Видатні люди краю

ІМЕНА В ІСТОРІЇ ТА ЖИТТІ СЕЛИЩА

 ОМЕЛЬЧЕНКО КАТЕРИНА ПАВЛІВНА.

Народилася в с. Кулишівка Недригайлівського району. В 1970 р. закінчила Запорізький медичний інститут. З 1 серпня 1970 року працювала лікарем-терапевтом у Липоводолинській ЦРЛ, з 1971-го-зав.терапевтичним відділенням.

В 1993 році указом Президента України Л.М. Кравчука К.П. Омельченко присвоєно звання «Заслужений лікар України» і нагороджено Почесною грамотою.

Зараз К.П.Омельченко на заслуженому відпочинку.

ВОРОНЦОВ ПЕТРО СТЕПАНОВИЧ.

Народився 10 серпня 1923 року в с. Пирятинщина Сумської області. Закінчив семирічку. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. В післявоєнний час працював, спочатку агрономом, потім головою колгоспу в с. Русанівка. Згодом очолив господарство в Липовій Долині. Під його керівництвом високими були трудові здобутки працівників радгоспу «Липоводолинський», а продукцію птахоферми і комбікормового заводу знали далеко за межами області. Нагороджений орденом Леніна та двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак пошани».

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ.

Народився 24 січня 1939 року в Липовій Долині. Закінчив Липоводолинську школу в 1956 році,потім Роменське СПТУ в 1957 р. працював на цілині в Казахстані. Після повернення працював в колгоспі ім. Горького. В 1959 році проходив службу в армії. Весь час працював в колгоспі, був бригадиром тракторної бригади.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора 15 грудня 1972 року, орденом Леніна 24 грудня 1976 року, 1984 року нагороджений медаллю «За доблесний труд».

БАКУМ ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ.

Народився 23 травня 1927 року в Липовій Долині. Закінчив Липоводолинську школу. В 1944 році був призваний на службу до Збройних сил. Трудову діяльність розпочав в 1950 році електромеханіком Липоводолинської МТС. Працював інженером, керуючим Синівського відділу сільгосптехніки та керуючим Липоводолинської сільгосптехніки, директором Райагропромпостач до виходу на пенсію.

Нагороджений в 1966 році орденом Трудового Червоного Прапора та в 1975 році орденом Трудового Червоного Прапора.

ТИХОНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ.

Народився в 1929 році в с. Підставки. Закінчив школу. В 1949 році був призваний до лав Збройних сил. Після служби в армії працював старшим інспектором Синівського Райфінвідділу, секретарем парткому. З 1969-1973 рр. був головою селищної Ради в Липовій Долині, потім головою колгоспу в Подільках. З 1981-1989 рр. до виходу на пенсію працював головою селищної Ради в Липовій Долині.

Нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

ГЕРАСИМЕНКО ТАМАРА МИКОЛАЇВНА.

Народилася в 1956 році в Липовій Долині. Поетеса,член Спілки письменників України. Закінчила Липоводолинську середню школу. Навчалася в Київському Державному університеті на філологічному факультеті. Писати вірші почала ще в шкільні роки. Зараз працює редактором сумського видавництва «Козацький вал». Друкувалася в газеті «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Ранок», «Піонерія», «Барвінок», «Прапор», «Березіль», альманасі «Сумщина».

ДЯЧЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ.

Народився 22 вересня 1935 року в Липовій Долині. Художник, фотопубліцист. Після закінчення семирічки працював в Дніпропетровську на заводі металургійного устаткування художником і навчався в художньому училищі. По закінченню училища молодий фахівець з дипломом художника-педагога повернувся у рідне селище. Працював фотокореспондентом місцевої газети. Потім його було запрошено на роботу до Сум.

Володимир Миколайович Дяченко понад двадцять років є незмінним головою правління сумського фотоклубу «Горизонт».16 персональних фотовиставок та виставки живопису. Про визнання фотохудожника свідчить і Грамота Президії Верховної Ради України, якої митець з Сум удостоєний за значний особистий внесок у розвиток художньої фотографії на Сумщині.

БАКУМ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ.

Народився в 1953 році в Липовій Долині. Після закінчення школи навчався в Харківському інституті механізації сільського господарства. В цьому навчальному закладі працював асистентом, нині доцент, завідуючий кафедрою сільгоспмашин. Автор 156 наукових праць, в тому числі 11 монографій.

НЕЛІНА ТЕТЯНА ГАВРИЛІВНА.

Хірург, почесний громадянин міста Ромни. Закінчила Харківський медичний інститут. Працювала в Роменській ЦРЛ. Запровадила близько 50 нових лікувально-діагностичних методик, розробок. У 1976 році першою в області впровадила в лікувальний процес гастроскопію.

Депутат Верховної Ради УРСР трьох скликань (1963-1977). Нагороджена орденом «Знак Пошани».

ЧИРВА ВОЛОДИМИР ФЕДОРОВИЧ.

Народився в 1943 році в Липовій Долині. Кандидат філософських наук, заслужений працівник освіти України. Закінчив Сумський державний педагогічний інститут ім.. А.С. Макаренка. Працював учителем, в органах управління, ректором Глухівського педінституту, нині- начальник обласного управління освіти і науки.

ДВОРНИК ВІРА ІВАНІВНА.

Народилася 8 вересня 1940 року в Липовій Долині. Працювала у друкарні набірником. З 1960 року навчалася у Полтавському енергобудівельному технікумі. Після навчання, у 1963 році отримала призначення на Кременчуцький Енергобуд - зводила цехи нинішнього нафтопереробного заводу,потім працювала в Міжколгоспбуді Липової Долини. У 1977 році – начальник комбінату комунальних підприємств в райцентрі. У 1991 році у районі створилася нова служба-відділ соціальної допомоги,-В.І. Дворник була переведена її начальником.

Віра Іванівна постійно дбала про благоустрій рідного селища, під її керівництвом зводились будинки і автовокзал у Липовій Долині.

ЦИЛЮРИК ОЛЕКСІЙ ПЕТРОВИЧ.

Народився у березні 1929 року в с. Малий Вистороп Лебединського району. У два роки померла мама і його виховували батько та мачуха. В 1943 році загинув на фронті батько і мачуха віддала його в патронат, де і виховувався до 15 років. Навчався у ФЗО, відслужив 3 роки у Радянській Армії в Іркутську. Вступив до Маловисторопського технікуму. По закінченню працював головним агрономом у Чернігівській області.

В 1960 році переїхав на Сумщину в Липоводолинський район у с. Калінінське, де працював керуючим відділком, а потім-головою робітничого комітету. В 1965 році обраний головою райкому профспілки працівників сільського господарства. На цей час закінчив заочно Харківський сільськогосподарський інститут ім.. В.В.Докучаєва.

В 1971 році обраний заступником голови райвиконкому. На цій посаді пропрацював 18 років, внісши вагомий вклад у економічний і соціальний розвиток району, його розбудову.

Будучи відповідальним за будівництво, з його ініціативи і за безпосередньої участі проектувалися і будувалися такі об’єкти, як міст через р. Хорол, школа, дитсадок «Веселка», поліклінічне відділення ЦРЛ, хлібохарчокомбінат і багато інших об’єктів в селищі та районі.


ПОЕТИ ЛИПОВОДОЛИНЩИНИ

 

ЧИРВА ФЕДІР ІВАНОВИЧ

Наші сучасні письменники Липоводолинщини продовжують літературні традиції рідного краю. Помітне місце серед талановитих земляків займає Федір Чирва. Виваженість і мудрість його віршів давно, впродовж десятиліть відомі читачам. Йому болять давні дні Великої Вітчизняної, нелегка сирітська доля дитини. Тематика його поезій має соціально-громадянське спрямування і щирість автора не викликає сумніву.

Сніжної зими 1923 року народився Федір Чирва. У 1932 році мати записала до школи. Навчався в школі, хапав знання, як рибина повітря. У 1939-1941 рр. був уже дописувачем обласних газет. Після закінчення 9 класів почалася війна і Федора Івановича призвали на фронт. У 1943 році при визволені Києва був тяжко поранений . Лише через 12 років самотужки закінчив 10 класів, а в 1960 році – Сумський педінститут. Довгий час працював учителем.

На схилі літ, коли вийшов на пенсію, почав писати поезію і прозу.

ПІНЧУК ТАМАРА

Цікаві і головне смішні байки Тамари Пінчук. Письменниця добре знає мову, кожне слово стоїть на своєму місці, багатою є лексика її сатиричних творів. Вона народилася 1928 року в с. Московське Липоводолинського району. Після закінчення Сумського педінституту понад 20 років пропрацювала вчителем української мови та літератури у місцевій школі. Улюблені жанри – гуморески і байки.

ІВАНОВА МОТРОНА

Поезія Мотрони Іванової зворушить і кам’яну душу – настільки вона людяна, емоційна, народна. Народилася поетеса 8 вересня 1949 року в селі Семенівка на Липоводолинщині. Після закінчення школи працювала в рідному селі. Пише поезію, яка диктується не розумом, а серцем і почуттями.

СТЕЦЕНКО ВОЛОДИМИР

Володимир Стеценко – поет, якого можна назвати професійним. Блискуче володіння словом, глибока філософська думка, наближеність до реального життя, пісенність – далеко не всі перераховані чесноти творчості В.Стеценка. Народився 3 квітня 1954 року на Роменщині. З 1975 року вчителював у Недригайлівському районі, а з 1980 року живе і працює на Липоводолинщині. Співпрацював із композитором із Недригайлова А.Бідахом. Разом написали понад 20 пісень.

СЕНЧЕНКО КАТЕРИНА ПЕТРІВНА

Не менше захоплення викликає поезія Катерини Сенченко. Образність, емоційність, чуйність, краса її слова здавна відомі липоводолинським читачам. Народилася 15 червня 1967 року на Миколаївщині. Закінчила Миколаївський педінститут. Нині працює заступником директора по навчальній роботі в Берестівській ЗОШ I-III ступенів.

МІЩЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

Новим струменем у роботі літературної студії "Пролісок" стала поезія В.В.Міщенка, який почав посати свої поетичні твори у зрілому віці, після п`ятидесяти років. Але його поезія вирізняється своєю неординарністю, простотою, стилем та є поштовхом до глибоких філософських роздумів.

Володимир Васильович Міщенко народився 25 листопада 1948р. у селі Мар`янівка Карлівського району Полтавської областіу простій селянській родині. З дитинства мав хист до малювання, багато читав. Позакінченню школи та ПТУ працював на Харківському військовому заводі ім.Малишева. Служив у лавах Радянської армії на території Угорщини. Відслуживши строкову службу, працював художником у Полтаві. У 1971 році після одруження приїхав у Липову Долину. Захопився красою липоводолинського краю та залишився тут назавжди. Перший свій вірш написав у 2006 році і називався він "Вольному воля". З того часу створив понад 200 поетичних шедеврів, які публікує на сторінках районної газети "Наш край".

ЛІСОВИЙ ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ

Нинішній 2013 рік є ювілейним для відомого земляка, російського та українського поета, прозаїка і публіциста Володимира Лісового, який відзначив своє 65-річчя.

Побачив світ і прийшов у велику літературу Володимир Лісовий на нашій Липоводолинщині. Народився у с.Московське. Дитячі та юнацькі роки провів у Московському, Калінінському, Липовій Долині. Звідси й торував майбутній поет свій творчий шлях - у 60-х роках минулого століття на шпальтах районної газети "Ленінський прапор" друкувалися його статті і кореспонденції, інформації на різні теми.

Згодом творча стежка привела Володимира Лісового в Москву, де він живе і працює  донині. Цей період насичений щоденними зустрічами, виступами, працею над новими творами, роздумами... У 1987 році виходять друком багатотисячними тиражами у Москві одразу дві книги молодого літератора - "Ночной прыжок" та "Серебрянные струны". Затим окремим виданням з`являються на світ художньо-документальні нариси про монгольських письменників "Поющая стрела" (1989), чарівна повість для дітей "Лесино лето" (2000). А 2002 року він "вибухає" аж трьома поетичними збірками - "Цвет матиолы", "Улыбнулась Сонечка", "Летел Ангел". До цього треба долучити багаточисельні нариси, оповідання, новели, добірки поезій, публіцистику, оприлюднені в провідних літературних журналах - "Юность", "Новый мир", "Дружба народов", "Наш современник".

Володимир Лісовий є членом Спілки письменників Росії, Спілки літераторів Росії, Ради благодійників Московського фонду культури. Він - лауреат літературної премії імені Федора Швіндіна, Дипломант та володар Гран-прі Московського фестивалю мистецтв "Вдохновение". Він - засновник  і головний редактор книжкового видавництва "Здравие", яке друкує художню літературу православно-патріотичного напрямку, засновник і художній керівник Московського театру Музики і Слова Володимира Лісового "Золотая лампада".

Володимир Лісовий пише російською та українською мовами, був і залишається патріотом рідного краю.

МОСТОВА ГАЛИНА ІВАНІВНА

Хіба думала наша землячка з с.Берестівка Галина Мостова, що її життєвий шлях так круто повернеться? 

25 років пропрацювала учителем початкових класів у Берестівській загальноосвітній школі. Усім своїм учням Галина Іванівна віддавала частинку своєї великої душі. Другою її любов`ю  була музика, пісня. Коли брала до рук баяна, співало серце... Ну а третє захоплення - це поезія. Вірші Галини Іванівни постійно публікувалися на сторінках районного часопису.

У 40 літ жінка стала вдовою, за станом здоров`я  була змушена залишити улюблену роботу. І ось, коли випала можливість поїхати до Італії, щоб поправити матеріальний стан, Галина Іванівна вагалася недовго. Звичайно, тяжко було звикати до чужої краси і комфорту. Туга за рідним краєм не полишає її душу й до сьогодні. Вся ця туга, сум за родиною, Україною виливається у поетичне слово. Регулярно Галина Мостова передає своїм землякам народжені далеко від рідної землі вірші.



ХУДОЖНИКИ ЛИПОВОДОЛИНЩИНИ


НИКАНОР ХАРИТОНОВИЧ ОНАЦЬКИЙ

 Никанор Харитонович Онацький (1875-1937) – людина широкого таланту. Він – відомий художник, поет, мистецтвознавець, археолог і засновник Сумського історико - художнього музею. Він нам дорогий ще тим, що наш земляк. Народився Н.Х.Онацький 9 січня 1875 року на хуторі Хоменків Гадяцького повіту на Полтавщині, тепер це село Липоводолинського району. Вчився у Гадячі, лише у 1899 році їде до Москви де вступає в Строгановське училище технічного малюнка. У 1905 році Онацький приїздить до Петербурга, де студіює у Рєпіна при Академії мистецтв. Із 1913 року Онацький працює в Сумах, викладає малювання в реальному училищі веде курси малювання і креслення в кадетському корпусі.

У 1920 році з ініціативи Н.Х.Онацького створено Сумський історико-художній музей. За своє життя художник створив багато картин, зокрема «Наталі», «Пряла». Особливо захоплюючими є картини-пейзажі. Серед них «Соняшник» (1915), «Бузок», «Мальви» (1916). Протягом усього творчого життя Н.Х.Онацький писав автопортрети.

Н.Х.Онацький відомий ще як і поет. Перший його вірш «Пошук» з’явився у 1906 році. Потім вийшли вірші «Терновий вінок», «Українська муза». З 1920-1930 – Н.Х.Онацький – незмінний директор Сумського історико-художнього музею.

У 1934-1935-1937 – тричі арештують. Звинувачують у націоналізмі. У 1937 році – розстріляли без суду.

ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ МЕЛЬНИК

В багатьох оселях сіл Липоводолинщини кімнати мешканців прикрашають майстерно виконані мальовничі сільські пейзажі, натюрморти, репродукції картин відомих художників. Та напевне, не всі жителі Липоводолинщини знають, що ці прекрасні картини намалював художник, що не мав обох рук. Це Василь Андрійович Мельник , який в роки Великої Вітчизняної війни втратив до ліктів обидві руки, майже втратив слух і частково зір.

В.А.Мельник народився 7 квітня 1910 року в с. Беєве. До війни він був умілим столяром, майстром на всі руки, здатним до будь якого діла. Грав на всіх музичних інструментах. Якось сам зробив скрипку, навчився на ній грати. Під час війни В.А.Мельник взявся за міношукач. Знешкодив велику кількість мін. Але одна – пошкодила тяжко і його. Він втратив руки, але не втратив сили духу. Попросив хірургів зробити спеціальну операцію, щоб міг тримати різні предмети. І вже тоді говорив лікарям: «Я буду малювати». З особливою любов’ю малював автопортрети, портрети дружини, діточок. Намалював аж 2 тисячі картин… Їх можна розділити на кілька груп: пейзажі, натюрморти, сільське весілля. Його роботи експонувалися на виставках. Вони є в музеях Ромен і Сум. У загальноосвітній школі села Московське є персональна картинна галерея Василя Андрійовича. Тут проводяться різні загальноосвітні заходи, уроки. Помер В.А.Мельник 15 червня 1981 року.

АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ КУЛИНИЧ

Анатолій Васильович Кулинич народився у 1949 у селі Беєве, але доля так склалася, що потім сім’я переїхала у село Велику Луку. Потім переїхали до Севастополя там ходив у школу, а в16 років вступив до Кримського художнього училища. З 1968 року перевівся до Московського художнього училища, яке закінчив у 1970 році. З 1972 року працює художником у м. Москві. Чому став художником? Мама дуже чудово вишивала. Часто дивився на вишивку, а уявляв малюнок на папері. Спочатку вчила малювати мама: показувала, розповідала про техніку малювання так, як сама це розуміла. Потім і сам почав робити перші спроби малювати. Поступово малюнки ставала схожими на бачене, на дійсність.

Анатолій Васильович за фахом – живописець. Працює у різних жанрах. Багато працює над пейзажами, графікою, автолітографією, мозаїкою, книжковою графікою. А зовсім недавно ще й став писати прозу – оповідання, роздуми, замальовки на різні теми. Друкується в періодичних виданнях, зокрема в журналі «Юність».

У Москві художник організував художню галерею «Дім Кулинича», де широко представлені не тільки його, а й картини інших художників.

МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ НЕДІЛЬКО

Микола Неділько народився 23 листопада 1902 року на х.Ющенківка Гадяцького повіту Полтавської губернії (нині с.Байрак Липоводолинського району на Сумщині) у родині фельдшера. Батько сподівався, що старший син успадкує його професію та стане лікарем. Але Миколу змалечку охоплювало непереборне бажання малювати. У 1922 році він їде до Києва і вступає до Київського художнього інституту, щоб цілковито віддатись улюбленому заняттю - малярству. Микола Неділько, зосереджений на мистецтві, був неспроможний застосувати свій талант до партійних пропагандистських вимог, не міг трубити в соціалістично-реалістичні фанфари. У 30-рр. він потрапляє в поле зору НКВС, один раз був заарештований органами. Його творчість того періоду залишається безіменною.

У 1940 році М.Неділько прибуває до Львова, щоб включитися в мистецьке життя Галичини. Під час війни йому пощастило уникнути призову до лав Червоної Армії. І до кінця свого життя він носив у собі відразу до більшовистських переслідувань, і страх перед їхньою примарою ніколи його не залишав. Внаслідок цього Микола Неділько разом із дружиною виїхав наприкінці війни до Німеччини.

У січні 1947 року в Німецькому Національному музеї в Мюнхені відкрилася мистецька виставка художників-чужинців. В ній взяли участь і 43 українці, серед яких і наш земляк. Картина М.Неділька "На Дністрі" мала серед глядачів великий успіх, про що писала газета "Українська трибуна"(Мюнхен).  Перебуваючи в Німеччині, Микола увесь час знаходився під загрозою репатріації, безперспективність перебування у статусі "переміщених осіб" ставала все очевиднішою. Тож у 1948 р. разом з групою інших митців художник вирішив їхати до Аргентини шукати кращої долі. Це рішення, як виявилося пізніше, майже для всіх було фатальним. Більшість згодом була вимушена переїхати до США та Канади. За 13 років перебування в Аргентині наш земляк створив багато робіт, а продати зміг лише незначну частину картин. Загроза комуністичного перевороту в країні примусила подружжя Неділько їхати далі, до США. 

В Америці митець продовжив свої малярські заняття. Вже в квітні 1962 року Об`єднанням митців-українців в Америці було влаштовано першу індивідуальну виставку художника в США, яка стала помітною культурною подією в українській громаді Нью-Йорку. Особливу увагу привернули його роботи "Екзотичний краєвид", "Оселя", "Квітуче дерево", "Над водою". У 1965 та 1966 роках відбулися ще дві індивідуальні виставки праць художника, на яких експонувалося 36 його картин. У червні 1976 р. митець виставлявся на виставці у Вашингтоні з нагоди 800-ліття незалежності США.

У 70-х роках стан здоров`я Миколи Неділька значно погіршився. 12 травня 1979 р. він помер від раку горла і був похований у містечку Бавнд-Брук у штаті Нью-Джерсі. Того ж року три його останні картини "Над затокою", "Яхти",та "Краєвид з Гантеру" були виставлені у Нью-Йорку. 

До недавнього часу доля митця і його творчий доробок були майже невідомі в Україні. Сьогодні ім`я М.Неділька повертається на Батьківщину із небуття, щоб збагатити нашу минувшину його чудовим творчим спадком.


HotLog