Свята Сонячного Кола (Від Коляди до Коляди)





Свята Сонячного Кола


Від Коляди до Коляди



Громада «Арійський Шлях» м. Запоріжжя.


жерці громади Мирослав і Мирослава Зуєнки.

контактні телефони: 8 (061) 220-31-27

8-068-909-66-45 Мирослав

8-068-909-66-40 Мирослава



7516 (2008) р.

Писано Руською мовою наближеною до правопису 1929р.



Зміст.

Частина 1. Побудова календаря

Арифметика календарів

Сонцестояння і рівнодення

Приклади сонячних та сонячно-місячних календарів

Подібність поділу доби і року

Практичне застосування сонячного календаря для

православних громад

Можливості вдосконалення календаря


Частина 2. Свята Сонячного Кола.

Зимове сонцестояння. Коляда

Свято Дани, Водосвяття

Видіння. Свято людей відаючих

Стрітення. Зимобор

Колодій. Масляна. Свято Велеса

Заклик Весни, закликання птахів

Весняне рівнодення. Новоліття

Пробудження Землі. Освячення насіння

Красна Гора. Ярилів День

Великий День. Свято Білобога

Русалії. Зелені Свята. Клечання

Проводи Весни. Навський Великдень

Літнє сонцестояння. Купала

Сонцеворот

Перунів День

Свято Спаса-Дажбога. Подяка за врожай

Свято Матері-Землі

Свято Роду і Рожаниць

Осіннє рівнодення. Свято Світовида

Свято Берегині. (Матері-Слави).

День Марени

Велика Ніч. Ніч Чорнобога

Свято Сварога - Батька Богів. Свято Долі

Корочун


Частина 3. Прадавні свята, що збереглися в народі за умов Православно-Християнського двовір’я


Література


Додатки.

Додаток № 1. Свята Сонячного Кола. (дні проявів

Сонячної Сили) за Арійським сонячним календарем


Додаток № 2. Свята Сонячного Кола. (дні проявів

Сонячної Сили) за сонячним календарем з елементами календаря Армеліна


Додаток № 3. Розгорнутий вигляд Арійського сонячного

календаря у співставленні з григоріянським календарем.


Додаток № 4. Розгорнутий вигляд сонячного календаря

зі структурою календаря Армеліна у співставленні з

григоріянським календарем



Частина 1.

Побудова календаря.


Тисячоліттями людство користувалося календарями, які були складені людьми Відаючими на основі знань про Всесвіт. Ними користувалися для визначення свят – днів року, які мають силу тих чи інших проявів Божественної сутности для ведення побутової, сільськогосподарської та іншої діяльности.

Для природньої звичаєвости властивий річний цикл свят з обрядами народньо - побутового змісту при одночасному зберіганні Волхвами магічних, сакральних знань та обрядів узгоджених з астрономічними циклами і законами Богів, які ми звемо Законами Прави.

З початком Доби Заліза, прадавня арійська назва якої „Калі-Юга”, відбувся поступовий занепад духовних знань, занепад, а часто й винищення верстви Відаючих Природнього Звичаю. Тому знання про Звичай, обрядовість і календар здебільшого зберігали люди, які належали до третьої варни – стану Господарів. Переважно дякуючи варні Господарів до нас дійшли відомості про народні свята, обряди й календар.

Але в умовах спотвореної Чорнобогом природньої Віри-Віди, при майже повній відсутності людей Відаючих, які мали вищі ступені посвяти, коли греко-ортодоксальні служителі церкви могли пояснити сутність Руських Богів лише користуючись своїми обмеженими знаннями про Грецький Пантеон, після декількох календарних реформ, знання що збереглися в народі, звичайно є лише відголосками справжнього Священного Звичаю з багатьма нашаруваннями і плутаниною.

Тому утвердження Природнього Звичаю у календарі вимагає використання з одного боку астрономічних і вищих духовних знань, а з другого – народознавчих джерел, як прояв живої дії і способу життя. Причому в основу покладаються астрономічні знання й духовні відання, керуючись якими розглядаються й тлумачаться календарні звичаї й обряди, збережені народом. Неприпустимим з цієї точки зору є, наприклад, „механічне” перенесення часу свята і його назви, що збереглася у народі, до календаря лише простим відніманням 13-ти днів (різниці між юліянським і григоріянським календарями), обов’язковим є астрономічне і духовне обґрунтування кожного свята.



Арифметика календарів.


В основу календарів людство покладало такі астрономічні періоди:

  1. Час обертання Землі довкола власної осідоба.

  2. Час обертання Землі довкола Сонця – 365,24 доби (365 діб, 5год., 48хв., 46сек.) в астрономії називається Тропічним роком.

  3. Час повторення змін фаз Місяця – 29,53 діб. В астрономії називається Синодичним Місяцем. Зважаючи на тривалість однієї фази (чверти) місяця (29,53 діб поділити на чотири дорівнює 7,38 діб) нині у світі найбільш розповсюдженим є семиденний тиждень.1


Таким чином, рік має 365,24 доби, а дванадцять синодичних місяців складають 354,36 доби, тобто кількість цілих (синодичних) місяців не вкладаються без залишку у році. Тому календар в основу якого покладені місячні цикли не може бути узгоджений з порами року які залежать від Сонця. Місячний календар буде постійно, все більше й більше випереджати календар сонячний, тому він є незручним для обрахування років, особливо в умовах середніх широт з яскраво визначеними порами року.

Час від часу в історії людства робилися спроби поєднати у календарі цикли Сонця й Місяця. Але всі сонячно-місячні календарі потребують постійної через декілька років вставки тринадцятого місяця для узгодження календаря з Сонцем. Зрозуміло, що всі дати сонячно-місячного календаря будуть кожного року зміщуватися відносно точок сонцестоянь і рівнодень.

Також в обрядовості можуть виникати деякі недоречності, як наприклад, деякі громади рідновірів 20 лютого(!) 2004 року зустрічали Нове Літо(!) за одним із сонячно-місячних календарів - з першого Молодика перед весняним рівноденням.

Поєднання у календарі річного кола циклів Сонця й Місяця в тому числі у певні часи й у слов’ян відоме, але це є спробою поєднання несумісного – двох окремих жрецьких шкіл (езотеричних знань та прикладної магії), і в календарній системі завжди призводить до зайвої плутанини. Подібне поєднання характерне для часів Калі-Юги (Ночі Сварожої), коли стало більш розповсюдженим використання прикладної магії з особистою метою і, в зв’язку з цим, – підвищення ролі місячних циклів в житті жрецтва та суспільства. Спостереження за сонячними циклами, на відміну від місячних, потребує великих проміжків часу, тобто існування давніх безперервних жрецьких династій, або системи учеництва. Також необхідним чинником є наявність діючих споруд-обсерваторій, що у часи Ночі Сварожої було дуже утруднено.

Варто зауважити, що з кліматичних причин і роду занять більшу пошану до Місяця мають народи семітської культури, або ті які перебувають під її впливом. Погляньмо наприклад на прапори деяких мусульманських держав із зображенням півмісяця, або згадаємо арабський місячний календар «місячної хіджри».

Місячні цикли, однак мають суттєвий вплив на людину й довкілля – припливи й відпливи, фізичну активність і стан здоров’я та інше. Крім усього, Місяць також діє як посилювач впливу дії Сонця, як його відлуння. Недарма Місяць зветься ще й Луною.

Щоб врахувати дію Місяця використовують таблиці змін фаз Місяця – «лунники», які знадобляться при лікуванні, сільському господарстві, магії, медитації та ін.

Виходячи з вищевказаного, далі мова йтиме про Сонячний календар.



Сонцестояння і рівнодення.


Земля обертається довкола Сонця з нахилом своєї осі під кутом 23°27' відносно площини своєї орбіти. Тому Сонцем почергово більше освітлюється то північна то південна півкуля Землі. Орбіта Землі є еліптичною та ексцентричною, тому тривалість пір року неоднакова: весна – 92 доби, літо – 94 доби, осінь – 90 діб, зима – 89 діб (для північної півкулі).

Мал.1. Обертання Земної кулі довкола Сонця у напрямку проти годинникової стрілки (відносно північної півкулі) з нахилом вісі 2327 по еліптичній, ексцентричній орбіті.


День, коли Сонце найвище піднімається над небосхилом (північна півкуля найбільше освітлюється Сонцем) - це день літнього сонцестояння (21-22 червня за Григоріянським календарем для північної півкулі Землі), він є найдовшим днем року і є початком астрономічного літа.

День, коли Сонце у полудень піднімається над небосхилом найнижче (в цей час найбільше освітлюється південна півкуля Землі) – день зимового сонцестояння (21-22 грудня за Григоріянським календарем для північної півкулі) є найкоротшим днем року, початком астрономічної зими.

Мал.2 Зміна висоти Сонця над обрієм у його верхній кульмінації протягом року.

Свастикою із загнутими вліво кінцями (1) позначено Сонце, яке уявно «скочується вниз» по небесному склепінню від літнього сонцестояння до зимового сонцестояння.

Свастикою з кінцями загнутими вправо (2) – Сонце, яке уявно «котиться вгору» по небесному склепінню від зимового сонцестояння до літнього сонцестояння.


Дні, коли протягом річного руху Землі її екватор опиняється рівно навпроти Сонця (Сонце перетинає екватор), є астрономічними днями рівнодень: весняне рівнодення (20-21 березня) – початок астрономічної весни, осіннє рівнодення (22-23 вересня) – початок астрономічної осени (за Григоріянським календарем, для північної півкулі).

Найближча до Сонця точка орбіти Землі називається перигелієм, найдальша від Сонця – афелієм. В наш час різниця між датою зимового сонцестояння та проходженням Землі через перигелій (найближче до Сонця) складає у середньому 13 діб. Точки перигелію і афелію постійно зміщується. На 13 діб перигелій змістився приблизно за 757 років, тобто приблизно у 1280 році Земля проходила перигелій своєї орбіти у день зимового сонцестояння. Виходячи з зазначеного, дні проходження Землі найближче (або найдалі) від Сонця не можна визначати як точки відліку у календарі, або як постійні святкові дні з незмінною датою, що іноді трапляється у деяких сучасних рідновірських календарях, де зимове водосвяття прив’язується до дня, коли Земля є найближчою до Сонця, бо дата проходження перигелія не є постійною.

Варто зауважити, що через явище рефракції (переломлення світла у Земній атмосфері) при сході Сонця ми бачимо його над обрієм раніше, а при захóді навпаки бачимо Сонце довше над обрієм відносно його справжнього положення. Тому, у деяких відривних календарях весняне рівнодення вказане 17-18 березня, а осіннє 24-25 вересня. Ці дати відображають видиму тривалість дня і ночі, але вони не є датами астрономічних рівнодень.

Мал.3. Атмосферна рефракція.

Промінь, що випромінюється Сонцем S викривлюється в атмосфері настільки, що його видно й після того, як воно насправді вже знаходиться за обрієм. Коли ми бачимо, що нижній край Сонця відривається від обрію, насправді, на планеті без атмосфери ми спостерігали б лише появу над обрієм верхніх точок Сонячного диску.


Відомо також, що Всесвіт повільно, але постійно змінюється – «пульсує». Всесвіт є живою системою, яку неможливо увібрати в жорсткі рамки. При складанні календарів це також має бути враховано.




Приклади сонячних та сонячно-місячних календарів.


Як вказано вище, рік (365 днів) має в собі 12 повних місячних циклів (із залишком 10,88 діб). Тому цілком природньо, що у більшості сонячних календарів рік поділено на 12 частин – «місяців» по 30 або 31 дню, по три місяці на кожну з чотирьох пір року.

Григоріянський календар, який нині є офіційним у більшості країн світу, на даний час є одним з найточніших сонячних календарів.

Точність Григоріянського календаря визначається «прив’язкою» до положення Сонця, а саме тим що, 20-21 березня має збігатися з весняним рівноденням. Але з точки зору природнього бачення Григоріянський календар має суттєвий недолік – початок року, початки місяців і пір року в ньому не співпадають і не є навіть наближеними до жодної з астрономічних подій (рівнодення або сонцестояння).


З цієї точки зору набагато кращим є Єдиний національний календар Індії укладений індійськими брагманами на основі давньоарійських календарів. У йому, як і у Григоріянському, тривалість року прийнята рівною тривалости Тропічного року, рік поділений на 12 місяців, але починається з дня, що йде за днем весняного рівнодення, у високосному році – з весняного рівнодення. Система високосів тотожня з Григоріянським календарем. Весняні й літні місяці цього календаря мають по 31 дню, осінні й зимові по 30 днів, що відображає різницю тривалости астрономічних пір року. Початки місяців календаря також майже збігаються з датами астрологічних знаків Зодіяку.


Таблиця 1

Сучасний Єдиний Національний Календар Індії.


місяця

Назва місяця

Кількість днів у місяці

Початок місяця за григоріянським календарем

Астрономічні

пори року

1

2

3

Чайтра

Вайсакха

Джайштха

30 (31)

31

31

22(21) березня

21 квітня

22 травня


Весна

4

5

6

Асадха

Шравана

Бгадра

31

31

31

22 червня

23 липня

23 серпня


Літо

7

8

9

Дзвіна

Картика

Аґрагаяна

30

30

30

23 вересня

23 жовтня

22 листопада


Осінь

10

11

12

Пауза

Магха

Пхальгуна

30

30

30

22 грудня

21 січня

20 лютого


Зима


Варто зазначити, що багатьом відоме коло Зодіяку також є різновидом сонячного календаря, в якому річне коло поділене на дванадцять рівних частин – знаків Зодіяку (місяців) по 30 градусів кожен. Коло Зодіяку має виразно арійські корені поклоніння силі Сонця і збереглося до сьогодення на більшій частині континенту Євразія.

Мал. 4. Коло Зодіяку – умовне зображення небесних сузір’їв кола екліптики.

На зображеннях Зодіякального Кола знаки Зодії зазвичай розташовані проти годинникової стрілки, що відображає напрям руху Землі довкола Сонця (спостерігаючи з північної півкулі) та напрям руху Сонця по екліптиці.


Відомо також, що Зодіякальне Коло було укладене жерцями кілька тисяч років тому, у ті часи, коли на весняне рівнодення Сонце сходило навпроти небесного сузір’я Овна. За тисячі років, внаслідок явища прецесії, Коло зодіякальних сузірїв змістилося таким чином, що в наші часи на весняне рівнодення Сонце сходить у сузір’ї Риб. Але варто зазначити, що астрологічні знаки Зодіяку - це насправді поділ річного кола на дванадцять рівних частин, кожна з яких має умовну міфологічну назву, яка в сьогоденні звязана більше з силою Сонця цієї частини річного кола аніж з відповідними небесними сузірями. Календарні дати астрологічних знаків Зодіяку ніколи не були й не є тотожними з датами проходження Сонцем сузір’їв небесної екліптики.

З відомостей, що дійшли до нас із залишками Европейського північно-західнього Звичаю, ми знаємо про вісім основних сонячних свят – два рівнодення, два сонцестояння, та ще чотири свята, розташовані між ними:

Мал. 5. Сучасний календар язичників скандинавсько-німецької традиції

(Асатру).

Даний календар є результатом змішання скандинавської та кельтської традицій. Сучасна жриця Одіна, Фрейя Асвінн відзначає, що в ісландських джерелах збереглися відомості про три основні свята скандинавів – Торріблот (зимове сонцестояння) Сіггіблот (весняне свято, очевидно весняне рівнодення) та свято врожаю, можливо осіннє рівнодення. Оскільки цих відомостей було недостатньо, Фрейя використала в своїй праці загальновідомі кельтські назви проміжних свят.

Від власне кельтської традиції в Европі також збереглося дуже мало. За свідченнями давньоримських істориків кельти користувалися як місячним, так і місячно - сонячним календарями. Кельти ділили рік на дванадцять місяців та дві половини – світлу та темну. Кожен місяць, в свою чергу, також ділився на світлу і темну половини відповідно до Місячних фаз, тобто кельтський рік було поділено на 24 частини. Основними святами кельтів були Імбольк (брунькування), Бельтайн (цвітіння), Ламмас (дозрівання) та Самайн (завмирання). Ці свята відраховувались від сонячних свят згідно з місячними фазами. Так, наприклад, Самайн припадав на 17-й день другого місяця опісля осіннього рівнодення, а Бельтайн – на повень другого місяця опісля весняного рівнодення. В тій кельтській обрядовості, що дійшла до наших часів, власне сонячні свята грають другорядну роль. Сонячні свята мали більш сакральне навантаження, і їх вшанування занепало з винищенням римлянами провідної верстви кельтського жрецтва – славнозвісних друїдів. Оскільки кельтські жерці негативно ставились до записування своїх таємниць (хоча й мали так зване «огамічне письмо»), сонячна обрядовість зникла разом з цими людьми. Спостереження за сонячними циклами потребує великих проміжків часу, тобто існування цілих жрецьких династій, або системи учеництва (щоб стати жерцем, молодий кельт мав навчатися близько 20 років). Також необхідним чинником було існування споруд-обсерваторій, прикладом яких є Стоунхендж (Англія). Спостереження ж за змінами місячних фаз не вимагають стільки часу та спеціяльної підготовки.

Однак, серед усіх европейських народів до недавнього часу зберігся звичай запалювати очисні вогні на всі чотири сонячні свята. Найбільше в Европі святкується літнє сонцестояння (т.зв. «Іванів день»). Сучасні прихильники кельтського Звичаю відновили святкування Сонцестояння на древніх каменях Стоунхенджу з використанням давньої обрядовости.

Грецька антична традиція використовувала місячно-сонячний календар. Пояснювалося це тим, що «елліни мали зберігати в роках згоду з Сонцем, а в днях та місяцях – з Місяцем» (Гемін, 1 ст. до н.д.). Назви місяців походили від свята, котре в даному місяці відзначалося. Найбільш відомими були афінський та македонський місячно-сонячні календарі. Спочатку еллінський рік починався за арійським звичаєм від зимового сонцестояння. Згодом його початок було перенесено на літнє сонцестояння, бо саме в цей час проходили народні зібрання, на яких вибиралися урядовці.

Дні місяця еллінського календаря ділилися на три декади. Календарний рік складався з 12 місяців. Щоб узгодити місячний рік з сонячним, вставлявся додатковий місяць через кожний рік, тобто елліни використовували триетеріду - найбільш примітивний дворічний місячний цикл. Існують відомості про існування 8-літнього циклу – октаетриди, який нібито ввів реформатор Солон. У 432 р до н.д. астрономом Метоном було відкрито співвідношення тропічного року та синодичного місяця. Цей календар отримав назву парапегми.

Римляни використовували як сонячний так і сонячно-місячний календарі. Найбільша реформа римського календаря була зроблена Юлієм Цезарем, котрий привів у відносно правильне співвідношення календарний та сонячний рік. Юліянський сонячний календар, названий на честь реформатора використовувався у Европі до 16 століття. Нині він використовується греко-ортодоксальною церквою для визначення церковних свят.


Збереглися відомості про сонячний календар, що існував у Давньому Китаї часів династії Цинь у 246-201 рр. до н.д. і відображає у собі вплив на китайську культуру арійського Звичаю поклоніння Силам Світла в образі Сонця. Рік був у ньому поділений на двадцять чотири рівні частини (сезони). Починався рік з середини астрономічної зими (що відповідає нашому Стрітенню). Календар узгоджений з усіма точками сонцестоянь та рівнодень, а також проміжними періодами між ними.


Таблиця 2

Китайський сонячний календар часів династії Цинь



Пора

року

Сезон

Дата початку

сезона за

Григоріянським

календарем

Номер і китайська назва


Переклад назви



Весна

1. Лічунь

2. Юйшуй

3. Цзінчже

4. Чуньфень

5. Цинмін

6. Гуюй

Початок весни

Дощі

Пробудження комах

Весняне рівнодення

Ясні дні

Хлібні дощі

4-5 лютого

19-20 лютого

5-6 березня

20-21 березня

4-5 квітня

20-21 квітня



Літо

7. Ліся

8. Сяомань

9. Манчжун

10. Сячжі

11. Сяошу

12. Дашу

Початок літа

Малий достаток

Колосіння хлібів

Літнє сонцестояння

Мала спека

Велика спека

5-6 травня

21-22 травня

7-8 червня

21-22 червня

7-8 липня

23-24 липня



Осінь


13. Ліцю

14. Чушу

15. Байлу

16. Цюфень

17. Ханьлу

18. Шуан

Початок осени

Кінець спеки

Білі роси

Осіннє рівнодення

Холодні роси

Випадіння інею

7-8 серпня

23-24 серпня

7-8 вересня

23-24 вересня

8-9 жовтня

23-24 жовтня



Зима

19. Лідун

20. Сяосюе

21. Дасюе

22. Дунчжи

23. Сяохань

24. Дахань

Початок зими

Малі сніги

Великі сніги

Зимове сонцестояння

Малі холоди

Великі холоди

7-8 листопада

22-23 листопада

7-8 грудня

21-22 грудня

5-6 січня

20-21 січня


Подібність поділу доби і року


Здавна жерцями Сонця було помічено подібність основних відправних точок та законів розвитку Сонячного року і доби. Рік і доба розвиваються за єдиними правилами вічної боротьби двох протилежностей – світла і темряви, дня і ночі, тепла і холоду, життя і смерти, матерії і духу. Боротьба цих сил є Вічним колом Перетворень, що іноді позначається умовним знаком «безкінечности».



Мал. 6. Малюнок з сучасного видання Бгаґават Ґіти. У центрі малюнка знак безкінечности і Вічного Кола Перетворень. З лівого боку Світ Нави – смерть, з правого – Світ Яви, життя.


Взаємодію сутностей «Яв» - явної і «Нав» - не явної, що відбувається згідно з Божими Законами (Законами «Прави») відображає священний арійський знак Трисуті (санскр. Тришула), у Велес Книзі – Триглав.


Мал. 7. Трисуть.

Взаємодія Світів Нав і Яв за законами Прав.

Зображення Трисуті геометрично досконалої форми, яке вписується у квадрат і у коло.


Знак Трисуті відображає Вічне Коло Перетворень – шлях у Явному Світі (з низу в гору в правій частині), досягнувши своєї найвищої точки, повертає до кола у світі Неявному – Наві (ліва сторона), а пройшовши коло у Наві знову повертає до світу Явного. Середня частина, що обіймає обидва кола відображає всеохоплюючу дію Божественних законів – Законів Прави.


Мал. 8. Розташування знаку Трисуті по сторонах Світу.


Зображення Трисуті на малюнку календаря (див. обкладинку) відображає темну і світлу половину року. Права сторона і верх - відповідно весна і літо, це світла (Явна) половина року. Ліва сторона і низ - відповідно осінь і зима – темна (Навська) половина року.



Перші чотири основні точки календаря.

Подібність доби і року проявляється у почерговій зміні впливу сил Світла і Темряви.

  1. Світла половина доби починається зі сходом Сонця – настає ранок. Подібним до ранку є настання Весняного Рівнодення, після якого тривалість дня стає більшою від тривалости ночі. Цей день є початком астрономічної Весни – часу перемоги і зростання сили Світла і тепла, сутности «Яв».

На мал. 9 цій точці відповідає правий нижній кут квадрата, від цієї точки напрям зростання сил сутности «Яв» позначається як рух угору.

  1. Світло досягає найбільшої сили у полудень або ж на Літнє Сонцестояння. З нього починається астрономічне Літо, протягом якого сила Світла (Яви) йде на зменшення, а сила Темряви (Нави) зростає.

На мал. 9 цій точці відповідає правий верхній кут, найвища точка сутности «Яв», від якої умовно шлях річного кола повертає ліворуч - до збільшення Навської сили.

  1. З заходом Сонця починається темна половина доби, настає вечір. Так само з осіннього рівнодення, з якого тривалість ночі починає переважати тривалість дня, настає астрономічна Осінь – час перемоги і зростання сил Темряви, холоду і спокою, сутности «Нави».

На мал. 9 цій точці відповідає лівий верхній кут, точка, у якій сили Яв і Нав є врівноваженими, і від якої напрямок руху по річному колу позначений униз, означає занурення у глибини Навської частини року.

  1. Темрява досягає найбільшої сили опівночі, або ж на Зимове Сонцестояння. Воно є початком астрономічної Зими. Але з цього ж часу сили Темряви (Нави) починають зменшуватися, у Темряві зароджується нове Світло.

На мал. 9 цій точці відповідає лівий нижній кут - найнижча точка Нави, від якої дух вже прагне до проЯВлення, матеріялізації. Напрямок руху по річному колу спрямований праворуч - у бік сутности «Яв».

Мал. 9.

Чотири основні сонячні Свята.


Цілком природньо, що ці чотири точки річного Кола є найбільшими святами Сонячного Року. У природньому Сонячному календарі з днів рівнодень і сонцестоянь, або наближено до них мають починатися й перші місяці Весни, Літа, Осени й Зими.

У більшості народів арійського походження початок відліку нового річного кола, або сама календарна система «привязана» до дня, що вираховувався від точки рівнодення або сонцестояння. У Синів Світла зазвичай відлік часу починався о тій порі, коли Сила Світла перебуває у зростанні. Наприклад, новий день у нас, як і у наших Предків, починається зі сходом Сонця, нова доба бере свій початок опівночі, в час, коли Сонце проходить свою «найнижчу» точку, після якої сила Світла починає зростати.

Для порівняння, наприклад, у юдеїв через кліматичні умови того краю де вони утворилися як етнос, та виходячи з їхніх вірувань, рік починається восени, а доба із заходом Сонця. Тобто тоді, коли, умовно кажучи, перемагає Тьма. Те ж саме бачимо і в греко-ортодоксальному християнстві – церковний Новий Рік починається восени.

У різні часи розвитку арійського Звичаю і в різних суспільних варнах (станах) відповідно перевага могла надаватися тій чи іншій точці відліку початку року.

Брагмани – волхви, жерці Світлої Сили більшого значення надавали події космічного рівня, зародженню нового Світла на Зимове Сонцестояння – Коляді (Коляда - від «коло давати»). В цей час серед зимового спокою відкриваються джерела найвищої мудрости і таємних знань.

Вайшьї – господарі, хлібороби початок нового річного кола звязували з весняним рівноденням, початком весни, пробудженням Природи, початком польових робіт, тобто з проЯвленою дією сили Світла.



Друга четвірка Днів Сили.

Дні, які є рівновіддаленими від суміжних точок рівнодень і сонцестоянь, здавна теж вважалися Днями Сили і обрядово відзначалися як Свята.

  1. Середина Весни – сила Світла (Яви) у розпалі свого зростання.

  2. Середина Осени – сила Темряви (Нави) у середині свого зростання.

  3. Середина Літа – середина переходу від точки найбільшої сили Світла до часу з якого переважатиме сила Темряви (середина переходу від Яви до Нави).

  4. Середина Зими – середина переходу від точки найбільшої сили Темряви до часу коли переважить Світло (від Нави до Яви).

Дві четвірки вищеназваних точок річного кола утворюють вісімку основних Свят року.

Мал. 10. Вісімка основних днів прояву Сонячної Сили.


Дванадцять місяців.

Кожна пора року поділена на три частини, що складає дванадцять місяців року. На малюнку 11 умовно відображено рік, у якому дванадцять місяців, кожен по тридцять градусів річного кола, які позначені знаками Зодіяку

Дванадцять точок - межі місяців року, та чотири середні точки кожної пори року складають разом шістнадцять Свят Сонячного Календаря. (на малюнку 11 позначені кружечками).



Мал. 11. Розподіл річного Кола на дванадцять місяців узгоджено з точками сонцестоянь і рівнодень, і збігається з астрологічними знаками Зодіяку.


Завершення розподілу річного Кола.

Кожен з дванадцяти місяців жерці ділили на дві половини (про що збереглися відомості на просторах від Европи аж до Китаю), від чого утворилося двадцять чотири рівні частини річного Сонячного Кола. Звичай ділити коло Часу на двадцять чотири частини був згодом використаний і при розподілі доби на години – дванадцять годин посилення Світла, дванадцять годин згасання Світла.

Мал. 12. Розподіл річного кола на двадцять чотири частини і основні точки прояву Сонячної Сили.




Практичне застосування сонячного календаря для громад рідновірів.


На сьогоднішній день у світі зберігся звичай лічити роки за сонячним календарем, що зокрема відобразилося й у нині чинному Григоріянському календарі, який, щоправда, як вже було відзначено, не збігається з природніми днями Сили. Зберігся Звичай астрологічного кола Зодіяку, яке досить точно узгоджене з основними точками прояву Сонячної Сили, але не є календарем. І нарешті, реально діючим сьогодні календарем світлоносного арійського Звичаю є Єдиний Національний Календар Індії (наведений вище у табл. 1.), який, зважаючи на його якості вартий бути прийнятим усім арійським світом.

Для русинського Православного Звичаю Арійський сонячний календар має такий вигляд:

Табл. 3. Арійський Сонячний календар. Рік розпочинається від зимового сонцестояння (з Коляди).


місяця

Назва місяця2

Кількість днів у місяці

Початок місяця за Григоріянським календарем

Астрономічні

пори року

1

2

3

Січень

Лютий

Зимобор3

30

30

30

22 грудня

21 січня

20 лютого


Зима

4

5

6

Березень

Травень

Червень

30 (31)

31

31

22(21) березня

21 квітня

22 травня


Весна

7

8

9

Липень

Серпень

Вересень

31

31

31

22 червня

23 липня

23 серпня


Літо

10

11

12

Жовтень

Листопад

Грудень

30

30

30

23 вересня

23 жовтня

22 листопада


Осінь


Вставка додаткового дня у роках тотожно з григоріянським календарем. У звичайному році місяць березень має 30 днів, у високосному році – 31 день. (Розгорнутий вигляд календаря див. у додатку № 4).



Можливості вдосконалення календаря.


З точки зору астрономічної точности Григоріянський календар є достатньо точним, але реформи календаря серйозно розглядалися на міжнародньому рівні майже до кінця ХХ століття. Недоліками Григоріянського календаря, крім того що він не починається з астрономічного дня сонцестояння чи рівнодення, є те, що довжина кварталу в ньому змінюється від 90 до 92 днів, а перше півріччя на три – чотири дні коротше другого Також, тиждень починається в одному місяці і кварталі, а закінчується у іншому. Позаяк у році є 365 днів, то закінчується він тим же днем тижня, з якого почався, а кожен новий рік починається з іншого дня. Тому щороку доводиться друкувати нові календарі.

Серед усіх проектів вдосконалення календаря основна увага приділялася варіянту що його запропонував у 1888 році французький астроном Гюстав Армелін. За цим проектом, календарний рік має 12 місяців та поділений на 4 квартали по 91 дню у кожному. Перший місяць кожного кварталу має 31 день, два наступні – по 30. Перше число кожного року і кварталу припадає на неділю, кожен квартал закінчується суботою та має 13 семиденних тижнів. У звичайному році один день без назви дня тижня мав би вставлятися після 30 грудня як Міжнароднє свято миру та дружби народів, а у високосному році святковий день високосного року мав вставлятися ще також після 30 червня.

Табл. 4. Проект календаря Армеліна.



Дні тижня

січень,

квітень,

липень,

жовтень

лютий,

травень,

серпень,

листопад

березень,

червень,

вересень,

грудень


Неділя

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Субота


1 8 15 22 29

2 9 16 23 30

3 10 17 24 31

4 11 18 25 -

5 12 19 26 -

6 13 20 27 -

7 14 21 28 -


- 5 12 19 26

- 6 13 20 27

- 7 14 21 28

1 8 15 22 29

2 9 16 23 30

3 10 17 24 -

4 11 18 25 -


- 3 10 17 24

- 4 11 18 25

- 5 12 19 26

- 6 13 20 27

- 7 14 21 28

1 8 15 22 29

2 9 16 23 30



День високосного року (без зазначення дня тижня) після 30 червня.

 День миру та дружби народів – щорічне міжнароднє свято

після 30 грудня (без зазначення дня тижня).


Проект календаря Армеліна було підтримано рядом держав, серед них Франція, СССР, Югославія, Індія та інші. Але Генеральна Асамблея ООН постійно відкладала його остаточний розгляд та затвердження. На цей час ця діяльність під патронатом ООН взагалі припинилася.

З введенням у дію нового календаря по типу календаря Армеліна буде відсутня безперервність зміни днів тижня при переході від одного року до іншого яка насправді є явищем суто умовним і не має стосунку до жодного астрономічного або природнього явища. Але ця обставина дещо турбує представників деяких релігійних культів переважно семітичного спрямування, які є основними супротив.никами подібного вдосконалення. Бо мусульмани святкують п’ятницю, юдеї – суботу, а християни – неділю, крім того вони мають спільне – певні цикли свят та постів тісно прив’язаних до днів тижня з їх безперервним рахунком на межі двох років. Та з часом все може змінюватися...

У випадку прийняття календаря Армеліна в рідновірському варіянті доцільно починати рік з зимового сонцестояння (1 січня Арійського Сонячного календаря з елементами структури календаря Армеліна відповідатиме 22 грудня Григоріянського календаря).

Тоді () – варто зробити щорічним додатковим днем до Купальського свята (31 червня без зазначення дня тижня), а () – доречно поставити додатковим днем до свята осіннього рівнодення – свята Світовида (день 31 вересня у високосному році, без зазначення дня тижня). У розгорнутому вигляді варіянт цього календаря поміщено у додатку № 5.

Варто звернути увагу на порядок розташування днів тижня, який зберігся у Західньо - европейському Звичаї, в якому тиждень розпочинається з Неділі – дня присвяченого Сонцю (англ. – Sunday, нім. – Sonntag). Адже саме при такому розташуванні днів тижня, коли він починається з Неділі, понеділок є першим днем ПО неділі, вівторок – вторим, четвер – четвертим по неділі, а СЕРЕДА буде дійсно, середнім днем у тижні (нині під впливом Греко-ортодоксального Християнства, коли тиждень став починатися з понеділка, середнім днем тижня став четвер).

Нині людство стоїть на порозі важливих перетворень, коли для збереження свого існування воно має переглянути свої попередні здобутки. Для виходу на нове коло розвитку, необхідно, щоб досягнення новітніх технологій були узгоджені з ритмами Всесвіту. Це також стосується і реформи календаря.


Табл. 5. Проект Арійського Сонячного календаря побудований по типу календаря Армеліна.



Дні тижня

січень,

березень,

липень,

жовтень

лютий,

травень,

серпень,

листопад

зимобор,

червень,

вересень,

грудень


Неділя

Понеділок

Вівторок

Середа

Четвер

П’ятниця

Субота


1 8 15 22 29

2 9 16 23 30

3 10 17 24 31

4 11 18 25 -

5 12 19 26 -

6 13 20 27 -

7 14 21 28 -


- 5 12 19 26

- 6 13 20 27

- 7 14 21 28

1 8 15 22 29

2 9 16 23 30

3 10 17 24 -

4 11 18 25 -


- 3 10 17 24

- 4 11 18 25

- 5 12 19 26

- 6 13 20 27

- 7 14 21 28

1 8 15 22 29

2 9 16 23 30



Щорічний додатковий день до свята літнього сонцестояння - Купальського Свята (без зазначення дня тижня) - 31 червня (за Арійським Сонячним календарем).

 У високосному році - додатковий день до свята осіннього рівнодення - Свята Світовида. 31 вересня без зазначення дня тижня. (за Арійським Сонячним календарем).



Частина 2.

Свята Сонячного Кола.


ЗИМОВЕ СОНЦЕСТОЯННЯ. КОЛЯДА.

21.12. - 22.12. за Гр.к 4. ( 30.12. - 01.01. за Ар.С.к5.)


За слов’янським Звичаєм святкується народження нового Сонця - Божича.

Початок астрономічної зими і зодіякального знаку «Козоріг». Початок нового річного Сонячного Кола. Слово «Коляда» походить від слів «Коло дається». Якщо порівнювати річне Коло з добою, відповідає 12-й годині ночі, або нулю годин – півночі.

Святкування починають напередодні ввечері. Святвечір настає з появою на небі першої зірки. Під час святкування виконуються наступні обрядодійства:

1. Внесення пшеничного снопа - Дідуха (уособлення єдности з духами Предків).

2. Внесення поминальної страви – куті, звареної з цілих зерен пшениці, як уособлення зародку нового життя та зв’язку поколінь.

3. Запалення живого вогню – свічки, або трисвічника.

Якщо на святі немає жерця, його обов’язки виконує голова родини. На столі має бути 12 пісних страв за числом місяців року. М’ясні страви на Святій Вечері не можна вживати, бо це є свято єднання людини з Природою, а їжа тваринного походження, особливо м’ясо обтяжує людину грубими матеріяльними енергіями і затруднює зв’язок з тонким Світом.

Після Вечері бажаючі ідуть колядувати – обходять родичів та знайомих, співаючи пісні-колядки та вітаючи зі святом. Колядники можуть розігрувати цілі дійства, гуртуючись у так звані «вертепи». Ватаг гурту несе восьмипроменеву зірку – символ творення Всесвіту. Обов’язкова наявність серед дійових осіб чоловіка, рядженого козою. Вмирання, а потім «оживання» кози зображує «вмирання старого Сонця» – Сивого Яра і «народження нового Сонця» – Божича. Ще коза міфологічно зв’язана з Велесом, який опікується Божичем протягом зимового часу. З точки зору астрології коза також відображає астрологічний знак Зодіяку Козоріг, в який нині умовно увійшло Сонце6.

Уранці на Коляду до схід Сонця вітають одне одного, запалюють свічу – прообраз Сонця, що має народитись, обходять оселю, обкурюючи запашним зіллям і скроплюючи освяченою водою. Сідають до святкового столу. Вітають одне одного різдвяними подарунками (пізня народня назва свята – «Різдво», народження Сонця). За повірям, цієї ночі Сивий Яр, як уособлення Старого Року приносить дарунки онукам Дажбожим. Дарами відзначається гідна поведінка впродовж минулого річного Кола.


Покровителем першого місяця після зимового сонцестояння є Хорс, який уособлює собою силу нічного, зимового, потойбічного Сонця, котра відображена у Місяці як відлуння, від чого й походить інша назва Місяця – Луна. Човен – Місяць (Хорс), також переносить до Нави «Старе Сонце», він є і перевізником новонародженого зародку Світла у Навській, темній порі року і передає його під опіку Богу Велесу, у чому має подібність з перевізником Хароном з грецької міфології. Однокореневими зі словом Хорс є слова оХОРонець, ХОРонити, ХОРда. Місяць-Хорс навчив людей спостерігати за часом, вести ХРонологію. Вночі на свято Коляди, серед Навської темряви зароджується нове Світло. У річному плині починається нове світотворення, на початку початків якого з’являється Час.

На святі Зимового Сонцестояння колядники водять козу яка спочатку «вмирає», а потім «оживає» чим умовно позначається «вмирання старого року» і «народження нового». Коза також у Звичаї пов’язана з Велесом, який за Велесовою Книгою (ВК 16-А) «приносить отрочат», тобто як провідник між Світами приносить душі зі Світу неявного до Світу земного буття. Також Велес є опікуном Світла у нічний та зимовий час, бо то «Молимо Велеса, отця нашого, хай потягне в небі коня Суражого...» (ВК 3-А), та відаємо як «Вночі Велес іде по Сварзі, по молоці небесному, іде до свого Чертогу, і в зорях сідає до Воріт...» (ВК 8(2). Коза також пов’язана із зодіякальним знаком Козоріг.

Знак Козоріг () (21.12.-21.01 за гр. календ.), як кожен зі знаків, що стоять на початку астрономічної пори року (Козоріг, Овен, Рак, Терези) належить до знаків основного квадрату – тих що дають енергію, розпочинають дію, є ініціяторами. Належність Козерога до стихії Землі спонукає його проявляти себе у конкретних справах. Проявляє себе як той, що використовує досвід, спонукає та скеровує до окресленої дії.

У річному Сварожому Колі протилежно знаку Козерога з покровителем Хорсом знаходиться астрологічний знак Рак, що його покровителем є Дажбог-Купало, прояв літнього Сонця.



СВЯТО ДАНИ. ВОДОСВЯТТЯ.

06.01. за Гр.к. (16.01. за Ар.С.к.)


Середина першого місяця астрономічної зими. У колі доби відповідає першій годині ночі.

Завершення низки колядницьких свят. В ці дні Божич, новонароджене Сонце, освячує Воду. Дана-Вода моє сповістити нашу Землю-матінку про народження Світла. Проводяться наступні обрядодійства:

1. Свята Вечеря напередодні Водосвяття, що зветься Голодною Кутею. Вживається кутя, узвар, пісні страви, відсутнє обрядове запрошення душ пращурів.

2. Зранку – відвідання водоймищ даної місцевости. Принесення в пожертву Дані-Воді калинового узвару. або бурякового квасу.

3. Обрядове освячення Води силою новонародженого Світла Дажбожого.

4. Очищення водою через обрядове купання або вмивання у річці, або в озері.



ВИДІННЯ. СВЯТО ЛЮДЕЙ ВІДАЮЧИХ.

21.01. за Гр.к. (01.02. за Ар.С.к.)


Початок другого місяця астрономічної зими і зодіякального знаку «Водолій». У колі доби відповідає другій годині ночі. В цей час сила Бога Велеса, котрий стоїть на межі Нави і Яви дає людям мудрість і знання. Ця сила сприймається людьми, які виконують магічні обрядодійства – волхвами, жерцями. Час найбільшого спокою Природи, надається для духовних вправ, самоспоглядань, медитацій.


Вищим покровителем другого місяця астрономічної зими (21.01-20.02 за гр. календ.) є Божество з найвищих світів – Дій, як сутність непроявленої ідеї світотворення, яка набуває форми з постанням Часу.

Зодіякальним знаком цього місяця є Водолій (), який переливає чашу знань з вищого Світу – Світу Богів до нижчого – Світу людей. Знак Водолія, яким управляє Дій, разом зі знаками Тільця, Лева і Скорпіона (другий місяць кожної астрономічної пори року) утворюють квадрат постійних знаків – тих, що надають форму розпочатій дії, є продовжувачами. Належність Водолія до тригону стихії Повітря надає йому якостей мислителя. Проявляє себе як той що знає, устійнює, обдумує, здійснює.

Протилежно знаку Водолія з покровителем Дієм у річному Колі розташовується астрологічний знак Лев з покровителем Перуном. Дій уособлює силу Прави, вищих законів Буття, як Дух, Знання, Ідея. А Перун проявляє себе зі Світу Прави як охоронець цих Законів.



СТРІТЕННЯ. ЗИМОБОР.

04.02. за Гр.к. (15.02. за Ар.С.к.)


Середина астрономічної зими. Межа Яви та Нави у річному Колі. У колі доби відповідає третій годині ночі.

Виконуються наступні обрядодійства:

1. Освячення силою Бога Велеса свічок-громниць як оберегів від грому і блискавки - стихій Перуна.

2. Освячення стрітенської води, що її використовують з лікувальною метою проти вроків та пристріту (ушкодження біополя). Стрітенська вода є оберегом для воїнів та подорожніх, нею благословляють в дорогу або на війну. Захист здійснюється силою Велеса, який на цю пору має найбільший вплив.

3. Запалення вогнищ, як символів зростаючої сили Сонця.

4. Споглядання за погодою, відчуття внутрішнім зором настання весни.



КОЛОДІЙ. МАСЛЯНА. СВЯТО ВЕЛЕСА.

20.02. за Гр.к. (01.03. за Ар.С.к.)


Початок третього, останнього місяця астрономічної зими і зодіякального знаку «Риби». У колі доби відповідає четвертій годині ранку.

Проводи Зими. Славлення Велеса, який у Навській темній частині року оберіг Сонце-Божича, дав людям відання і надію на прихід весни.

Згідно Звичаю жертва Велесу – масло та сир. Обрядові страви – вареники з сиром та маслом, зі сметаною, гречані млинці, оладки.

Влаштовуються ігрища – обрядовий бій Велеса з Мареною.

Молодим неодруженим хлопцям, іноді й дівчатам, що за цю зиму на вечорницях не обрали собі пари, батьки і Відаючі нагадують про обов’язок перед Родом. В давнину тим, хто довго не одружувався, цього дня до ноги прив’язували паличку-колодку. Магічне значення цього обряду – позначити людину, що замикає душам Пращурів шлях до відродження, тобто не спішить мати нащадків.

Перед настанням весни та нового хліборобського року годиться усім примиритись та побажати добра і щастя.


Покровителем третього місяця астрономічної зими (20.02-20.03 за гр. календ.) є Велес. Прадавня назва останнього місяця зими – Зимобор (згадаймо обрядову боротьбу Велеса з Марою). Пройде лише місяць і прабатько Велес перенесе молоде Сонце-Божича через темний світ Нави до Світу Явного, коли з весняним рівноденням Божич перетвориться на Ярила. Як провідник від Світу неявного до Світу дійсности Велес є покровителем таємних знань, інтуїції, ремесел, мистецтва, торгівлі.

Зодіякальним знаком цього місяця є знак Риби (). Як кожен зі знаків, який завершує астрономічну пору року, знак Риби разом з Близнюками, Дівою та Стрільцем належать до квадрату тих, що ведуть до змін, дають нові ідеї, є реформаторами. Приналежність до тригону стихії Води, додає Рибам чутливости та емоційности.

Протилежно до знаку Риб з покровителем Велесом у річному Сварожому Колі розташовується астрологічний знак Діви з покровителькою Макошею, яка як турботлива мати приколисує Природу, щоби відправити її до сну Навської пори року, котра настає з осіннього рівнодення.



ЗАКЛИК ВЕСНИ, ЗАКЛИКАННЯ ПТАХІВ.

6.03. за Гр.к. (15.03. за Ар.С.к.)


Середина третього місяця астрономічної зими. У колі доби відповідає п’ятій годині ранку – настає світанок.

Налаштування до приходу Весни, молитви – славлення на природі, на підвищених місцях лицем на схід Сонця. Бачення духовним зором образу прийдешньої Весни. Виконуються обрядові пісні, що закликають весну - веснянки. Обрядова страва – печиво у вигляді пташок-жайворонків. Ним пригощають дітей, рідних, друзів.



ВЕСНЯНЕ РІВНОДЕННЯ. НОВОЛІТТЯ.

20.03.-21.03. за Гр.к. (29.03.-30.03. за Ар.С.к.)


Початок астрономічної весни і зодіякального знаку «Овен». У колі доби відповідає шостій годині ранку.

Зимове Сонце - Божич перевтілюється у весняне Сонце – Ярило (день стає довшим за ніч).

Початок «Нового Літа» - нового кола життя у природі з прадавніх часів одне з найбільш шанованих свят серед верстви господарів, тих хто працює на землі.

Напередодні свята, увечері відзначається Щедрий Вечір, або Щедрик. Обрядові страви: кутя для вшанування Предків, вареники, узвар, колачі. До цього свята випікають «баби» - круглий обрядовий здобний хліб як символ Переможного Сонця. Також фарбують у червоний колір яйця як знак зародку вічного життя.

Зранку ходять у гості, вітають господарів зі святом, бажаючи доброго врожаю. Співають пісні – щедрівки з добрими побажаннями господарю, обсипають зерном на майбутній врожай. Вночі має горіти вогонь – свіча у хаті або багаття на подвірї.

На вранішньому Славленні жерці освячують обрядові страви – «баби» та крашанки. Влаштовують братчини, вітають родичів та обмінюються крашанками.

Вранці годиться босоніж постояти на зеленій молодій травичці – відчути силу Землі, що пробуджується зі сну.


Покровителем першого місяця астрономічної весни і астрологічного знаку Овен () (21.03-21.04. за гр. календарем) є Ярило, який уособлює силу весняного Сонця що перемагає зимову Темряву. Від весняного рівнодення починає проЯВлятися все що було приховано, все те, що переосмислювалось темної, Навської половини року. Силу Ярила й характер Овна порівнюють з першим ростком, який пробивається з зернини і може своєю силою прорости крізь камінь. Ярило дає оновлення й відродження, його сутність ясна й усвідомлена, відкрита, пряма, відверта, явна, наповнена Світлом.

Знак Овна належить до квадрату основних знаків – тих, що дають поштовх, ініціяторів. Належність до тригону стихії Вогню надає вольовости і рішучости. Проявляє себе як той, що прокладає шлях.

Протилежно початку весни і знаку Овна під покровительством Ярила у річному Колі розташовується знак Терези з покровителькою Берегинею з якого починається астрономічна осінь. На противагу буйному, рішучому, дієвому Ярилові, Берегиня сприяє зваженості, чутливості, тяжінню до гармонії.



ПРОБУДЖЕННЯ МАТЕРІ-ЗЕМЛІ.

05.04. за Гр.к. (15.04. за Ар.С.к.)


Середина першого місяця астрономічної весни. У колі доби відповідає сьомій годині ранку. Вже відчутна перевага дня над ніччю. Ярило пробуджує Землю-Матінку. Силою Ярила освячується насіння. У стані дивлення треба внутрішньо відчути пробудження Природи.



КРАСНА ГОРА. ЯРИЛІВ ДЕНЬ.

21.04. за Гр.к. (01.05. за Ар.С.к.)


Початок другого місяця астрономічної весни і зодіякального знаку «Тілець». У колі доби відповідає восьмій годині ранку.

Вшановується Ярило-Лель – втілена енергія весняного Сонця, прояв чоловічої сили зростання, хоробрости і плодючости, а також Леля - жіноча весняна сила творчости і родючости. Вищим творчим жіночим проявом Всесвіту є Лада, а Леля є її земним проявом.

За землеробським Звичаєм цього дня виганяють на пашу худобу, обрядово обходять ниви з молитвою за врожай.

На Святилищах, тобто в місцях найбільшого прояву Природньої Сили, вбрані квітами та гілочками дівчата виконують обрядові танці, які зображують безкінечність Всесвіту. Освячується верба як магічний символ відродження всього живого та його розвитку на цьому відрізку Річного Кола. Позаяк більшість Святилищ знаходиться на найвищих місцях кожної місцевости – «горах», тому назва свята – Красна (Прекрасна) Гора.


Покровителями другого місяця астрономічної Весни та астрологічного знаку Тілець () (21.04.-22.05. за гр. календ.) є Боги Леля і Лель, які є земними проявами Сварога - Ладобога і Матері-Лади. Леля і Лель уособлюють вже проЯВлені, пробуджені весняним Сонцем-Ярилом сили Природи, пробуджену навесні Землю, що готова приймати насіння, силу плодючости і життєвого відтворення, міцність та витривалість.

В міфології арійських народів розповсюджений образ Небесного Бика (Тільця) який навесні запліднює Землю-Матір. Астрологічний знак Тілець належить до квадрату знаків постійности, тих, що надають форму ідеям, є продовжувачами. Приналежність Тільця до тригону стихії Землі спонукає його до конкретної дії. Проявляє себе як той, що має, устійнює, уточнює, створює.

Протилежно знаку Тільця з покровителями Лелею та Лелем, які уособлюють сили Світла й життя та плодючість Весни, у річному Колі розташовується астрологічний знак Скорпіон з покровителем Сивим Яром, захисником від Мари і Морока, які уособлюють Темряву, смерть і розпад та мають на той час найбільшу силу.



ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ. СВЯТО БІЛОБОГА.

6.05. за Гр.к. (16.05. за Ар.С.к.)


Середина астрономічної весни. У колі доби відповідає дев’ятій годині ранку.

Сонце та весна у розпалі зростання. Проводиться очищення стихіями – люди розпалюють нічні вогнища, відбуваються гуляння, розваги, спілкування зі світлими духами природи. З ранку вмиваються ранковою росою та обливаються водою, гойдаються на гойдалках очищаючись повітрям. У молитвах славлять Білобога та Ярила.

До цього дня виготовляють писанки та різнокольорові крашанки як уособлення пробудженого життя, його розвитку та безкінечности. Писанки використовуються у якості оберегів.

На Великодні свята відвідують могили померлих родичів, жерці освячують писанки, крашанки та інші страви. Відбуваються урочисті поминальні тризни на могилах предків.



РУСАЛІЇ. ЗЕЛЕНІ СВЯТА. КЛЕЧАННЯ.

22.05. за Гр.к. (01.06. за Ар.С.к.)


Початок третього місяця весни та зодіякального знаку «Близнюків». У колі доби відповідає десятій годині ранку.

Відвідання Священних Гаїв та Святилищ. Обрядове прикрашання (клечання) житла зеленню – травами, гілочками дерев. Запрошення до хати духів – охоронців Роду, пращурів. Слово «клечання» саме й походить від слів «кликати», «закликання».

Молодіжні ігри, розваги в гаях та на природі. Плетіння дівчатами вінків «на щастя», вшанування лісових сил віночками та стьожками полотна .

Трави, що найчастіше використовуються для прикрашання оселі – чебрець і полин.

Вшановуються водні джерела своєї місцевости, озерця, криниці. Жерці проводять освячення води.


Покровителем третього місяця астрономічної Весни та знаку Близнюки () (22.05.-22.06. за гр. календ.) є Стрибог. З літнього Сонцестояння у природі настануть зміни – закінчиться Весна, настане Літо, весняне Сонце-Ярило перевтілиться на літнього Дажбога-Купайла. А перед тим ще триватиме буяння останнього місяця Весни, коли Стрибог проявить свою легкість, свіжість і вічну молодість, юність володаря простору, вітрів, руху і крутіння. В цю пору, що є переходом від Весни до Літа, Стрибог проявляє себе як мандрівник, який може подорожувати між трьома Світами, супроводжуючи перехід від Білобога до Чорнобога.

Знак Близнюки належить до квадрату знаків мінливих, тих, котрі прагнуть змін, дають нові ідеї, є реформаторами. Приналежність до тригону стихії Повітря надає Близнюкам легкости, сприяє мисленню та винахідливості. Проявляють себе як ті, хто мислить, пристосовує, обдумує та інформує.

Протилежно знаку Близнюків з покровителем Стрибогом у річному Колі розташовується астрологічний знак Стрілець, якому покровителем є Сварог. Обидва знаки належать до тих, хто прагне змін. Стрибог веде Близнюків до пошуку різноманітности, Сварог уособлює завершеність річного Кола, спрямовує Стрільця до пошуку мудрости, вдосконалення, надихає запалити інших до творення нового Світу, вказує шлях від Чорнобога до Білобога.



ПРОВОДИ ВЕСНИ. НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ.

6.06. за Гр.к. (16.06. за Ар.С.к.)


Середина третього весняного місяця. У колі доби відповідає одинадцятій годині ранку. Закінчення весняної пори. Закінчення Зелених свят. Чародійське, жрецьке свято магічних знань. Обрядові шукання зілля та цілющих коренів. Відаючі жінки цього дня навчають молодших видам та правильному відбору цілющого зілля. Обрядові купання у воді з цілющими та запашними травами. Це свято є особливо важливим для знахарок та відунок. Вшанування духів природи, охоронців нашого світу. Проводжають духи Предків, котрі приходили навесні зі світу Нави і могли у той час допомагати своїм нащадкам та спілкуватися з ними. Прощаються з Весною і з весняним Сонцем - Ярилом. Пускають на воду клечальні вінки, які заготували на Зелені свята.



ЛІТНЄ СОНЦЕСТОЯННЯ. КУПАЛА.

21.06.-22.06. за Гр.к. (31.06.-01.07. за Ар.С.к.)


Початок астрономічного літа та зодіякального знаку «Рак». У колі доби відповідає дванадцятій годині дня – полудню.

Свято Купала відзначається на літнє Сонцестояння - час, коли день є найдовшим, а ніч найкоротшою. Саме цієї ночі весняне Сонце-Ярило перевтілюється у літнє Сонце-Купалу.

Після Літнього Сонцестояння дні поволі стають коротшими, а тривалість ночі збільшується - поволі зростає сила Марени-Темряви, яка вступить в свої права з Осіннього Рівнодення, тобто з тієї пори, коли тривалість ночі переважить тривалість дня.

Як серед найдовшої ночі року на Зимове Сонцестояння зароджується зростання світла, тобто народжується Сонце-Божич, так і на Літнє Сонцестояння зароджується зростання тьми, з якого народжується Марена, покровителька темної половини року.

На святі Купала відбувається поєднання двох природніх сил: вогняної запліднюючої сили Сонця-Купала та водяної сприймаючої сили, що її уособлює Марена. Поєднання цих двох стихій породжує життя. Без цього поєднання кожна з цих двох сил окремо є убивчою.

Святкування Купальської ночі починають звечора, перед тим днем, коли Сонце перший раз зійде в образі Купала-Дажбога (літнього Сонця), тобто відбудеться перший схід Сонця опісля проходження ним точки Літнього Сонцестояння.

До свята виготовляються образи Купала та Марени. Зазвичай образ Купала це сніп з польового різнотрав’я у вигляді парубка, а образ Марени це подоба дівчини з гілок чорноклену. Образи можуть бути вбрані в парубочий та дівочий одяг - вишивані сорочки, штани у Купайла, плахта або спідниця у Марени.

Образи Купала й Марени умовно уособлюють описані вище вогняну та водяну сили Сонця та Води. Під час свята проводиться обряд їх вінчання, щоб краще уявити собі поєднання вищих сил природи.

Ще одним неодмінним атрибутом свята є Купальське Дерево - прикрашена стрічками гілка верби, котра є втіленням життя, народженого Купалом та Мареною. Власне, Купальське Дерево образом Дерева Життя.

Присутні на святі рідновіри мають відчути, що вони, проводячи обряд, співдіють разом з Вищими Силами, допомагають обертати Колесо Життя. Тому закохані, котрі вирішили взяти шлюб, освячують цієї ночі своє кохання - дівчина пускає на воду вінок, а юнак має його дістати, увійшовши за вінком до води - жіночої стихії. Потім хлопець веде дівчину до вогню - чоловічої стихії. Через вогонь вони стрибають разом, взявшись за руки. Відбувається обряд очищення молодят вогнем і освячення їхнього шлюбу.

Після проведення обряду вінчання Купала та Марени, їхні образи відправляють до тих стихій, до яких вони належать. Образ Марени кладуть на воду, а образ Купала - до вогню. Дерево Роду - Купайлиця - залишається стояти прикрашеним до кінця свята.

Наприкінці святкування хлопці скочують до води палаюче колесо, обмотане соломою, як ще один знак поєднання вогню з водою, яке відбувається Купальської ночі. Опівночі старші люди з громади пускають по воді великий вінок з запаленою світильнею в пам’ять предків.

Купальської ночі польові та лісові трави набирають виняткових цілющих властивостей. Збирати трави виходять ще вдосвіта, при збиранні рослин, до них промовляють молитви.

Також, ще вдосвіта люди йдуть вмитися джерелицею і набрати цілющої води з криниці, яку освячують жерці. Після того громада підіймається на пагорб, щоб зустріти схід Сонця. При зустрічі Сонця до нього промовляють славлення, і дякують Дажбогу за життя, бажаючи одне одному здоров’я, щастя та доброго врожаю.


Покровителем першого місяця астрономічного Літа і знаку Рак () (22.06.-23.07 за гр. календ.) є Дажбог. Дажбог є Богом Світла, добра, благоденства, допомоги. Віддавна Русини звуться Онуками Дажбожими. Дажбог найповніше проявляє свою силу і вдачу влітку, коли після літнього Сонцестояння весняне Сонце-Ярило перевтілюється на літнього Купайла-Семиярила і настає сьомий місяць Кола Сварожого, відлічуючи від Коляди.

На Купальському святі відбувається поєднання вибухової, буйної, ярої сили весняного Сонця з жіночою сутністю Дани, утворюється їх символічний шлюб. Літнє Сонце Купайло-Семиярило уявляється в образі зрілого мужа, батька, чоловіка, господаря, воїна, покровителя. В астрології планетою знаку Рак є Місяць (Луна) – нічний відблиск, «відлуння» Сонячного світла, що означає врівноваження ярої чоловічої сили при поєднанні з її жіночою парою.

Знак зодіяку Рак належить до квадрату основних знаків – до тих хто є ініціяторами, розпочинають дію, дають поштовх. Але приналежність до тригону стихії Води надає йому значною мірою якостей чуттєвости та емоційности. Проявляє себе як той хто переживає, піклується, охороняє.

Протилежно астрологічному знаку Рак і його покровителю Дажбогу у річному Сварожому Колі знаходиться знак Козоріг з покровителем Хорсом – уособленням нічного, зимового, «потойбічного» Сонця.



СОНЦЕВОРОТ.

7.07. за Гр. к. (16.07. за Ар.С.к.)


Середина першого місяця астрономічного літа. У колі доби відповідає першій годині дня.

Свято Сонцевороту – повороту Сонця на зиму, до Темної половини року.

В хліборобській Звичаєвості – обрядовий початок жнив. Освячення ланів та молитви за майбутній врожай і гарну погоду влітку під час хліборобської праці. Вшанування Сонця – Дажбога як подателя життя і майбутнього врожаю ранковим славленням. Виготовляються обрядові печива – «сонечка», котрі освячуються жерцями.



ПЕРУНІВ ДЕНЬ.

24.07. за Гр. к. (02.08. за Ар.С.к.)


Початок другого місяця астрономічного літа. У колі доби відповідає другій годині дня. Початок зодіякального знаку «Лев».

Воїнське свято вшанування Перуна - Бога прі і боріння. Свято відзначається в Дубових Гаях, або біля великого Дуба. Обряд перунування проводять жерці-чоловіки. Жінки, під керівництвом жриці виготовляють вінки з дубового листя, які жрець під час обряду освячує вогнем. Цими вінками жінка-жриця вшановує (увінчує) присутніх на святі чоловіків-воїнів, допомагаючи в обряді жерцям. Жерці освячують зброю. Чоловіки виконують обрядовий танок – «аркан» довкола вогнища. Опісля бажаючі показують свою вправність в бойових мистецтвах.


Покровителем другого місяця астрономічного Літа та знаку Лев () (24.07-23.08. за гр. календ.) є Перун. Вже минув місяць від того як почали коротшати дні, але літо ще в повному розпалі. Дія літнього Сонця Дажбога-Семиярила тепер зазнає впливу Перуна – Бога прі і боріння, який стоїть на сторожі законів Прави. Другий місяць астрономічного Літа стоїть на межі переходу від весняного посилення Світла (Яв) до осіннього зростання Тьми (Нав). В цю пору Перун, який крутить вогненні кола Світу Яви, оцінює здобуток пройденого шляху, перед тим, як річне Коло повернеться до Світу зимової Нави; судячи природу по принесених плодах, а людей – за їхніми справами.

Світилом астрологічного знаку Лев вважають Сонце. Тому в цей час уявляється, що Сонце – Дажбог у поєднанні з Перуновою силою проявляє себе як воїн. Знак Лева, покровителем якого є Перун, належить до квадрату постійних знаків, продовжувачів справи. Приналежність до тригону стихії Вогню надає Леву завзяття проявляти себе як той що творить та керує.

Протилежно астрологічному знаку Лева з покровителем Перуном у річному Колі Сварожому знаходиться знак Водолій з покровителем Дієм. Дій на початку Кола Сварожого, на межі переходу від Нави до Яви оформлює й устійнює ідеї та знання для майбутнього їх проЯВлення. За дотриманням ПРАВильного втілення цих ідей стежить Перун.



СВЯТО СПАСА-ДАЖБОГА. ПОДЯКА ЗА ВРОЖАЙ.

7.08. за Гр. к. (16.08. за Ар.С.к.)


Середина астрономічного літа. У колі доби відповідає третій годині дня.

Подяка Дажбогу і всім світлим Богам за врожай. Проведення славлень в полях та на Святилищах. Освячення жерцями насіння, маку, плодів та меду. Поминання Предків як духів – охоронців Роду. Обрядові трапези – братчини.

Позаяк цієї пори Сонце-Дажбог - покровитель роду руського, перебуває під впливом сили Перуна, то Спасівські Свята мають в собі і вояцьку складову. На відміну від Перунових свят, які є святами людей воїнського стану (витязів-кшатріїв), на Спасівські свята відчути себе воїнами мають також і чоловіки варни господарів (вайшьїв), з яких завжди у важкі для народу часи складалася рать (ополчення). Тобто, виростивши гарний врожай і склавши Богам подяку за нього, народ має усвідомити і відчути, що він є готовим і спроможним відстояти і захистити те, що здобуто важкою працею. Тому на Спасівські свята існують вояцькі обряди на яких всі чоловіки з верств воїнів і господарів мають бути одягнені у воєнізовані строї. Проводяться поєдинки, змагання, ігрища во славу Дажбога, захисника-воїна.



СВЯТО МАТЕРІ-ЗЕМЛІ.

24.08. за Гр. к. (02.09. за Ар.С.к.)


Початок третього літнього місяця. У колі доби відповідає четвертій годині дня. Початок зодіякального знаку «Діва».

З цього часу земля готується до відпочинку. Цієї пори є можливість увійти в стан дивлення і відчути, що літня пора вже минає. Людина має відчути в собі силу, котру накопичила за літні місяці, відчути перший подих осени, приготуватися до довгих зимових місяців, щоб перебути темну половину року.

У хліборобській звичаєвості – обрядова сівба озимини. Проводяться магічні обряди на врожай наступного року. Славлення Матері-Землі за врожай цього року.

Заготівля калини, обрядове внесення її до хати. В давнину – час заручин та оглядин.


Покровителькою останнього місяця астрономічного Літа та знаку Діва () (24.08.-22.09 за гр. календ.) є Богиня Макоша. Макоша проявляє себе як дбайлива мати, яка готує Землю до сну, сприяє певній зосередженості, заспокоєнню, наведенню ладу для входження у темну половину річного Кола.

Знак Діва, покровителем якого є Макоша належить до квадрату знаків мінливих, тих, що змінюють, дають нову ідею. Приналежність до тригону стихії Землі сприяє пошуку ладу, спокою, прояву підсвідомих якостей. Проявляє себе як особа яка співставляє, пристосовує, оцінює, діє.

Протилежно астрологічному знаку Діви з покровителькою Макошею у річному Колі розташовується знак Риби з покровителем Велесом, який наприкінці Зими виводить природу зі світу потойбічного (Навського) сну до світу весняного пробудження (Яви).



СВЯТО РОДУ І РОЖАНИЦЬ.

8.09. за Гр. к. (17.09. за Ар.С.к.)


Середина третього місяця астрономічного літа. Закінчення літа, приготування до осени. У колі доби відповідає п’ятій годині вечора.

Свято вшанування жінки як матері роду-сім’ї та дружини. Прославлення Богинь-Рожаниць як сил, котрі оберігають рід, створюють міцну родину. Прославлення Роду небесного, явним втіленням якого є рід земний. Жіночі обрядодійства – «рожанична трапеза», готування куті з медом і маком. В давнину вже можна було засилати сватів до дівчат.



ОСІННЄ РІВНОДЕННЯ. СВЯТО СВІТОВИДА.

22.09.–23.09. за Гр. к. (01-02.10. за Ар.С.к.)


Початок астрономічної осени та зодіякального знаку «Терези». У колі доби відповідає шостій годині вечора. Початок Темної «Навської» річної чверти. Літнє Сонце Купало-Дажбог перевтілюється на мудрого старця Сивого Яра – образ осіннього Сонця. В давнину осіннє Сонце вшановувалось в образі Світовида Чотириликого, котрий уособлював усі чотири річні сонячні втілення (Хорса – Божича, Ярила, Купайла – Дажбога та Сивого Яра).

Ввечері, напередодні Осіннього Рівнодення, проводилося обрядове запалення вогню в домівці від освяченої свічі (світильника), запаленої у храмі, або на капищі. В народній памяті цей обряд зберігся під назвою «Свято Свічки», або «Свіччине весілля». Ще одна народня назва – «женіння комину».

Славлення Світовида-Сонця, як Бога Прави і Яви, що оберігає від Нави – Темряви. З пшениці сьогорічного врожаю випікається високий коровай як символ достатку та добробуту. В давні часи громада обрядово випікала велетенський коровай у людський зріст, щоби за ним не видно було жерця, котрий творив молитву.

Час проведення вікових посвят - пострижин, посвячень у підлітки (отроки), юнацьких посвят.


Покровителькою першого місяця астрономічної осени та знаку Терези () (23.09.-23.10. за г р. календ.) є Берегиня. Коли приходить осінь у природі настає тиша і спокій, які сприяють зосередженості, замкнутості, примиренню, схильності до розмірковувань. Цим якостям сприяє характер Берегині, яка є Богинею любови, естетики, гармонії, гарного смаку, зв’язана з почуттями, магією та силою океану підсвідомого, з об’єктивним мисленням і свідомістю.

Позаяк знак Терези позначає перший місяць пори року, то він належить до четвірки основних (кардинальних) знаків – тих, що дають енергію, є ініціяторами і рушіями подій. Належність до тригону стихії Повітря надає Терезам певної поверховости, легкости, сприяє мисленню та зваженості, проявляє себе як той що порівнює, ініціює, обдумує і об’єднує.

Протилежно астрологічному знаку Терези з покровителькою Берегинею у річному Колі розташовується знак Овен з покровителем Ярилом. Ярило розпочинає весняну пору, Берегиня – осінню. Та на відміну від буйної, вибухової, нестримної сили Ярила, Берегиня відповідно до своєї вдачі проводить перехід до осени лагідно, поступово, від бабиного літа до все більш глибокого сну Природи.



СВЯТО БЕРЕГИНІ. (МАТЕРІ–СЛАВИ).

9.10. за Гр. к. (17.10. за Ар.С.к.)


Середина першого місяця астрономічної осени. У колі доби відповідає сьомій годині вечора.

Берегиня тут вшановується в образі Покровительки Роду Руського, котра оберігає і захищає своїх дітей. Ця Богиня є втіленням одночасно мудрости, спокою та відваги. Вона є покровителькою шлюбів та захисницею дівочої гідности. Оберігаючи рід, Берегиня у скрутні часи постає в образі Матері-Слави, покровительки воїнів. Оскільки для збереження роду необхідна вояцька самопожертва, Матір-Слава опікується загиблими воїнами, відпроваджуючи їхні душі до Вираю. Тому це свято є не тільки жіночим, але й вояцьким. Свято покровительки воїнів відзначається в місцях бойової слави даної місцевости. Згадуються і прославляються всі полеглі в обороні Вітчизни.

Також цей день є сприятливим для початку весільних обрядів, коли дівчина має поєднати свою долю з надійним захисником та оборонцем.



ДЕНЬ МАРЕНИ.

24.10. за Гр. к. (02.11. за Ар.С.к.)


Початок другого місяця астрономічної осени та початок зодіякального знаку «Скорпіон». У колі доби відповідає восьмій годині вечора.

Містичне вшанування найтемнішої Навської жіночої сутности як Смерти та руйнації всього старого, віджилого. Жіноче чаклунське свято. Час для медитацій, зосередження, роздумів про вічність. В православних громадах у цей час проводиться обрядове поминання Пращурів, гуртові трапези, братчини.

Народня назва свята – «Свято Дідів». Нагода для людей похилого віку згадати своїх родичів, що відійшли у світ Нави.


Другого місяця від осіннього рівнодення, коли наближається середина астрономічної осени, коли Земля відчуває перехід від осени до зими, ми символічно наближаємося до світу Нави – загробного царства Мари і Морока, які є проявами Чорнобога. Світлим покровителем осінньої пори є Сивий Яр – осіннє Сонце, втілення мудрости і глибинних знань, переосмислення прожитого у світі Яви для перенесення набутого досвіду у нове коло живоявлення. Сивий Яр це внутрішній воїн, який протистоїть силам розпаду, спалюючи темні прояви минулого, відбираючи нове, якісне насіння для нового кола життя. Тому астрологічний знак Скорпіона (), який відповідає цій порі, називають домом смерти, перетворень та відродження.

Знак Скорпіона, на котрий найсильніше впливає дія Чорнобога, і покровителем якого є Сивий Яр, належить до четвірки основних (кардинальних) знаків, тих що надають форму, втілюють ідеї, є продовжувачами. Приналежність до тригону стихії Води придає Скорпіону чутливости, емоційности, дає зв’язок з глибинами підсвідомости.

Протилежно Скорпіону з покровителем Сивим Яром у річному Колі розташовується знак Тілець з покровителями Лелею і Лелем, які є земним, весняним проявом Білобога. Оскільки Скорпіон є під сильним впливом Мари й Морока, прояву Чорнобога, він деякою мірою дає проявлятися силам Темряви. Існування двох протилежностей – Світла і Тьми є умовою існування Буття.



ВЕЛИКА НІЧ. НІЧ ЧОРНОБОГА.

6-7.11. за Гр. к. (15-16.11. за Ар.С.к.)


Середина астрономічної осени. Сила Тьми у розпалі свого зростання. День рівновіддалений від осіннього рівнодення (з якого Тьма починає переважати Світло) та від зимового Сонцестояння (від якого сила Тьми починає зменшуватись). У колі доби відповідає дев’ятій годині вечора.

Найслушніший час для зв’язку людини зі Світом Нави, котрий є світом руйнації та сталости, смерти і небуття (для тих, хто знаходиться у Яві). У Наві перебувають душі предків, які потребують подальшого переродження в явному світі для досягнення духовної досконалости. Саме в цей час відкривається перехід між явним та неявним світами. Для Відаючих людей – це можливість спостереження за силами Мари та Чорнобога. Жерцями проводиться урочисте запалення вогню на святилищах і славлення на честь Сивого Яра, котрий є охоронцем від темних сил.



СВЯТО СВАРОГА – БАТЬКА БОГІВ. СВЯТО ДОЛІ.

23.11. за Гр. к. (02.12. за Ар.С.к.)


Початок третього місяця астрономічної осени. У зодіякальному Колі – початок астрологічного знаку «Стрілець». У колі доби відповідає десятій годині вечора.

Прославляються Сварог та Лада-Доля. Сварог є батьком усіх Світлих Богів чоловічої статі які є його уособленнями та проявами. Сварог є мудрим суддею та турботливим батьком, він керує іншими Богами і дає їм поштовх до дії. Також Сварог є воєначальником у боротьбі з темними силами безладу, за утвердження у світі Ладу, Закону, Правосуддя, і Справедливости.

Жіночою парою, або дружиною Сварога є Лада – уособлення жіночої складової Богів Світового Ладу. Під час гадань на майбутню долю, що проводяться перед Колядницькими святами, Лада в образі Богині-Долі може відкрити майбутнє тим, хто вміє спілкуватися з Вищими Силами.

Найсприятливіший день для ворожіння. Свято чародійок та провидиць. Проводяться жіночі магічні обряди, ворожіння «на долю» молоді та людям зрілого віку.

Покровителем третього місяця астрономічної осени останнього місяця року (коли рахувати від Коляди до Коляди) є батько Богів Сварог, знак зодіяку – Стрілець (). Ця частина року є часом певної завершености, переосмислення пройденого шляху і отримання духовної винагороди від Богів за справи зроблені протягом року, що минає. Батько Сварог також дає натхнення у складанні далекосяжних прагнень, поставленні високої мети, осяянні новими ідеями, які мають бути втілені в життя у новому річному Колі.

Знак Стрільця, покровителем якого є Сварог, належить до квадрату знаків мінливих, тих які прагнуть змін, дають нові ідеї, є реформаторами. Приналежність до тригону стихії Вогню надає Стрільцю вольовости, рішучости й сили характеру, щоб проявляти себе як той, що сприймає, пристосовує, обосновує і скеровує.

Протилежно астрологічному знаку Стрільця з покровителем Сварогом у річному Колі розташовується знак Близнюки з покровителем Стрибогом. Близнюки теж належать до квадрату мінливих знаків, тих що спрямовують до змін, але стихія Стрибога і Близнюків – вітер, повітря, тому зміни в тим часі, коли керує Стрибог мають напрям до пошуку різноманітности, мають характер якости більшої мінливости та легкости, інформація в той час сприймається більш відсторонено та неупереджено.



КОРОЧУН.

8.12. за Гр. к. (17.12. за Ар.С.к.)


Настають найкоротші дні року. Середина третього місяця астрономічної осени. Закінчення осени. Проводи старого року. Заклик до «нового» Сонця, що має народитися. У колі доби відповідає одинадцятій годині ночі (останній годині перед настанням нової доби).

Народня назва свята – «свято Калити» від назви обрядового твердого круглого колача-Калити. Проведення обрядового приготування до зустрічі зимового Сонця-Божича, коли учасники дійства намагаються визволити сонечко, кусаючи обрядовий хліб. «Визволяють» сонце молоді хлопці, а дівчата, котрі символізують навську половину року, намагаються не дати їм цього зробити. Проводяться молодіжні гуляння, ігри.



Частина 3. 

Прадавні свята, що збереглися в народі за часів Православно-Християнського двовір’я.


  1. Коляда (21-22.12. за Григоріянським календарем). На перші дні після зимового сонцестояння християнська Церква поставила свято народження Ісуса Христоса - «Різдво Христове». (за Юліянським календарем - 25.12.). Прадавня обрядовість донедавна у народі зберігалася у великому обсязі, детально описана у народознавчій літературі. Донині зберігся звичай починати зі сходом першої зірки Святу Вечерю, на якій має бути обрядова страва кутя і дванадцять пісних страв. Зберігся звичай колядування і деякі колядки, ходіння з вертепом, всенощна служба у храмі, звичай зранку ходити з привітаннями, а з обіду ходити в гості, та інше.

  2. Водоосвячення (6.01. за Гр.к.). Було переінакшено християнами на «Богоявлення хрещення Господнє», у народі - Водохреща, Йордан. (6.01. за Юл. к). Обрядовість збереглася великою мірою і записана у народознавчих джерелах. Свята Вечеря в переддень свята, обряд освячення води і омовіння освяченою водою збереглися й понині.

  3. Видіння. Свято людей відаючих. (21.01. за Гр.к.). Звичай прадавнього свята, яке було пов’язане з провісництвом, народ, за часів християнства переніс до свята «Віддання Богоявлення» (14.01. за Юл.к., 27.01. за Гр.к.). Народні назви - Оддання, Видення.

  4. Стрітення. Зимобор. (4.02. за Гр.к.). Було переінакшено Церквою на «Стрітення Господнє» - зустріч немовляти Ісуса зі старцем Сімеоном, і смерть старця опісля цієї зустрічі. (2.02. за Юл.к.). У народі збереглася обрядовість і значення цього свята як першої зустрічі Зими з Весною, звичай освячення стрітенської води і свічок-оберегів, споглядання і передбачення погоди.

  5. Колодій. Масляна. (20.02. за Гр.к.). У народі збереглась обрядовість, яка стосувалася проводів Зими та приготуванням до весни у декількох святах накинутих Церквою у темні часи:

1) Священномученика Власія. (11.02. за Юл.к., 24. 02. за Гр.к.). На це свято перейшов звичай вшанування Велеса. Збереглася подібність принесення у пожертву масла - так само як і в давнину до Велеса. «У Власа і борода в маслі». Прислів’я: «Святий Влас збиває ріг із зими», «Прийшов Влас, з печі злазь», «Пролив Влас олії на дороги, пора зимі забирати ноги». Також від Велеса до Власа перейшов чин покровителя тваринництва.

2) Сиропусний тиждень, Масляна. (тиждень перед Великим постом, що триває сім тижнів до християнської Пасхи). Народні назви свята - Пущення, Загальниця, Ніжкові заговини, Колодій, тощо. Подібно як і на свято Власія обрядовими стравами вважалися масло, сметана, вареники з сиром. Збереглися обряди проганяння або проводів Зими.

3) Перше та друге знайдення Чесної Голови св. Івана Хрестителя (24.02. за Юл.к., 9.03 за Гр.к.) по-народньому - Обретіння. Свята вшанування Івана Хрестителя Церква ставила на місце прадавніх свят які відображали дію Сонця тієї чи іншої пори року. Так і це свято було поставлено на початок третього місяця астрономічної зими, місяць, коли Бог Велес переправляє зимове (потойбічне) Сонце-Божича, Хорса до світу весняного проЯВлення. Згодом, через відставання церковного (юліянського) календаря свято перемістилося на два тижня вперед і стало у народній обрядовості пов’язуватися з закликанням птахів із вираю.

  1. Заклик Весни. Заклик птахів. (6.03. за Гр.к.). У народі зберігалися прадавні звичаї заклику Весни які згодом наклалися на накинуті Церквою свята:

1) Перше та друге знайдення Чесної Голови св. Івана Хрестителя (24.02. за Юл.к., 9.03 за Гр.к.) по-народньому - Обретіння. (див. попередній розділ).

2) Сорок святих мучеників Севастійських. (9.03. за Юл.к.) У народі за звичаєм предків продовжували відзначати природнє свято заклику птахів, випікали з тіста сорок пташок - жайворонків.

  1. Новоліття (Народження Ярила). (20-21.03. за Гр.к.). Природнє свято пов’язане з весняним рівноденням і початком весни, яке завжди відзначалося пишно і різноманітно, Церква намагалася перекрити цілим рядом своїх свят:

1) Мучениці Явдохи (01.03. за Юл.к.). Зважаючи на прадавній арійський звичай починати Нове Літо й весну з весняного рівнодення, народ, пристосовуючись до нових умов почав вважати за початок весни 1 березня, але тепер вже Юліянського календаря, який за датами початків своїх місяців зміщений відносно природніх Днів Сили - рівнодень і сонцестоянь.

2) Преподобного Олексія (17.03. за Юл.к.). Святце поставлене Церквою близько до дня весняного рівнодення. У народі особливою обрядовістю не відзначено, але також вважалося за «остаточний» прихід весни.

3) Благовіщення Пресвятої Діви Марії (про зачаття Ісуса Христоса). (25.03. за Юл.к., за 9 місяців до народження Ісуса - 25.12. за Юл.к.). Народний звичай ці дні також пов’язував з початком весни вважаючи, що «до Благовіщення земля відпочиває та сили набирається», «На Благовіщення весна зиму остаточно переборола», «Богослов зиму руйнує» і т.д.

4) Собор архангела Гавриїла. (26.03. за Юл.к.) Народня назва - «Благовісник». Церква намагалася підмінити у народній пам’яті Ярила на Гавриїла, тому цієї весняної пори у народі, навіть всупереч церковним канонам Гаврило сприймався як володар блискавок, який пробуджує землю. Подекуди, переважно на західньоукраїнських землях Благовісника вельми шанували вважаючи його навіть «старшим од Великодня»(!).

5) Воскресіння Ісуса Христа. Паска. (відзначається греко-ортодоксією після весняного рівнодення у першу неділю, яка настане після повного місяця, після юдейського Пейсаху). Народ святкував воскресіння Природи, фарбували у червоний колір яйця, як символ зародку життя, та виконували інші прадавні обряди, які доволі широко збереглися.

Як бачимо, у часи ночі Сварожої темні сили заморочили людям голови настільки, що початок весни став відзначатися щонайменше п’ять разів.

8. Пробудження Матері-Землі. (05.04. за Гр.к.). Прадавнє свято вшанування Матері-Землі у народі перейшло до Церковного свята апостолів Іродіона і Руфа (08.04. за Юл.к.). За прадавніми віруваннями вважали, що цього дня остаточно прокидається земля - пробуджуються змії, жаби та інші земноводні. Говорили, що «На Руфа все в землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно й посаджено в цей день, піде рости вгору. І всяка гадина полізе з землі, а птиця полетить із вирію».

9. Красна Гора, Ярилів День. (21.04. за Гр.к.). Прадавні обряди вшанування Богів розквіту природніх весняних сил - Ярила, Леля і Лелі з приходом християнства народ переніс на церковне свято великомученика Юрія Побідоносця (23.04. за Юл.к.), якому надали повноважень покровителя землеробства і тваринництва, що були раніше властиві Ярилу і Лелю. Подекуди в Україні зберігався звичай в переддень свята Юрія відзначати свято Червона Гірка, свято Лялі або Лелі, які в давнину уособлювали весняну жіночу сутність - пару Ярилові, з обрядами «водіння Куста», або «водіння Тополі», коли найвродливішу дівчину прикрашали зеленню і водили кругом неї хороводи.

10. Великий День. Свято Білобога. (06.05. за Гр.к.). Обрядовість свята розпалу весни в часи християнства у народі перенесли до наступних церковних свят:

1) Перенесення мощей Миколи чудотворця (09.05. за Юл.к.), по-народньому «Весняний Микола», «Ярий Микола», з яким пов’язували прихід справжнього тепла, та перший вигін худоби на пасовисько.

2) Апостола і священномученика Симона (10.05. за Юл.к.) у народі - «Симона Зілота», яке пов’язували зі збиранням цілющого зілля.

3) Вознесіння Господнє (40-й день від свята Воскресіння Христового), по народньому - Знесіння, Вшестя або Шестя. Вважали, що на Вшестя найактивніше проростає зело, де б воно не росло - у полі, лісі чи на горі «все зноситься від землі вгору».

11. Русалії. Зелені Свята. Клечання. (22.05 за Гр.к.). Обрядовість народ зберігав пристосовуючи до неї церковні свята:

1) День Святої Трійці. П’ятидесятниця. (сім тижнів від Воскресіння Христового), по-народньому «Зелені свята», «Русалії». Зберігалися обряди клечання оселі гілками дерев, пахучими травами, заплітання оберегових вінків.

2) Третє знайдення голови Івана Хрестителя (25.05. за Юл.к.). У народі ніякими особливими обрядами не позначено. Церква поставила свято за місяць до народження Івана Хрестителя, яке стало в народі святом «Івана Купала». Тобто, ці обидва церковні свята, що пов’язані з Іваном Хрестителем намагалися поставити на місце прадавніх, які мали зв’язок з проявами дії Сонця.

12. Проводи Весни. Навський Великдень. (06.06. за Гр.к.). За Церковними канонами з другого тижня після дня Святої Трійці розпочинається Петровський піст, який був навмисно поставлений на пору буяння природи, щоб перешкодити святкуванню свят котрі пов’язані з радістю, силою та продовженням роду, зокрема також і Купальського Свята. Але в народі, пам’ятаючи прадавніші звичаї, чинили обряди проводів весни, такі як «проводи русалок», «похорон Ярила» чи «Кострубонько», що позначалися ходінням до гаїв, пусканням на воду вінків, які були сплетені на Зелені свята, виконанням особливих пісень, та іншими різноманітними діями.

13. Літнє Сонцестояння. Купала. (21.-22.06. за Гр.к.). На це свято Церква поставила день народження святого пророка і предтечі Івана Хрестителя. (24.06. за Юл.к.) Обрядовість вшанування народження літнього Сонця, яке поєднується з водною стихією, збереглася достатньо широко, хоча, звісно, в основному у формі розваг. Але основні дійства - розпалювання Купальського вогнища, очищення вогняною і водною стихіями, пускання з пагорба у воду палаючого колеса залишилися незмінними з прадавніх часів.

14. Сонцеворот. (07.07. за Гр.к.). На цю пору здавна у хліборобів припадав початок жнив, коли проводити пишні святкування не було часу. Основні обряди, славлення, моління за врожай виконувалися у полі. Церковні свята цієї пори:

1) Святих Верховних Апостолів Петра і Павла (29.06. за Юл.к., 12.07. за Гр.к.). За народним звичаєм, перед початком жнив ставали на світанку обличчям до сходу Сонця і промовляли молитву: «Сонце праведне, святі Петре і Юрію, наші святі душечки, виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в наші руки... Докотись, хлібцю святий житечко наше, у наші клуні-стодоли... Хмари дощові, буряні, громові блискавиці, і ти граде б’ючий, обходьте нашу нивку стороною й до нас не наближайтесь... Боже, благослови!». Безперечно, що в давніші часи ці молитви призначалися Сонцю-Ярилу і Дажбогу, котрий є нашим покровителем і опікуном.

2) Великомученика Прокопія (08.07. за Юл.к.). Так само як і попереднє, практично не святкувалося, але відзначалося словами подяки у пору розпалу жнив. Складалися приказки по типу: «На Прокопа вже є в полі копа», «На Прокопа приготуй плечі до снопа». Збереглися й більш прадавні: «Дай Боже, час добрий і пору в доброму здоров’ї пожать і на той рік дождать!».

15. Свято Перуна. (24.07. за Гр.к.). Обрядовість свята збереглася більшою мірою та, що стосується хліборобської верстви, хоча свято перш за все є вояцьким. Причиною є великі втрати серед верстви воїнів, намагання Церкви зробити з русичів «рабів божих». Позаяк свято Перуна відзначалося кожною варною по різному, а також, як і більшість свят по кілька днів, то нині маємо кілька Церковних свят, що в народньому звичаї були пов’язані з атрибутами Перуна - громом, блискавками і вогнем:

1) Святого пророка Іллі (20.07. за Юл.к.). У народній уяві розпоряджався громами та блискавками, а також дощами та зливами, вважався опікуном кіп та збіжжя. По закінченню жнив виготовляли Сніп-рай у якому зимової пори перебували духи - охоронці роду Молодь - хлопці, дівчата, молодші жінки й чоловіки вправлялися на полі де зібрано врожай у боротьбі.

2) Мироносиці рівноапостольної Марії Магдалини (22.07. за Юл.к.). Подекуди були повір’я не працювати, бо поб’є громом, або вважали дощ із громом за сльози Маріїного каяття, подекуди вважали захисницею від блискавки і грому.

3) Великомученика і цілителя Пантелеймона (27.07. за Юл.к.). По-народньому «Паликопа», вважався охоронцем людей і збіжжя від вогню спричиненого блискавкою, також вважали що Пантелеймон карає грішників.

16. Свято Спаса-Дажбога. Подяка за врожай. (07.08. за Гр.к.). Розмаїття обрядовости з приходом християнства було перенесено на кілька Церковних свят:

1) Перенесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього. Мучеників Макковеїв (1.08. за Юл.к.). По-народньому «Маковія», «Перший Спас». Несли святити до храму квіти і мак, освячували криниці. На цей день Церква поставила початок двотижневого Успенського посту, щоби прадавні свята врожаю відзначалися не так пишно як годилося за Звичаєм.

2) Преображення Господнє (06.08. за Юл.к.). По-народньому «Великий Спас». У народі замість святкування преображення Ісуса Христоса на горі Фавор відзначали свято врожаю - несли до храму освячувати дари нового врожаю.

17. Свято Матері-Землі. (24.08. за Гр.к.). Звичаї прадавнього свята, яке відзначалося за місяць до осіннього рівнодення і було початком перших приготувань до осени певним чином відобразилося з приходом християнства у наступних святах:

1) Успіння Пресвятої Богородиці (15.08. за Юл.к., 28.08. за Гр.к.) У народі називали «Перша Пречиста», до якої годилося закінчити збирання зернових і з якої годилося розпочати сівбу озимини. Дівчата влаштовували похід по калину з хороводами і обрядовими піснями. Кілька гілочок вносили у хату, а решту підвішували під стріху, як що у сім’ї була дівчина на видання. З цього часу починали зговори, оглядини і заручини.

2) Усікновення Чесної голови св. Івана Хрестителя (29.08. за Юл.к.). У народі мало назву «Головосік», «Всічення». Ікони з зображенням відрізаної голови Івана Хрестителя, що висіли у церквах дуже вразили чутливу душу русинів-українців, чим спричинили немало забобонів стосовно того, що у цей день не можна брати у руки нічого гострого (ніж, пилку, сокиру, косу, сапу), тим більше різати щось кругле.

Натомість з прадавніших часів існувало повір’я, що в цей день лісове гаддя (тобто істоти які міфологічно пов’язані з землею) шукає собі місця для перезимування. Заборонялося ходити до лісу.

У цих давніх народних звичаях кінця літа проявилося відчуття перших ознак приготування землі до зимового сну.

18. Свято Роду та Рожаниць. (08.09. за Гр.к.). Прадавнє свято пов’язане з останніми приготуваннями до зустрічі осени народ відзначав у встановлених Церквою на цю пору святах:

1) Різдво Пресвятої Богородиці (08.09. за Юл.к.). У народі називали «Друга Пречиста» з якою пов’язували термін осінньої сівби зернових, та останній термін збирання цілющих трав. Жінки влаштовували обрядові братчини з моліннями до Богородиці. У християнських джерелах, таких як «Слово Христолюбця» та «Слово св. Григорія» їх автори докоряють тим хто на Різдво Богородиці беруть участь у «Рожаничній трапезі» або на честь «Роду і Рожаниць» влаштовує «кутю та інші трапези та законний обід».

Подекуди з цього часу вже засилали сватів до дівчат.

2) Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього (14.09. за Юл.к.). По-народньому називали «Здвиження» і пов’язували не з хрестом Господнім, а з тим, що природа налаштовується на зимовий спочинок «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Вважали що птиці мають одлетіти до вираю, а лісове гаддя збирається на останню раду перед зимовою сплячкою.

19. Осіннє рівнодення. Свято Світовида. (22.-23.09. за Гр.к.). На день осіннього рівнодення Церква поставила свято Зачаття святого пророка і предтечі Івана Хрестителя (23.09. за Юл.к. - за дев’ять місяців до його народження, яке Церква встановила на літнє сонцестояння - Купала). З цим святом пов’язували «засиджини» - обрядовий початок хатніх робіт, братчини та початок молодіжних вечорниць.

Також з початком осени народ пов’язав свято Семена Стовпника (01.09. за Юл.к.) - Церковний новий рік, початок першого осіннього місяця за юліянським календарем. На цей день було перенесено прадавні звичаї котрі стосувалися початку осени, яка за сонячним календарем починається з осіннього рівнодення: запалення родинного посвіту від свічки освяченої у храмі, святкова вечеря, проведення вікових посвят. Ремісники вносили до хати свій інструмент і на півгодини бралися до роботи - «засиджували місце» (подібно як і на свято Івана Предтечі). Всі налаштовувалися на прихід осени.

20. Берегині (Матері-Слави). (09.10. за Гр.к.). Сутність свята як вшанування жінки - покровительниці збереглася ще з пра-прадавніх часів матріархату. За своїм духовним змістом відповідає початку осени і завершувало цикл свят присвячених осінньому рівноденню, з якого починається десятий місяць року рахуючи від Коляди (зимового сонцестояння).

Церквою на це місце було поставлено свято «Покров Пресвятої Богородиці» (01.10. за Юл.к.), яка начебто захистила Візантію (в ті часи нашого запеклого ворога) від сарацинів.

Народ, звісно, врятування Візантії не святкував, а під іменем Покрови вшановував заступницю роду - Берегиню, кожна верства відповідно до належного їй звичаю.

21. День Марени. Поминальний день. (24.10. за Гр.к.). На цю пору припадає кілька церковних своїх свят які народ пов’язав з поминанням предків та зі смертю-Марою:

1) Святого великомученика Димитрія Солунського (26.10. за Юл.к.). У народі звали «Дмитра», «Змитра». У суботу після свята Дмитра проводили поминання предків і називали цей день «Осінні Діди».

2) Мучениці Параскеви (29.10. за Юл.к.). У народі називали Параски, або святої П’ятниці. В давнину вважали, що день «п’ятниця» покровительствує жінкам. Але в ці осінні дні мученицю Параскеву - П’ятницю подекуди уявляли в одному з образів Мари - в образі худої, страшної, вельми лютої жінки, яка ходила поміж людей, жорстоко караючи тих, хто її не празнує.

22. Велика Ніч. Ніч Чорнобога. Славлення Сивого Яра. (06.-07.11. за Гр.к.). Після хрещення прадавній зміст свята середини астрономічної осени частково перейшов на церковні свята:

1) Безсрібників Косми і Даміана (01.11. за Юл.к.). Імена: «Кузьма» від гр. «Kosmos» - Світ, лад. «Дем’ян» - від гр. «Dаmian» - підкоряти. У народній уяві - захисники від морозу, «безморозні святі», до яких перейшли повноваження Сивого Яра - духовної сутньости осіннього Сонця, захисника від пітьми. На знак вояцької складової характеру прадавнього божества, обрядовою їжею і пожертвою в цей день були півень або курка.

2) Собор Архистратига Михаїла (08.11. за Юл.к.). Народня уява надала Михаїлу якостей Сивого Яра, який пізньої осінньої пори є непримиренним войовником з нечистою силою, покровителем вовків і мисливства.

23. Свято Сварога. Свято Долі. (23.11. за Гр.к.). Віддавна, за народним звичаєм, за місяць до Коляди (зимового сонцестояння) наставала пора переосмислення минулого і передбачення майбутнього. Цей звичай згодом перейшов і на ряд церковних свят:

1) Введення в храм пресвятої Богородиці. (21.11. за Юл.к.). У народі називали «Введення» або «Видення», вважалося закінченням хліборобського циклу, пов’язувалося з ворожіннями та обрядами водоосвячення.

2) Великомучениці Катерини. (24.11. за Юл.к.). До Катерини перейшли повноваження давньої богині Долі. Дівчата ворожили на своє майбутнє подружнє життя. Молодь проводила вечорниці.

3) Великомученика Георгія Побідоносця (26.11. за Юл.к.), нар. - «Юрія осіннього». У сучасному церковному календарі відсутнє. Образ осіннього Юрія народ наділив воїнським характером Сварога, який бореться з темною силою безладу, ладує світ.

24. Корочун. (08.12. за Гр.к.). Настання найкоротших днів супроводжувалося приготуваннями до зустрічі нового річного кола, яке починається від зимового сонцестояння - Коляди. Давні звичаї перейшли на церковні свята:

1) Апостола Андрія Первозванного (30.11. за Юл.к., 13.12. за Гр.к.). Від свята Катерини дівчата продовжували різноманітні гадання на долю. Молодь влаштовувала вечорниці, до яких випікався обрядовий круглий корж з діркою посередині, який називався «Калета». Цей корж підвішували на стрічці до сволоку і кусали по черзі з жартами і забавами, а потім розподіляли між усіма присутніми. Тобто, символічно закінчували коло старого року і лаштувалися до нового, кожен уявно отримуючи частинку своєї долі.

2) Святителя Миколая Чудотворця (06.12. за Юл.к., 19.12. за Гр.к.). До цього дня годилося розрахуватися з боргами. До св. Миколи перейшли риси Сварога і Сивого Яра. До свята Миколи від прадавнього свята Коляди (зимове сонцестояння, на яке церква поставила день народження Ісуса Христоса), перейшов звичай дарувати подарунки.



Додаток № 1. Свята Сонячного Кола. (дні проявів Сонячної Сили) за Арійським Сонячним календарем.



Відповідність годинам доби


Число, місяць за Григоріян-ським календарем



Назва


Число, місяць за Сонячним календарем

Астрономічні

пори року


0(24)

1

2

3

4

5


21-22.12.

06.01.

21.01.

04.02.

20.02.

06.03.


Коляда. Зимове сонцестояння.

Свято Дани. Водосвяття.

Видіння. Свято Відаючих.

Стрітення.

Колодій. Масляна. Свято Велеса.

Заклик весни, заклик птахів.


31.12-1.01.

16.01.

01.02.

15.02.

01.03.

15.03.

Зима


6

7

8

9

10

11


20-21.03.

05.04.

21.04.

06.05.

22.05.

06.06.


Новоліття. Весняне рівнодення.

Пробудження Матері-Землі.

Красна Гора. Ярилів День.

Великий День. Свято Білобога.

Русалії. Зелені Свята. Клечання.

Проводи Весни. Навськ. Великд.


29-30.03.

15.04.

01.05.

16.05.

01.06.

16.06.

Весна


12

13

14

15

16

17


21-22.06.

07.07.

24.07.

07.08.

24.08.

08.09.


Купала. Літнє сонцестояння.

Сонцеворот.

Свято Перуна.

Свято Спаса-Дажбога.

Свято Матері-Землі

Свято Роду та Рожаниць.


31.06.-1.07.

16.07.

02.08.

16.08.

02.09.

17.09.

Літо


18

19

20

21

22

23


22-23.09.

09.10.

24.10.

6-7.11.

23.11.

8.12.


Світовида. Осіннє рівнодення.

Берегині (Матері-Слави).

День Марени.

Велика Ніч. Ніч Чорнобога.

Свято Сварога. Свято Долі.

Корочун.


01-02.10.

17.10.

02.11.

15-16.11.

02.12.

17.12.

Осінь



Додаток № 2. Свята Сонячного Кола. (дні проявів Сонячної Сили) за Арійським Сонячним календарем з елементами календаря Армеліна.


Відповідність

Годинам доби


Число, місяць за Григоріян-ським календарем



Назва


Число, місяць за Сонячним календарем

Астрономічні

пори року


0(24)

1

2

3

4

5


21-22.12.

06.01.

21.01.

04.02.

20.02.

06.03.


Коляда. Зимове сонцестояння.

Свято Дани. Водосвяття.

Видіння. Свято Відаючих.

Стрітення.

Колодій. Масляна. Свято Велеса.

Заклик весни, заклик птахів.


30.12-1.01.

16.01.

31.01.

14.02.

30.02.

14.03.

Зима


6

7

8

9

10

11


20-21.03.

05.04.

21.04.

06.05.

22.05.

06.06.


Новоліття. Весняне рівнодення.

Пробудження Матері-Землі.

Красна Гора. Ярилів День.

Великий День. Свято Білобога.

Русалії. Зелені Свята. Клечання.

Проводи Весни. Навськ. Великд.


28-29.03.

14.04.

30.04.

14.05.

30.05.

15.06.

Весна


12

13

14

15

16

17


21-22.06.

07.07.

24.07.

07.08.

24.08.

08.09.


Купала. Літнє сонцестояння.

Сонцеворот.

Свято Перуна.

Свято Спаса-Дажбога.

Свято Матері-Землі

Свято Роду та Рожаниць.


30-31.06.

15.07.

01.08.

15.08.

02.09.

17.09.

Літо


18

19

20

21

22

23


22-23.09.

09.10.

24.10.

6-7.11.

23.11.

8.12.


Світовида. Осіннє рівнодення.

Берегині (Матері-Слави).

День Марени.

Велика Ніч. Ніч Чорнобога.

Свято Сварога. Свято Долі.

Корочун.


01-02.10.

18.10.

02.11.

15-16.11.

02.12.

17.12.

Осінь



Додаток № 3. Розгорнутий вигляд Арійського Сонячного Календаря (верхній рядок) у співставленні з григоріянським календарем (нижній рядок) для звичайного, не високосного року.


С і ч е н ь Коляда. Зимове сонцестояння Свято Дани. Водосвяття

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

г р у д е н ь с і ч е н ь


Л ю т и й Видіння. Свято Відаючих. Стрітення

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

с і ч е н ь л ю т и й


З и м о б о р Колодій. Масляна. Заклик весни. Заклик птахів.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 20 21 22 23 24 25 26 27 28 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

л ю т и й б е р е з е н ь


Б е р е з е н ь Новоліття. Весняне рівнодення. Пробудження Матері-Землі.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20

б е р е з е н ь к в і т е н ь


Т р а в е н ь Красна Гора. Ярилів День. Великий День. Свято Білобога.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

За гр. календ: 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

к в і т е н ь т р а в е н ь


Ч е р в е н ь Русалії. Зелені Свята. Проводи Весни. Навський Великдень.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

За гр. календ: 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

т р а в е н ь ч е р в е н ь


Л и п е н ь Купала. Літнє сонцестояння. Сонцеворот.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

За гр. календ: 22 23 24 25 26 27 28 29 30 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

ч е р в е н ь л и п е н ь


С е р п е н ь Свято Перуна. Свято Спаса-Дажбога.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

За гр. календ: 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

л и п е н ь с е р п е н ь


В е р е с е н ь Свято Матері-Землі. Свято Роду та Рожаниць.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

За гр. календ: 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

с е р п е н ь в е р е с е н ь


Ж о в т е н ь Світовида. Осіннє рівнодення. Берегині (Матері-Слави)

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 23 24 25 26 27 28 29 30 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22

в е р е с е н ь ж о в т е н ь


Л и с т о п а д День Марени. Велика Ніч. Ніч Чорнобога

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 23 24 25 26 27 28 29 30 31 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

ж о в т е н ь л и с т о п а д


Г р у д е н ь Свято Сварога. Свято Долі. Корочун.

01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

За гр. календ: 22 23 24 25 26 27 28 29 30 01 02 03 04 05 06 07 08 09 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

л и с т о п а д г р у д е н ь



Додаток № 4. Сонячний календар по типу календаря Армеліна. (У дужках вказані місяці і числа за григоріянським календарем).


Дні

тижня

С і ч е н ь

Л ю т и й

З и м о б о р

Астрономічна Зима

(грудень) / ( с і ч е н ь ) / ( л ю т и й ) / ( б е р е з е н ь)


Нд

Пн

Вт

Ср

Чт

Пт

Сб



1 (22)

2 (23)

3 (24)

4 (25)

5 (26)

6 (27)

7 (28)


8 (29)

9 (30)

10(31)

11 (1)

12 (2)

13 (3)

14 (4)


15 (5)

16 (6)

17 (7)

18 (8)

19 (9)

20(10)

21(11)


22(12)

23(13)

24(14)

25(15)

26(16)

27(17)

28(18)


29(19)

30(20)

31(21)

-

-

-

-


-

-

-

1 (22)

2 (23)

3 (24)

4 (25)


5 (26)

6 (27)

7 (28)

8 (29)

9 (30)

10(31)

11 (1)


12 (2)

13 (3)

14 (4)

15 (5)

16 (6)

17 (7)

18 (8)


19 (9)

20(10)

21(11)

22(12)

23(13)

24(14)

25(15)


26(16)

27(17)

28(18)

29(19)

30(20)

-

-


-

-

-

-

-

1(21)

2(22)


3 (23)

4 (24)

5 (25)

6 (26)

7 (27)

8 (28)

9 (1)


10 (2)

11 (3)

12 (4)

13 (5)

14 (6)

15 (7)

16 (8)


17 (9)

18(10)

19(11)

20(12)

21(13)

22(14)

23(15)


24(16)

25(17)

26(18)

27(19)

28(20)

29(21)

30(22)


Свята

Коляда


Водо-освяч.



Видіння



Стрі-тення


Колодій



Заклик

Весни


Ново-ліття



Дні

тижня

Б е р е з е н ь

Т р а в е н ь

Ч е р в е н ь

Астрономічна Весна

(березень) / ( к в і т е н ь ) / ( т р а в е н ь ) / ( ч е р в е н ь )


Нд

Пн

Вт

Ср

Чт

Пт

Сб



1 (23)

2 (24)

3 (25)

4 (26)

5 (27)

6 (28)

7 (29)


8 (30)

9 (31)

10 (1)

11 (2)

12 (3)

13 (4)

14 (5)


15 (6)

16 (7)

17 (8)

18 (9)

19(10)

20(11)

21(12)


22(13)

23(14)

24(15)

25(16)

26(17)

27(18)

28(19)


29(20)

30(21)

31(22)

-

-

-

-


-

-

-

1 (23)

2 (24)

3 (25)

4 (26)


5 (27)

6 (28)

7 (29)

8 (30)

9 (1)

10 (2)

11 (3)


12 (4)

13 (5)

14 (6)

15 (7)

16 (8)

17 (9)

18(10)


19(11)

20(12)

21(13)

22(14)

23(15)

24(16)

25(17)


26(18)

27(19)

28(20)

29(21)

30(22)

-

-


-

-

-

-

-

1(23)

2(24)


3 (25)

4 (26)

5 (27)

6 (28)

7 (29)

8 (30)

9 (31)


10 (1)

11 (2)

12 (3)

13 (4)

14 (5)

15 (6)

16 (7)


17 (8)

18 (9)

19(10)

20(11)

21(12)

22(13)

23(14)


24 (15)

25 (16)

26 (17)

27 (18)

28 (19)

29 (20)

30 (21)

* 31(22)


Свята

Новоліття


Пробудж.

Землі


Красна

Гора



Великий

День


Русалії



Навський

Великдень



Купала



Дні

тиж-ня

Л и п е н ь

С е р п е н ь

В е р е с е н ь

Астрономічне Літо

(червень) / ( л и п е н ь ) / ( с е р п е н ь ) / ( в е р е с е н ь )


Нд

Пн

Вт

Ср

Чт

Пт

Сб



1 (23)

2 (24)

3 (25)

4 (26)

5 (27)

6 (28)

7 (29)


8 (30)

9 (1)

10 (2)

11 (3)

12 (4)

13 (5)

14 (6)


15 (7)

16 (8)

17 (9)

18(10)

19(11)

20(12)

21(13)


22(14)

23(15)

24(16)

25(17)

26(18)

27(19)

28(20)


29(21)

30(22)

31(23)

-

-

-

-


-

-

-

1 (24)

2 (25)

3 (26)

4 (27)


5 (28)

6 (29)

7 (30)

8 (31)

9 (1)

10 (2)

11 (3)


12 (4)

13 (5)

14 (6)

15 (7)

16 (8)

17 (9)

18(10)


19(11)

20(12)

21(13)

22(14)

23(15)

24(16)

25(17)


26(18)

27(19)

28(20)

29(21)

30(22)

-

-


-

-

-

-

-

1 (23)

2 (24)


3 (25)

4 (26)

5 (27)

6 (28)

7 (29)

8 (30)

9 (31)


10 (1)

11 (2)

12 (3)

13 (4)

14 (5)

15 (6)

16 (7)


17 (8)

18 (9)

19(10)

20(11)

21(12)

22(13)

23(14)


24(15)

25(16)

26(17)

27(18)

28(19)

29(20)

30(21)

**


Свята

Купала


Сонце-ворот



Перун


Спаса-Дажбога



Матері-Землі



Роду-Рожаниць

Світо-вида



Дні

тиж-ня

Ж о в т е н ь

Л и с т о п а д

Г р у д е н ь

Астрономічна Осінь

(вересень) / (ж о в т е н ь ) / ( л и с т о п а д ) / (г р у д е н ь)


Нд

Пн

Вт

Ср

Чт

Пт

Сб



1 (22)

2 (23)

3 (24)

4 (25)

5 (26)

6 (27)

7 (28)


8 (29)

9 (30)

10 (1)

11 (2)

12 (3)

13 (4)

14 (5)


15 (6)

16 (7)

17 (8)

18 (9)

19(10)

20(11)

21(12)


22(13)

23(14)

24(15)

25(16)

26(17)

27(18)

28(19)


29(20)

30(21)

31(22)

-

-

-

-


-

-

-

1 (23)

2 (24)

3 (25)

4 (26)


5 (27)

6 (28)

7 (29)

8 (30)

9 (31)

10 (1)

11 (2)


12 (3)

13 (4)

14 (5)

15 (6)

16 (7)

17 (8)

18(9)


19(10)

20(11)

21(12)

22(13)

23(14)

24(15)

25(16)


26(17)

27(18)

28(19)

29(20)

30(21)

-

-


-

-

-

-

-

1 (22)

2 (23)


3 (24)

4 (25)

5 (26)

6 (27)

7 (28)

8 (29)

9 (30)


10 (1)

11 (2)

12 (3)

13 (4)

14 (5)

15 (6)

16 (7)


17 (8)

18 (9)

19(10)

20(11)

21(12)

22(13)

23(14)


24(15)

25(16)

26(17)

27(18)

28(19)

29(20)

30(21)



Свята

Свято Світовида


Берегині.

Матері-Сл.



День Марени


Велика

Ніч



Сварога

і Долі



Корочун

Коляда


* Свято Купала. ** Додатковий день до свята Світовида у високосному році - (дні без зазначення дня тижня)


Література.

Братко-Кутинський О. «Нащадки святої Трійці», Київ, «Білий птах» 1992.

«Велесова Книга. Волховник» автор-упорядник Г. Лозко. Київ, «Такі справи» 2002.

«Велесова Книга: Легенди. Міти. Думи. Скрижалі буття українського народу. І тис. до н.д. - І тис. н.д.» Упорядкування Яценко Б., Київ, «Індоєвропа» 1994.

Воропай О. «Звичаї нашого народу», Київ «Оберіг» 1993.

Куровський В.( Волхв Володимир) «З Богами у Триглаві». Карби віровчення Рідної Православної Віри. Київ, конфесійне видання РПВ, 7512 (2004).

Лозко Г. (Волхвиня Зореслава) «Українське народознавство» Київ, «Зодіак -ЕКО» 1995.

Лозко Г. (Волхвиня Зореслава) «Українське язичництво» Київ, Український центр духовної культури 1994.

Лозко Г.(Волхвиня Зореслава) «Коло Свароже» Київ, «Український письменник» 2005.

Маковій Г. «Очі згори» Київ, «Генеза» 1996.

Миколаїв Р. (Волхв Богумир) «Відичне Православ’я: наш шлях до Бога. Віровідання». Київ, Духовне видання Родового Вогнища РПВ, 2006.

Огієнко І. (митрополит Ілларіон) «Дохристиянські вірування нашого народу» Київ, «Обереги» 1994.

Островський Б. «Свята Онуків Дажбожих» Календар РУНВіри на 2006 рік.

«Сварог» №№ 4-20. часопис Об’єднання Рідновірів України.

«Священна книга обрядів». Видавництво РУНВіри. 1991.

Силенко Л. «Мага Віра» Видавництво РУНВіри 10979 рік Дажбожий (1979).

Скрипник Л. Дзятківська Н. «Власні імена людей» Київ, «Наукова думка» 1996.

Скуратівський В.«Дідух» Київ, «Освіта» 1995.

Скуратівський В. «Місяцелік» Київ, «Мистецтво» 1993.

Скуратівський В. «Русалії» Київ «Довіра» 1996

Скуратівський В. «Український народний календар» Київ «Техніка» 2003.

Шилов Ю.О., Добжанський Е.І., Пархоменко М.Є. Бут В.Д., Коваленко Г.І., Куконеску Р., Потапенко В.М. «Календар рідновіра на 21123 (2002) рік» Київ, видано громадою «Трійця» 21123 (2002).

Асвинн Ф. «Руны и мистерии северных народов», Москва, «ФАИР-ПРЕСС» 2003.

«Бгаґавад Ґіта як вона є». Бгактіведанта Бук Траст, 1990.

«Бхагавадгита» перевод с санскрита Семенцов В.С. Москва, «Восточная литература» РАН, 1999.

Берт К. «Архетипы и мифология в Зодиаке» Москва, «АСТ - Астрель» 2006.

Вулфорд Д.«Зірки і доля», Донецьк, ТОВ ВКФ «БАО» 2004.

Климишин И. А. «Календарь и хронология». Москва. «Наука» 1990.

Казаков В. «Именослов», Москва - Калуга «Русская Правда» 2002.

Казаков В. «Мир славянских Богов», Москва - Калуга «Русская Правда» 2002.

Кампанелли П. «Возвращение Языческих традиций», Москва «Крон - Пресс» 2000.

Маккалох Джон Арнотт «Религия древних кельтов» Москва, ЗАО «Центрполиграф» 2004.

«Матерь Лада» Божественное родословие славян. Языческий пантеон. Москва. «Эксмо» 2003.

Фрезер Джеймс Джордж «Золотая Ветвь» Москва, «АСТ» 1998.

Шапошников А., Татаринов В., «Сакральный календарь друидов». Москва, «ЭКСМО - Пресс» 2001.

1. Науковці стверджують, що звичай вимірювати час семиденними тижнями прийшов з Давнього Вавилону та пов’язаний зі змінами фаз Місяця.

Сьогодні ми знаємо, що культуру і знання Вавилон великою мірою перейняв від Шумерів - одного з відгалужень Арійської цивілізації.

2. Назви місяців подані у більшій відповідності до стану природи. Нинішній порядок і назви остаточно утвердилися лише з середини ХІХ ст. Перед тим, серед інших назв, місяць березень називали «зимобор», квітень - березнем, червень - липнем (липа починає цвісти у середині червня), липень на зах. Укр. звали «косень», «сінокос», у словенців липень звався ще й «малі српан», у болгар - «сръпан», сербів і хорватів - «српань». Верес цвіте з серпня до кінця жовтня. У четвертоєвангелії 1144 року є слова: «Мць октябрь рекомий листопад». За часів Київської Руси листопад називали «груднем», пізніше по-народньому «півзимник», «ворота зими», «грудкотрус». Також, у часи Давньої Руси сучасний грудень звався «студнем». (В. Скуратівський «Місяцелік»).

3. Прадавня назва місяця березня, а подекуди лютого. У даному випадку більше відповідає цій частині року.

4. Дати Днів Сили за Григоріянським календарем.

5. Дати Днів Сили за Арійським Сонячним календарем. У природньому Сонячному календарі перший день першого місяця року починається від Зимового Сонцестояння (Коляди).

6. Астрологічні знаки Зодіяку це насправді є поділ річного Кола на дванадцять рівних частин, кожна з яких має умовну міфологічну назву яка в сьогоденні зв'язана більше з силою Сонця цієї частини року аніж з відповідними небесними сузір'ями. Календарні дати астрологічних знаків Зодіяку ніколи не були й не є тотожними з датами проходження Сонцем сузір’їв небесної екліптики.

Назви знаків Зодії для зрозумілости подані у сучасній европейській термінології.

Свята Арійського Православного Звичаю вказані за григоріянським календарем (гр.к.).

 Свята накинуті греко-ортодоксною Церквою вказані за церковним (юліянським календарем - юл.к.), для наявного відображення календарних дат тих часів коли ці свята встановлювалися Церквою.

Comments