АЛАТИР (АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАТАН, АЛТАР, АЛАТАР, ОЛТАР, ВІВТАР)


у "Довіднику давньоукраїнської міфології" Сергія Плачинди:

АЛАТИР (АЛАТИР-КАМІНЬ, АЛАТАН, АЛТАР, ОЛТАР, ВІВТАР).

1.         Священний «живий» камінь, що лежить у ВИРІЇ[i] під «першодеревом світу» ПРАДУБОМ.

За легендою, А. походить від яйця, котре зніс першобог давніх українців СОКІЛ-РОД.

А. уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать під священним каменем і котрі щовесни ДАЖБОГ (в давніші часи БІЛОБОГ) засіває землю і людство.

З священним каменем Вирію давньоукраїнські жерці — ВОЛХВИ пов'язували своє вчення про безсмертя: СМЕРТЬ, мовляв, вражала лише пагіння зародків, які лишаються вічно живими. В цьому волхви вбачали позитивну роль смерті: вона знищувала старе пагіння, даючи простір для розвитку нових зародків.

За легендою, на священному «живому» камені Вирію щозими спочиває, набираючись нових сил, бог блискавки і грому ПЕРУН.

2.        У стародавніх українців-язичників А.— священне місце, на якому
приносили жертви богам. За первісної доби алатирі-вівтарі містилися
просто неба на верхів'ях гір, високих пагорбах і берегах рік, на лісових
галявинах тощо. З розвитком будівництва, етнокультури алатирі
перенесено в язичницькі храми — КАПИЩА, де зайняли почесне місце
перед скульптурними зображеннями богів. (За О. Афанасьєвим).

3.         Християнська церква запозичила в язичників алатирі-вівтарі,
що стали святим місцем у храмі. У вівтарі, як правило, є престол, на
якому зберігається Євангеліє, хрест, свічки, квіти тощо. Вівтар відокремлений   від   середньої   частини   церкви   високим   іконостасом.   Є   різні форми вівтарів.



[i] Тут і далі виокремлюються ті назви та імена, що є в цьому словнику (авт.).

 

у "Словнику рідновіра", укладеному Світовитом Пашником:

АЛАТИР (олтар, алатар, вівтар)

1.      Священний "живий камінь", що лежить у Вирії посеред світу. На ньому росте Дерево Життя. З-під священного каменя по всьому світу розходиться безкінечна кількість живих зародків, від нього течуть цілющі ріки. За легендою, А. походить від яйця, яке зніс першобог давніх українців Сокіл-Род. А. уособлює могутність і невмирущість плодючої творчої сили життя. Та міць і сила криється в незліченній і безконечній кількості живих зародків і бруньок, що лежать під священним каменем, якими щовесни Дажбог засіває землю і людство.

2.      У стародавніх русинів А. - священне місце, на якому приносили жертви Богам. За первісної доби алатирі-вівтарі містилися просто неба на верхів'ях гір, високих пагорбах і берегах рік, на лісових галявинах тощо. З розвитком будівництва А. перенесено в храми, де зайняли почесне місце перед скульптурними зображеннями Богів.

3.      У сучасних святинях вівтарем називають передню частину храму, а також Престол на якому зберігаються священні речі.


Comments