Гершфельд Давид Григорович

     Давид Григорович Гершфельд  народився 15 (28) серпня 1911року в м. Бобринець Елисаветградского повіту Херсонської губернії, помер в 2005 році в м. Брейдентон, Флорида, США) - молдавський радянський композитор, музичний педагог і організатор, фольклорист, основоположник молдавської національної опери та системи музичної освіти Молдови. 

     Давид Гершфельд - творець першої дитячої музичної школи та Національного музично-драматичного театру в Молдавської АРСР (1937), Спілки композиторів Молдавії (1940, 1944), Кишинівської державної консерваторії (нині Національна консерваторія Молдови; 1940, 1944), музичного училища ім. Ш. Нягі (1945) та дитячої музичної школи-десятирічки ім. Е. Коки в Кишиневі, Молдавського державного театру опери та балету (нині Національний театр опери і балету Республіки Молдова, 1955); автор першої молдавської опери «Грозован» (1956). Перший Заслужений діяч мистецтв Молдавії (1942), Народний артист Молдавської РСР (1961).

     Давид Григорович Гершфельд народився в клезмерскій родині скрипаля і композитора Григорія Ісааковича Гершфельда в містечку Бобринець (нині райцентр у Кіровоградській області України). У дитинстві жив у різних містечках України, де виступав оркестр його батька, поки родина не осіла в селищі Степанівка Вінницької області. У цей час Давид Гершфельд почав брати професійні уроки гри на фортепіано та теорії музики в музичному училищі в Вінниці і грав на корнеті, малому кларнеті і флейті-пікколо в керованому його батьком оркестрі місцевого цукрового заводу. Після закінчення школи-семилітки працював слюсарем, грав на різних духових інструментах в оркестрі розквартированого в Бердичеві кавалерійської дивізії імені Г.І. Котовського, інших військових оркестрах, потім навчався на робочому факультеті Бердичівської філії Київського хіміко-технологічного інституту. 

      В 1930 році вступив до Одеського музично-театрального інституту ім. Людвіга ван Бетховена за класом фагота та валторни, освоїв також фортепіано; композицію і теорію музики вивчав у класі професора Миколи Миколайовича Вілінського (1888-1956). 

      Після закінчення консерваторії в 1934 році був направлений на театральну роботу в Молдавську АРСР - спочатку в Балта, потім у Тирасполь (тоді столицю Молдавської АРСР), де став завідувачем музично-постановочною частиною Тираспольського Українського театру. Швидко проявив неабиякі організаторські здібності і на протязі кількох років створив у Тирасполі Молдавський національний музично-драматичний театр, Будинок художнього виховання дітей (згодом Палац піонерів і школярів), дитячий симфонічний оркестр, а в 1937 році - першу в республіці дитячу музичну школу, яку очолював до 1940 року. 

       У 1937 році очолив новостворене при його участі Молдавське відділення Спілки композиторів України, яке в 1940 році перетворено у Спілку композиторів Молдавії, що базується тепер в Кишиневі. Всі ці роки разом з письменником Леонідом Корняну займався збором молдавського музичного фольклору в лівобережжі Дністра, що увінчалось виданням в 1939 році анотованої антології молдавських народних пісень з нотами (спільно з Л. Корняну). Опублікував також зібрані ним зразки непісенного музичного фольклору, головним чином традиційних молдавських танцювальних мелодій. 

      У 1940 році Гершфельд встав на чолі організованої ним Спілки композиторів Молдови, заснував і очолив Молдавську державну консерваторію. Однак всі освічені інституції розпалися з початком Великої Вітчизняної війни й окупації республіки. У 1942 році Гершфельдом був організований ансамбль пісні і танцю «Дойна», що складався з власне оркестру під керуванням Шико Еранів, солістів та танцювальної групи під загальним художнім керівництвом Гершфельда. Оркестр давав концерти на фронтах Великої Вітчизняної війни і в евакогоспіталях, а за його організацію в 1942 році Гершфельд був першим в республіці удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв Молдови. 

      Після повернення до Кишинева в 1944 році Гершфельд відтворив і знову очолив Союз композиторів Молдавії і Кишенівську консерваторію, а також став художнім керівником Молдавскої державної філармонії, головою правління Молдавського музично-хорового товариства та директором організованого їм Кишинівського музичного училища (згодом імені Штефана Нягі, 1945) та створеної ним на базі музучилища спеціалізованої музичної школи-десятирічки імені Е. Коки. Заснував також оперну студію при очолюваної ним консерваторії. 

     У 1956 році відновлений головою Спілки композиторів Молдови, директором Кишенівському консерваторії та музичного училища, став художнім керівником Молдавського радіомовлення (до 1964 року). У 1955 році, використовуючи свій досвід організації Молдавського музично-драматичного театру в Тирасполі, Гершфельд вперше заснував у Кишиневі Молдавський державний театр опери та балету, для якого написав першу молдовську оперу «Грозован» (на лібрето В. Руссо про Гайдук Григорія Грозоване). 

     Перший сезон театру відкрився 9 червня 1956 року прем'єрою опери «Грозован» з майбутньою Народною артисткою республіки Валентиною Савицькою (сопрано) у ролі Флорікі. Другою прем'єрою театру стала інша опера Гершфельда «Аурелія» (1959). Були поставлені класичні опери з світового репертуару та спеціально створені для театру балети молдавських композиторів. Гершфельд був першим директором театру до 1964 року, коли в зв'язку з наростаючою політикою так званих національних кадрів знову змушений був залишити всі пости і в 1966 році оселився в Сочі, де до 1992 року очолював Сочінскую філармонію. З 1992 року - в США, оселився в містечку Брейдентон на березі Мексиканської затоки Флориди, де й помер в кінці січня 2005 року. 

      Практично вся творчість Давида Гершфельда пов'язана з молдавським національним фольклором. Він автор трьох опер ( «Грозован», 1965, в трьох редакціях протягом 1960-х років; «Аурелія», 1959; «Сергій Лазо», 1980), балету «Радда» (1974) за оповіданням Максима Горького «Макар Чудра» з раннього Бессарабського циклу, оперети «Поет і робот», музичної комедії «В долині виноградної», трьох кантат ( «Партія і Ленін» на вірші В. В. Маяковського, «Ювілейна кантата»), концерту для скрипки з оркестром, трьох молдавських танцювальних сюїт, багатьох пісень та романсів на вірші молдавських поетів (понад 250 хорових і сольних) і Сергія Єсеніна, обробок молдавських народних пісень і танців, музики до драматичних вистав ( «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука, «Слуга двох панів» К . Гольдоні, «Штефан Бирке» Л. М. Барського, «Аристократи» Н. Ф. Погодіна, «Далека» А. Н. Афіногенова). У числі іншого він написав відому пісню про Сочі «Святковий Сочі» і ораторії пам'яті Андрія Сахарова на слова Кишинівського (нині Бостонського) літератора Михайла Хазіна. Гершфельд написав музику до першої кінокомедії кіностудії Молдова-філм «Не на своєму місці» (1958) за сценарієм Йона Друце. 

     Навіть після переїзду в Сочі і згодом у США він продовжив створювати композиції на слова молдавських (румунських) поетів. Так уже в США ним був написаний цикл романсів на слова Міхая Емінеску, а перший сезон Молдавського державного театру опери та балету в новому приміщенні відкрився в жовтні 1980 року прем'єрою спеціально написаної Гершфельдом опери «Сергій Лазо» з Марією Біешу (сопрано) у ролі Ольги. 

    Давид Гершфельд в ролі директора консерваторії, її оперної студії, музучилища та музичних шкіл виховав ряд відомих в майбутньому діячів мистецтва республіки, в тому числі таких артистів опери як Борис Раїсов, Марія Біешу, Валентина Савицька , Тамара Чебан та інших. 

     Син Д. Г. Гершфельда - Альфред Гершфельд - молдавський диригент і композитор, головний диригент Молдавського театру опери та балету, засновник Молдавського національного камерного оркестру.