ПОТРІБНО МИТИ РУКИ

     Часто помічаю, що люди навіть в час пандемії COVID-19 ігнорують базові, але критично важливі рекомендації щодо миття рук. Натомість повністю покладаються на маску та вважають, що вона магічним чином захищає від вірусу. Тому начебто руки мити необов’язково.

❗ Ще раз наголошую, маска — це не панацея. 

Вона діє лише коли нею правильно користуватися, а також не захистить від вірусу, особливо, якщо брудними руками торкатися свого обличчя або тієї ж маски.

Зараз ретельно і часто мити руки дуже важливо, і потрібно звикати до цієї звички вже, адже вірус одразу ж не зникне разом із завершенням карантинних заходів.

Для багатьох людей нагадування про миття рук видається смішним чи навіть образливим, а в цей період дуже набридливим. Мовляв, без порад і нагадувань всі знають як мити руки і коли потрібно це робити. Але часто це далеко від реальності, бо помітно як у баченні багатьох людей зміщені акценти на дієвість масок, натомість з фокуса випадає важливість і ефективність миття рук. Навіть попри набридливі нагадування повсюди.

Інший спосіб, яким користуються багато людей для захисту від вірусу, — це регулярне носіння одноразових рукавичок. Чому носити рукавички може бути небезпечно:

◾ Вони можуть створювати хибне відчуття безпеки та ілюзію чистоти, а тому збільшують ймовірність ігнорування інших важливих заходів, особливо, миття рук.

◾ При тривалому носінні рукавичок, без частої зміни і миття рук, бактерії на шкірі швидко розмножуються завдяки теплому вологому середовищу, адже в рукавичках руки більше пітніють. Якщо рукавички рвуться або знімаються неправильно, існує ризик, що всі патогенні мікроорганізми, які накопичилися на них, опиняться на руках або ж поверхнях.

◾ Під час носіння рукавичок важливо пам’ятати про поняття перехресного забруднення (англ. cross-contamination).

Уявіть ситуацію: ви одягаєте рукавички виходячи з дому, в них натискаєте кнопки у ліфті, відчиняєте двері у під’їзді, заходите у супермаркет, торкаєтеся там продуктів та різних поверхонь, а потім тими ж рукавичками торкаєтеся свого одягу, телефону чи гаманця, сідаєте в авто і так далі. Лише по приходу додому, ви можете зняти рукавички безпечно і помити руки.

За цей час на них накопичується безліч мікроорганізмів, які дуже легко перенести на все, до чого ви торкаєтеся. І навіть до свого обличчя. Саме тому у більшості рекомендацій ви не знайдете беззаперечну пораду носити рукавички (якщо ви не медичний працівник). А здебільшого — ретельно і часто мити руки.

◾ Дуже важливо користуватися рукавичками правильно. Перед їх одяганням потрібно ретельно помити руки. Так само важливо правильно їх знімати, аби запобігти розповсюдженню мікроорганізмів, які на них накопичилися.

 Інструкція як це робити від CDC: https://bit.ly/2RCzG0I

◾ Пам’ятайте, що без миття рук і правильного використання рукавичок, носити їх не має сенсу.

Гарний допис про рукавички також можна почитати у            Мікроб і я: https://bit.ly/2XCkvZ9

Мийте руки і не чіпайте свого обличчя 😉

➡ Як “працює” мило: https://bit.ly/3e5G36i

➡ Докладна відеоінструкція як правильно мити руки: http://bit.ly/32zWFO0

➡ Як користуватися антисептиком: http://bit.ly/2VDdSVg

➡ Як доглядати за шкірою рук в цей період: https://bit.ly/2XgqIts

➡ Як носити маску правильно: https://bit.ly/3btGxB6

                                                                                                                    Уляна Супрун

      Щорічно 22 квітня люди по всій планеті відзначають День Землі, свято любові та турботи про нашу спільну домівку. День Землі вперше відзначили в 1970 році. Близько 20 млн осіб, обурених розливами нафти, забрудненням повітря і річок, вийшли тоді на вулиці, щоб висловити свій протест у зв'язку з екологічною кризою. Це була найбільша акція громадянської активності, і урядам довелося прислухатися: були прийняті законодавчі акти щодо захисту навколишнього середовища і відповідні агентства. Це була перемога, яка продемонструвала силу суспільної єдності.

Акції та заходи до Всесвітнього дня Землі спонукають людей бути уважнішими до тендітного і вразливого довкілля, привертаючи чимало уваги з боку медіа, окремих політиків і звичайних громадян.

Цьогоріч День Землі відзначають в 50-й раз. Цій даті планувалося присвятити серію заходів, покликаних привернути увагу до необхідності боротьби зі зміною клімату. У зв’язку з пандемією всі заходи відбудуться в режимі онлайн. Протягом 24 годин у віртуальному світі будуть проходити зустрічі, дискусії та концерти, присвячені питанням екології.

Сьогодні, коли в світі обговорюють шляхи відновлення після пандемії, в Програмі ООН з навколишнього середовища закликають скористатися цією можливістю, щоб захистити природу і побудувати екологічно чисту економіку.

Кожен може взяти участь у святкуванні Дня Землі і віддати свій голос на захист природи, відвідавши сторінку earthday.org і вибравши захід у відповідному часовому поясі. Можна також скористатися інноваційними інструментами і завантажити додаток Earth Challenge 2020 року, який дозволяє досліджувати якість повітря і рівень пластикового забруднення за місцем проживання; або змайструвати і вивісити в вікні присвячений Дню плакат або створити віртуальну картку для соціальних мереж із закликом берегти природу.

           До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.

Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.

           Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйонів людей і забруднено 155 тисяч квадратних метрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.

Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

         Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації. Першою на сполох тоді забила Швеція.

Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів. Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію все-таки розпочали. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.

Їм забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою. З 30-кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тисяч осіб. Згодом небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.

          Через 33 роки після аварії, з огляду на відсутність людей, на цій території утворився умовний заповідник. В чорнобильській зоні знайшла притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види. І хоч територія ще не зовсім безпечна для постійного проживання, поодинокі люди починають на ній заселятися.

           До зони відчуження нерідко організовують екскурсії, і бажаючих неймовірно багато. А журнал Forbes навіть включив це місце до переліку найекстравагантніших туристичних місць. Щороку, 26 квітня, весь світ згадує і вшановує пам'ять про загиблих.

            В Україні кількість звернень щодо домашнього насильства зросла майже вдвічі у перший місяць карантину, у порівнянні з попередніми місяцями, повідомляє ГО "Ла Страда-Україна". https://bit.ly/3d8jH2I Зокрема, тут вказують, що сьогодні від домашнього насильства часто страждають сім'ї заробітчан, що повернулися з-за кордону.

          Тенденцію до зростання кількості випадків насильства можна було б пояснити тим, що ми сидимо в чотирьох стінах, маємо додатковий стрес через вимушену соціальну ізоляцію і неможливість бачитися з друзями та близькими, як раніше. Можна було б, але ні. Адже ніщо не може виправдати насильства.

➡ Як саме карантин підвищує ризики домашнього насилля?

           Загалом, кожна третя жінка або дівчинка хоча б раз у житті стає жертвою фізичного або сексуального насильства. І найчастіше насильство здійснює партнер. https://bit.ly/3dbiTtX Також від насильства можуть потерпати діти, чоловіки та люди літнього віку.

          Насильство може мати різні прояви: побиття, примус до сексу чи зґвалтування, психологічний тиск, наприклад, заборона працювати чи мати власне життя поза родиною, переслідування та домагання, сексуальна експлуатація.

Пандемія, з якою зараз стикнувся весь світ, закрила багатьох у домівках разом з людьми, що можуть вчиняти насильство. Вдома ситуація може бути напруженою і через фінансові труднощі, вживання алкоголю, постійну присутність членів родини у квартирі та брак можливості жити у звичному ритмі свого життя, немає повноцінної змоги вийти на вулицю, відволіктися, зустрітися з друзями. Через це між людиною, що вчиняє насильство, та її жертвою зникли бар’єри.

           Ті, хто схильні вчиняти насильство, можуть використовувати ситуацію з карантином на свою користь: збільшувати свою владу та контроль, аби обмежити доступ як до матеріальних, так і до соціальних благ. Зокрема, унеможливити пересування, використання продуктів першої необхідності тощо.

Також вони можуть обмежувати своїх жертв у спілкуванні, підтримці та в доступі до психологічної допомоги від близьких людей та фахівців. У людей, які потерпають від домашнього насильства, зникла можливість бачитися з тими людьми, які могли раніше підтримати їх, а подзвонити їм та поговорити про проблему часом неможливо.

ВООЗ підготувала документ про насилля над жінками під час пандемії 👉 https://bit.ly/2VShrXy Окрім всього, там є і поради щодо того, як може діяти уряд, система охорони здоров’я та громадські організації.

➡ Що робити, якщо ви переживаєте домашнє насильство?

◾ Будьте свідомі того, що соціальна ізоляція може вплинути на психологічний стан вашої родини та/або вашого партнера. Ніхто не винен у тому, що через пандемію COVID-19 ми певний час мусимо жити в нових реаліях.

◾ Зменшіть джерела стресу. Читайте новини лише на офіційних джерелах, не витрачайте на це заняття цілий день. Підтримуйте зв’язки з рідними та близькими, які можуть вас вислухати та підтримати (як морально, так і практично).

◾ Візьміть під контроль те, що можете контролювати. Дотримуйтеся “докарантинного” графіку дня настільки, наскільки це можливо. Займайтеся спортом та спіть достатньо. https://bit.ly/3btBm3S

◾ Якщо ви знаєте, що насильство може вчинятися у стані алкогольного сп’яніння, позбавтеся алкоголю вдома.

◾ Складіть план безпеки у разі посилення домашнього насильства. Тримайте документи, гроші та речі першої потреби в одному місці. Переконайтеся в тому, що маєте до кого звернутися з проханням по допомогу та знаєте, як можете вийти з дому у разі небезпеки.

◾ Зберіть необхідну інформацію про “гарячі” лінії з протидії домашнього насильства, найближчі відділки поліції, притулки та служби підтримки. Переконайтеся, щоб ваш партнер або члени сім’ї не знали про вашу схованку.

➡ Як кожен із нас може допомогти у випадку вчинення насильства:

◾ Не мовчати, якщо ви або ваші близькі стали жертвами насильства. Говорити про це не соромно, а потрібно. Покроковий план дій тут: http://bit.ly/37CpfR6

◾ Підтримувати людей, які стали жертвами насильства — за потреби надавати психологічну, матеріальну та юридичну допомогу. Зрештою, щонайменше допомогти знайти контакти притулку для жертв насильства або поговорити з людиною, аби вона не мовчала, запропонувати план дій.

◾Важливо подбати про дітей, якщо вони стали жертвами чи свідками домашнього насильства. Страх та інші емоції, які переживає дитина, можуть відгукнутися серйозними проблемами з психікою, із соціальними навичками та негативно вплинути на стосунки дитини з іншими людьми в майбутньому. З дитиною обов’язково має попрацювати психолог, аби допомогти пережити та переосмислити цей травматичний досвід.

➡ Куди звертатися у разі вчинення насильства?

◾ 102 — Національна поліція України

◾ 1547 — Урядова лінія з протидії домашньому насильству (працює у тестовому режимі)

◾ 0 800 500 335 (безкоштовний номер для стаціонарного телефона) / 116 123 (безкоштовно з мобільного) — Національна “гаряча” лінія з протидії домашньому насильству

◾ 0 800 500 225 / 116 111 — Національна “дитяча” гаряча лінія

◾ 0 800 213 100 — Єдиний контакт центр системи безоплатної правової допомоги

             Якщо ви чуєте, що ваші сусіди гучно сваряться і сварка переходить у насильство, зателефонуйте в поліцію. Людина, яка потерпає від насильства, не завжди може або готова викликати поліцію самостійно.

Не варто вважати, що це не ваша справа, а родина розбереться сама. Дуже часто людина, над якою вчиняють насильство, боїться чи соромиться це визнати і готова навіть терпіти. Так не має бути.

Довідка про мак пам’яті. Квітка маку в українській традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає...”.У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара "Прапороносці" гине в долині червоних маків.

Символ пам’яті у світі

Його появу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”, що починався словами: “На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом”. Друга – 1918 року написала вірша “Ми збережемо віру”, в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто.

У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії.

В сучасній Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939–1945 – та гасло “Пам’ятаємо. Перемагаємо”.