Home‎ > ‎

Видатні люди міста

Народились у нашому місті

Сухомлин Іван Мусійович – народився 19 травня 1911 року у сім”ї робітника. Служив у морській авіації. Встановив більше сорока світових рекордів. Здійснив випробування двадцяти літаків. У 1971 році заслуженому льотчику-випробувачу СРСР заслуженому майстрову спорту СРСР, полковнику Сухомлину І.М. присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

 Оссовський Петро Павлович – народився 15 травня 1925 року. Нині проживає у Росії. Народний художник СРСР. Дійсний член Академії мистецтв Росії. Частину полотен передав обласній картинній галереї.

 Соколовська Жанна Павлівна – народилась в Малій Висці. Доктор філологічних наук, професор.

Романенко Володимир Миколайович – доктор медичних наук, викладач Одеського медичного інституту.

Гудзенко Георгій Михайлович - доктор військових наук, професор, начальник кафедри військової академії.

Бровченко Володимир Якович - українськи поет, народився 1 червня 1931 року в родині колгоспника. Автор багатьох поетичних збірок. Член спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України. Нагороджений орденом “Знак пошани”, медалями. Лауреат премії ім.В.Винниченка.

Грузін Василь Дмитрович - заслужений журналіст України, лауреат премії ім.Галана, заступник редактора газети “Сільські вісті”.

Михайлов Анатолій Іванович - журналіст, начальник управління фотовідеоінформації Українського національного інформаційного аганства. Працював редактором районної газети “Будівник комунізму”.

Шевцов Сергій Миколайович – закінчив військове училище,академію, журналіст, полковник. Працював у військових газетах, на центральному телебаченні.

Шевченко Павло Антонович – журналіст, головний редактор тижневика “Україна і світ сьогодні”.

Красний Василь Миколайович - полковник медичної служби, начальник медичної служби військового з”єднання флотилії.

Бровченко Володимир Ларіонович – начальник управління будівництва залізниць Міністерства залізничних шляхів Росії.

Макеєв Дмитро Степанович – директор суднібудувного заводу, начальник ремонтних майстерень морських суден (Ангола).

Гаєвський (Брехунець) Федір Семенович – полковник, командир військової частини, військовий радник Фіделя Кастро (Куба), проректор Ростовського університету.

 

              Їх діяльність пов”язана з нашим містом.

 

З історією Малої Виски пов”язане життя багатьох видатних людей.

В маєтку Кудашевих декілька років проживав талановитий лікар, публіцист С.А.Подолинський, який першим описав найбільш повно наш край, стан його економіки, освіти,культури.

Біографія видатного письменника – драматурга, корифея українського театру І.К.Карпенка-Карого теж тісно пов”язана з нашим краєм. В роки юності Іван Карпович працював писарчуком у пристава Маловисківської волості.

У 1921-1925 роках у Малій Висці проживав піонер космічної техніки Ю.В.Кондратюк. Спочатку він працював механіком млина та олійні, потім вчений трудився на цукровому заводі, не полишаючи досліджень та роботи над книгою “Завоювання міжпланетних просторів”.

У нашому місті провів дитинство та юність прозаїк Михайло Петрович Миценко – атор повісті “Медалісти”, “оповідань “Чисті струмки”, “Зорепад” та інші, більше як 60 праць на педагогічні теми.

Акімов Віктор Іванович – за мужність, виявлену в боях за звільнення Малої Виски (1944) присвоєно знання Героя Радянського Союзу.

Зибін Іван Федорович – за мужність, виявлену в боях за звільнення Малої Виски (1944) присвоєно знання Героя Радянського Союзу.

Миргородський Петро Леонідович – учитель, працював першим заступником міністра освіти України.

Поздняк Г.М. – журналіст, поет.

Перебийніс Григорій Миколайович - заслужений учитель України, краєзнавець. Автор і співавтор 16 книг та понад 300 статей. Нагороджений орденом “Знак пошани”, медалями. Лауреат обласної краєзнавчої премії імені В.Ястребова.

Народився Григорій Миколайович Перебийніс 10 січня 1922 року у с. Новокостянтинівці (зараз входить до складу с. Мануйлівки Маловисківського району) у багатодітній селянській родині. До Великої Вітчизняної війни встиг закінчити Мануйлівську семирічну, Мануйлівську середню школу та Новомиргородське педагогічне училище. У роки війни проходив військову службу у лавах Радянської Армії.
 
Після демобілізації пов'язав своє життя із школою. Розпочав трудову педагогічну діяльність в Ульяновській початковій школі Маловисківського району, згодом його перевели у Мануйлівську семирічну, а у 1948 році вже призначили завучем Лозуватської семирічної школи. Ще через рік йому довірили директорство в Олександрівській семирічній школі Маловисківського району. Навчаючи дітей, і сам учився, тож в 1952 році закінчив Одеський педагогічний інститут за спеціальністю викладач географії. Того ж року був переведений на роботу в Маловисківський районний відділ освіти.
А 1960 року Григорій Миколайович очолив Маловисківську середню школу №3, якою керував упродовж 22 років. Працював уміло, розумно, цілеспрямовано, творчо, завдяки чому школа стала широко відомою у всій Україні. У ній діяли учнівські наукові товариства, проводилося багато цікавих заходів, учні постійно відзначалися в предметних олімпіадах. Життя в цій школі вирувало.
Зрозуміло, здобув визнання й директор: досвід школи та його особисто узагальнювався, він став незмінним учасником наукових та науково-практичних конференцій - від районних до міжнародних. Перебийноса обрали науковим кореспондентом НДІ педагогіки Академії наук Української РСР, присвоїли звання заслуженого вчителя. Він неодноразово нагороджувався грамотами райвідділу та облуправління освіти.
При цьому практично все своє життя Григорій Миколайович тісно поєднував педагогічну роботу з краєзнавчою. Ще п'ятикласником його прийняли до шкільного історичного гуртка, і потім дитяче захоплення перетворилося на важливу справу.
При підтримці колег та школярів Перебийніс створив музей історії Маловисківської середньої школи №3, середнього ПТУ №16, музеї ім. А. Макаренка і В. Сухомлинського; брав участь у створенні музеїв історії с. Мануйлівки, цукрового заводу та музею історії Маловисківського району.
У 1984 році Григорій Миколайович був призначений директором музею історії Маловисківського району. Для цього музею він зібрав понад 2 тисячі експонатів. А ще провів пошуки матеріалів про перебування у Малій Висці Юрія Кондратюка (видатного вченого у галузі космонавтики). Зібрав 356 експонатів, що стосувалися його діяльності, взяв участь у створенні фільму про вченого.
Впорядковані архіви Г. М. Перебийніса складають 250 папок, а перелік публікацій займає кількадесят сторінок. Та особливу увагу викликають сьогодні дві книжки "Школа над Виссю" та "Мала Виска", за які Григорія Миколайовича Перебийніса у 2001 році було відзначено обласною краєзнавчою премією ім. В. Ястребова.
А ще в його творчому доробку книжки: "Сучасники В. Сухомлинського", "Енциклопедія Маловисківщини", "Маловисківщина у роки Великої Вітчизняної війни", "Історія Маловисківської районної лікарні", "Історія Маловисківського спиртового заводу" та багато інших, близько 300 сторінок у четвертому томі "Книги Пам'яті України", а це - близько 1600 загиблих, чиї прізвища встановлено особисто Григорієм Миколайовичем.
У червні 2003 року у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я Григорій Миколайович залишив посаду директора музею історії Маловисківського району. Але до кінця своїх днів він не поривав з музейною справою в районі, щиро вболівав за її долю.
11 травня 2006 року невблаганна смерть забрала Григорія Миколайовича з наших рядів. У пам'яті всіх тих, хто його знав, Григорій Миколайович залишився доброю, щирою, порядною, інтелігентною людиною, вчителем і наставником, великим ентузіастом, подвижником музейної справи.

Згадував колегу Олександр Кротов.
 

Юрій Васильович Кондратюк(Олександр Шаргей)

Його доля оповита таємницею. Звідки він прийшов до нас, у цей світ? Здається, що Нізвідки, оскільки ні дати народження, ні дати смерті, що взагалі властиво всім, хто живе на цій планеті, він не має. Просто одного разу він з'явився поміж людьми відразу 20-річним юнаком, у якого немов зовсім не було минулого. І зник він так само, як і взявся - одного разу в Нікуди. Вражає і плутанина зі зміною його імен та прізвищ. Дивує також те, що він немовби знав усе і відразу - як побудувати заводи, фабрики, млини, елеватори, машини, ракети, як злетіти на Місяць, висадитись на ньому і повернутись назад. Його знання не були знаннями в прямому змісті цього слова. Знанням людина вчиться, отримує їх від когось. Його ж майже ніхто не вчив, бо так, як мислив він, ще ніхто не мислив взагалі. Його наукова інтуїція була подібна природному інстинкту. Він знав усе так, немовби колись уже жив у Космосі. Хтозна! Адже всі ми - діти Всесвіту. З нього ми вийшли, туди й відбуваємо, коли настає наш час.
Але навкруг нього, дійсно, так багато таємниць і безліч версій. За однією з них, 13 лютого 2005 року виповнюється 63 роки з дня зникнення, або загибелі, одного з піонерів ракетної техніки і теорії космічних польотів, за словами письменника Олеся Гончара - "генія в обмотках" - Олександра Шаргея (Юрія Васильовича Кондратюка). Цей день, 15 лютого, офіційно вважається днем його загибелі, але тіла так і не знайшли…
Багато років ім'я Юрія Кондратюка залишалося в тіні історії, замовчувалося через об'єктивні і суб'єктивні причини. І дійсно - скупі відомості про особисте життя, повна відсутність автобіографічної інформації про перші дитячі та юнацькі роки. Тривалий час бракувало точних даних про місце і дату загибелі під час Великої Вітчизняної війни на території Калузької області. Загадковими залишалися і такі факти, як зникнення двох розділів книги Ю.В. Кондратюка "Завоювання міжпланетних просторів", які він не включив до тексту, а залишив у рукописах, побоюючись непередбачуваних наслідків у випадку використання з ворожою метою тих розробок, які були здійснені. Про це він повідомляв неодноразово під час підготовки до друку своєї геніальної праці.
Хто ж він, цей загадковий геній - Юрій Кондратюк, чи Олександр Шаргей?..
… Голодного 1921 року, знесилений, шукаючи засобів до існування, прийшов з Полтави до Малої Виски юнак. Тут мешкав його родич І.А. Лашинський. Він завідував національними млинами. Лашинський забезпечив свого родича роботою біля парових машин і відповідно - заробітком. У Малій Висці, за наполяганням мачухи - О.П. Карєєвої і сестри Віки, які боялися за Олександра (адже під час громадянської війни він примкнув до Добровольчої армії, яка прагнула відродити монархію), Олександр Шаргей, за однією з версій - 1897 року народження, за допомогою підробного паспорта стає Юрієм Васильовичем Кондратюком 1900 року народження. З 15 серпня 1921 року в 24-річного юнака зменшується на три роки вік і починається подвійне життя. 20 років він живе під чужим іменем. Уродженець Полтави, українець, він стає за паспортом росіянином, але уродженцем Луцька. У Малій Висці, працюючи мишиністом, потім технологом, цей непомітний "родич із Києва", як називали його поміж собою селяни, зігнувшись над "лампочкою Ілліча", вечорами закінчує свій геніальний, неперевершений, найскладніший твір з міжпланетних сполучень, який його ім'я зробив безсмертним.
Якщо Костянтина Ціолковського називали "калузьким диваком", тикали в нього пальцем ті "обивателі", які жили поруч з генієм, навіть і гадки не мали, хто перед ними, то Юрій Кондратюк, навіть і сам не здогадувався, хто він. У невеличкому містечку - Малій Висці на початку ХХ століття, він сам того не розуміючи, заклав основи космічного прогресу ХХІ століття. Воістину, шляхи Господні несповідимі!
У 1926 році юний геній залишив наш край. Його шлях проліг до Сибіру. Але перш за все Юрій здійснює свою мрію: власноручно переписаний рукопис надсилає до Москви, в Головнауку. І несподівано отримує захоплену схвальну рецензію професора В. П. Ветчинкіна, а згодом - іще одну на його кінцевий варіант книги, де в резюме відзначається її унікальна особливість: "Послухайте, запропонована Вами книга буде служити настільним довідником для всіх, хто займатиметься питаннями ракетної справи". З 1926 по 1928 рік Юрій Кондратюк, окрім космічних розробок, заявив чотири патенти на винаходи: лічильник до автоматичних вагів; пристрій до випускної труби та ківш для елеватора; елеваторний транспортер.
Дивуєшся, де він міг отримати всі ці знання? Адже навчався Ю. Кондратюк приблизно півтора року - з кінця 1916 і до середини 1918 р. - в Петербурзькому політехнічному інституті. І більше ніде й ніколи! Правда, багато працював на різних підприємствах - у Полтаві, Києві, на Північному Кавказі. Можливо, відкриття, здогадки приходили до нього на виробництві, разом з практичним досвідом. У Новосибірську, з 1927 по 1933р. Юрій Кондратюк - вже науковий керівник групи проектування та будівництва Кримської вітроелектростанції. Напередодні Великої Вітчизняної війни працює в Центроенергобуді (Москва). Та найдивовижніше те, що першу свою працю з теорії і практики космічних польотів та конструювання міжпланетних кораблів він написав у віці… 21 рік і назвав її просто: "Тим, хто буде читати, щоб будувати". А в 30 років побачила світ книга "Завоювання міжпланетних просторів" (1928 р.), у якій він вивів: 1) основне рівняння польоту ракети; 2) розглянув енергетично найвигідніші траєкторії космічних польотів; 3) розробив теорію створення і функціонування багатоступінчатих ракет; 4) запропонував уперше використовувати для ракетного палива метали, неметали і водневі сполуки; 5) розглянув проблему створення проміжних міжпланетних баз; 6) ідею використання гравітаційного поля небесних тіл для розв'язання всіх цих проблем. Майже всі його ідеї використано у практичній космонавтиці (створення космічних систем, розрахунки траєкторій польотів для висадки на місячну поверхню тощо).
Юрій Кондратюк зробив найцінніший внесок в радянську енергетику, у розв'язання ряду інженерних питань елеваторної техніки, гірничого, будівельного та цукроварного виробництва. Наприклад, як енергетик, він запропонував ідею використання земного тепла, сонячної енергії, розвинув теорію та інженерне проектування потужних вітроагрегатів і вітрових електростанцій, обгрунтував застосування висотних залізобетонних веж для монтування вітроагрегатів, створив принципово нову на той час теорію вітрокористування. У чотирьох своїх наукових працях - "Петроградському рукописі" (1918 р.), "Київському рукописі" (1919 р.), рукописі "Про міжпланетні мандрівки" (1922-1925 р.р.). і в книзі "Завоювання міжпланетних просторів" (1928 р.) Ю.В. Кондратюк окреслив свою власну, незалежну ні від вітчизняних, ні від іноземних вчених теорію космічних польотів. Якщо перші три його рукописи, головним чином - описовий виклад різних варіантів цієї теорії, то зазначена книга - цілком стисле й оригінальне поєднання блискучої фантазії, інтуїції з конкретними розрахунками і вирішенням найскладніших технічних завдань космічного польоту.
У 1918 році, перебуваючи в Києві, в найдраматичніший період в історії України і особистої злиденної долі, переховуючись від влади, яка швидко мінялася в місті, Юрій Кондратюк пише свою видатну працю "Для тих, хто буде читати, щоб будувати". Він навіть назву цій книзі дав в переносному значенні, аби зрозуміли її тільки певні особи. А юнаку було всього-на-всього 21 рік! На жаль, ця книга вийшла лише після зникнення Ю. Кондратюка, набагато пізніше, в 60-і роки. Якщо інші вчені в усьому світі працювали колективно, маючи відповідне обладнання, то Юрій самостійно працював над проблемами міжпланетних польотів, не будучи знайомим ні з публікаціями К. Ціолковського чи інших вітчизняних і закордонних вчених. Дати вченим ключі для вирішення основних завдань космічного польоту - ось наскрізна ідея наукових праць і методологічна особливість його розробок.
Головні винаходи Юрія Кондратюка: засіб досягнення поверхні космічних тіл, насамперед Місяця і Марса (цю ідею було застосовано американцями у проекті "Аполлон" і в конструкції американського місячного модуля); варіанти і раціональні схеми двох- і триступеневих ракет; розподіл ступенів по баках і двигунах, принципові питання конструкції самої ракети. Майже всі ідеї Юрія Кондратюка вже реалізовано у практичній космонавтиці. чи може все це створити людський геній однієї людини? Фантастично, але це є незаперечний факт.
А ще Юрій Васильович вважав, що з енергетичного погляду вигідніше використовувати не весь снаряд при польоті до планети. Він передбачав, що для досягнення віддалених об'єктів у космосі необхідно досконало розробити програму польоту з використанням проміжних планет і штучно створених баз.
Актуальним і сьогодні є припущення Юрія Кондратюка про те, що в багатьох випадках для влаштування проміжних баз слід використовувати як Місяць, так і штучні супутники не тільки Землі, але й інших планет. Теорії проміжних баз він присвятив багато своїх праць і довів, що спуск на будь-яку планету вигідніше здійснювати за допомогою спеціального посадкового модуля, який потім відділяється від бази і повертається до неї. У своїх теоретичних працях Юрій Кондратюк прийшов до цілого ряду фундаментальних висновків, які до цих пір використовуються в міжнародній космічній техніці. Звідки все це знав ще у 1918 році полтавський юнак? Можливо, самі зірки дали йому талант бачити те, що непідвладне іншим! Оригінальні дослідження Кондратюка, найбільш вигідні програми польотів стали фундаментом при розробці теорії освоєння комічного простору.
І останнє… Кажуть, що всі ми в минулих життях були чиїмись душами - звірів, птахів. Можливо, тому уві сні багато хто з нас літає. Якщо вірити теорії еволюції Ч. Дарвіна, все це недалеко від правди - люди з атавізмами і рудиментами, дитячі ембріони із зародками зябер, людські тіла, вкриті густою вовною(?) - все це говорить про те, що всі ми - діти Всесвіту, які пройшли складну фізіологічну еволюцію від найпростішого до найскладнішого. Але Земля - наш дім. І хоча ми живемо на ній тепер, все ж намагаємось вирватися з її тенет і сягнути у космічний простір. Якою буде наша діяльність там?
Юрій Васильович Кондратюк, цей геніальний винахідник, людина з Нізвідки, з'явився на нашій землі вчасно, щоб простягнути тоненьку ниточку від нашої Планети у Космос. Він бачив навколоземний і міжпланетний космос як поле мирної діяльності жителів Землі. Він розумів, що землянам рано чи пізно доведеться створювати космічне виробництво, можливо, в умовах невагомості і глибокого вакууму, освоювати космічні території, природні багатства астероїдів і Місяця, інших планет Сонячної системи, максимально використовувати променеву енергію Сонця. Освоєння приземного космосу, за Ю. Кондратюком - це освоєння нового середовища проживання відмінного від того, до якого людина звикла за період своєї еволюції на Землі. Екологічна обумовленість виходу людства за межі планети була лейтмотивом творчості цього Піонера Космонавтики.
Основне питання, яке уже багато років не дає спокою вітчизняним і закордонним вченим, історикам, краєзнавцям: що сталося насправді з Юрієм Кондратюком? Як він загинув і чи загинув взагалі, адже тіла його так і не знайшли. Вступивши 5 липня 1941 року до народного ополчення, Юрій вирушив на фронт. Від 13 лютого 1942 року звісток про нього немає ніяких. Це була дорога в Нікуди. І водночас - шлях у Безсмертя. Дата смерті, або загибелі і досі невідомі.
Славетний фізик, спеціаліст з космічної техніки, академік Б. Раушенбах сказав: "Коли знайомишся з працями Юрія Кондратюка - і не тільки з книгами із теорії космонавтики, але й з роботами щодо елеваторів, вітрових електростанцій, і взагалі, вивчаєш його діяльність - то вражає, перш за все, надзвичайна оригінальність мислення. Ось будівництво амбару - це дійсно неймовірне, нестандартне мислення, спорудження вежі - знову нестандартне вирішення; спуск на Землю - нестандартне, політ на Місяць - нестандартне, завжди тільки нестандартні рішення. Не так, як в усіх, а впоперек. Геніями можуть бути лише люди з поперечним мисленням, які йдуть у темряві навпомацки. І веде їх Бог…"
Юрій Кондратюк зник або загинув у 1942 році. Йому приблизно повинно було бути 45 років. Скільки він створив за цей короткий період свого життя! Роботи його були надсекретними. Про це свідчать і його рукописи, деякі з них зашифровані. А ті, що зникли і чому зникли - де вони? Скільки таємниць навкруг однієї людини. Але якщо згадати, як гинули наші видатні вчені - Вавилов, Лангемак і десятки, сотні інших, то чи не дає це можливість припустити, що загадкове зникнення Кондратюка - це ще одна сторінка на совісті тих, кому він почав заважати. Але це тільки припущення. Американський журнал "Лайф" писав 14 березня 1969 року: "… Коли інженер Джон Х'юболт очолював групу фахівців НАСА з розробки і здійснення проекту висадки людей на Місяць (проект "Аполлон"), він користувався працями Юрія Кондратюка, який ще 60 років тому довів, що застосування посадково-злітного модуля буде найкращим засобом досягнення планет. Всі соціальні ефекти від розвитку космонавтики він пов'язував з екологічними вигодами освоєння нового для людини середовища…"
Вражена була біографією непересічної людини Олена Классова

Comments