ЯК НАРОДЖУВАВСЯ ХРАМ МИСТЕЦТВ

До 6О-річчя Кіровоградської обласної філармонії

 

У воєнному 1944 році було відкри¬то Кіровоградську обласну державну філармонію. Колективи новоутвореного концертного закладу з перших кроків активно включилися у гастрольну діяльність — йшла Велика Вітчизняна війна. Як бійці Червоної Армії, так і жителі визволеної Кіровоградщини ма¬ли потребу у піснях, запальних танцях, доброму гуморі. Виступи артистів на¬лаштовували на патріотичні почуття і віру в близьку перемогу, гарний на¬стрій і мрії про життя під мирним не¬бом. Гастрольною картою концертних бригад спочатку стали районні центри області, найвіддаленіші села, робітничі селища. Згодом, після визволення Ук¬раїни, колективи розпочали активно співпрацювати з іншими областями. За¬гадкою завжди залишалося одне: яким чином функціонувала філармонія у на¬шому місті, не маючи концертного за¬лу? Коли і як з'явився чудовий палац мистецтв по вулиці Орджонікідзе?

 

иве у місті легенда про закладку фундаменту філармонії на місці стайні для кірасирських коней. Розповідають, що насадження Ковалівського парку на плацу для вигулу і тренувань коней з'явилися саме завдяки появі філармо¬нії і нібито для естетичного сусідства з культурним закладом. Але під час спо¬рудження будинку концертного залу філармонії парк культури і відпочинку імені Леніна вже існував. Була закладе¬на не лише паркова територія, а й функціонувала його сцена літнього те¬атру. Це був головний концертний май¬данчик обласної філармонії на весняно-літньо-осінній період.

Вже у травні 1949 року тут прово¬дилися великі літературні вечори, присвячені 150-річчю з дня народження О. С. Пушкіна за участі відомих українсь¬ких поетів П. Тичини і М. Рильського та Державного симфонічного оркестру України під керівництвом Натана Рахліна. Гастролі районними центрами Кіро¬воградщини Львівської державної хо¬рової капели «Трембіта» під орудою Павла Муравського розпочалися двома концертами на сцені парку у червні 1950 року. Із задоволенням у «концертах на відкритому повітрі» виступали приїжджі солісти: піаніст Натан Шульман, співаки Ніна Костенко, Микола Частій. Полюбляли пленерну філармо¬нійну сцену і місцеві артисти, особливо виконавці оригінального жанру, циркові акробати, танцюристи. Літній май¬данчик використовувався і для гастро¬лей циркових труп, і для виступів само¬діяльних хорових колективів, і для демонстрації художніх кінофільмів та кі¬нохроніки про трудові досягнення країни. Дві академічні театральні сцени міста — українського музично-драматич¬ного театру імені М. Кропивницького та російської драми ім. С. Кірова — використовувалися філармонією у зи¬мовий період. Приємно, що без проб¬лем і накладок чергувалися театральні вистави і концертні програми. Якщо звернутися до хронології, то найбільша кількість гастрольних концертів нале¬жить саме сцені українського театру. Тут проходили виступи Станіславського гуцульського ансамблю пісні й танцю (1949), Державної капели бандуристів УРСР під керуванням О. Міньківського (1950) і Державної академічної хорової капели «Думка» (1948, 1950), Терно¬пільської хорової капели (1952), Дер¬жавного ансамблю пісні й танцю Грузії (1954).

Тріумфальними концертами відзна¬чився приїзд до Кіровограда на запро¬шення філармонії Державного укра¬їнського народного хору під орудою Григорія Верьовки у серпні 1954 року. Кіровоградці завжди з шаною і лю¬бов'ю ставилися до своїх земляків, котрі вийшли на шлях великого мис¬тецтва. Та і як не порадуватися, коли зазвучало ліричне сопрано Одарки Прохоренко! Колишня робітниця Маловисківського цукрозаводу отримала першу премію на республіканському огляді самодіяльності і була зарахова¬на на навчання до Київської консерва¬торії. Велінням долі вона стала соліст¬кою хору. Поряд з нею — також сту¬дент консерваторії, фронтовик Михай¬ло Шевченко, син працівника з Обознівки, який в майбутньому стане соліс¬том Київського театру опери і балету. У 50-ті роки керівництво філармонії, очевидно, намагалося підтримувати зв'язки з творчими особистостями, які були пов'язані з Кіровоградщиною чи то місцем народження, чи то навчан¬ням, роботою. Саме тому на реклам¬них афішах з'являються прізвища відо¬мих співаків Володимира Канделакі, Соломона Хромченка, Євгена Волкова, Віктора Селіванова, Володимира Тимохіна.

Під філармонійні камерні концерти використовувалися також сцени клубу ім. Калініна (зараз синагога), заводсь¬кий сквер «Червоної зірки» (можливо, парк Крючкова), клубу ім. Жовтня (Луначарського, 21) та будинку вчителя (Леніна, 20). У цих приміщеннях прово¬дилися також музичні лекторії для школярів, тематичні концерти-лекції з участю філармонійних виконавців. А де знаходилось фактично офіційне примі¬щення обласної філармонії, вдалося дізнатися за рекламою однієї з місце¬вих газет: вулиця Дзержинського, 86; телефон № 6-38.


Спорудження власне концертного залу філармонії розпочалося во¬сени 1954 року. Саме у цей пері¬од досить актив¬но велася розбу¬дова і реконс¬трукція Кіровог¬рада, формува¬лися центральні вулиці К. Марк¬са і Шевченка, хоча головним і першої черговим завданням залишалася відбу¬дова житлових будинків для робітників і службовців. Розробила проект будівлі філармонії інженер облсільгосппроекту |Лідія Федорівна Крейтор.

Вже у листопаді було закінчено кладку стін, і майже увесь наступний рік йшли важливі внутрішні оздоблю¬вальні роботи. Втіленням проекту за¬ймалася бригада Володимира Анурова з обласного ремонтно-будівельного тресту, оздоблення стелі, карнизів, ко¬лон виконував скульптор - ліпняр Володимир Зайцев. І ось 14 січня 1956 року відбулося відкриття концертного залу філармонії. Давайте і ми здійснимо по¬дорож на півстоліття назад і пройдемо¬ся кімнатами новозбудованої споруди.

Просторий, зі смаком оздоблений вестибуль. Яскраво сяють кришталеві люстри, відображаючись у великих дзеркалах. Тут розміщені гардеробні, вбиральні кімнати. З вестибуля східці ведуть на балкон, двоє дверей відкри¬вають вхід до концертного залу. Яка чудова панорама сцени, прекрасна акустика! їй не заважають коштовні ки¬лими, великі люстри, що ллють зверху м'яке світло, зручні крісла. Прилашто¬вані для відпочинку і по-старовинному оздоблені фойє гармонують із залом ліпними прикрасами. Є в приміщенні і добре устатковані артистичні вбиральні зі зручними меблями, і кімнати для репетицій, і класи для занять. Чудовий інтер'єр як для відпочинку глядачів, так і для роботи артистів!

Споруда радувала серце. Уже під час репетиції відкриття з'явилася пер¬ша публіка — учасники обласної нара¬ди голів колгоспів і представники пар¬тійних та радянських організацій міста. Важко сказати, була це репетиція міс¬цевого концерту чи його «здача партактиву», як традиційно робилося на ті часи, щоб отримати дозвіл на концерт¬ні виступи для широкого загалу. До програми увійшли виступи квінтету бан¬дуристів, співачок Ніни Акопової, Окса¬ни Михайлової, Тетяни Козубської, тан¬цюристів Михайла Грецького І Віталія Доценка, співака Івана Майданюка. На офіційний концерт-відкриття все ж по¬боялися виставляти місцевих артистів І обмежились виступом Московського ансамблю естради і мініатюр. І дарем¬но! Тому що більшість глядачів зали¬шилася, за свідченням авторки статті «На концертах в обласній філармонії» Р.Григор’євої, невдоволеною «копіюванням райкінських мініатюр і миронівських обивателів».

Якщо проаналізувати концертну ді¬яльність філармонії у перші два місяці й роботи, то приємно вражає насиче¬ність І різноманітність програм. Ось пе¬релік лише концертів протягом цього часу 4-5 лютого — концерти Держав¬ного ансамблю пісні й танцю Марійсь¬кої АРСР (67 чоловік), 11-12 лютого — концерти Державного ансамблю танцю УРСР (100 чоловік), 18-19 люто¬го — концерти народної артистки УРСР співачки Зої Гайдай; 25-26 люто¬го — концерти квартету баяністів Ук¬раїнської республіканської філармонії, 3-4 (дві вистави) березня — естрадні концерти за участі циркових артистів Свиридових і Драбовських, 10-11 (по дві вистави) березня — концерти Буко¬винського ансамблю пісні й танцю.

Сюди слід додати виступи абхазь¬кого естрадного колективу «Приїздіть до нас у Сухумі!», колективу республі¬канської естради на чолі з К. Яницьким. Всіх цих людей треба було не просто запросити, а й улаштувати до готелів, організувати харчування, за¬безпечити можливістю репетицій. Зважте, в якому напруженому графіку працювали робітники закладу!

З листопада 1957 року у філармонії запрацював лекторій для дітей та до¬рослих. Перші три програми концертів-лекцій розповідали про «Роль музики в суспільному житті», «Види музичних творів», про різноманітні жанри компо¬зиторської творчості. Для участі в кон¬цертах залучалися кращі артисти теат¬рів І філармонії, викладачі музичної школи № 1 І музиканти- міста

А Із середини березня 1957 року в концертному залі філармонії відкрився театр кінохроніки І повторного фільму о другій годині дня демонстрували кі¬нохроніку, о шостій вечора — худож¬ній фільм Прагнення виконати І пере¬виконати п'ятирічні плани торкнулося навіть такого нерентабельного «виробництва», як філармонія'

Марина ДОЛГИХ, музикознавець

 
 

Наша адреса: м. Кіровоград, пл. Дружби народів, 6

Телефон 8 (0522) 24 – 89 – 17

Електронна адреса: centlib@shtorm.com