібліотека медучилища); крипти під будинком засипані. Монастирське крило в 50-их роках ХХ ст. підвищене на два поверхи і продовжене на схід. Інтер`єри зовсім перебудовані, пивниці засмічені, недоступні.
Згідно з деякими даними частина давнього обладнання костела разом з образом Матері Божої з головного вівтаря невдовзі після закриття були перенесені до парафіального костела. Монастирський архів, започаткований в XV ст., у ХХ ст. загублено. Найцінніші документи потрапили тоді до Львівського Оссолінеуму, а також до архіву Християнської Конгрегації Міських Громадян в Самборі, де переховувались до 1939 року. Після ІІ Світової війни частина з них мала бути перебрана Державним Архівом у Львові.
Бернардинський монастир. Другим, до речі найпотужнішим, був монастир отців бернардинів, який закладено в 1471 році. Розміщувався він на тому місці, де зараз знаходиться будівля соціально-гуманітарного факультету Дрогобицького педагогічного університету по вул.Івана Франка. Свій початок він завдячує шлюбу шляхтича Яна Одровонжа з Беатрисою Тенчинською. Після одруження Ян дав обітницю збудувати монастир, якщо Бог пошле їм потомство. Вони дочекалися двох синів і доньки. Виконуючи обітницю Ян з дружиною фондували монастир бернардинів, який будувався з 1471р. по 1476р.
Перш за все було засновано цвинтар приблизно в тому місці, де зараз знаходиться виправно-трудколонія для неповнолітніх. В центрі цвинтара збудували капличку, в якій проводили службу до того часу, поки в 1474 році не було збудовано костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Але й після цього до каплиці ходило багато людей. Особливо після того, як брат Данієль помер смертю мученика під час щирої молитви на середині каплиці. На згадку про цей випадок щосуботи в ній проводили службу. Каплиця проіснувала до 1585 року.
Цікавою є історія побудови костелу. Будовою керував архітектор Ян Шосе з Дрогобича. Це викликало невдоволення у місцевих майстрів і вони вирішили помститися. Коли почали зводити склепіння, зловмисники до цементного розчину додали мила в такій кількості, щоб споруда деякий час могла ще стояти. Після спорудження склепіння і даху костел віддали до вжитку. Через чотири тижні, в неділю, після служби, якраз коли всі люди вийшли з костелу, склепіння обвалилося. Але, на щастя, ніхто не постраждав. Винних швидко знайшли і покарали, а костел знову відбудували.
Костел являв собою північне крило комплексу будівель монастиря. Мурований, складався з прямокутної нави з 4-ма арками і вужчого від неї пресвітерія з 3-ма арками. З півночі до нави прилягала тієї ж довжин, але вужча і нижча, прямокутна каплиця Св. Анни з входом від північної сторони.
Нава і пресвітерій були перекриті зіркоподібними склепіннями, каплиця - хрестово-ребровими і трипідпорними. В наві лише два вікна з півдня, в пресвітерії - шість з півночі і сходу, в каплиці - три.
Монастирський будинок складався з трьох крил, причому південне крило було висунуте поза межі правильного чотирикутника в східному і західному напрямах. Цей будинок мав монаші келії, кімнати для людей, які мешкали при монастирі, кімнати для приїжджих, велику бібліотеку, приміщення для служби. При монастирі велася хроніка Самбірщини. Яка доля спіткала бібліотеку та хроніку (вона нараховувала кількадесят томів) - точно не відомо, можливо, що вони знаходяться в монастирі бернардинів в Кракові.
Спочатку монастир був оточений валом з дерев`яним частоколом. На певній відстані одна від одної знаходились дерев`яні вежі. Брама була зі сходу. На заході монастир межував з публічною дорогою та королівським млином (зараз на тому місці склозавод). На півночі знаходився міський вал. Монастир був внесений в оборонну систему міста і становив одноосібний пункт оборони.
Всі будівлі монастиря в 1498 році були спалені татарами. Тому в 1514 році бернардини приступили до будови нового монастиря й костелу на взірець оборонної твердині з міцними мурованими стінами. Всі будівлі оточили міцними високими кам`яно-цегляними мурами, які мали нерегулярний1 хід, пристосований до форми території монастиря. Їз західної сторони знаходилась брама, а з півдня - чотирикутна в плані вежа з хвірткою.
5 лютого 1786 року цісар Йосиф ІІ скасував орден отців бернардинів, все його майно перейшло на користь держави. В приміщеннях монастиря розмістилися суд та в`язниця. В 1905 році всі монастирські будівлі знесли для побудови приміщення повітового суду та в`язниці (збудовано в 1909 році). За радянської влади в цьому приміщенні розміщувалась військова частина, а зараз там знаходиться філія Дрогобицького педагогічного університету. Є припущення, що стіна понад Млинівкою принаймні в нижній частині є оригінальним оборонним муром монастиря.
4 жовтня 1847 року австрійський уряд дозволив заснування (оновлення) у Самборі нового ордену бернардинів, яким віддали костел єзуїтів, а на помешкання для монахів вибудували нову кам`яницю між дзвіницею Церкви Різдва Пресвятої Богородиці і костелом, який назвали бернардинським. В нових приміщеннях монастир проіснував до 1939 року.
Монастир єзуїтів. У 1698 році єзуїтів спровадив до Самбора брацлавський воєвода Мартин Хомонтовський. Він купив для них за мурами міста, на вул.Зеленій (тепер Січових Стрільців), палацик від Катерини Скарчевської. У 1702 році виставили вони капличку й заснували для польської молоді школу граматики, а від 1709 року почали скуповувати будинки у середмісті, де хотіли збудувати монастир. У короткому часі вони скупили будинки на території давнього Селища на місці, де колись стояла перша дерев`яна ратуша.
В 1709 році приступили єзуїти до побудови костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (закінчили в 1751 році) та колегії (збудували в 1749 році). У 1756 році закінчилося будівництво наріжної кам`яниці для гуманітарної гімназії.
Монастир єзуїтів був найбагатшим в місті. Інвентар Самбірської економії від 1762 року обраховує, крім костелу, колегії та гімназії, ще 19 приватних будинків, великий фільварок в передмісті, млин, цегельню, солодівню, кілька ставів і великі сади.
У 1773 році папа Климентій розпустив орден єзуїтів, а все їхнє майно в Самборі було сконфісковане австрійською владою, яка всі монастирські будівлі використала для своїх потреб: у монастирі та колегії розмістили циркулярний уряд, згодом староство, за Польщі там була повітова поліція, в наріжній кам`яниці - гімназія, згодом виділова школа, в приміщенні костелу - військові магазини. У 1847 році влада віддала єзуїтський костел новому ордену бернардинів, і він став називатися костелом Св. Станіслава бернардинського монастиря.
У 1823 і 1861 рр. комплекс реставрувався. З 1953 року і до сьогоднішнього часу в приміщеннях монастиря знаходиться училище культури. У 1987 році костел реставровано і пристосовано під концертний зал органної та камерної музики (архіт. Д.С.Крівошеєва), який підпорядковано Самбірському училищу культури.
Споруда костелу Св. Станіслава бернардинського монастиря тринавова, базилікального типу, орієнтована головним входом на північ. Обабіч крухти головного входу розташовані дві двоярусні вежі, завершені фронтонами. Вівтарна частина сполучена з корпусом келій. Будівництво здійснювалось за проектом архітектора Я.Деламарса. Насичені багатим архітектурним декором фасади та інтер`єр костелу є яскравим зразком високого барокко.
Монастир бригідок був заснований 3 червня 1621 року на основі фундаційної грамоти польським магнатом Миколаєм Даниловичем з Журова. На горбі при схрещенні сучасних вулиць Івана Франка та Степана Бандери він виставив з цегли й каміння монастир, костел і господарські будинки, які обведено мурами, окопами та ровами, споруджено оборонну вежу, і тому вони увійшли в оборонну систему міста.
Монастирський комплекс споруджено у вигляді підкови - південне плече утворює костел, а західне і північне - монастирські приміщення. Костел мурований, поштукатурений, в плані має вигляд латинського хреста.
Монастир мав всього 19 монахинь, і першою настоятелькою була донька фундатора. Монахині походили з високої польської шляхти, не вели жодної ні місійної, ні культурної праці. Жили вони у великому багатстві самі для себе. При монастирі був один священник-капелан, також з ордену чоловіків-бригідів.
В 1782 році австрійська влада ліквідувала монастир і в його приміщеннях розмістила військовий склад, а згодом Управління фінансів. В костелі відкрили військовий магазин, а потім магазин монопольних товарів тютюну і солі. В 1940 році ці приміщення віддали музею "Бойківщина". З 1946 року і дотепер там розміщується швейна фабрика.У 1905 році на розі вулиць Івана Мазепи та Степана Бандери на місці господарських монастирських будинків споруджено кам`яницю скарбової дирекції (тепер військовий госпіталь). В збережених монастирських приміщеннях влаштували приватні помешкання.
Внаслідок перебудов монастирський комплекс втратив свій первісний вигляд, але основа просторової системи монастиря і костелу збереглася. Костел втратив склепіння, його середину поділено на два яруси, вибито нові великі вікна. Середину монастирських приміщень перебудовано Відносно добре збережені приземна частина і пивниці. Давні майданчики і сади забудовано. Збереглися також рештки в'їзної брами в стіні будинку при в`їзді на територію фабрики з правої сторони.

Comments