_‎ > ‎

Семінар №1. Інтернет і безпека


Компьютер і здоров'я школяра

опубліковано 29 бер. 2010 р., 07:45 Igor Maksymov   [ оновлено 7 квіт. 2010 р., 12:58 ]

Ігор Максимов 
доцент кафедри Природничо-математичної 
освіти і технологій ІППО (м. Київ)

      Чи задумувались ви над тим, чому тривалість шкільних уроків не перевищує 45 хвилин? Чому  звертається  увага на те, щоб вчитель обов’зково вклався у цей термін? Чому для молодших школярів-шестирічок урок триває навіть менше?
       Відповідь нескладна - щоб не перегружати мозок і нервову систему дитини. Система нинішнього навчання базується на фіксованій періодичній зміні навчання і відпочинку. Оскільки навчання здебільшого проводиться для школярів в сидячому(пасивному) стані, то на перерві учні компенсують цей неприродний стан  можливістю побігати, пострибати, а то й поборотись.   І хоча   процес навчання чергується з фізкультурними вправами, спортивними іграми тобто активною діяльністю, все – таки у школах переважають пасивні форми навчання. Класики ж педагогіки Г. Ващенко, В. Сухомлинський та інші наголошували на необхідності впровадження у навчально - виховний процес активних форм навчання.
    При роботі ж з комп’ютером школярі мають доступ до величезних масивів інформації, азартних ігор, можливості спілкування з однолітками, життя у віртуальному вигаданому світі. Ці можливості так захоплюють, що дітлахи не помічають часу. Відомо, що перед монітором підліток може проводити  дні, а то навіть й  ночі. Отже, тривалий час знаходиться в сидячому (тобто неактивному) стані. Окрім того, відбувається величезне навантаження на зір, очі не мають перепочинку, і  сильно стомлюються. Цьому сприяють і монітори старої конструкції, у яких відбувається мерехтіння екрану. Потрібно не забувати і про електромагнітний вплив  від монітора, який знаходиться на відстані менше ніж 50 см.
       Тривала робота підлітків за комп’ютером призводить до виснаження їх нервової системи
       Здавалось би, що за комп’ютером людина сидить у розслабленому стані, однак для організму цей стан вимушений і малоприємний: в напруженому стані знаходиться шия,  м’язи  голови, руки і плечі, звідси зайве навантаження на хребет, і як наслідок, спонукає до виникнення остеохондрозу, а у дітей – сколіозу. Знаходження тривалий час в сидячому положенні призводить до застою крові в тазових органах – і як наслідок спонукає до виникнення геморою та простатиту, лікування яких процес тривалий і малоприємний.
  При малорухомому способі життя   порушується режим харчування, що може призвести до ожиріння, особливо в тих випадках, коли підліток перед монітором весь чає жує, наприклад чіпси.   Дослідники з Великобританії відмічають, що надмірне захоплення   комп’ютером  призводить до того, що підліток мало   одержує сонячних променів, за допомогою яких в організмі синтезується вітамін D, а це може призвести до виникнення рахіту.
   Людина, що втрачає інформацію при роботі за  комп’ютером часто одержує стрес. В таких ситуаціях відмічались навіть інфаркти.
   В комп’ютері і навколо нього завдяки електромагнітним полям завжди накопичується пил і бруд, а на клавіатурі ще й жир, а це середовище для розмноження бактерій, мікробів, грибків тощо. Все це може спричинити різноманітні захворювання – від алергії до «хвороб брудних рук».
   То як же працювати підліткам з комп’ютером, щоб не погіршувати власне здоров’я?
       Народна мудрість каже, що все повинно бути в міру: і навантаження, і відпочинок, і їжа, і сон… Потрібно  поєднувати роботу з комп’ютером ( 45 – 60 хв.) з переключенням на активний відпочинок (фізичні вправи, рух, розвантаження очей) на 10 – 20 хв.
Загальна тривалість роботи з комп’ютером, на наш погляд, повинна тривати не більше 1,5 год. для молодших школярів і  2,5 год. - для старших, а вихідні дні  до 2,0 і 3,0 год. на добу відповідно.
      Пам’ятати, що здоров’я – це найбільший дар, що нам подарувала Природа. Зберегти   його можна лише тоді, коли все буде в міру: «Що є занадто, то – не здраво» - кажуть поляки.
Навчити підлітків відчуття міри – то є завдання і батьків, і педагогів.

Безпечний Інтернет: Батьки, будьте пильні!

опубліковано 26 лют. 2010 р., 05:15 Вадим Гавронський   [ оновлено 26 лют. 2010 р., 06:43 ]

"
Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі українські батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Їм варто прийти до розуміння, що вони несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в інтернеті, як і на вулиці або в метро. Інакше вони можуть зіткнутися із цілком реальними результатами віртуального спілкування"

Ірина Колесник, дитячий і сімейний психолог, консультант Психологічного центру особистісного та професійного розвитку ALTERA.


Цікаві цифри (за матеріалами досліджень компанії "Київстар")
 
  • 78% українських дітей старше 6 років користуються інтернетом;
  • 24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони;
  • 9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони батьків;
  • 8% батьків не знають, що їхні діти відвідують інтернет-клуби;
  • 27% дітей зізналися, що в інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт;
  • 28% висилали фото віртуальним знайомим;
  • 7% ділилися в інтернеті інформацією про сім'ю.

9 лютого 2010 року в Україні пройшов День безпечного Інтернету. Вперше ідея відзначати цю дату була висунута Єврокомісією ще у 2004 році, а функції основного координатора руху були покладені на Insafe – європейську мережу організаційних центрів з пропаганди безпечного, свідомого користування Інтернетом та мобільним зв'язком.

Україна долучилася до цього процесу лише в 2008 році. Тоді була створена Коаліція за безпеку дітей в інтернеті. Був створений сайт Onlandia, на якому можна знайти ретельно розроблені "інструктажі з техніки безпеки" знаходження в інтернет для всіх категорій населення, завантажити спеціальну "дитячу" версію електронної пошти, вільну від вірусів і спаму.

Цього року Коаліція в якості свого пріоритету висуває роботу з батьками. Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з'ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп'ютера до інтернету.

Фíшинг (англ. phishing ['fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані – наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.



Більш детально про фішинг можна ознайомитись у статті  «Що таке Фішинг» 

          Про випадки фішингу відомих українських компаній:

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до якого-небудь брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані.

Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонуэться зустрічі в реальному світі. 

Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником. 

Більш детально про кардинг можна ознайомитись у статті:
«Кардинг или как воруют деньги с кредиток»

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.

Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Більш детально про буллинг можна ознайомитись у статті:
«Что такое буллинг и как с ним бороться?» 

Мобінг (від англійського mob - натовп) - психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

Термін ввів в психологію груп доктор Ханц Лейман, який вперше провів дослідження мобінга на робочих місцях у Швеції на початку 1980-х. Мобінг виражається в різних формах, і розвиток Інтернету породило чергову – мобінг в соціальних мережах. 

За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду. Особливо це явище небезпечно для дітей, які в силу незрілості психіки близько до серця сприймають знущання однолітків. Уже є приклади дитячих самогубств на цьому грунті. 


Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно.
 
Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Дитина отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»).
Більш детально про мобінг можна ознайомитись у статтях:  
«Что такое моббинг и как с ним бороться»,

«
Европейский Союз озаботился интернет-моббингом»

Поради батькам:
 

1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів. 
2. Установіть комп'ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням. 
3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням. 
4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп'ютера! 
5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім'я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті. 
6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала. 
7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп'ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам'ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів. 
8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп'ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.

Антивірусний захист системи комп’ютера

опубліковано 9 лют. 2010 р., 08:20 Якунин Ярослав   [ оновлено 9 лют. 2010 р., 13:46 ]

    Згідно даним дослідження Українського Антивірусного Центру (http://www.unasoft.com.ua/), вірогідність наявності вірусів в системі комп’ютера, що позбавлений захисних програм, складає 99%. Навіть у тих випадках, коли дія вірусів непомітна і не впливає на ефективність роботи системи, треба профілактично сканувати обладнання, бо активація деяких вірусів пов’язана з певним терміном (показником дати або часу). Коли комп’ютер не приєднаний до Інтернету і антивірусний захист здається користувачеві зайвим, треба пам’ятати, що джерелом вірусів може стати змінний накопичувач інформації чи компакт диск невідомого виробника. Результатом такої необачливості може стати некоректна робота обладнання або втрата програми та інформації, все залежить від того, який вірус ви «підхопили». Про типи вірусів та інші шкідливі програми можна прочитати у стислому і неважкому для розуміння огляді Олега Сича (http://www.getinfo.ru/article371.html).  

Антивірусний захист може забезпечуватись:

·        встановленням на комп’ютер повної версії антивірусної програми, які запускаються при завантаженні системи і автоматично проводять сканування  розділів жорсткого диску, оперативної пам’яті, змінних носіїв, електронної пошти, сторінок Інтернету та ін. безпосередньо у процесі роботи, а також автоматично через Інтернет оновлюють свої антивірусні бази. Недоліком цих програм є досить висока вартість ліцензованого продукту та відбір потужності комп’ютеру і, як наслідок, зниження швидкості його роботи.

·        періодичним скануванням системи спеціальними версіями антивірусних програм. Виробники випускають оновлені версії таких програм щотижня. Деякі програми потребують інсталяції, а після сканування самовидаляються. Інші – запускаються з файлу і їх потрібно оновлювати чи видаляти вручну, або безпосередньо з Інтернету.

Тип антивірусної програми визначається залежно від потужності комп’ютеру та тим, наскільки часто він підключається до змінних носіїв інформації чи Інтернету. Не останнім фактором у виборі програми є зручний інтерфейс, але тут все залежить від вимог користувача.

Найбільшу довіру у користувачів мають програмами захисту  Антивірус Касперського (його пробну версію можна безкоштовно завантажити з сайту виробника за адресою: http://www.kaspersky-antivirus.com.ua/servis/download.html); Dr.Web безкоштовно надає своїм користувачам пробну версію повного продукту та програму для сканування системи Dr.Web CureIt, яку можна завантажити зі сторінки http://www.freedrweb.com/cureit/.

Треба виокремити новий вітчизняний антивірусний продукт, вдосконалення якого ще продовжуеться виробниками, але вже визнаного користувачами. Зілля (Zillya) – повна версія першого українського антивірусніку, який зараз знаходиться у вільному доступі (http://zillya.com/) і надає користувачеві повний набір сервісів безкоштовно.

Безкоштовні версії антивірусних програм можна завантажити з сайтів виробників, а можна скористатися спеціальними Інтернет-бібліотеками (наприклад, http://biblprog.org.ua/ru/), які надають можливість порівняти програми за описом і вибирати необхідний ресурс. Нижче наведено перелік найпопулярніших продуктів. 

Avira AntiVir Personal

Panda Cloud Antivirus

AVG Anti-Virus Free

Zillya

PC Tools Aantivirus Free

Dr.Web_Cureit

Kaspersky virus removal tool

Avast! Free Antivirus

Bitdefender

 

 

 

В умовах, коли більшість навчальні закладів користуються не найпотужнішими комп’ютерами і такі ж комп’ютери встановлені вдома у вчителів, особливе значення набуває захист періодичним тестуванням системи. Покращити якість сканування системи комп’ютера на наявність вірусів можна, якщо провести його у безпечному режимі. При роботі системи у стандартному режимі автоматично запускається ціла низка допоміжних програм-утиліт під які, до речі, і маскується частина вірусів. Безпечний режим роботи автоматично бере до виконання тільки систему «життєзабезпечення» комп’ютера та ті програми, виконання яких призначає сам користувач. Наведемо алгоритм такого сканування:

·        Відключити систему відновлення системи, виконавши наступну послідовність дій: відкрити контекстне меню папки Мій комп’ютер > обрати Властивості > відкрити вкладку Відновлення системи > встановити прапорець навпроти призначення Вимикнути відновлення системи на всіх дисках > підтвердити свої дії, натиснувши «ОК».

·        Перезавантажити комп’ютер, натиснувши на клавіатурі клавішу F8 після тестування Біос, але перед початком запуску Windows.

·        У меню, що відкриється, обрати Безпечний режим. Далі підтвердити бажання завантаження Windows. У безпечному режимі робочій стіл виглядає трохи інакше: відсутній фоновий малюнок, у кожному куті екрану вказано, що машина працює у безпечному режимі.

·        Запустити антивірусну програму і розпочати тестування.

·        Після завершення тестування перезавантажити комп’ютер та відновити функцію Відновлення системи.

   Бажаю здоров’я Вам і Вашим комп’ютерам!


«Детки в сетке», або три ступені небезпеки в мережі Інтернет

опубліковано 1 лют. 2010 р., 07:18 Якунин Ярослав   [ оновлено 7 лют. 2010 р., 10:24 ]

Якунін Я.Ю.

Викладач кафедри Природничо-математичної освіти і технологій 

Вже починаючи з 2,5 років дитина свідомо пов’язує маніпуляції комп’ютерною мишкою зі змінами, що відбуваються на дисплеї монітору. Отже, можна вважати, що з цього віку дитина починає опанування комп’ютеру. А приблизно у 5 років дитина починає звертати увагу на той факт, що багато нової інформації батьки беруть з Інтернету і в її лексиконі з’являються слова «завантажити» або «скачати». З цього починаються перші кроки дитини до розуміння поняття інтерактивного інформаційного простору. Згодом наші діти, які, до речі, частіше більш «продвинуті» користувачі комп’ютеру, ніж їх батьки, без страху входять у цей інформаційний простір зі своїми думками, бажаннями, прагненнями. Відсутність перед очима реальної незнайомої людини надає відчуття безпечності та створює атмосферу необачливої довіри. Саме тому вчителям і батькам дуже важливо знати про небезпеку, на яку наражаються недосвідчені користувачі Інтернету. На заняттях з основ ІКТ, які проводять викладачі нашого інституту у рамках курсів підвищення кваліфікації різних категорій вчителів і вихователів навчально-виховних закладів, ми обов’язково торкаємось питання безпеки дітей в мережі Інтернет. І, як не дивно, часто буваємо першими, хто розповідає вчителям про цю проблему.

Умовно можна виділити три рівня небезпеки.

Перший найімовірніший рівень небезпеки пов’язаний з тим, що наші діти можуть побачити на Інтернет-сторінках те, що їм поки бачити непотрібно, або взагалі нікому небажано бачити. Нажаль, Всесвітня Мережа перетворилася на великий смітник, де корисна і цікава інформація перемішана з низькопробною та відверто брудною. Найгірше полягає у тому, що «авторами» цього Інтернет-непотребу все частіше стають підлітки. Зараз неважко знайти і Інтернеті відеозапис з мобільного телефону, на якому діти знущаються, принижують та жорстоко б’ють своїх однолітків. Більше того, це не тільки не викликає у багатьох підлітків шоку, а сприймається як щось нормальне і навіть розважливе. Про жорстокість дітей у перехідному віці відомо і написано дуже багато і вона не є темою цієї розмови, але поширення її проявів через Інтернет надає проблемі особливої гостроти. Чи винний в цьому Інтернет? Не більше, ніж наше безцензурне телебачення (але це окрема розмова). Не більше ніж автомобіль, який збиває пішохода. За кожним технічним досягненням стоять люди і все залежить від того наскільки вправно і морально вони керують цією технікою. Результатом контакту дитини з такою інформацією можуть бути психологічні травми, наслідки від яких тримаються у підсвідомості довгі роки і впливають на сприйняття нею навколишнього світу.

Другий ступінь небезпеки пов’язаний з можливостями користувачів робити покупки через Інтернет. Серед безлічі Інтернет-магазинів, які пропонують свої послуги клієнтам, зустрічаються і ті, мета яких шахрайство. Користувач повинен пам’ятати, що не за яких умов неможна повідомляти свої секретні дані (номер особистого рахунку, кредитної картки, кодові слова, паролі) Інтернет-фірмам, які пропонують свої товари, або послуги. Інтернет-магазини, які чесно працюють зі своїми клієнтами, ніколи не вимагають від них повідомляти особисту інформацію. Крім того,  доволі часто підлітки намагаються зробити покупку у Інтернет-магазинах без відома батьків. Втрата грошей у цьому випадку – найменша шкода, яку можна зазнати. Набагато гірше, коли діти замовляють медичні та гомеопатичні «диво-препарати» для проблемної шкіри, зменшення ваги або нарощування м’язової маси.  Наслідками вживання таких препаратів можуть бути втрата здоров’я та навіть життя. Та знову ж треба зазначити, що загроза виходить не з самого Інтернету чи препарату, а з необережності і відсутності життєвого досвіду у молодих людей. Вчителі добре знайомі з психофізичними особливостями дітей цього віку, а батькам нагадаємо: у період статевого дозрівання організм дитини переживає сильні «гормональні атаки». Їх можна порівняти із змінами в організмі жінки під час ПМС, вагітності, післяпологовий період. На порушення звичного стану (гомеостазу), організм відповідає справжнім стресом. У цей період людині дуже важко контролювати свої вчинки, аналізувати і приймати рішення. Це пояснює і агресивність, і важке переживання особистих втрат та невдач. А ще – гостре відчуття нерозуміння та віддаленість оточуючих, з якого виходить новий, третій, рівень небезпеки.

Широковідомі соціальні мережі спілкування надають своїм учасникам можливості обмінюватись новинами, власним досвідом, знайомитись та знаходити старих друзів через Інтернет. На жаль, це безумовно позитивне явище все частіше стає джерелом неприємностей для занадто відвертих учасників спілкування, якими в першу чергу є наші діти. За відомостями того ж Інтернету, у таких мережах спілкування, особливо у чатах, дуже часто присутні «хижаки». Так умовно назвали людей (а точніше «нелюдей»), які «полюють» на наївних користувачів Інтернету. Техніка «полювання» не складна. Представляючись, в залежності від ситуації, дівчиною або молодим чоловіком, «хижак» намагається  підвести свого співрозмовника до відвертої розповіді про себе, свої проблеми та переживання. Мета такого спілкування теж зрозуміла: увійти у довіру і відсторонити насправді близьких людей. Підлітки доволі часто бувають у розладі зі своїми батьками, отже, вони – найлегша «здобич» для «хижака». Найстрашнішим результатом такого Інтернет-спілкування може стати зникнення дітей.  

Яким же чином можна захистити свою дитину від загроз, що причаїлися  на просторі «Всесвітнього Павутиння»?

На жаль, абсолютно надійних технічних засобів захисту на теперішній час невідомо. Будь-які системи захисту, що реагують на підозрілу назву чи зміст сторінки і блокують її, можна обійти. Достатньо сказати, що значна кількість інформації порнографічного змісту маскується під сторінки знайомств і мережі спілкування, які зараз переживають бум своєї популярності серед молоді. Але все ж таки, не слід зовсім нехтувати Інтернет-фільтрами, які дозволяють автоматично регулювати час перебування дитини в Інтернеті, дозволяють відвідування тільки визначених переліком сторінок і мають власну «історію» їх перегляду. Щоб не обмежувати вибір наших читачів, ми не будемо наводити назви програм-фільтрів. Їх, як і самі програми, можна знайти через пошукові системи Інтернету і визначитись індивідуально. А як додаток до технічних засобів безпеки можна надати такі прості поради:

·        Поясніть дитині правила поведінки в мережі Інтернет та які наслідки можуть мати порушення цих правил. Намагайтесь це зробити обережно, без залякування. Спланувати цю розмову вам допоможуть матеріали сайту Microsoft (http://www.microsoft.com/rus/protect/athome/children/default.mspx, http://www.microsoft.com/rus/protect/default.mspx#) або будь-яких інших сайтів, присвячених безпечній роботі в мережі Інтернет. Тільки обов’язково спершу перегляньте їх самі.

·        Не залишайте дитину з Інтернетом наодинці. Для цього, не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини, розташовуйте його у загальній кімнаті помешкання. Монітор треба розвернути екраном до загальної зони кімнати, щоб у будь-який час ви мали змогу побачити, що на ньому відбувається.

·        Перевіряйте «історію» Інтернет-оглядача (браузера). Історія браузера – це детальний перелік сторінок з зазначенням дати і часу, які переглядав користувач Інтернету. Пам’ятайте про те, що історію Інтернет-оглядача можна очищувати як повністю, так і за обраною датою або часом. Очищена історія повинна послужити сигналом для батьків уважніше придивитися до поведінки дитини.

·        Не відпускайте дитину на зустріч з новими друзями, що знайшлись через мережу Інтернет, якщо ви нічого про них не знаєте або у вас виникають певні сумніви щодо безпечності цієї зустрічі.

·        Слідкуйте за поведінкою дитини. Якщо, заходячи у кімнату, ви помічаєте, що дитина швидко згортає вікно браузера, перемикає відкриті вкладки або некоректно вимикає комп’ютер чи монітор; якщо після роботи в Інтернеті у дитини різко змінюється настрій, вона стає агресивною, збудженою або, навпаки, пригніченою, - це привід для спокійної довірливої розмови. Не починайте її відразу, це може тільки погіршити ситуацію. Дайте дитині можливість заспокоїтись і змиритись з думкою, що вам сталі відомі її «маленькі секрети».

Отже, не треба нехтувати ніякими засобами захисту. Пам’ятайте про те, що мова йде про безпеку, здоров’я та навіть життя наших дітей. Та, використовуючи будь-які технічні засоби безпеки, не забувайте, що найнадійніший захист – це знання і розуміння. Не дарма кажуть: попереджений, отже озброєний.

1-4 of 4