Іванченко Раїса Петрівна


Іванченко Раїса Петрівна (30 листопада 1934 року, містечко Гуляйполе) — українська письменниця (прозаїк, поетеса), публіцист та історик. Кандидат історичних наук, професор, відмінник освіти України, Член Національної спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України та Лауреат Шевченківської премії за тетралогію про Київську Русь.

Коротка біографія

   30 листопада 1934 року в родині учителя Петра Силовича Картеля та медсестри Ганни Іванченко народилася донька, яку нарекли Раїсою. Дитинство і юність Раїси Іванченко минули в Гуляйполі, де вона успішно навчалася. Згодом перед нею постав вибір життєвого шляху, й вона рішила продовжити батькову стезю (який був викладачем української мови та літератури) тільки з корективою - поступивши до історичного факультету Київського університету.
    А 1957 року Раїса Іванченко закінчила історичний факультет Київського університету. Спробувала себе на журналістській ниві: у червні — жовтні 1957 року — завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957—1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо. А вже 1967 року вона закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».
За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва (адже з 1966 року їй нав`язали членство в КПРС).
    Відчувши в собі науково-педагогічні схильності, Раїса Іванченко полишає журналістські спроби й повністю присвячує себе педагогіці (викладання історії) та творчій стезі (літературі). Уже від 1967 року вона викладала в Київському університеті: у 1967—1987 роках — асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987—1993 роках — доцент кафедри історії народів Росії. І з 1994 року — доцент, потім ще й професор кафедри теорії та історії культури України - Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв). Від 1996 року Раїса Петрівна професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.
    З часів здобуття Незалежності України - Раїса Іванченко полинула ц вир громадсько-суспільних процесів. Так з 1994—1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Від 1998 року головує в благодійному братстві святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

   За свою невтомну та плідну працю на творчій ниві Раїса Іванченко отримувала державні нагороди та відзнаки: * 1996 — Шевченківська премія за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині».
* 2004 — орден «За заслуги» III ступеня.
* 2004 — орден святої Великомучениці Варвари.
* 2007 — орден «За заслуги» II ступеня.
* Медалі «За трудову доблесть», «Ветеран праці» (1986).
    Впродовж всього свого життя Раїсу Петрівну супроводжувала підтримка однодумців та близьких людей. Найбільший прихисток вона мала в колі своєї сім`ї:
* Батька - Петра Силовича Картеля (1904—1990) — учителя української мови та літератури.
* Мати - Ганни Михайлівни Іванченко (1912) — медсестри.
* Чоловіка - Георгія Тихоновича Іванова (1929—1988) — кандидата філософських наук, доцента Київського педагогічного інституту.
* Дочки - Людмили Георгіївна (1960) — кандидата історичних наук, доцента Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова.


Творчі надбання

   Раїса Іванченко почала друкуватися з 1957 року, нею було видано кілька книжок, здебільшого, прозових творів. Наразі, приводимо перелік цих видань:
*«Клятва:Роман-хроніка» [Про М. Драгоманова].-К.:Рад. письменник,1971.-392 с.
* «Любити не просто;Спрага літа» Повісті.-К.:Рад. письменник,1976.-199 с.:іл..
* «Не розминись із собою» Повісті,оповідання.-К.:Молодь,1980.-197 с.
* «Любить не просто» Повести,рассказы.-М.:Сов. писатель,1981.-327 с.:ил.
* «Гнів Перуна» Роман.-К.:Рад. письменник,1982.-503 с.:іл..
* «Золоті стремена» Роман.-К.:Дніпро,1982.-232 с.
* «Золоті стремена» Роман.-К.:Рад. письменник,1984.-447 с.:іл.
* «Клятва:Роман-хроніка» -[Про М.Драгоманова].-К.:Дніпро,1985.-373 с.
* «Гнів Перуна» (Початок).-К.:Дніпро,1986.-215 с.
* «Гнів Перуна» (Закінчення).-К.:Дніпро,1986.-223 с.
* «Гнев Перуна»-М.:Сов. писатель,1986.-462 с.:ил.
* «Зрада, або як стати володарем»» -К.:Дніпро,1988.
* «Золотые стремена» Роман.-М.:Сов. писатель,1990.-319 с.
* «Отрута для княгині» Роман.-К.:Спалах,1995.-464 с. (Укр. іст. роман).
* «Сіті життя і смерті»
* «Розлилися круті бережечки» Повість.
* «Наче тисячу літ живу» Поезії.-К.:Укр. центр духов. культури,1998.-152 с.:іл.
* «Суспільно-політичний рух в 60-х рр. ХІХ ст. в Україні» до проблеми становлення ідеології.-К.:МІЛП,2000.-351 с.-(В соавт. з Івановою Л.Г.).
* «Українська державність в 20-90-х рр.» Навчальний посібник [для вузів].-К.,2000.-256 с.
* «Раби Києва не мовчали» До 150-річчя від дня народження М.П.Драгоманова.-К.:Т-во ‘’Знання’’ УРСР,1991.-47 с.
* «Київська Русь:Початки укр. держави» Посібник з історії.-К.:Всеукр. т-во ‘’Просвіта’’,1995.-96 с.
Окремі твори Раїси Іванченко перекладено російською та вірменською мовами. Вона є автором циклу радіопередач ’’З історії української державності’’ (1993-1994) і сценаріїв історико-документальних кінофільмів

Корисні посилання
* Про Раїсу Іванченко на ресурсі Спілки письменників України
* Про Раїсу Іванченко на письменницькому порталі Пилипа Юрика
* Про Раїсу Іванченко в українській Вікіпедії
* Про Раїсу Іванченко на письменницькому порталі Пилипа Юрика