Боківська сільська бібліотека

Мабуть, кожна людина у світі вважає, що її місто або село, де вона народилася, є найкращим куточком на землі. Та це й зрозуміло. Адже це місце єдине, неповторне і найгарніше: воно збагатило її своєю красою, знаннями, любов’ю. подарувало друзів.

Тому кожна людина має знати історію своєї родини, історію місця, де вона народилася. історію своєї Батьківщини…

Дорогі друзі, ви гортаєте сторінки історії Кіровської сільської бібліотеки. Історія бібліотеки, як і історія села, розвивалася ще з далеких сивочолих років. Спочатку, як військове поселення, село ще не мало своєї книгозбірні, окрім церковної літератури при святому храмові. Уже згодом, із встановленням радянської влади на території сільської ради народних депутатів у 1929 році була започаткована хата-читальня. Там, перші інтелігенти села, вчителі проводили бесіди з односельцями на безліч різноманітних тем, проводили навчання по боротьбі з неписьменністю, організовували культосвітні гуртки. Книги до хати-читальні надходили з власних збережень боківчан і, зрозуміло, це було кілька десятків екземплярів. Меблів не існувало. Лише один саморобний стелаж для книг та столик для працівника бібліотеки. Книжки додому не видавалися, а перечитувалися в приміщенні хати-читальні. Згодом, уже з ініціативи бібліотекаря (а першим бібліотекарем на селі радою народних депутатів був призначений Бондюк Микола Демянович) на папірцях, замість формуляра, почався запис книг на абонементі. На жаль, фото першого бібліотекаря і хати-читальні села Бокової не знайшлося, мабуть його й не існувало. З розповідей старожилів села в уяві постає образ Миколи Демяновича як чоловіка середніх років, уважного, врівноваженого, цікавого співбесідника і порадника.

Минали роки, цікавість людей до книги зростала. Зростала і відповідальність до посади. Тому перед відділом культури Долинського району постійно стояло складне і відповідальне завдання: щоб на клубних і бібліотечних посадах були освічені і висококваліфіковані працівники. Отже, кадри змінювались надто часто.

Ідеологія тих часів, 1950-1960-х років і наступних періодів вимагала пропаганди партії, виступів вождів, обговорення у суспільстві напрямків і дій курсу розвитку держави, її місця у світовій політиці, розвитку економіки. Тож відповідальність бібліотечних працівників була високою. Уже в 1955 році за наказом Долинського відділу культури від 26 липня 1955 року бібліотекарем у селі Бокова була призначена Нужна Раїса Василівна. А у 1956 році за наказом від 6 квітня 1956 року вже була призначена Волощук Ганна Олексіївна. То вже у 1959 році за наказом від 29 січня книжковий фонд бібліотеки прийняла Слинько Олена Василівна, яка на цей час закінчила Олександрійське культосвітнє училище. На цій прекрасній і цікавій посаді Олена Василівна пропрацювала 14 років. На жаль, інформації про період її роботи немає. Боківчани пам’ятають її як привітну, уважну і вимогливу працівницю бібліотеки. На роботі у неї завжди було затишно і охайно. Книжковий фонд поновлювався різноманітною літературою, люди постійно знаходились в бібліотеці до самого закінчення робочого часу. Адже всім було цікаво послухати лекцію на тему, обговорити прочитану книгу або фейлетон з газети, дочекатись вечірнього кіносеансу в клубі.

Проходили роки, Олена Василівна виїхала з села. І у 1976 році на її посаду заступила Рязанова Людмила Павлівна, випускниця Олександрійського культосвітнього училища. Вона уміло і з наполегливістю продовжувала започатковану відлагоджену роботу, яку здійснював методичний відділ централізованої бібліотечної системи. Цей і виїзди на тваринницькі ферми, польові стани, тік зерновий, механізовані бригади з різноманітними заходами, де людям праці так необхідне було свіже повідомлення, новинки з надходження до книжкового фонду, інформація з усіх галузей знань. Згідно планів бібліотека разом з Будинком культури організували масові заходи для жителів села. Це і проводи юнаків до лав Радянської армії, посвячення в хлібороби, свято першої борозни, купальські зорі, різдвяні свята, проводи зими. У 1987 році за сімейними обставинами Рязанова Люда переїздить до обласного центру і продовжує свою професійну діяльність у дитячій бібліотеці ім.А.Гайдара в місті Кіровограді.
З того часу, а саме з листопада 1988 року, книжковий фонд бібліотеки прийняла я, Зінаїда Леонідівна Вовк. Народилася я в с.Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, заміжня, виховала трьох дітей. Освіту бібліотекаря здобувала вже заочно в 1990-1992 роках. На цій посаді працюю і нині. Ще коли навчалася в Олександрійському культосвітньому училищі я зрозуміла, що це моє покликання. Ця професія не була для мене незнайомою, адже моя тітка Раїса Миколаївна Артеменко весь свій трудовий час пропрацювала бібліотекарем в м.Новоукраїнка, старша моя сестра Галина Леонідівна також після закінчення Олександрійського культосвітнього училища деякий час працювала бібліотекарем. Тож коли мені запропонували стати завідуючою бібліотекою я не вагалася, стала до роботи. Насиченість в роботі, вимогливість, відповідальність постійно в мене викликали одне і те ж запитання: «А я це зможу?». Я відповідала собі «Так, зможу».
Розгорнути відповідну книжкову виставку, тематичну політику, провести бесіди з читачами, провести масовий захід, відвідати робочі колективи, взяти участь у художній самодіяльності завжди супроводжувались з подоланням невпевненості у собі. І цьому завжди допомагав районний відділ організаційно-методичної допомоги у складі Гладкої Наді Миколаївни, Безуглої Світлани Іванівни, Левчик Віри Іванівни та колективи дорослої і дитячої бібліотек. Вони завжди сприяли розвитку якісних критеріїв професіоналізму бібліотекаря, а саме: творчість, динамічність, оперативність.

На сьогоднішній день ледь зменшився престиж бібліотек завдяки послабленню уваги з боку суспільства в питання культурного і духовного розвитку. Проблема ця не нова. Методи її вирішення повинні бути і новими, і іншими. вони повинні базуватися на принципах демократії та поваги до особистої поваги бібліотекаря.

Проте істинний престиж кожного бібліотекаря завойовується чесною, творчою роботою, рівнем обслуговування читачів, відповідальним відношенням до своїх обов’язків.

На сьогодні Кіровська сільська бібліотека нараховує майже 6 тис. примірників, а також різноманітні періодичні видання. Послугами бібліотеки користуються 650 жителів села, в тому числі молодь, діти, студенти, ветерани війни і праці, пенсіонери, інтелігенція. Щороку депутати сільської ради виносять рішення щодо фінансової допомоги функціонування бібліотеки. У приміщенні, тепло.

Для тих, хто бажає більше знати, читати, розуміти, пізнавати двері бібліотеки завжди гостинно відчинені.

Comments