Тема 3. Відображення національних, історичних, соціальних та культурних особливостей демократичних суспільств у їх медіасистемах  (Частина 1)

Курс «Сучасні медіасистеми і політичні комунікації»

на допомогу викладачам журналістики, політології, соціології

 

Видання підтримали Британська Рада та Міжнародний фонд "Відродження"

 

Галлін Д., Манчіні П.

Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики / Переклад з англ. О. Насика. – К.: Наука, 2008. – 320 с.

ISBN 978-966-96972-0-2

Курс "Сучасні медіасистеми і політичні комунікації" 

СУЧАСНІ МЕДІАСИСТЕМИ головна

----------------------------

Скласти враження про повсякденну роботу медіасистем може допомогти служба BBC Monitoring, у розділі якої Country Profiles представлені провідні ЗМІ більшості країн світу. На сторінці Country Profiles виберіть країну, а на ній – вкладку Media.

Для перекладу інтернет-сторінок можна використовувати службу Windows Live Translator. Найкращі результати отримуються у парах «одна з романо-германських мов – англійська».

 

Частина 1.

СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА МОДЕЛЬ,

АБО МОДЕЛЬ ПОЛЯРИЗОВАНОГО ПЛЮРАЛІЗМУ

Короткий опис: частини цієї загальної теми допоможуть студентам розуміти історичну, політичну, соціальну та культурну зумовленість медіасистем і їх ролі у відповідних суспільствах; на широкому фактичному матеріалі наочно показано об’єктивні зв’язки між медіасистемою та політичними і соціальними системами відповідних суспільств (джерело: Д. Галлін, П. Манчіні «Сучасні медіасистеми: три моделі відносин ЗМІ та політики»). 

Ця тема складається з трьох частин, присвячених трьом моделям медіасистем, які виділили Д. Галлін і П. Манчіні у «Сучасних медіасистемах»:

Частина 1. СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА МОДЕЛЬ, АБО МОДЕЛЬ ПОЛЯРИЗОВАНОГО ПЛЮРАЛІЗМУ

Частина 2. ПІВНІЧНО/ЦЕНТРАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКА, АБО ДЕМОКРАТИЧНА КОРПОРАТИВІСТСЬКА МОДЕЛЬ

Частина 3. ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНА, АБО ЛІБЕРАЛЬНА МОДЕЛЬ

            Основна література 

Галлін Д., Манчіні П. Сучасні медіасистеми, розділ 5, с. 84–129. 

Додаткова література

Rodney Benson and Daniel C. Hallin. 2007. “How States, Markets and Globalization Shape the News: The French and American national press, 19651997.” European Journal of Communication 22, 1 (March): 27-48.

Jean K. Chalaby. 1996. “Journalism as an Anglo-American Invention: A Comparison of the Development of French and Anglo-American Journalism,         1830s-1920s,” European Journal of Communication 11, 3: 303-26.

Rodney Benson. 2004. “La fin du Monde: Tradition and Change in the French    Press.” French Politics, Culture & Society, 22(1): 108-126.

Paul Murschetz. 1998. “State Support for the Daily Press in Europe: A Critical     Appraisal: Austria, France, Norway and Sweden Compared.” European Journal       of Communication, 13(3): 291-313.

Ключові поняття

громадське/суспільне мовлення, демократичний корпоративізм,  «дика дерегуляція», елітарна преса, журналістська професіоналізація, зовнійшній та внутрішній плюралізм, інструменталізація ЗМІ, клієнтелізм, комерціалізація ЗМІ, масова преса,  медіаринок, моделі медіасистем, політичний паралелізм, раціонально-правова влада, свобода преси, система «політика-над-телерадіомовленням», субсидування преси, цензура

Додаткова важливість і цікавість цієї моделі для студентів полягає в очевидній близькості рис медіасистем середземноморських країн до вітчизняної медіасистеми та медіа інших пострадянських країн.

Нагадаємо чотири параметри (чи виміри), за якими Галлін і Манчіні у «Сучасних медіасистемах» аналізують моделі медіа у різних суспільствах:

Ступінь розвитку медіаринків і масової преси. Показник розвитку масової преси також характеризує сучасний ступінь потужності електронних ЗМІ: загалом, країни з низьким рівнем впливу друкованих ЗМІ характеризуються високим рівнем розвитку і впливом електронних ЗМІ, у першу чергу – телебачення.

Ступінь політичного паралелізму, тобто ступінь і особливості зв’язків між ЗМІ і політичними партіями та іншими політичними групами, іншими словами – ступінь того, наскільки медіасистема відображає політичний поділ того чи того суспільства.

Ступінь розвитку журналістської професіоналізації – журналісти, власники, працівники ЗМІ як автономна соціальна група, що об’єднуються професійною ознакою.

Ступінь втручання держави у діяльність окремих ЗМІ та медіасистему в цілому.

Нагадаємо також, що ще одним важливим поняттям є пов’язане з політичним паралелізмом поняття зовнішнього та внутрішнього плюралізму, що характеризують різні типи зв’язків медіа зі світом політики. «Зовнішній плюралізм можна визначити як плюралізм рівня медіасистеми в цілому. Він забезпечується наявністю різноманітних медіаорганізацій, які відображають позиції різних суспільних груп та різні тенденції в суспільстві. Системи, для яких характерний зовнішній плюралізм, очевидно, будуть відзначатися високим ступенем політичного паралелізму. Протилежний термін, внутрішній плюралізм, – це плюралізм на рівні кожного окремого ЗМІ чи іншої медіаорганізації.»

Звернімо також увагу, що всі чотири параметри можна відображати у кількісних показниках (на відміну від якісних оцінок, використовуваних багатьма попередниками).

До цієї моделі належать Греція, Італія, Португалія, Іспанія, Франція

Франція за кількома параметрами становить виняток і є проміжним випадком між моделями поляризованого плюралізму та демократичного корпоративізму.

Основні риси середземноморської моделі

Газетна індустрія (масова преса і медіаринки):

низькі тиражі; елітарна преса, орієнтована на висвітлення політики і дій політизованої влади. Визначальна роль у суспільній думці належить електронним ЗМІ і в першу чергу – телебаченню. Розвиток комерційних ЗМІ і у зв’язку з цим процесом – розвиток свободи преси – досить пізні і слабкі явища. Низький ступінь економічної самостійності ЗМІ.  

Політичний паралелізм 

високий ступінь політичного паралелізму; зовнішній плюралізм; журналістика, орієнтована на коментарі; телерадіомовленням керують парламент або уряд; система «політика-над-телерадіомовленням». Поширена інструменталізація медіа (використання як знаряддя досягнення власних цілей) з боку держави, уряду, партій та впливових промисловців, що мають зв’язки у політичних колах.

Професіоналізація:

слабка професіоналізація, великою мірою зумовлена значним ступенем інструменталізації медіа. У південноєвропейських медіа відбуваються особливо гострі конфлікти навколо самостійності журналістів  та медіаорганізацій, хоча напруженість і кількість цих конфліктів пов’язані ще і з тим, що у країнах Південної Європи вони відбуваються більш відкрито, ніж в інших демократичних країнах.

Роль держави:

сильне втручання держави; субсидування преси у Франції та Італії; періоди цензури; процеси швидкого і слабко контрольованого переходу до приватного комерційного телерадіомовлення («дика дерегуляція», за винятком Франції). Держава досі продовжує виступати в ролі власника, регулятора та надавача субсидій ЗМІ, однак ефективність її регулювання часто сумнівна.

На медіасистеми Середземноморських держав великий вплив справили особливості розвитку політичних та соціальних систем цих країн, серед яких найголовнішими є: пізня демократизація, пізній розвиток ліберальних інституцій, поширеність у недавній історії авторитарних диктаторських режимів, розвиток поляризованого плюралізму в політичній сфері; слабкий розвиток раціонально-правової влади, високий розвиток клієнтелізму.

Як було відзначено, за кількома вимірами серед країн середземноморської моделі, або моделі поляризованого плюралізму особливе місце посідає Франція. З одного боку, як і іншим країнам середземноморської моделі, їй притаманні поляризований плюралізм та значна роль держави у справах ЗМІ, сильний політичний паралелізм у медіа, проте, з іншого – ранні індустріалізація та розвиток демократії, значний ступінь розвитку масової преси; високий рівень раціонально-правової влади. За цими останніми параметрами Франція близька до країн демократичної корпоративістської моделі, про яку йдеться у наступній темі.

 

До наступної теми