Головна

64621, Україна, Харківська область Лозівський район вул.Першого Травня,53


        НАША ІСТОРІЯ.

       Краснопавлівська ЗОШ І-ІІІ ст.  № 1  бере свій початок з 1910 року.

       Саме в цей час розширювалося і зростало  село Краснопавлівка, що утворилося на обидва боки станції Краснопавлівка Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, будівництво якої розпочалося у 60-ті рр.  ХІХ ст. Пізніше залізниця, що стала певного часу основним транспортним зв’язком центру тодішньої Росії із її південними районами, була названа Південною.

        У 1910 р.  рішенням департаменту Курсько-Харківсько-Азовської залізниці у Краснопавлівці була відкрита початкова залізнична школа, у якій навчалися діти залізничників чотири роки. Парт у школі не було, діти приносили  столи і стільці із собою з дому. З  усіма класами працював один учитель, який виконував одночасно і обов’язки завідуючого закладу. Його прізвище Зеленський. Закінчив церковно-приходську школу.

       У 1912-1914 рр.  у школі вже було чотири класи, два вчителі, 74 учні. На превеликий жаль,  ніяких відомостей про перших учителів на сьогодні немає.

        На початку 20-их рр. ХХ ст.  на Україні розпочався процес перебудови шкільної освіти, покликаний ліквідувати неграмотність, зменшити кількість безпритульних дітей, підлітків. Переломним у житті школи був 1923-1924 н.  р. На зміну лікнепам прийшла цілеспрямована робота по здійсненню загального початкового навчання і розширенню межі неповно-середніх шкіл. Вони і контингент учнів у них стали швидко зростати.

        Основна увага в будівництві національної школи була спрямована також і на підготовку національних кадрів, створення букварів і підручників, щоб забезпечити навчання у школах рідною мовою.

        Ще у 1922 році у Краснопавлівці  була відкрита семирічна школа. Учні навчалися в п’ятьох шкільних приміщеннях. Школа мала свій добре обладнаний піонерський клуб, майстерню, приміщення для консультацій, військовий кабінет, допоміжне господарство. З 1926-го р. по 1936 рік вона називалася Краснопавлівська неповна середня, а з 1936-го р. – середньою. У зв’язку з тим, що на території Краснопавлівської сільради проживали росіяни, були відкриті  класи з російською мовою навчання. У передвоєнні роки Краснопавлівська середня школа зробила три випуски десятих класів. Останній із них – 1941року – в основному складався із юнаків, більша частина яких відразу після випускного вечора пішли на фронт. Майже всі вони загинули у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, як і їх директор Тищенко Василь Лукич.

      У 2009-2010 н.  р. школа посіла І місце у підготовці до навчального року.

     За вагомий особистий внесок в соціально-економічний розвиток  смт. Краснопавлівка, високі досягнення в професійній діяльності та з нагоди 140-ї річниці заснування селища і 65-ї річниці визволення Лозівщини від німецько-фашистських загарбників директор Краснопавлівської школи №1 Скарга Л. В. у 2009 р. нагороджена грамотою Лозівської РДА.                                                                                                                                                                                                                                                                               У 2012 р. - заклад реорганізовано в шкільний підрозділ Краснопавлівського НВК шляхом злиття з Краснопавлівським дитячим садком "Оленка".


                                                                        Гордість нашої школи.

      Результативність праці вчителя великою мірою проявляється у випускниках школи. Особливо це стосується тих, хто в житті досягає вершин. Очолює цей список Краснопавлівських вихованців Садовничий Віктор Антонович – ректор МДУ (Московського державного університету)  ім. М. В. Ломоносова, завідуючий кафедрою математичного аналізу, людина із світовим імям.

 Садовничий Віктор Антонович

      Народився В. А. Садовничий 3 квітня 1939 р. в с. Краснопавлівка Лозівського р-ну Харківської обл. в родині столяра місцевого колгоспбуду. У 1956 р. закінчує Краснопавлівську СШ. Мріяв стати інженером, але не пройшов за конкурсом до Харківського інституту механізації та електрифікації сільського господарства. Працював різноробочим на бурякопункті, а вечорами готувався до вступу в інститут. Результати знову невтішні, але цього разу поїхав у м. Горлівку, де влаштувався кріпильником на шахті «Комсомолець», одночасно навчаючись на підготовчих курсах школи № 6 м. Горлівки.

       Через рік (1958 р.), за комсомольською путівкою шахткому вступає на фізико-математичний факультет Московського державного університету          ім.  М. В. Ломоносова. Спеціалізується на кафедрі теорії функцій та функціонального аналізу. 

       Закінчив Московський університет ім. М. В.Ломоносова в 1963 р. Доктор фізико-математичних наук (1974), професор (1975). Дійсний член Російської Академії (1997)

       В. А. Садовничий  працює в МДУ з 1966 р., спочатку на посаді асистента, потім доцента, професора, заступника проректора,  першого проректора. З    1992 р. до даного часу – ректор МДУ.

       В. А. Садовничий створив крупну наукову школу, веде активну наукову і педагогічну роботу.  Він – автор понад 300 наукових робіт, ряду монографій  і підручників. Завідує кафедрою математичного аналізу механіко-математичного факультету, очолює інститут математичних досліджень складних систем МДУ.

В. А. Садовничий – член Ради при Президенті РФ (Російської Федерації)  з науки і високих технологій, член Президії Російської Академії Наук.

      В. А. Садовничий є президентом Російського союзу ректорів вищих навчальних закладів і президентом Європейської асоціації університетів, до якої входять всі провідні університети країн СНІД. Почесний член Російської академії освіти, член колегії Міносвіти, Наукової ради при Раді Безпеки РФ, Ради з російської мови при Уряді РФ.

       Заслуги В. А. Садовничого в науковій, педагогічній, науково-організаційній і суспільній діяльності високо оцінені як у нас в країні, так і за кордоном. В. А. Садовничий – лауреат державної премії СРСР 1989 р., Держпремії РФ в області науки і техніки (2001), премії ім. М. В. Ломоновського (1973). Він нагороджений урядовими нагородами: орденом «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ступеню, двома Орденами Трудового Червоного прапору, а також Орденом Російської Православної Церкви Святого Князя Даниїла Московського ІІ ступеню, медаллю «За доблесний труд.  На відзначення      100-ліття з дня народження В. І. Леніна», медаллю «В память 850-ляття Москви». Він має нагороди і закордонних держав: ступінь Командора ордена Почесного Легіону (Франція),  орден «За заслуги» ІІІ ступеню (Україна), орден Франциска Скорини (Біларусія), орден «Достих» і Державну премію Казахстану.

       Для багатьох Краснопавлівських учителів рідна школа стала школою професійного зростання, знань, доброти і людяності.

      Запорукою успіхів вчителів у роботі було і те, що серед них багато подружжя, вчительські династії. Поруч  із досвідченими педагогами працювали молоді, які тільки починали свій трудовий шлях.

      Учителі постійно прагнули підвищувати свою професійну майстерність, здобувати вищу педагогічну освіту, часто шляхом заочного навчання у вузах.

      Краснопавлівська СШ завжди була кузнею педагогічних кадрів для шкіл     району і області. Значна частина учительського колективу і сьогодні – її випускники. Це свідчить про повагу до вчителя і його професії.

   Гордістю школи, її славою стали випускники довоєнних років, які свої життя віддали, захищаючи Батьківщину від німецько-фашистських загарбників, воїни-інтерналісти, що загинули у В’єтнамі та на афганській землі.

      І нині колектив школи на висоті, не зважаючи на те, що останнім часом дуже омолодився.

      Добрі, розумні, гуманні педагоги Краснопавлівської першої продовжують славні традиції школи, яка стала для них місцем духовного і професійного зростання, їх  гордістю і частиною життя.

 

 

 

 

 

      







Comments