Кримінальний кодекс УСРР 1922 р.

У систематизованому вигляді норми кримінального права були викладені у Кримінальному кодексі 1922 р. Зазначалося, що з метою встановлення єдності кримінального законодавства республік за осно­ву Кримінального кодексу УСРР (далі — КК) був взятий Кримінальний кодекс РСФРР.

ККУСРР мав дві частини — загальну та особливу. У Кодексі перш за все визначалися межі його дії щодо осіб (громадян УСРР та іноземців, які не користувалися правом екстериторіальності) і території вчинення злочинів (межі УСРР; для громадян республіки — і в разі вчинення злочинів за межами УСРР; для іноземців, що перебували в УСРР, і в разі вчинення ними за межами республіки злочинів проти основ дер­жавного ладу і військової могутності України). У КК викладалися його завдання про правовий захист держави від злочинів і від суспільно-небезпечних елементів шляхом застосування до винних покарання або інших заходів соціального захисту. У ст. 6 давалося визначення злочину: «Злочином визнається будь-яка суспільно-небезпечна дія або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопо­рядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний до комуністичного суспільства період». Як видно, поняття злочину надто ідеологізоване вказівкою на перехідний період до комуністичного суспільства, побудова якого тоді вбачалася неминучою.

В Кодексі визначалася мета покарання та інших заходів соціального захисту:

 а) загальне попередження нових порушень як з боку порушника, так і з боку Інших нестійких елементів суспільства;

б) пристосування порушника до умов співжиття шляхом виправно-трудового впливу;

в) позбавлення злочинця можливості вчинення подальших злочинів.

КК встановлював кримінальну відповідальність за наявності вини особи. Причому вина визначалась Кодексом у двох формах — умисел і необережність. Статті третього розділу загальної частини КК, який мав назву «Визначення міри покарання», закріпляли основні принципи визначення міри покарання. Йшлося про ступінь І характер небезпеки як самого злочинця, так і вчиненого ним злочину.

КК встановлювався конкретний перелік видів покарання, Основни­ми мірами покарання були розстріл (вища міра покарання), позбавлен­ня волі, примусові роботи. Розстріл не застосовувався до осіб, що не досягли 18 років, до вагітних жінок, а також не міг бути призначений судом, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ять або більше років. Максимальний строк позбавлення волі був установлений в 10 років, а мінімальний — вісім місяців. Визначався порядок відбуття покарання, а також умовно-дострокового звільнення засуджених до позбавлення волі або примусових робіт.

Особлива частина КК була присвячена визначенню складу різних злочинів, конкретним їх видам і санкціям. Були передбачені такі види злочинів: державні (контрреволюційні); проти порядку управління; посадові (службові); порушення правил про відокремлен*ня церкви від держави; господарські; проти життя, здоров'я, свободи та гідності особи; майнові; військові; порушення правил, що стосуються охорони народного здоров'я, суспільної безпеки та громадського порядку.

31 жовтня 1924 р. ЦВК СРСР прийняв «Основні начала криміналь¬ного законодавства Союзу РСР і союзних республік» — акт із загаль¬ної частини кримінального права. Вони запроваджували для всього СРСР принципи кримінального законодавства; але «Основні начала» надавали право Президії ЦВК СРСР вказувати союзним республікам види злочинів.

У другій половині 20-х років було .видано ряд загальносоюзних актів. До них відкоситься «Положення про злочини державні» від 27 лютого 1927 р. У цьому акя деталізувалося поняття контррево¬люційного злочину і систематизувалися норми кримінального права, спрямовані на боротьбу режиму з так званими контрреволюційними злочинами. 27 липня 1927 р. було прийнято також «Положення про військові злочини», яке давало уточнене загальне поняття військового злочину. Воно також передбачало склад військових злочинів.

8 червня 1927 р. був прийнятий новий Кримінальний кодекс УСРР (далі-КК).

13 вересня 1922 р. ВУЦВК прийняв постанову «Про введення в дію Кримінально-процесуального кодексу УСРР» (далі — КПК). У КПК закладався фундамент демократизації кримінального процесу: гласність судових засідань, усність судочинства; його безпосередність; змагальність процесу і провадження справ мовою більшості населення Із забезпеченням для осіб, які не володіють цією мовою, права оз¬найомлення з матеріалами справи і всіма судово-слідчими діями через перекладача; рівноправність сторін; право обвинуваченого на захист. Кодекс визначав порядок провадження слідства та його загальні умови, як-то: заведення кримінальної справи, дізнання, пред'явлення обви¬нувачення і допит обвинуваченого, заходи запобігання ухиленню від слідства й суду, допит свідків та експертів, обшуки і виїмки, огляди та освідчення, визначення психічного стану обвинуваченого, закінчення попереднього слідства, оскарження дій слідчого тощо

Comments