Про Єдиного:

Записи Мандрівного Волхва:

118днів від
зимового сонцестояння! ;)

    Сайти про Рідне:

    Мандрівний Волхв





    Мандрівний Волхв - один із тих, хто пам'ятає себе на Правічному Дереві роду нашого. Він мандрує у часі і крізь товщу тисячоліть прийшов і в наші дні.
    Коли кожен з нас, оріїв, прислу́хається щиро до свого серця - то відчує, що теж десь (у значній мірі) є тим же Мандрівним Волхвом...
    Зі слів мого вчителя (світлина нижче)

    ВАЖЛИВЕ. При повазі до будь-якої людини, її світогляду, звичаїв, мови - оминаю увагою хибнонаукові вчення. Водночас "не віддаю" награбованого у нас: москвини у моїх дописах, як і раніше, залишаються москвинами, а не росіянами, а населення нашого краю - як і за часів князів і козаччини - ру́си... Прошу саме в цьому світлі сприймати мною написане.

    Як розпізнати волхва? ;)

    Чи існують правдиві волхви, спитаєте?
    Та як вам сказати...
    Бачте, тут яка справа... Такі не признаються самі. Бо чи може вам сказати свята людина: "Я — святий!"? Або чи може вам справжнійкозак-характерник казати, що він характерник? Кажуть ті, кому саме того і бракує... :)
    В одному священному Писанні є таке місце:
    "Той, про кого ніхто не знає, високого він чи низького походження,
    Про кого ніхто не знає, вчений він чи невчений,
    Про кого ніхто не знає, здійснював він добрі чи лихі вчинки, -
    Саме той і є справжнім волхвом.

    Про Мандрівного Волхва або ...У КОЖНОМУ дрімає ВОЛХВ!


    З розмови з дівчиною у скайпі:
    ...Я - як Волхв - не являю себе людям...
    ...А чи хто зможе Мене розпізнати - залежить уже від тих, що мене оточують. Від чистоти їхніх душ... Я - не в конкретній людині. Я лише один з-поміж сотень інших, які несуть Прадавні Вчення Роду в майбутнє. Кожен з них - то Мандрівний Волхв. І не має значення, під яким сьогоднішнім іменем він виконує одвічний свій обов'язок...

    Чим обмежений Необмежений (Бог)? (зі скарбнички Учителя)

    З раннього дитинства мені був відкритий шлях до духовного. Я виховувався на Святих Письменах різних народів. Разом з Ісусом Христом "збивав" свої босі ноги околицями Мертвого моря. Я знав тут кожен камінь (по карті), знав кожен крок Учителя, кожен Його день. Для мене ця земля була святою. І якби я тоді потрапив на ті території, то впав би на ту землю і цілував її. Тут ступала нога мого Вчителя!
    Так, Ісус справді Бог. Жидівська форма Його сприйняття! Але чи Він - єдина форма прояву Єдиного? 
    Детальніше »


    Як зникла Київська Русь? (зі скарбнички Учителя)

    Чи задумуємося ми над тим, що дає нам силу?
    У мене на це свої відповіді.
    Силу дає нам єдність! Про це співається й в українському духовному ґімні "Боже великий єдиний..."
    А що є глибинними основами такої єдності?
    Я задам у відповідь Вам запитання: кому Ви віддасте перевагу своїй дитині (матері, брату... - рідному) чи чужій (чужому)?
    Ми виростали зі свого роду! З його традицій, його культури. І люди, які тримаються Роду - вони міцні й непоборні!
    Давайте глянемо, що відбувалося у головах наших предків на початку минулого тисячоліття. 
    Детальніше »


    Яка мова є наступницею мови люду Київської Русі? (зі скарбнички Учителя)


    Уявіть собі храм, у якому відбуваються богослужіння кожен день протягом 2000 років. Є такі на Шрі-Ланці, наприклад. Храм, у якому щодня прибирають. І, скажімо, 2000 років тому там була розсипана миска зерна і три зернини (про що Бог "шепнув" на вухо археологам) і по сьогоднішній день збереглися в цьому храмі.
    Де їх шукати: у цьому храмі чи за його межами? По його центру, який щодня підмітали, чи десь по закутках?
    Те ж саме і з мовою Київської Русі. 
    Детальніше »


    Какой язык есть приемником языка простолюдинов Киевской Руси? (из сокровищницы Учителя)

    Представьте себе храм, в котором совершаются богослужения каждый день на протяжении 2000 лет. Есть такие на Шри-Ланке, например. Храм, в котором ежедневно убирают. И, скажем, 2000 лет назад там была рассыпана миска зерна и три зёрнышка (о чем Бог "шепнул" на ухо археологам) и по сегодняшний день сохранились в этом храме.
    Где их искать: в этом храме или за его пределами? По его центру, который ежедневно подметали, или где-то по закоулкам?
    То же и с языком Киевской Руси.

    .
    Чи можливо зараз повернути винищені Знання оріїв?

    Моя відповідь тверда: "Так!"
    І справа ось у чому. Багато реліґій роблять свої записи у священних книгах. З утратою цих Книг зникає відповідне знання.
    Наша віра має записи не лише в Книгах. Крім них, вони ще є як в наших ґенах, так і в природі, що нас оточує!
    Що треба, щоб повернутися до Славлень Бога, якими вони були 1000 років тому?
    Зовсім небагато. 
    Детальніше »



    19 вересня 2010 р.
    Славлення Бога чи бізнес?

    Вважайте, що це погляд з "лісу". Далекий від світла цивілізації і тому не вартий уваги...
    Слава Богу, починає відроджуватися Рідна Віра! Але як? За суттю чи лише за формою?
    Почали звучати рідні імена Бога та славлення Єдиного у тих формах, на які погодилися б наші прабатьки і на які погоджуються наші ґени... Починаємо ставати Собою. Дітьми Божими! Не рабами!
    Здавалося б, втішно. Але це зовні, за формою.
    Що ж за суттю?
    Детальніше »


    Щодо святкування деяких наших свят

    Трапляються в Павутині публікації рідновірів про збережені пам’ятки різних наших святкувань, підв’язаних до днів тижня. Вшанування Мокоші, наприклад: "...У кожну п’ятницю, ...п’ятницю на Русальному тижні, ...в останню п’ятницю жовтня"). Це добре. Але розшифровування правдивого дня цього святкування неточне. І ось чому.
    У нас не було 7 днів тижня. Це може сказати вам будь-яка людина, яка поживе осторонь "цивілізації" бодай пару таких тижнів!... 
    Детальніше »


    Тим, хто прагне відродити наші прадавні віру та культуру
    Дорогі побратими!
    Маю таку "ваду": уникаю спілкування мовою, яка винищувала нашу прадавню слов’янську віру та культуру і яка під це ж була й створена. Маю на увазі мову Кирила і Мифодія (вона ж - церковнослов’янська, вона ж - російська, москвинська чи, правильніше, християно-слов’янська).
    Тому носії цієї мови самою своєю мовою свідчать про свою далекість від ідеалів, які вони проголошують (відродження нашої прадавньої слов’янської віри та культури). Це у кращому випадку.
    Детальніше »


    Тем, кто стремится возродить наши древние веру и культуру

    Дорогие собратья!
    Имею такой ​​"изъян": избегаю общения на языке, уничтожавшем нашу древнюю славянскую веру и культуру и который под это же был и создан. Имею в виду язык Кирилла и Мифодия (он же - церковнославянский, он же - русский (москвинский) или, правильнее, христиано-славянский).
    Поэтому носители этого языка самой своей речью свидетельствуют о своей удалённости от идеалов, которые они провозглашают (возрождение нашей древней славянской веры и культуры). Это в лучшем случае.


    Особисте Коло Часу (календар) Мандрівного Волхва-лісовика

    Це  моє особисте.
    Для загального використання
    не можу його пропонувати ...

    Як я вже писав, у мандрах у пригоді стає сонячно-місячне Коло Часу.
    Для життя в лісі* воно мало би бути під рукою. Тому місяці та дні тижня в ньому позначає Місяць, а пори дня, дні та роки - Сонце.
    Лісова нова доба в "особистому Колі Часу Мандрівного Волхва-лісовика" починається з провісників сходу сонця - ночі та світанку - і має другу половину ночі, світанок, ранок, до-полудень, полудень, по-полудень, вечір, смеркання, першу половину ночі.** Відлік часу в лісі - простіший, не кратний митям :)
    Дні тижня позначає Місяць і вони мають свої народні назви:


    Про Вчителя

    Останнім часом почало надходити багато листів з проханням бути вчителем для їх авторів. Назріла потреба прояснити свою позицію.
    Так уже повелося, що переважна більшість людей бачать Учителя в іншій людині. Це природньо для теперішнього часу. І такий учитель справді може допомогти вам побачити Вчителя не стільки в Людях, скільки у ВогніШумі ЛісуДзюрчанні Струмка тощо
    Щасливі ті, хто піде далі й побачить Учителя Всіх Учителів у Собі, хто згадає Свою природу внука Божого та пробудить Її.



    25 травня 2011 р.

    Про ім’янаречення

    Якось чарівна дівчина їхала з мандрівним товаришем.
    – Хочу, щоб відбувся обряд ім’янаречення, але не знаю, до кого піти, – казала вона. – Верховний Волхв Зелених буває дратівливим і надто зелений. Верховний Волхв Синіх іноді тяжко сумує і надто синій. Верховний Волхв Червоних буває заздрісним і надто вже червоний. Хотілося би бездоганності та природнього поєднання усіх барв.


    Земля предків

    (Пізніше, це все викладене у видиві)
    Кожного вечора на землі цій священній Сонце сідає на спочинок у дворі, де жив мій Дід. Щовечора тут збираються Тисячоліття співати Пісню Роду.

    Про Початок (з індивідуальної переписки)

     Звертаюся до Вас, так як думаю що Ви багато більше мандрували теренами нашої країни. І ось, що мене цікавить,  Кам'яна Могила... Це те місце? Все звідти почалося?
     Усе почалося з Вашого Серця! З нього! І лише з нього! Все інше  лише тіні справжнього Початку!
    "Більший од найбільшого, менший од найменшого, Творець усесвіту, що пробуває в серці"...


    Вплив рідної мови на життя людини


    Погляньте на яке-небудь молоде деревце, яке росте у природніх кліматичних умовах.
    Погляньте на подібне ж, висаджене у відрі на балконі будинку.
    Як ви думаєте, який ґрунт краще сприятиме розвитку такого дерева: природній чи чужий? Яке середовище краще реалізує закладене родовим кодом у кожну його клітину?
    Те ж саме і щодо іншого живого організму - людиниВібрації землі проявили себе не лише в анторопометричних та фізіологічних даних організму (як і у випадку іншого живого організму - дерева), а й вилилися вібраціями мови, властивої роду, який проживає на цій території. Територія проявляє себе не лише через фауну і флору, а й через мову людей, які "проросли" з неї! І коефіцієтнт корисної дії реалізації можливостей, закладених у родовому коді - однозначно, як і у випадку з різними ґрунтами для дерева, - більший, коли людина "вібрує" тими мовними вібраціями, які породила і закріпила в її роді ця територія!
    Це площина психофізіологічна.


    Влияние родного языка на жизнь человека

    Взгляните на какое-нибудь молодое деревцо, которое растёт в естественных климатических условиях. Взгляните на похожее, высаженное в ведре на балконе дома. Как вы думаете, какая почва будет лучше способствовать развитию такого дерева: естественная или чужая? Какая среда лучше реализует заложенное родовым кодом в каждую его клетку?
    То же самое и в отношении другого живого организма - человекаВибрации земли проявили себя не только в анторопометричних и физиологических данных организма (как и в случае другого живого организма - дерева), но и выплеснулись вибрациями языка, свойственного роду, проживающему на этой территории. Территория проявляет себя не только через фауну и флору, но и через язык людей, "произросших" из нее! И коефициетнт полезного действия реализации возможностей, заложенных в родовом коде - однозначно, как и в случае с различными почвами для дерева, - больше, когда человек "вибрирует" теми речевыми вибрациями, которые родила и закрепила в его роде эта территория!
    Это плоскость психофизиологическая.


    Славень Велесу (за моїм Учителем)


    Богу таємничих Знань, Учителю волхвів цей славень...

    Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!

    Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!


    Світогляд дідів проти сучасної науки?

    Готуючи "Славень Велесу" до оприлюднення виникла потреба порівняти слова Вчителя зі знаннями археологічної науки. І що ж виявилося?
    Звернув увагу на слова "Славня": "Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!" Вирішив перевірити: а куди ж було повернуте обличчя Велеса у Світовида збруцького! Знайшов необхідне у статті Б.А.Рибакова "Збручский Род-Святовид": "Дажбог, як і належить сонячному божеству, дивиться на полудень, на південь" (???) (закінчення останнього абзацу). Велес - з протилежного боку (з боку Мокоші), то дивиться на північ? Протилежне до сказаного в "Славні"?


    Про Богів (з переписки)

    - Нас питають, де наше Святе Письмо? Та прокляті біснуваті перевертні й чужинці намагалися спалити все, що було пов'язане з нашою самобутністю!
    - Не запалюйся так, брате! Спалити можна лише те, що горить. Записане в ґенах і в Природі людині не спалити! До якої віри вона би не належала )


    Від кого залежить поширення історичної правди?

    Задаю собі такі запитання:
    • Чи зникла територія Русі?
    • Чи маю я право вважати що руси зникли безслідно або розчинилися в якому іншому народові?
    Почну з останнього: якщо так - то цей "інший" мав би бути у рази більшим від нашого! Але такого на наших теренах не було. Я не говорю про невеличкі групки, які подалися свого часу на Московію.
    Про територію говорити зайве.
    Тому мене цікавить інше:
    • Що повинна людина зробити з СОБОЮ, щоб її рідний край - Русь - який нікуди не зникав, віддалився в її сприйнятті у далеку історіющоб руси залишилися десь там, тисячиліття позаду, а не в сьогоднішніх помешканнях наших міст і сіл, на їхніх вулицях, у транспорті?! Скажіть - що?!
    Ми спокійно подолали бар’єри тисячоліть і щороку давали потомство та передавали свою мову й традиції дітям! Пора наводити порядок у ВЛАСНИХ головах! Бо, як казав мій Учительнікому не заборониш казати, що йому заманеться. А тим більше, думати бозна-що. Особливо, людям, для яких нормою стало красти та насміхатися з інших.

    Тому НЕ ПОТРІБНО ЧЕКАТИ, що ВОНИ коли-небудь озвучать Правду. Правда існує завжди, але не кожному дано її бачити чи мати сміливість висловлювати.
    За уподібненням до того, як назва корінними мешканцями власної країни не завжди співзвучна з її ж назвою у чужинців (наприклад, Бгарату ми називаємо Індією, Магярошсаґ - Угорщиною, а московити - Вєнґрієй, Чункуа - Китаєм, а англійці Чайна тощо), так і Росія для мене відтепер в усіх моїх публікаціях є Московією, а Україна - Руссю. Відповідно, населення Московії - московити, а ми - руси, бо розмовляємо РУСЬКОЮ мовою, якою вона стала на даний час і якою Ви читаєте написане тут. Мова північного МОЛОДШОГО "брата" (який більшим виріс) - МОСКОВИТСЬКА.


    Про козака

    Важлива деталь: за часів князя Святослава Хороброго козаки не носили засобів задурманення свідомості (люльок, пляшок з горілкою тощо). Тоді, правда, вже спостерігався певний поділ на козаків і волхвів, але кожен козак залишався чудовим волхвом (характерником), а кожен волхв - прекрасним козаком! ;)
    То ж, залишаючись вірними звичаю, вільні від будь-яких залежностей, козаки ніколи не лизали губами пустунця немовляти - задурманюючої люльки )))
    Сказане тут стосується лише козаків і волхвів, а не тих, що під них були переодягнені та поміж ними вешталися, падкі на гроші, славу, дурман тощо. Не про падких мова! ;)


    Кожен собі друг, кожен собі ворог... (виклад за словами Учителя)

    Питання звільнення від ПУТ "я" широко розроблене в індуських психофізичних практиках. Кому цікаво - загляньте до “вайраґйа ( वैराग्य )”. Коли НЕ вникати глибоко - цей шлях вимагає зречення від насолод і страждань цього світу, що веде до аскетичного способу життя. Світ для початківця стає непривітним і позбавленим барв радості й щастя у звичному для нього розумінні. Відтак, уже перші кроки стають нездоланними для багатьох, а хто все ж таки ступив пару разів - своїм невдоволеним виглядом велемовно свідчить про те, де він перебуває... :(
    Мій Учитель, з мовчазної згоди якого я беруся викласти його погляди, свого часу підказав мені інший шлях. Шлях Любові:

    Міркування щодо пропозицій впровадження кастового поділу

    Думка про впровадження кастового устрою серед рідновірів оце на днях дійшла і до "мого лісу". Сорока на хвості принесла! :-)
    Воно, може б, і непогано було, коли б...
    Коли б знати, чого НАСПРАВДІ хочуть ті, які пропонують цю ідею! Простіше кажучи, на яку касту ВОНИ розраховують? :-) Як виявляється, серед таких НЕ знайшлося ЖОДНОГО (!!!), хто би бачив себе як ремісника чи слугу! Не кажу вже про недоторканих! :-( ЖОДНОГО! :-( ВСІ відносять себе до однієї з двох найвищих: або волхви, або дужі! ;-) А це вже, уважно глянувши на життєвий шлях багатьох з них, дає підстави і задуматися! :-)
    Детальніше »



    Дещо про обов’язкові якості волхва

    Учитель дає перелік якостей, які мають бути властивими волхву. Цим він указує, що волхвування не є якимось розумовим вправлянням чи розвитком певних навиків, а справою, якій присвячене усе життя волхва.

    Детальніше »


    Загальне у питаннях сприйняття Бога людиною

    1. Явища досвіду, які постають перед нашим розумом, сприймаються ним як такі, що підпорядковуються певним законам і як зв’язані певним стосунком, головним з яких є причина.

    Якщо вважати, що існують вічні, без початку, причини, які самі собою не мають причини і все ж породжують наслідки, то яким чином те, що породжує саме себе, може бути непородженим? Яким чином річ, яка схильна до змін, може бути вічною? (Причинність не властива дійсності, але є лише умовою пізнання).

    Детальніше »



    "Все у світі постійно тече і змінюється. У світі нічого немає застиглого, все тече, як хвилі річки ". Згідно з Учителем, у цьому нескінченному плині єдино дійсним, єдино істинним є Бог (Прабог).

    Причина буває окрема чи загальна; наслідок буває обумовленим або особливим. У світі безліч сутностей, що мають свідомість або позбавлених неї, наділених певними особливостями. Всі ці сутності, переплітаючись одна з одною, входять в одну Велику Сутність. Через пізнання цієї Великої Загальної Сутності пізнаються всі особливості, які входять у Неї. На земній кулі існує безліч річок, що носять різні назви, але всі ці річки впадають в океан. Впадаючи в океан, річка втрачає свою форму та назву. Річка втрачає свої води у водах океану. Точно так само всі предмети світу в Бозі втрачають свою власну особисту форму та назву.

    Бог Неподільний, Пасивний, Спокійний, Неосудний, Незаплямований. Він ні грубе, ні тонке, Він ні короткий, ні довгий. Він - всередині і зовні. Так як Бог безсмертний, у Нього немає народження. Він Великий, непідвладний народженням; Він Душа, яка не старіє, не вмирає, позбавлена ​​страху і досконала. Заперечення заперечення - Кінцева Сутність Усіх Заперечень.
    Можна сказати, що Бог є Дійсність, за умови, що цим стверджуємо, що Він відрізняється від усього проявленого, просторового, тимчасового і чуттєвого. Він НЕ перебуває в жодній точці простору, хоча можна сказати, що Він перебуває скрізь, тому що всі речі перебувають у Ньому і залежать від Нього. Його природа невимовна, тому що коли ми говоримо що-небудь про Нього, ми перетворюємо Його в окремий предметМи, звичайно, можемо про Нього висловлюватися, але не здатні описати Його належним чином або мати про Нього яке-небудь розумове знання.

    Детальніше »


    Сварог


    Свій рух до стану буття-в-Бозі шукач починає із використання допомоги Звичаїв Роду. Родові Звичаї на початковому відтинку Шляху Поєднання слугують єдиним джерелом пізнання творчості Сварога.
    Ми лише сприймаємо наслідок, а тому неможливо визначити, чи пов'язаний світ як зі своєю причиною зі Сварогом або з чим-небудь іще, оскільки один і той же наслідок може мати різні причини. Таким чином ми повинні прийняти одкровення Родового Звичаю, що полягає в тому, що Сварог є Першопричиною всього світу. Сварогу  приписуються всі переваги, як метафізичні, так і напучувальні. Він понад усяким злом. Він – внутрішньо притаманний Дух, що проникає у світи, які існують як у свідомості, так і поза свідомістю людини.
    Сварог є першопричиною Всесвіту, оскільки у нього немає походження, Він, як чисте буття, не може виникнути з Чистого Буття, так як відношення причини і наслідку не можуть існувати без деякого переважання причини ...
    Діяльність Господа-Бога повинна бути розглянута як проста Гра, яка виникає з його Власної Природи, безвідносно до якої-небудь мети.

    Про Дійсність і Шлях


    Можна виділити три рівні Дійсності:
    • справжня дійсність;
    • умовна (відносна);
    • примарна.
    Щоб прояснити співвідношення між справжнім та умовним рівнями дійсності, справжню дійсність можна прирівняти до сприйняття власного оточення людиною, яка перебуває у стані пильнування, тоді як умовну - до сприйняття знову ж таки власного оточення, але вже вві сні зі сновидіннями.
    З одного боку, явища сновидінь і світу стану пильнування (“справжнього” світу) подібні одні до одних: явища “справжнього” світу - це теж певні уявлення і тому не першоосновні; вони теж минущі, вони точно так само вплетені в людську діяльність, як явища сновидінь у нашу діяльність уві сні. З іншого боку, явища цих рівнів не можна змішувати: вода, випита вві сні, тамує спрагу того, хто спить, хоч і не може втамувати спрагу наяву; і навпаки - "справжня" вода тамує спрагу людини у стані пильнування, хоч і не може втамувати спрагу того, хто бачить сон.


    Про рідних Богів, Волхвів, світогляд Предків та інше Життя Пралісу... 

    "Сам не без гріха" ~( ;-c)
    (Мандрівний Волхв)

    Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а Зубатіші заметушилися. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Новий Народний Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, майже всі нарекли себе високими званнями. Водночас появився з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу (на один Праліс було їх декілька). Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту... 
    Не могли, звичайно, (коли вже покласти лапу на серце) їхні очі бачити ВЕДмедя у власних віддзеркаленнях у Лісових Калюжах. Ба, навіть і за своїм світоглядом та способом життя дуже мало хто з цих, був ВЕД МЕДу відєм чи відьмою... Ті, що були, (а таки були - і не так уже й мало!) то десь там, серед простішого Звіра... Але кому до того яке діло? ;) Хто буде вивчати психологію та якісь там "життєві сценарії" Верховних, які, буцім, закладаються ще з дитинства значимим оточенням?! Для обивателя важливе видиме, зовнішнє!
    Тож Новоспечені стрімголов кинулися роздавати свої ведмежі послуги іншим. Робота, як то кажуть, закипіла... 
    Детальніше »

    Життя. Цінності. Шлях.


    Давайте домовимося, що я (коли писав ці рядки) та кожен, хто їх читає, перебуваємо у стані Умовної дійсності. Умовної - лише за назвою і справжньої для кожного з нас, хто зайнятий згаданими вище діями. Тож увесь розгляд та сприйняття буття в інших станах свідомості (наскільки це можна собі дозволити) сприйматимемо саме з цього поля. З поля УМОВНОЇ чи ВІДНОСНОЇ дійсності. Прошу про це пам’ятати! ;)

    Про що мова?
    Примарне
    Умовне
    Справжнє
    Загальні зауваги (спрощено)У цьому стані свідомості - стані сну - людина дуже слабо керує змінами "довкілля" сновидіння.
    І з позицій інших станів його можна назвати оманливим. Але він справжній, дійсний для того, хто спить. (У сновиди вовк, що сниться, викликає всі фізіологічні прояви страху в тілі, які видно для спостерігача, що сидить біля його ліжка. Проте всі прояви страху щойно баченого вовка зникають або не стосуються того, хто прокинувся чи спостерігає за сновидою).
    Це звичайний стан свідомості (стан пильнування), у якому ми усвідомлюємо себе як людей. Цей стан, крізь призму Омани, сприймає як дійсні світ, що нас оточує, та його Творця - Сварога, який проявляє себе (залежно від ситуації) як той чи інший Бог.Стан, з позицій якого не існує ніяких інших станів як справжніх. Існує лише Бог (Прабог). Якби можна було говорити про щось інше, то все воно було би сном чи грою Омани. Такими ж оманами є й усі явища цих "інших станів" та всі їхні цінності (здоров’я, тривалість життя, влада, багатства тощо). 

    Про нижчих серед челяді - холопів і смердів


    О, мій оманливий, чарівний прояве Умовної дійсності! І знову я лихий та вредний! ;)
    Є таке Коло - коло челяді (у ньому - закупихолописмерди). Так називали залежне населення Русі. Це люди, у жилах яких тече рабська кров, кров прислуговування, улесливості, меншовартості, зради, особистої вигоди, продажності.
    Такі люди живуть і в наш час. Ви легко їх упізнаєте, коли запахне славою, владою чи грошима.
    Це вони - холопи та смерди (нижчі з Кола челяді) - запопадливо будуть догоджати будь-кому сильнішому чи багатшому. І не чекайте від них відвертості!
    Ні, вони не скажуть Вам правду, що видають книгу чужоземною мовою, керуючись у першу чергу тим, що видана, наприклад, московитською, вона принесе багато більші прибутки, бо потенційно має у багато разів більшу кількість платоспроможних покупців, які ту мову розуміють. Вони, раби грошей, скажуть вам, що більшій кількості людей хочуть донести світло Істини.

    Великдень

    Для мене Великдень - це по-справжньому потужні стрімкі струмені Весни, які втягують у свій нестримний світлий, радісний вир мою душу. Це Велике Свято, яке святкує все: рослини, тварини і люди.
    Час його святкування може позначати цифра (дата), а може й Жива Природа (ті почуття, які пробуджують її зміни у людині). У загальному, грубо, дата і почуття йдуть близько одне одного. Але у дрібницях можуть не співпадати. Не щороку в один і той же самий день (чи в одну й ту ж фазу місяця) однаково розквітло проявляє себе Весна. Відповідне до цього й сприйняття...
    Що краще? Що точніше? Що ближче до Свята Богів і Душі́ - цифра чи природа?
    За цифрою Великдень міг би бути у день весняного рівнодення. Чи у день повні після весняного рівнодення. Чи через один місячний місяць після весняного рівнодення, чи... Але все це черстві й холодні - мертві - визначальники Великодня.
    По-справжньому живою і правдивою є мати-Природа, а його найближчими передвісниками - цвітіння дерев, поведінка птахів і звірів. І наше серце, наповнене стрімкими весняними поривами!
    День святкування Великодня кожного року року непомильно проголошується Вічними Волхвами - нашими Предками, проявленими в Деревах, Які Цвітуть (та ще деякими іншими проявами Живого). Громада може довірити "зчитування" та проголошення Дня Свята своїм відям приблизно за один-два тижні від Свята.



    Святкування Природи! Казково-святковий її наряд на Великдень.

    Відгуки »

    Жертва і жертвоприношення

    Цей допис – за Ведами.
    Згідно з ними Бог (Прабог, Усебог) є одночасно і Жертвопринесенням, і Жертвою, і Пожертвувачем. Хто це знає – той знає таємницю Вед! Але лише “знає”. Не більше...
    Знавці Жертви здійснюють жертвоприношення відповідно до свого рівня усвідомлення.
    Дехто бере участь у жертві різним Богам, інші ж приносять жертву (узливанням) на Вогні Всебога (Прабога).
    Ними, окрім звичного нам вогню, запалено безліч інших жертовних вогнів:
    • вогонь приборкання приймає як жертву слух і решту відчуттів,
    • вогонь почуттів приймає звук та інші предмети відчуттів,

    Орій

    Орій - спадкоємець звичаїв і сприйняття світу своїх предків, які населяли землі сучасної України з прадавніх віків.
    Орій - це і національність, і віра одночасно, бо це світогляд і спосіб життя, передача яких озвучується мовою наших предків.
    Орій, перш за все, це вільна людина, внук рідних Богів, який зберіг пам’ять про це у своєму серці. Немає ніяких посередників між орієм та вічними, всюдисущими Богами. Нема! ...Не було і не буде!!! Тому орій не підсталяє своєї шиї у духовне ярмо проводирів як чужих реліґій, так і тих, які хочуть відродити забуте їхніми батьками своє. Найголовніший зв’язок орія з Першоджерелом - поєднання з Ним , яке стається завдяки праці зі своїм "Я". Але це не єдиний спосіб єднання з Правдою.


    Якось запитав мене один Зірвибуря чи я Волхв. І з яких справ? Хто освятив? Хто вибрав?

    ...Запитання, насправді, не до мене. Запитання до кожного в роді нашому...

    • З яких справ?

    Зі зроблених безкорисливо на благо родуБЕЗІМЕННО...

    Останнє випливає з глибокого розуміння Бога, світу, себе...  У давнину саме такими були правдиві Вчителі... Вони виходили з досвіду, що Найвища Жертва - це Сварог у цьому тілі! Як Він може комусь іншому що-небудь робити чи не робити, коли "цей інший" - це теж Він?!!.. Зроблене комусь - зроблене собі! Чи є потреба Собі Самому про це трубити?..

    Коли творення добра стає природою людини, то, як і в диханні, зайве озвучувати: "Вдих. Видих. Вдих. Видих..."

    • Хто освятив?

    Не хто, а що... Освячує робота!..

    • Хто вибрав?

    Ніхто! Коли живеш серед людей - гомонять у громаді!

    Коли серед дикої природи - обирають Люті Морози, Палюча Спека, Дикі Звірі, Птахи, Трави, Духи гір, рік, степу, Доро́га... Обирає Бог у безлічі своїх проявів!.. І в очах людей... теж обирає Він...

    Але друзі, не цікавтеся марним!.. Навіть якби й хто вам казав, що хтось Волхв - то не запитуйте про Волхва... Дивіться на людей за їхніми вчинками, а не за званням. І не перетворюйте життя у погоню за здобуттям останнього...

    Волхвів не висвячують! Ними народжується кожен, а потім декотрі ще раз стають ними! Перед Богами і перед Собою! І ні перед ким іншим!.. Двічінароджені... Пам’ятаймо, що КОЖЕН з роду нашого, десь там глибоко в душі вже́ є саме тим, ПРАВДИВИМ, Волхвом...



    Про Духовність 

    Часто чую напади на християн, звинувачення їх в усіх бідах роду нашого...
    А ти, брате рідновіре, чи можеш щиро назвати себе найвищим проявом духовності свого роду, ствердити, що ти - вершина, світоч з-поміж усіх предків твоїх, які жили протягом цієї півтисячі-тисячі років і були християнами?.. Ні мати твоя, ні батько, ані діди-прадіди - ніхто-ніхто не був таким високодуховним, як ти?!..
    Потрібно розрізняти ці речі: віра, світогляд і духовність... А також християнство як бізнес і Християнство як пошук Себе... Останній наверне до Єдиного у множині власних проявів.
    Битва за Честь це змагання лише з самим Собою!..


    Братам по роду...

    Вчора надибав на фейсбуці, у відкритій групі "Рідновіри України", розмову від 29.06.2012 року, започатковану запитанням Інґвара Ара: 

    • "Жрець Рідної Віри. Яким він повинен бути? ..."

    Хороше запитання! Воно викликало в обміні думок гілки нових, які стосуються життя волхва... Маю що додати й від себе.

    …Верховний Волхв Руського Православного Кола - Світовит Пашник, наскільки я розумію написане ним1, бідкається, що духовного провідника в умовах життя у сучасній Русі Боги не в достатній (для волхва) мірі забезпечують матеріальними статками...

    Брате Світовите, у кожного своя міра і свої можливості! :) Ви говорите - однозначно! - не про міру і не про можливості волхва з кола відів, а про міру та можливості переодягнутого, з інших кіл. Будьте певні, коли ваш "волхв" прийшов з торгівлі, у нього в голові і далі торгівля ...на цей раз духовними цінностями. Коли він з наймитів - навчить і вас світогляду наймита, прислужника. Коли з дужів - кидатиме вас грудьми на гармати... Таким, з переодягнутих, дійсно, гору книг треба ще перелопатити, щоб хоч якось своєю "обізнаністю" вводити в оману громаду й ...себе заодно. А на це й справді потрібні гроші! І неабиякі! І на одяг! І на все інше - зовнішнє... Таким, часто, все життя вчитись, вчитись - і не вивчитись! Нічим ти їх не зміниш у цьому їх втіленні! Та й чи потрібно? Вони можуть багато чого вивчити розумом, але не пробудять духу волхваякий схований від них світоглядом їхнього кола...

    Волхв же має зовсім інші цінності! Як і можливості. Кожен народжений Волхвом, але рідко кому вдається ним стати, народитися вдруге (духовно) у цьому втіленні! З любові до Волхва Боги дають йому можливість навіть фізично жити гідно у будь-якому середовищі. Повірте! Маю приклад свого Учителя!2 Вони дають Волхвам непосередній розум і глибоке відання! І - щонайбільше - серце Волхва!

    Якось у розмові мій учитель м’яко підправив когось, хто сказав, що люди пови́нні волхва забезпечувати необхідним: "Не повинні!" Я би, знаючи декого з правдивих Волхвів, доповнив, що НЕ можуть НЕ забезпечувати з власного сприйняття його! Це зовсім різні речі!!! Поважаймо їхню свободу і волю! Справжній Волхв (часто, як мала дитина) настільки близький, любий, рідний кожному, що його неможливо не любити, не дбати про нього! Він - як матері її малеча, як старенькі батьки своїм дітям! З ним ділишся останнім, що маєш, не тому, що так треба, а тому, що не можеш інакше!!! Це ПОТРЕБА власного серця, а не повеління розуму! Можливо саме це мав на увазі Сергій Назаревич у своїй вам відповіді.

    Але і таке зайве для Волхва. Бо життя у фізичному тілі, та піклування про нього - одна з найбільших оман, що існують! Такий його світогляд... У нього зовсім інші цінності! У нього немає власності! Як у матеріальному, так і в духовному її розумінні! Чудовим прикладом є образ священика в романі Віктора Гюго “Знедолені” (“Les Misérables"), де (якщо власними словами) цілодобово двері лікаря мають бути відімкненими, а двері священика – відчиненими навстіжДля всіх! І для злодіїв теж!
    Ще одне, в аріїв волхвами ставали лише на четвертому колі життя, після завершення кола учнівства, сім’янина, лісовика… Одиниці могли відразу… Прошу не плутати волхва з жерцем! Дяка Богам, що є такі «решета» для збереження Правди Роду від далеких від неї заробітчан!.. 

    Детальніше »


    Загальне у питаннях сприйняття Бога людиною


    1. Явища досвіду, які постають перед нашим розумом, сприймаються ним як такі, що підпорядковуються певним законам і як зв’язані певним стосунком, головним з яких є причина.
    Якщо вважати, що існують вічні, без початку, причини, які самі собою не мають причини і все ж породжують наслідки, то яким чином те, що породжує саме себе, може бути непородженим? Яким чином річ, яка схильна до змін, може бути вічною? (Причинність не властива дійсності, але є лише умовою пізнання).

    Про Волхва

    Ознакою Волхва є не ноги, які ходять по воді, а очі, які бачать душу...

    Не треба бути По-верхах-хапайком у сприйнятті стосунку людини з Богом. Усе залежить від характеру, стану душі побратима. Коли вона козацька, то ...козацька! Християнське "раб Божий" сприймається нею як той, хто цілковито виконує волю Божу, відмовившися від панування власної плоті над собою. За суттю рівне внукові Божому, в якому проявляється його Всюдисущий Дід, але сказане іншими словами...
    Біда не в глибинному змісті: відомо багато християн, які мали більше тої вольної волі, ніж хтось із сучасних рідновірів! Біда у тому, що чужоземна форма освячує своє, для роду нашого - чуже, топчучи зневагою материнське!
    І ще одне... Знищує Звичай не стільки чиєсь учення саме по собі, як його носії - служителі бізнес-структур! Будьте певні, і наші "посередники_між_Богом_і_людиною_за_вашу_плату", переведуть глибокий духовний зміст у забавну виставу!

    Моя робота...

    У чому суть моєї роботи?
    Мій учитель і побратим - доброзичливий баламут - часто казав таке:
    Уявіть, що ви впали і не можете підвестися самостійно. Я підставляю вам плече і у мить найбільшої опори на мене ...раптово його забираю. Ви з величезною силою гепаєтеся повторно, кривитеся від болю, але ще не вірите, що ваш друг навмисне міг таке вчинити з вами...
    Коли біль трохи вщухає, я знову допомагаю вам підвестися, але і цього разу в найвідповідальнішу мить знову раптово забираю своє плече допомоги. Все повторюється, і недовіра ваша до мене зростає.
    Коли й після третього разу повторилося те ж саме - ви з ненавистю до мене, у гніві, зриваєтеся на ноги! На ВЛАСНІ ноги!!!
    Хай навіть такою ціною, мені потрібно розхитати, вибити з-під ваших ніг вашу опору на ті вчення, поглядів яких ви безтямно дотримуєтеся! Щоб ви змогли, нарешті, стати на власні ноги, відкинувши все, що не становить вашого правдивого "Я"...

    Вторення одному з учителів:


    Я би виділив два види роботи над собою в духовній царині. Перший - це читання Священних Писань, інший - у колі спільної німотної мовитви. Кількість учасників кола обмежена, не більше п'ятнадцяти, і в колі ми працюємо. Велике коло у Павутині призначене для іншої мети - щоб ви дізналися, чим ми там займаємося, але, незважаючи на це, я сподіваюся, що в ньому теж можна чогось навчитися. Проте заняття у Павутині - це не спільна німотність. Воно лише сіє насіння, а чи буде у вас досвід пробудження від сну умовної дійсності чи, бодай, пробудження божественного у собі - це справа випадку.
    Завжди трапляються люди, готові попрацювати зі мною, щоб показати, що таке волхвівство, і я хотів би прояснити свої погляди. Я відповідаю тільки за самого себе і ні за кого іншого. Я не відповідаю ні за кого з вас - ви самі відповідаєте за себе. На щастя чи на нещастя, у мене ще за часів навчання в медичному інституті з'явилося псевдо, якого я не можу підтримувати. Це псевдо - волхв. У Павутині люди теж стали до мене так письмово звертатися і я завжди сприймав це як один з найбільших жартів Бога. Це насправді не важливо. У світі сприйняття один одного як двох окремих сутностей ні ви, ні я - не Боги́; я тут лише прискорювачЯ досить добре розумію прищеплену меншевартість і всяке таке і розрізняю, яку роль мені доводиться відігравати у житті різних людей: я стаю для них сповідником, або татком, або негідником, або мудрецем. Моє завдання - допомогти вам усвідомити себе Самого і РОЗЧАРУВАТИ вас, коли ви намагаєтеся обіпертися на ме́не та мої́ погляди. Це моє “волхвівство”, моя “волхвівська” роль.


    За Перевалом...

    Добре, що є Перевали. Країна Богів саме там, за ними...
    Перейти туди може кожен, але не кожен знає про цю можливість. Більшість, як вода, прямують у той бік, куди їх несе "земне тяжіння". І лише одиниці можуть піти проти течії... Хто ходив - той добре мене розуміє...
    ...Добре, що є Перевали...


    Про великі (святкові, Велико́дні) дні року

    Свято - це не проміжок часу. Це стан душі! Великий Холодний Камінь (Місяць, що кружляє довкола Землі) своїм рухом здебільшого позначає проміжки, а не свята! На противагу йому Живе - Природа - "відчуває" та дарує Радість...

    Коли святкувати Великдень? Коли Зелені Свята, Різдво, Новоліття тощо?
    Відповіді на це давно відомі. Потрібно лише "протерти пилюгу" на Книзі Властивої Кожному Мудрості :)
    Якось, пару років тому, учитель, спостерігаючи мою сам’яму в Колі Часу, підвів мене до спільного розмірковування над значенням слова "великий" і, відповідно, розуміння великих (значимих) днів (чи коротких проміжків) року.
    За значенням великими дні можуть бути в різних площинах. З-поміж інших - це і тривалість дня, і значимість його з огляду на певні події життя роду, і особисте сприйняття прояву Природи в цю пору.
    Зараз огляну лише останнє.
    У нашому спілкуванні (і пізніших спілкуваннях з іншими людьми) великим (значимим) погоджуються називати подане нижче.
    Детальніше »


    Про різні підходи до духовного (зі скарбнички Учителя)

    На світі вже давно ведеться,
    Що нижчий перед вищим гнеться,
    А більший меншого тусає та ще й б’є
    Затим що сила є!
    (Леонід Глібов, «Вовк та Ягня»)


    Католики, для того, щоб "підперти" вищість Папи Римського над наступниками апостолів – побратимів Петра, – вдаються у тому числі й до поверхових тлумачень Євангелії. Словами Ісуса Христа:
    • «Ти - Петро (скеля) і ...Я на цій скелі збудую мою Церкву», - 
    вони ставлять Папу - як наступника апостола Петра - вище наступників інших апостолів. Заплющуючи при цьому очі на сказане Ісусом (через один вірш далі) тому ж таки апостолу Петру:
    • «Геть, сатано, від мене!»
    Дивно, правда? Коли слухати такі тлумачення, то чи не на сатані часом Христос обіцяв побудувати свою Церкву?..
    Такими є поверхові тлумачення, часто взяті з буквального розуміння значення слова
    Але духовні речі мають глибокі корені. Правдивий зміст їх часто-густо не вигідний по-верхах-хапайкам, бо керуються вони зовсім іншим... Христос, коли взяти обидва Його вислови щодо одного й того ж самого апостола, зрозуміло, що не мав на увазі його тіло чи особу, наступниками якого через рукопокладення ставали Папи Римські, а ту глибоку й тверду віру, яку Петро озвучив саме в цій, описаній тут ситуації, відповідаючи на запитання Ісуса, ким Він є! І саме на такій твердій і правдивій вірі обіцяв Христос збудувати свою Церкву! На правдивій твердій вірі ВСІХ, хто її має! Втрата її у другому згаданому випадку дає Йому підстави назвати того ж самого Петра сатаною!
    Те ж саме стосується підходу до відтворень звичаїв наших Предків сучасниками.
    Детальніше »


    Вчителі

    Здавалося б, стосується одного й того ж самого:
    • одні учителі роздають посвяти, інші – визнають святість, якою наділили побратима Боги…
    • одних цікавить ходіння по воді й жару, інших - душа Творіння...


    Розмова з русинкою про сучасність і світогляд Предків

    Дякую, Зоряно, за відгук! :)
    Приємно, що знайшли щось потрібне на сайті :)
    Щодо ваших запитань...
    • Чи я - український рідновір? 
    Бачте, я не належу до жодної з сучасних рідновірських громад. Та й позначати свій зв’язок з Предками й Богами перед кимось іще - мені виглядає дивним. У цьому розумінні я не є українським рідновіром. Просто, живу за світоглядом далеких Предків, спілкуюся, як і вони, з волинськими "лісами" (тим, що в "них" збереглося ще з прадавніх часів)... З цього черпаю свої сили й уміння... :)
    • Яке моє ставлення до поділу суспільства на варни?
    Детальніше »


    Сила орія. Допис перший: усвідомлення себе на рівні тіла.

    Навіть троє наглядачів можуть заправляти десятком тисяч в’язнів! Коли ті, кожен з них, сидять в окремій камері.
    Щоб поневолити людину - потрібно відбити її від гурту, від роду, обмежити, усамітнити.
    Ув’язненню передує виклик на допит, суд тощо. Людину відривають від групи...
    Детальніше »

    Мій учитель



    Коли

    Коли між тих, що голови схилили,
    Не хилиш ти свого чола в ганьбі
    І покладаєшся на власні сили,
    Дарма, що всі зневірились в тобі,

    Коли ти свято бережеш надії,
    Без слів брехні на бій з брехнею йдеш,
    В душі ненависть тамувати вмієш,
    Але й занадто мудрим не стаєш,

    Коли ти можеш думати і снити,
    Рабом не ставши ні думок, ні мрій,
    І холодно, як зрадницькі привіти,
    Розгром і успіх зустрічати свій,

    Коли тебе не злить мізерна погань,
    Яка снує круг тебе сотні змов,
    І ти свій крах сприймаєш як вимогу,
    Важку вимогу починати знов,

    Коли ти можеш весь свій хист і волю
    Принести в жертву справі без вагань,
    І без даремних нарікань на долю
    Ступати далі по шляху змагань,

    Коли ти змусиш нерви, серце, м’язи
    Твоїй меті служити завжди й скрізь
    І не відступиш навіть в тому разі,
    Коли вони благатимуть: "Спинись!",

    Коли в юрбі ти зберігаєш гідність,
    Перед царем не гнешся в три дуги,
    Коли за розум твій і непохитність
    Тебе шанують друзі й вороги,

    Коли ти вносиш в кожну мить минущу
    Глибоку змістом мудрість життьову –
    Тоді за всіх ти станеш, сину, дужчим
    І я тебе Людиною назву!

    Р. Кіплінг у перекладі Караванського.


    ---оооОООооо---




    Земля Предків (видиво)

    Земля Предків


    Це видиво носив з собою ще з початку серпня минулого року. У серці... (Викладене письмово, під світлинами, - воно ось тут).
    І оце недавно Велес дав доступитися до своєї Криниці та виплюснув саме ту пригорщу, до якої я так і не міг дотягнутися без Нього: можна сказати, Родова ватага волхвів Русі імені Орія Майбороди (що сучасною мовою звучить як: "Національна капела бандуристів України імені Георгія Майбороди," - Боже, як до невпізнання сильно нас уже відігнали від рідного слова!) своїми бандурами та басами перевертає душу... Жодного жіночого голосу!.. При всій любові до жіночого співу це - сила! ...Дух Січі, козаччини!..
    І Шевченкове слово, що кличе до Життя, на борню за нього...
    ...
    У зробленому - мої святині... Менше видимі...

    * * *
    З павутини:
    Здавалося б, не хочу нічого більше, лише б ця Музика тривала вічно...

    Чари!..




    Відгуки »