1-е соборне Послання Св. Ап. Йоана Богослова (канонічне)


Переклад П.Куліша:

ГОЛОВА 1.

1. Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя -

2. (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам;)

3. що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом,

4. І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.

5. І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і ніякої у Нього темряви.

6. Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правді і не творимо правди;

7. коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха.

8. Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.

9. Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.

10. Коли кажімо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.


ГОЛОВА 2.

1. Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.

2. А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта.

3. А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.

4. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди,

5. хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.

6. Хто говорить, що в Ньому пробував, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.

7. Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.

8. Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.

9. Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досі.

10. Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;

11. хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява осліпила очі його.

12. Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.

13. Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.

14. Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробував, і що подужали лукавого.

15. Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;

16. все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта.

17. І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.

18. Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.

19. Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всі наші.

20. І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.

21. Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.

22. Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.

23. Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.

24. Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці.

25. А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне.

26. Се писав я вам про тих, що підманюють вас.

27. Та помазаннє, котре ви прйняли від Нього, в вас пробував, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазавше навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.

28. Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході.

29. Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.


ГОЛОВА 3.

1. Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.

2. Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.

3. І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.

4. Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.

5. Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.

6. Кожен, хто у Ньому пробувае, не грішить; кожен, хто, грішить, не бачив Його, ні пізнав Його.

7. Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,

8. хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.

9. Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.

10. По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.

11. Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,

12. не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.

13. Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.

14. Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.

15. Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.

16. У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.

17. Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?

18. Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою.

19. І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;

20. бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все.

21. Любі, коли серце наше не винуе нас, одвагу маєм перед Богом,

22. і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповіді Його, і угодне перед Ним робимо.

23. А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.

24. І, хто хоронить заповіді Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам.


ГОЛОВА 4.

1. Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.

2. По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.

3. І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.

4. Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, ніж той, хто в сьвітї.

5. Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.

6. Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

7. Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога;

8. хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.

9. У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.

10. У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.

11. Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.

12. Бога ніколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.

13. По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від, Духа свого дав нам.

14. А ми видїли й сьвідкувмо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.

15. Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.

16. Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.

17. У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому.

18. Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.

19. Ми любимо його, бо Він перший любив нас.

20. Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить. Бога, котрого не бачить, як може любити?

21. І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого

ГОЛОВА 5.

1. Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

2. По сьому пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо, і заповіді Його хоронимо.

3. Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді Його; а заповіді Його не тяжкі.

4. Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.

5. Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

6. Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.

7. Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух, і сї три - одно.

8. І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно.

9. Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.

10. Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.

11. А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його.

12. Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.

13. Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого.

14. І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;

15. і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него.

16. Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть Йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть, не за сей кажу, щоб молив ся.

17. Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть.

18. Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.

19. Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.

20. Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.

21. Сей правдивий Бог, і життє вічне. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.




Comments