ЗАГОВОРИ, ЗАМОВЛЯННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ГОЛОВНИМИ ПОДІЯМИ людського життя, ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ людини

1. Народження дитини.
Як були важкі роди, посилали до попа, щоб одчинив в церкві царські врата, а бабабранка вдома молилась:
Царськії врата, одчинітеся, А ви, кості смиреннії, розпилітеся, Чи младенець, чи млалениця, Пора вже на цей світ родиться.
(В. Кравченко. Звичаї в селі Забрідді. Житомир, 1920, с. Вб).
Щоб благополучно пройшли пологи, баба-повнтуха
МОЛИласьг
Сой Пресвятої Богородиці
Заснула Пресвятая Богородиця-Діва на горі Осіян-ській, а на землі СвятиянськІй.
Приснився їй сон — Прийшов ДО єї І су с Христос:
—    Мати моя, прелюбсзная, чи ти сниш, чи ТіК лежиШг
—    Заснула, Мій Синку, приснився мені сон, то Я би* чи л а Тебе туменного і умертвенного, і погребеННОГОі
Що Тебе жидн спіймали і на хресті розпинали, І крой Твою по Всім світу розливали.
Падало з Тебе тіло, як В Древа кора, кров Твоя пресвятая струнами йшла.
—    Мати моя, прелюбезна, не єсть ТО СОН, ТО    Ісгии пая правда. У неділю рано там сонечко сходить, тям пре­святая Діва по небі ходить, свого Сина за ручку водить.
Повела його на всюночну, з всюночної — на утреню, а з утрені — на службу Божу, а з служби Божої — на море.
А на морі білий камінь, а на тому камені — церква.
А в тій церкві Ісус Христос лежить, голову склонив і руки зложив.
Прийшов до його Петро-Павло: «Ісусе наш, прелю-безний, як Ти лежиш, і голову склонив, і руки зложив, і своїх п'ять ран отворив».
«Петро-Павло, не дивіться на мою муку, да візьміте хреста в руку,
да йдіть закажіте по всеньком світу,—
хто цей сой буде говорити, то буде легко на цьом світі
жити,
і не буде ні в огні погорать, ні в воді потопать,
і не буде без сповіді і без сакраменту тяжко конать.
Зойдемо з неба і візьмемо душу до царства небесного, (хоч) будеш мать стільки гріхів, як на небі звіздів, а в морі — піску, а на дереві — листу.
Хто цей сон буде говорити, нихай же говорить в чет­вер — при вечері, а в п'ятницю — при пості, а в неділю — при обіді,— то дасть йому Господь на тіло здравіе, а на душу спасеніе, а грехов одпущеніе на векі веков.
Амінь,
(Там же, с. 85—86).
Коли дитині зав'язували пуп, баба-пупорізка примов­ляла:
Зав'язую тобі щастя і здоров'я, і вік довгий, і розум добрий.
(там же, с 86).
2.    Для збільшення покорму у породіллі.
Колодязю Авраме, в тобі вода прибуває Із гір і з долин і з усяких країн. Прибудь (ім'я породіллі) у груді покорму. (Записи Н. К. Гаврилкж, опубліковано в «Етнографія Києва і Київщини». К., Наукова думка, 1986, с. 214).
3.    Щоб породілля швидше поправлялась, баба-повнтуха
йшла до колодязя, набирала води з приговором:
Вечір добрий, земля Тетяна, вода Оляна. Дай мені води од усякої нужди і біди. Омиваєш ти луги, і береги, і все чисте поле, омий ти хрещену, народженну (ім'я).
(Там же, с. 215),
Побажання дитині на хрестинах:
Хай ваша онучка (онук) велика росте,
да здорова буде,
до діла прикидлива,
а людям завидлива,
до людей щебетуха,
а хлопцям (дівчатам) хохотуха.
(Записано Г. Бондаренко в с. Семенягівка Чернігівського р-ну Чернігівської обл. від Локотькова Д. І.).
4. Весільні замовляння.
Як прикрашали весільне дерево-гільце, співали:
Ми вілечко вили, Край зіллячко клали, Руту-м'яту червоную та калиноньку Ще й рожевії квіти, Щоб любилися діти. (В .К. Борисенко. Весільні звичаї та обряди на Україні.
К„ Наукова думка, 1988, с. 64).
Ой ми вбрали деревечко Тими калачами, Аби наші молоденькі Були багачами.
(Там же, с. 128).
б. Од крикливців (коли немовля сильно плаче). Реко­мендувалось винести дитину на вулицю і замовляти
там:
Ліс, ліс-лебедин, у мене дочка — у тебе син. Посватаємось, побратаємось, на сонливці поміняємось. Я тобі дам крикливці, а ти мені дай сонливці, бо вже своє напалося і нагулялося, а моє накричалося і напишалося. (Записано О. Боряк в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну
Черкаської обл, від Таран Д. В.).



Знахарка бере дитину на руки і з поклоном, звертаю­чись спочатку до ікон, які є в хаті, каже:
ІЗ
«Вам хороше стояти, нашій дитиноньці кріпко спати!
Дай, Боже, переспати, здоровеньким стати, Божу волю мати, само себе забавляти».
Тоді, звертаючись до столу:
«Тихо стіл стоїть, тихо хліб лежить, Під столом земля спить, тим сном
поздоровляю,
Крик і зик відбиваю».
Нарешті, звертаючись до порога:
«День добрий тобі, дубеї На тобі, дубе,
крнкливець іплакснвець;
Ти крикливець собі, дубе, забери,
а сон кріпкий приділи.
Тобі, дубе, кріпко стояти, а нашій
дитиночці кріпко спати!»
(Этнографическое обозрение. М, 1891, № 1, с. 173).
6.    Від пристріту у дітей.
Не мій дух — Божий Дух, я цей пристріт витворяю
Із голови, із рук, із ног і на вітер од сил а ю
З хати — димом, а з поля вітром
на лози да на трипези!
Після цього потрібно було помолитись «Огченаш» і «Богородице Діво»; злизати дитині з лоба, з брів, тричі сплюнути і сказати: «Скачи да не лічись!»
(В. Кравченко. Звичаї в селі Забрідді, Житомир, 1920, с. 77).
7.    Від лихих очей.
Лихим очам да сіль да печина, Що ти нам, то й тобі: Як нам добре так і тобі хай добре; Нехай буде добре і тобі і нам!»
(Этнографическое обозрение. М., 1891, № 1, с. 173).
8.    Від ломоти, викликаної вітром.
Знахар чи знахарка, примовляючи замовлення, пере­ступає через хворого і хреститься. Йшла Мати Божа золотим місточком, з золотим ціпочком Дванадцять ангелів, Євангелісти, Храністи, Продайте меча з правого плеча
Бабі (діду) подати, хрещеному (ім'я) присікаті Щоб не лемило, не палило, щоб не боліло, щоб з ніг не валило.
Тричі по тричі присікаю, вирубаю і зарубаю!
(Там мес 173).
9.    Від вивиху.
По Сіянській горі по шовковій траві їхав святий Єгорій на сіром коні Там кінь спіткнувся, в раби божої (ім'я) сустав
звихнувся
Сустав, сустав у (ім'я) жилочки, косточки
на место постав Святая Матір Божа, святая невеста, Постав в раби божої (ім'я) в ночі косточки,
сустави на место, (Записано Г. Бондаренко в с. Шатрище Яипільського р-ну
Сумської обл. від Опенько Є. І.).

10.    Кров зупинити.
Посіла дівча рожу на камені Рожа не зійшла
В раби божої хрещеної моленої (ім'я) Кров (з такого-то місця) не пішла. Летіло три пташечки через ліс, через поле, через сине
море
Одна пташка стала калнницю клювать
Друга — пісеньку співать, третя стала
В чоловіка (ім'я) шовковой ниткой рану зашивать
Кров оста нов л ять.
(Тай же).

11.    Од нічниць (безсоння нервового походження).
Кури, курині беріть ночниці Пристрітнії, приговорнії, надуманії Од кого стала, щоб перестала.
(Там же).
Набрати води з дев'яти криниць, по дев'ять разів з кожної, вкинути у воду дев'ять вуглин з вогню, напитись, умитись навідліг (вверх) і примовляти:
14
15
Щоби te у мене так пропало Як щезає роса від сонця у вечір І рано до схід сонця. Волу після миття потрібно було вилити на роздоріжжя.
(В. Шухевнч, Гуцулыцина. Львів, 1908, ч. V, с. 249).
12. Від припадків епілепсІГ.
Вийшов золотий чоловік s золото? церкви
1 йшов на золоту гору у золотім вбранні і здибав його
(ім'я хворого).
Падає він на коліна і просить золотого чоловіка: Золотий чоловіче, прошу тебе, вижени з мене злу хворобуї Вере золотий чоловік (ім'я) за руку і веде перед
Пречисту Діву
Аби Пречиста йому сказала, який йому лік дати від злої
болі
Пречиста Діва дала йому золотий меч, золоту трембіту, золоті долота.
Погану хворобу золотим мечем відрубать, золотими до­лотами видовбать, золотими трембітами — витрубить. (Iotaну біль болючу, колючу поніс лісами, камінням Щезла-пропал а дурна хвороба
Бере золотий чоловік (ім'я) праву ручку, Сус Христос — sb ліву ручку.
Повели Його до святої церкви, завели в один бродок — по коліна,
В другий бродок — по пояс, в третій бродок — по шию, Обмилн від злої хвороби, завели до святої церкви Засвітило сонечко в личко, а місяць в потилицю; Взяв Господь Бог хусточку, обтер (ім'я) від дурної болі.
(Там же, с. 248—249).

ІЗ. Заговорити зуби.
Робити це краще на молодик. Звертаючись до міся­ця, примовляють:
- Місяць, місяцю, чи болять в тебе зуби?
Ні, не болять, ні не Щемлять.
Нехай же і в мене, раба божого моленого,
хрещеного
і не болять, і не щемлять.
(Зіпчсйио Г. Бондаренко в с. Острів'я Любошірського р-ну Волинської обл. від Б or у ти Є. І.),
и
14.    Заговор від усіх хвороб.
Не я приступаю, Господь приступає, не я помагаю, Господь помагає
Рабі божій (ім'я) болезнь замовляє, прошу тебе болезнь, чи ти з праці, чи з досади,
Чи з буйного вітру, чи з пристріту чи з лихих людей
наслана, чи ти Господом Богом дана,
Прошу тебе, болезнь, ручок, ножок не крути, не томи
по костях не ходи, по тілу не ходи,
По жилах не ходи, жил не щеми. Раба божа (ім'я) до
церкви упадала
Клячіння вибивала або матінка божа болезнь прибивала.
Йди собі де сонечко не гріє, де вітер не віє,
Ангели божі, заступайте,— (ім'я) з біди визволяйте!
(там же).
15.    Від гризі (болі в животі).
Святая пречистая Божая мати і святий Єгорій, Прошу я вас на поміч стати до раба божого (ім'я)
Заговорить йому гризюку.
Гризь, грязь, я тебе не приговорюю, я тебе відговоркйо,
З кишок і печінок, з шлунка і з підшлунка,
Щоб ти по животу не ходила, гарячої крові не палила,
Солодкого мозку не сушила,
Я тебе висилаю на очерета, на болота
На низькі гори, на гнилі колоди,
Де кури- не піють, собаки не лають.
Там тобі столи понакривані,
Кіпки понаправлені.
Там собі пить і гулять,
А в (ім'я) не стоять і не бушувать.
Не сама я допомагаю, а пречиста Матір божа
і святий Єгорій.
(Записано Г. Бондаренко в с. Шатрице Ямпільського р-иу Сумської обл. від Опенько Є. 1.).
16.    Від бешихи, рожі.
Попередньо, хворе місце покривається червоною тка­ниною, на тканину знахарка кладе хрестиками (від 4 до 9) конопляні або льняні повісма і запалює їх, слідкуючи, щоб не було опіків. За Іншим способом, хворе місце, та­кож пов'язане чимось Червоним, тримають над полум'ям свічки, роблячи при цьому кругові рухи.
17
Першим разом, гоеяодиіи часом, Дз§ мен/, Гослоля, на добро творять чер€а клин І завоїну рожу червоную навїк
заговорить.
— Читається «Отченаш». Костолом, костолом, тут тобі не стояти, Костей не ламати, червоної крові не розганяти, /ди я «Miri «Mit, знайди гнилу колоду, Тйш собі будеш все ламати, розкошувати Там твоє місце, золоте крісло. Там тобі оставаться, назад не вертаться. Я тебе відхожую, підговорюю від раби божої народженної (ім'я). Через синє море лежала дорога По тій дорозі йшли Петро, Павел і третій диявол Знайшли воин три знахідки: Петро — рукавиці, Павло — ногавиці, а диявол —
перелоги
бери Tfi перелоги, у велике болото, Зорвя тям купу, положи піл купу, Тут вві» Мі етояти, костей не ломати, Синіх жил не стягати, крові не бунтувати.
Від раби божої (ім'я) вимовляю, на болото висилаю. Рабу божу... виговорюю, від всякого горя заговорюю. Не я помагаю, тим сам господь Саваоф, помагаєш. Прийди, roc г/о д я, допоможи рабі божій (ім'я) Жовтої кості, синіх жил не ломати, червоних кровей не бунтов аги.
Через клин і завоїну навіки заговорюю,
Щоб ти не томила, не нудила, не боліла, не щеміла
Тихон-утішитель і святая Тиівинська божа матір
tnethh ияроджеяную (ім'я) од всякої
муки і всякої болєзні.
(Там же).
Великомученице Катерина, і ти святий Миколай, Святий Фе-досїй і всі старці Києво-Печерські Станьте всі мені у поміч
Рабу божу (ім'я) од біди заслонить, їй болезнь погасить.
Ішов Господь і Божая матір
До ряби божої... бешихи змовляти,
Ятіра скидати.
Бешиха, ти шпарова, чи вітряна, чи гноева Я Твбе -«мовляю з кожної кісточки. З КОЖНОЇ жилочки, з кожного суставчика, Щоб ти тут не бувале, не гуляла,
Червоної крові не сосала, білого тіла не в'ялила, і
Жовтої кості не томила.
їди собі на очерета, на болота,
Де сонце не сходить, де ніхто не ходить,
Де кури не піють, де вітри не віють.
Там собі будеш гуляти, розкошувати,
Каміння водою перемивати
Раби божої (ім'я) не мучити.
Всі святі ставайте, мені допомагайте.
Після цього потрібно було захрестити хворе місце
ножем,
(Записано Г. Бондаренко в с. Немяркяді Ружияемсого р ну Житомирської обя. віл Репеті* М А.).

ЗАХИСТ ДОМАШНІХ ТВАРИН
17. Щоб підвищити удійність корови.
Піти до річки стежкою, якою люди не ходять і шептати:
Добрий день, береже Ада we, воде Ульяне,
Дай мені води, що Христос умивався
І рушника, що Христос утирався,
І дай мені густого сира і густої сметани,
І щоби я мала десяток телят,
І тим часом і другим разом.
Після цього помолитись «Отченаш», ще двічі повто­рити замовляння і набрати з річки воду. Вдома постави­ти воду надворі (на причілку) і заговорити її:
Ви зорі-зоряниці, ви господні помічниці, Ізійдіть і з неба, бо мені вас треба. До корови приступать,— сир і масло
привертать, Щоб я мала пользу до десяти телят.
Вранці дати корові цієї води напитись і облити П ик.кг
водою.
(Записано О. Боряк в с. Драбівка Корсунь-Шевченківського р-ну
Черкаської обл. від Таран Д. В).
18. Ладканки (спеціальні пісні-замовляння, виконува­лись на Зелену неділю. Корів прикрашали вінками і «лад­нали», закликаючи для своєї корови густу пашу і гарні
мдої:
18
ft
Вийся, віночку, гладко,
як червоненьке яблуко.
Та й вийся, увивайся
На корову придайся.
Пасла Красечка, пасла,
Цебер каші принесла (каша — парне
молоко)
Ой ми вінки ввивали Щобн-сь мо Красю вбрали.
(Календарно-обрядові пісні. К>, Дніпро, 1987, с. 136).

19. Щоб вберегти корову від зурочення.
Господи, поможи мені примовити і всі світущі!
Котре си вродить рано-зорина, а ввечір як вродить-то
вечорнна, а як вродить на полі вдень — поліна, як на
Юра — Юрина. цій зорині примовити. Хоч є чародійники, хоч є лиходібники, хоч є чародійниці, хоч е лиходійниці, хоч є уроки відьмині, хоч опирині, хоч жіночі, хоч дівочі, хоч з чорних очей, хоч з бурих очей, хоч удовині, хоч покритииі, хоч застарені, хоч задавнені— я всі ці горесті, болесті, колючі, болючі визиваю, викли­каю, від сеї світушки-дарушки-зорини вас викликаю, визиваю.
З голови, з-під голови, із писка, з-під писка,
З язика, з підязика, з вилиць, з підвилиць,
із вух, з під-вух, з шиї, з підшиї, з лопат,
з-під лопат, з хребта, з під-хребта, з легків,
з-під легків, з ребер, з-під ребер, з печійок,
з-під печінок, з серця, з-під серця, з сімдесят
суставів, з хвоста і з-під хвоста, з вим'я, і з-під вим'я,
з стегон, і з-під стегон, з вішалниць, і здгід вішалниць,
з котиків, і з-під котиків, з ратиць, і з-під ратиць, І з
папірків, і з-під папірків; я вас визиваю, викликаю, в
щедрове дерево роботу даю:
Ідіть собі де пси не добріхують, де кури не допівуют, де люди не доходять, де служби не правят; даю вам курку з курятами, качку з качатами, гуску з гусятами, кішку з котятами, суку з щенятами; ідіт собі, беріт собі в сині моря, глибокі потоки і високі витопи; там будете піском пересипати, в воді чи купати, у лист си завивайте, в гіллю си колишіт, а цю світушку-дарушку-зорину, чисту, зорову, лишіт.
(В. Шухевич. Гуцульщина. Львів, 1908, ч. І, с. 230—231).

20. Відроботи, як корову вже зурочено
Запалити громничну свічку (свічку яку приносять з церкви додому на стрітення) і тричі обвести її полум'ям
поздовж і впоперек корови, хлїв покропити свяченою во­дою і читати:
Не я приступаю. Господь приступає
Не я помагаю, Господь помагає
Нехай (ім'я господаря) бог од душі лукавої
Од врага спасає
Його худобі здоров'я хай встановляє.
(Записано Г. Бондаренко в с. Острів'я Любомльського р-ну Волинської обл. від Богутн Є. І.).

21. Замовляння до бджіл.
Щоб був добрий взяток, навесні виставляючи із зи* мівника вулики потрібно постелити хустку, на хустку по­класти хлібину, проскуру, посипати жита і ярої пшениці, запалити Богоявленську свічку, кожний вулик покропи* ти свяченою водою і поставити на сіно. До кожного ву­лика примовляють:
Я вас, бджоли, благословляю, Випускаю вас на білий світ, На всякую траву і на всякий цвіт На всякії зела і на всяку росу небесну.
(Рукописні фонди ШФЕ, ф. 1—4, 32.1, с. Б).

22.    Щоб рої не втікали.
Коли дістав навесні рої, викопують на місці пасіки
невеличкий шматок дерну і обходять з ним пасіку, про­мовляючи:
Як тая земля ие може рушити з мого грунту,
І мислі тої не має,
Так би мої бджоли не рушили і мислі той не малн З моєї пасіки утікати і
Після цього потрібно було покласти дерн на місце і
прибити його кілком, до якого прив'язують коней.
(Рукописні фонди ШФЕ. ф. 1—4, с. 7).
23.    Заклинання проти чар.
Во Ім'я Отца нашого, Іісуса Хрнста, амінь!
І
Заклинаю Шй, чарівниці, чаровники, силою Тройці
ИресвятоТі
Заклинаю вас перед Христом І мукою і збавители мого /' у.. Христа, ку прийняв на древі хреста святого для збавленій нашого;
Заклинаю вас колотою раною, яку копіє м пробо аси ио збавктвлвві нашому, на хресті вися тому. Заклинаю вас моццю рани Його пренайсветішої в раме­нах на три пальці глубокой і трьох в вставляющихся ноєгей од тяжкого ношення Хресті святого. Заклинаю вас перед бичоалииям І су с а Христа терновою короною і кров'ю його преиайсвитішою, смертю гіркою, яку прийняв для вбавлення нашого. Заклинаю вас через болвані пренайсвятішої, которії мала через тяжкий Пренасвятішої Матері смуток, котрий мала, коли тіло шрешмйсвятіше і хреста знятоє через Іосифа І Някодяиі, пестовала.
Зяклииаю вас через святое звеселеніє пренайсвятішої.
Заклинаю вас через святих херувимів і серафимів, котрі волають; свят, свят, свят Господь Саваоф, сповнись небо і земля хвали Лоро: збав мас, котрий єсть на небесах, віджени від нас всякії сатанськії злості, заклинаю вас через молитви святійших патріархів, через заслуги святих пророків, через причину святих апостолів, через мученіє ' литих мучеників.
Сатани проклятії і тебе, старший Люцифере, котрий маєш соць (силу) над всіма сатанами в пеклі абись розказав всім сатанам лідвластним в пеклі тим недопомагати чарівникам і чарівницям.
Поприсягаю вас на суд страшний перед суддею страшли­вим, щоб не зважились перешкоди чинити, котрий вам пекло звоював і отців святих вивіз з тьми пекельної на свое святее з мертвих Воскресіння. Під тією страшною присягою і титулом його страшного суду абисьте не ва­жили перешкоди чинити на моє здоров 'є і тим всім, котрі мешкають • дому моєму або в котрому я зостаюсь і гостину от правують, і тим котрі ся вечвтують знамен іем хреста снятого.
Під тою тоді важкою присягою абисьте не важали в довгу, в коморі, в гумнах, в оборах, в стодолах, в пасік я х, лайках, полях, в ставах, g сяжавках, в горшку
Eком, і горілці, Є пиві, во всіляких трунках і в І моєму, котре од Господа Bora маю позичене, шкодити я* можуть, тес приказую моццю бога псємогу*
чого/
п
Вія Хреста господнього відбігайте сторони противні,
Хресте Господній сохрани ми, хресто Господній спаси мя. Буде ім'я Господнє благословенно вілиияі і довіку,
(З документа xvii аг. опубліковано ВЧ ляиковця «Этнографическое обозрение. М., іШ, J» % e, ті—74).

ЛЮЬОВИІ ЗАМОВЛЯ Н И Я
24. Приворожити хлопця (дівчину).
Робити це потрібно на молодий місяць. Вийти и а роз­доріжжя і звернутись до молодика.' Місяць Володимир! Світиш ти високо, бачиш ти далеко. Побач же мого милого любезного (ім'я) в північній стороні;
Призови його ко миі! Наведи ти яв нього иуду, тоску,
печаль.
Не дай ти Йому ні пити, ні їсти, ні з другою сісти. АміяьІ
(Записано Г. Бондаренко а с. Шатрище Ямпілмяжото рщ Сумської обл. від опєяіуКо €. І),
25.    Як дівка довго не йшла заміж, то потрібно було яв
свято Покрови (14 жовтня) поставити в церкві свічку
перед іконою св. Покрови і помолитись:
Свято Покрово, почорніть мені бром в) А личко біле єсть,
Якби іще був мені тесть! б) Або ще так:
Покровонько, Покрово нької
Покрий мені голівоньку,
Щоб я Жінкою була,
Щоб мені весело жилось
З чоловіком молоденьким
З дитятком веселеньким.
(Архів УМФЕ ф. 1, дод од зб 571, а. 934, 337)

26.    Як дівчина закохалась І хоче приворожити паруб-
ка, то шепче:
Місяню-осіянчику!
Був ти на тім світі, на привіті
Бачив ти ослицю з ослям, корову з телям,
а матір з дитям.
II
Як дрижить ослиця за ослям А мати за дитям
Так щоб дрижала (своє ім'я) всюду:
f я гулянні, і в жартуванні, і в роботі, і в охоті
В місяпя-осіянчика було чотири зорніця,
А ясі чотири сестрици
Одна Пріоекуха, друга Прижаруха,
Третя Прилюбуха, а четверта Приворотуха.
Тя, Пряпекухо, лрнпечи
Прилюбухо, прилюби
А Приворотуха, приверни до мене його дух Прнжаруха прижар своїм огнем. Як ти, місяцю, ясен на весь світ, Так щоб і я була люба на весь світ.
(Рукописні фонди УМФЕ, ф. 1—2, од. зб. 270, а. 5).
27. Як милий був далеко, дівчата дожидались вітру, тоді шептали ва вітер:
На морі океані, на острові Буяні Там лежить камінь, на камеиі доска А на тій дошці — тоска: З чорними бровами, медовими устами З такими як у мене, раби Божої, очами Де не взялись три вітри — три брати Ви, три брати, ви візмїть тую доску І зніміть з неї тоску
І нашліть її на раба Божого (ім'я хлопця) Щоб він по мені тоскував — білого світу
не видав
Щоб з думою про мене вставав І спати лягав.
(Записано Г. Бондаренко в с. Смоїл Прилуцького р-ну Чернігівської обл. від Мартишко М. І,),
28. Хлопець, як хотів, щоб дівчина його любила, мав зяти кусок свяченої паски і нашептати на неї:
Христос Воскрес! Як люди багаті з паскою
Щоб вона була до мене з добром і ласкою
Як ішепляна хата щепами
Так щоб вона до мене чіплялась:
При народі, і в роботі
Як місяць вішається на царські ворота
Так щоб вона на мене вішалась:
Всім своїм серцем і своєю кров'ю
Г сорока суставами.
Тоді той шматок ласки потрібно було носити з собою.
(Рукописні фонди УМФЕ, ф. 3—2, од. зб. 270, а, #).
29.    Як почуття в сім'ї чи у пари, закоханих йшли на
спад, то потрібно було взяти декілька соломин чи прути-
ків з голубиного гнізда, зварити їх і дати випити тому,
хто став холоднішим у своїх почуттях. (За народними
уявленнями, голуби були символом вірної подружньої любові):
Щоб ти вився і томився наді мною Як голуб над своєю голубкою Як голуб побивається за своєю парою Так щоб ти ходив за мною марою.
(Рукописні фонди УМФЕ, ф. 1—7, од. s6. 793, а. 201).
30.    Щоб чоловік був вірним, жінка мала зав'язати
йому очі вінчальною хусткою (тією, що в церкві зв'язу-
ють руки) і промовити:
Господу Богу помолюся Святій Пречистій поклонюся І всім Печерськям святим Поклонюся святому Микол а ю, Через гору йду
За собой (ім'я чоловіка) веду, Щоб ти не бачив ні дня, ні ночі, А тільки на мене виклав очі. (Рукописні фонди УМФЕ, ф. 1—2, од. зб. 270, а. 123).
31.    Щоб чоловік завжди був прихильним до дружини
(і навпаки), замовляли так:
Сонце в лице, місяць в плече.
Мати Божа зі мною
Ісус Христос Божий напереді,
Миколай-угодник назаді.
Хто йде од народженого і хрещеного (ім'я
чоловіка)
До нарождено! і хрещеної (ім'я жінки) ?
Не сама я йду, на ведмедеві їду,
Гадюкою поганяю, всім ворогам речі замовляю.
Єсть у мене хліб і сіль, і свячена пасха, Од людей велика ласка Єсть свячений мак
Куди не піду, що не зроблю, що не скажу. Все хай буде так! (Рукописні фонд* УМФЕ, ф.        од. зб. 793, а. 202).
32.    Щоб чоловік не ходив до інших жінок, потрібно
було взяти землі з його сліду, змішати із свяченим ма-
ком і обсипати його сонного з ніг до голови, примовляю-
Я тебе землею та свяченим маком обсипаю І до поганих жінок не допускаю.
(Рукописні фонда УМФЕ, ф. 1—7, од. зб. 793, а. 205).
Подстраницы (1): ЗАМОВЛЯННЯ до КОРІВ
Comments