Походження назви міста Самбора


Всеволод Горняткевич

Характерна особливість місцевості, у якій був розташований стародавній Погонич, це наявність тут своєрідної кишені, утвореної злиттям швидкоплинних течій рік Стрв`яжа і Дністра. Це давало змогу застосовувати нагінне полювання на великих копитних тварин, що зацікавило найдавніших мешканців тутешньої місцевості.
Мисливство для наших предків було не предметом розважальної забави, а засобом для існування, викликане життєвими потребами.
Одним з високоефективних способів полювання було нагінне полювання в околицях Погонича. Це знайшло своє відображення у давнішій назві розташованого тут поселення, похідній від слова "погон" або "погоня". Розташування Погонича серед лісів над Дністром і навеликою річкою Дубрівкою, між Карпатами з одного боку, і великими болотами, які весною ставали суцільним озером, з другого, робило його добре захищеним пунктом.
Інша версія походження назви погонич від слова "погоня" - що означало проганяти ворога, що було прямим обов`язком жителів городища. Точний час виникнення Погонича невідомий. Людське поселення на цьому місці існувало давно. В 1929 р. Під час земляних робіт над берегом Млинівки на території одного з цегляних заводів міста робітники викопали два глиняні горщики зі скарбом бронзових предметів (сокири, серп, браслети, нашийник), що належав до ІХ-VIII століть до нашої ери. Ці вироби були виготовлені в трансільванських ливарних майстернях. Археологічна розвідка Академії наук Української РСР в 1946 році відкрила на цьому ж місці сліди поселення бронзової доби - другої половини другого тисячоліття до нашої ери, а саме уламки посуду. 16 жовтня 1995 р. знову були проведені роботи в Самборі на території музею "Бойківщина". Верхньодністрянською експедицією інституту українознавства НАН України під керівництвом Ореста Корчинського, і 26 жовтня 1995 р. На глибині 2 м. 90 см. були знайдені фрагменти кераміки ХІІ століття. Це означає, що Самбір є старшим на два століття від загальновизнаної дати.
Походженя назви м.Самбір цікавилися багато дослідників минулого. В результаті є велика кількість версій, кожна з яких має право на існування. Доводячи свою версію про походження назви м.Самбора, дослідники відкидають інші теорії з цього питання. Автор нинішньої статті в опублікованих матеріалах знайшов 10 можливих версій походження назви м.Самбора.
Найчастіше дослідники зупиняються на першій версії від словосполучення "самі бори". Навколо міста Самбора в давні часи росли непрохідні ліси. Такої думки дотримувався Антін Добрянський в статті "Короткі записки історичні про м.Самбір", опублікованій в "Зорі Галицькій" в 1860 році, а також дослідники минулого Бєлінський і Ліпінський ("Самбір над Дністром"), Владислав Подолинський в книзі "Самбір і околиця", виданій в Самборі 1937 року, а також автор книги "Самборщизна" Олександр Кучера.
Друга версія від назви червоної верби "самбірки". Ці дослідження провів доктор Михайло Скорик директор Самбірської гімназії "Рідна школа" в статті "Походження назви міста Самбора", опублікованій в "Літописі Бойківщина" № 5 за 1935 рік.
Самбір, також самбірка - це від верби з червоним пруттям, що росте кущами висотою 1 - 5 метрів, яка творила гарні гаї понад ріками. Великі луги цієї верби самбірки простягались над Дністром коло Старого і Нового Самбора. Знесли цілком їх великі повені Дністра в 1884 - 1885 роках. Червона верба загинула не тільки через повені, але багато її винищено, як добрий матеріал для виготовлення кошиків, городження плотів і господарських потреб. Про цю вербу писав О.Ю.Федькович в своїй поезії: "В Самборі", "З окружків", а також згадується в старовинній опришківській пісні: "Ой за лісом, за Самбором, оре дівча одним волом...". ця верба росла також у долині річки Черемоша на Буковині. Продовжуючи теорію доктора Михайла Скорика, дослідник Ярослав Ольховий доводить, що назва міста Самбір закріпилася як за центром самборового чинбарства - виправки хутра і шкіри за допомогою дубильно - фарбуючого відвару з кори червоної верби самбірки, а також виготовлення кожухів, для фарбування яких вживалася кора червоної верби самбірки (стаття Ярослава Ольхового "І батько Погонич Самбір благословив", газета "Самбірські вісті", 25.10.1991 року).
Третя версія назви міста пов'язує від назви особливих природніх утворень піщаних кам'янистих осипищ - суборів у давнішій вимові - сам борів, які були вздовж річки Дністра та інших гірських річок, які проторювали собі русла у твердих кам'янистих порадах. Ця версія науковця Ярослава Ольхового.
Згідно четвертої версії назва міста Самбора походить від чоловічого старослов'янського імені "Самбор". Такої думки була авторка першої монографії про Самбірщину - Софія Гринберг. Автор згадує, що в історії є знані імена Самбір І, син Субислава, поморський князь, який видав в 1178 році в Гданську грамоту, та Самбор ІІ, син Мествина І, либишевський князь, який заснував в 1258 році в Погутах монастир.
Аналогічні пояснення міста знаходимо в творах Владислава Подолінського і Олександра Кучери.
П'ята версія походження назви міста - від назви племені "саборів". плем'я "саборів" кочувало по Галичині в ІV віці. Ця думка вченого І.Ступницького опублікована в "Географічно - статистичному описі королівства Галіції і Лодомерії" у Львові 1864 році.
Згідно шостої версії назва міста походить відстарослов'янського слова "собор", тобто з'їзд, собор. Така думка А.С. Петрушевича. Він мотивує, що багато місцевостей на Русі отримало свою назву від церковних храмових свят, наприклад, Спас від церковного свята Преображеніє Христове, а тому Самбір міг отримати свою назву від Собору Пресвятої Богородиці, яке святкуємо другого дня після Різдва Христового. Це також допукає В.М. Площанський у праці "Самбор в Галіції", опублікованій в "Прикарпатськії Русі", ч.І. Львів 1885 р.
Патріарх Київській і всієї України Дмитрій, перебуваючи в Самборі, підкреслив, що давно цікавиться Самбором, його історією, і висловив гіпотезу, що назва міста походить від древньослов'янського слова "Сомбор", що означає "Собор".
Сьома версія походження назви міста від слів "сам боротися", тому що місто розташоване на важливому торговому шляху і мало завдання обороняти край від нападу ворогів. Це думка польського лінгвіста Мар'яна Хмельовця.
Восьма версія стверджує, що прихильники Кельтської теорії пов'язують назву міста від Кельтського слова "Самбора", що значить тиша. Кельтську теорію опрацював професор С.Шелухін у праці "Звідки пішла назва Русь?" (Прага, 1929). До неї схилявся дослідник минулого Самбірщини, голова товариства "Бойківщина" доктор Володимир Гуревич, а також інженер Микола Фляк. З Галлії (сьогочасно Південна Франція) під тиском римлян вийшли кельтські племена: одні з них подалися на схід, а інші в Іспанію. Одна частина називалася "рутинці", а друга - "волці". Від тих галійців нібито пішла назва Галичини в нас, а в Іспанії є провінція Галіція. Давні рутенці були засновниками міста Галич, а Белз в галійській мові означає "ріка" чи "вода". Прихильники кельтської теорії доводять, що назва Дністер походить від "Дан - істер". "Дан" по - кельтськи значить "вода", а "істер" - "прудкий". Отже "прудка вода".
Згідно дев'ятої версії назва міста походить від назви надбрамної вежі, або укріплення, яка називалася "Самбір". Її мали усі міста, у назві яких було слово "Самбір" (за дослідженням Ореста Мацюка - директора Центрального історичного архіву у Львові).
Десята версія походження назви міста Самбора пов'язана із старослов'янськими коренями "сам" і "бор", що означає злиття, стікання, тобто, що в районі Самбора зливалися важливі стратегічні і торгівельні шляхи, а саме: на Закарпаття через Ужокський перевал, на Перемишль і дальше - на Львів - Молдавію.
Як бачимо є багато версій походження назви міста, що перекочувала до населення Погонич. Можна ще вважати теж версію від санскритської назви Самбір - червоний олень. Одне безперечне, що подібні топоніми зустрічаються дуже часто і на значній території (від Західної Європи, Балкан і аж до Гімаляїв).