Тема 3. Відображення національних, історичних, соціальних та культурних особливостей демократичних суспільств у їх медіасистемах (Частина 3)

Курс «Сучасні медіасистеми і політичні комунікації»

на допомогу викладачам журналістики, політології, соціології

 

Видання підтримали Британська Рада та Міжнародний фонд "Відродження"

 

Галлін Д., Манчіні П.

Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики / Переклад з англ. О. Насика. – К.: Наука, 2008. – 320 с.

ISBN 978-966-96972-0-2

Курс "Сучасні медіасистеми і політичні комунікації" 

СУЧАСНІ МЕДІАСИСТЕМИ головна

----------------------------

Скласти враження про повсякденну роботу медіасистем може допомогти служба BBC Monitoring, у розділі якої Country Profiles представлені провідні ЗМІ більшості країн світу. На сторінці Country Profiles виберіть країну, а на ній – вкладку Media.

Для перекладу інтернет-сторінок можна використовувати службу Windows Live Translator. Найкращі результати отримуються у парах «одна з романо-германських мов – англійська».

 

 

Частина 3

ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНА, АБО ЛІБЕРАЛЬНА МОДЕЛЬ

Короткий опис: частини цієї загальної теми допоможуть студентам розуміти історичну, політичну, соціальну та культурну зумовленість медіасистем і їх ролі у відповідних суспільствах; на широкому фактичному матеріалі наочно показано об’єктивні зв’язки між медіасистемою та політичними і соціальними системами відповідних суспільств (джерело: Д. Галлін, П. Манчіні «Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики»). 

Ця тема складається з трьох частин, присвячених трьом моделям медіасистем, які виділили Д. Галлін і П. Манчіні у «Сучасних медіасистемах»:

Частина 1. СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА МОДЕЛЬ, АБО МОДЕЛЬ ПОЛЯРИЗОВАНОГО ПЛЮРАЛІЗМУ

Частина 2. ПІВНІЧНО/ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКА, АБО ДЕМОКРАТИЧНА КОРПОРАТИВІСТСЬКА МОДЕЛЬ

Частина 3. ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНА, АБО ЛІБЕРАЛЬНА МОДЕЛЬ

Основна література

Галлін Д., Манчіні П. Сучасні медіасистеми, розділ 7, с. 176–219.

Додаткова література:

McNair, Journalism and Democracy, chapters 14 and 9.

 
Ключові поняття

демократизація, громадське/суспільне мовлення, держава загального добробуту, журналістська професіоналізація, інструменталізація ЗМІ, комерціалізація ЗМІ, лібералізм, мажоритаризм, масова преса, моделі медіасистем, «нейтральний професіоналізм», «об’єктивна журналістика», помірний плюралізм, раціонально-правова влада, свобода преси

Важливість цієї теми зумовлена поширенням рис цієї моделі на інші країни світу у другій половині ХХ ст., яке триває і сьогодні. Серед головних елементів цієї експансії – комерціалізація ЗМІ та журналістська професіоналізація з наголосом на вимозі «нейтральності». Особливе місце ліберальної моделі у сучасному світі, поряд зі становищем США як єдиної наддержави, також пояснюється і нормативним характером ліберальної моделі у концепції «Чотирьох теорій преси», яка великою мірою визначала загальне спрямування журналістської освіти і медіастудій наприкінці ХХ ст. Докладніше про «Чотири теорії» та необхідність подолання їх спадщини див.: Тема 1. Суспільна комунікація за демократії: від «чотирьох теорій» до «трьох моделей». Розгляд цієї моделі медіа є значущим і через те, що аналіз «Сучасних медіасистем» дає змогу продемонструвати історичну соціальну і політичну зумовленість елементів ліберальної медіасистеми, яку сьогодні часто продовжують намагатися подавати як таку, що має переваги порівняю з іншими, та механічно копіювати її зовнішні прояви.

Нагадаємо чотири параметри (чи виміри), за якими Галлін і Манчіні у «Сучасних медіасистемах» аналізують моделі медіа у різних суспільствах: 

Ступінь розвитку медіаринків і масової преси. Показник розвитку масової преси також характеризує сучасний ступінь потужності електронних ЗМІ: загалом, країни з низьким рівнем впливу друкованих ЗМІ характеризуються високим рівнем розвитку і впливом електронних ЗМІ, у першу чергу – телебачення.

Ступінь політичного паралелізму, тобто ступінь і особливості зв’язків між ЗМІ і політичними партіями та іншими політичними групами, іншими словами – ступінь того, наскільки медіасистема відображає політичний поділ того чи того суспільства. 

Ступінь розвитку журналістської професіоналізації – журналісти, власники, працівники ЗМІ як автономна соціальна група, що об’єднуються професійною ознакою. 

Ступінь втручання держави у діяльність окремих ЗМІ та медіасистему в цілому.

Нагадаємо також, що ще одним важливим поняттям є пов’язане з політичним паралелізмом поняття зовнішнього та внутрішнього плюралізму, що характеризують різні типи зв’язків медіа зі світом політики. «Зовнішній плюралізм можна визначити як плюралізм рівня медіасистеми в цілому. Він забезпечується наявністю різноманітних медіаорганізацій, які відображають позиції різних суспільних груп та різні тенденції в суспільстві. Системи, для яких характерний зовнішній плюралізм, очевидно, будуть відзначатися високим ступенем політичного паралелізму. Протилежний термін, внутрішній плюралізм, – це плюралізм на рівні кожного окремого ЗМІ чи іншої медіаорганізації.»

Звернімо також увагу, що всі чотири параметри можна відображати у кількісних показниках (на відміну від якісних оцінок, використовуваних багатьма попередниками).

До північноатлантичної або ліберальної моделі належать Великобританія, США, Канада, Ірландія

 
Основні риси ліберальної моделі

 Газетна індустрія (масова преса і медіаринки):

подібно до демократичної корпоративістської моделі, характеризується раннім утвердженням свободи преси (особливо сильною ця традиція є у США) та появою масової преси, однак рівень тиражів газет у цих країнах нижчий; преса у США має переважно місцевий характер; велика увага в електронних ЗМІ традиційно приділяється місцевим новинам; історичний місцевий характер американських ЗМІ, зокрема, зумовив специфіку журналістської професіоналізації

                Політичний паралелізм:

нейтральна комерційна преса; журналістика, орієнтована на донесення інформації (а не на інтерпретацію фактів); внутрішній плюралізм (проте зовнішній плюралізм у Великій Британії); професійна модель управління телерадіомовленням, формально автономна система

            Професіоналізація:

сильна професіоналізація; неінституціалізована саморегуляція (на відміну від країн демократичного корпоративізму); традиція «об’єктивної журналістики», що захищає журналістів від диктату власників і перешкоджає інструменталізації медіа; відносний занепад «об’єктивності» під впливом комерціалізації наприкінці ХХ ст.

             Роль держави:

домінування ринку (за винятком сильного громадського телерадіомовлення у Великій Британії й Ірландії); високий ступінь комерціалізації ЗМІ, що у вигляді певної нормативної моделі (разом з «нейтральним професіоналізмом») посилює свій вплив на інші медіасистеми; у США – потужна традиція вимоги обмеження держави; роль держави у Канаді та Ірландії посилюється турботою про розвиток національних ЗМІ на фоні сусідства зі значно потужнішими медіасистемами (США та Великобританії), які послуговуються тими самими мовами

Стосовно країн ліберальної моделі слід відзначити, що об’єднувати в одну групу їх можна тільки за тими рисами, що справді є спільними. Наприклад, потужні системи суспільного телерадіомовлення Великобританії і Канади набагато ближчі до північноєвропейської моделі, ніж до США (проте у цих країнах, як і у США, дуже велике місце посідають комерційні ЗМІ та орієнтація журналістики на неупереджене подання фактів, а не на коментарі). Ще однією прикметною рисою ліберальної моделі є потужніший, ніж у всіх інших, захист свободи слова та невтручання держави у справи ЗМІ. Очевидні позитивні наслідки поєднуються тут і зі значущими негативними – зокрема, це недостатня захищеність приватної інформації (порівняно з країнами демократичного корпоративізму та Францією) та можливість маніпулювання громадською думкою на виборах через зловживання свободою преси. 

До наступної теми

На головну сторінку Курсу