Ісаєнко Микола Федорович


Ісаєнко Микола Федорович (1911 року, Дорожнянка, Гуляйпільський район, Запорізька область - Москва) — льотчик, інженер конструктор. Учасник 2-ї світової війни, нагороджений медалями та відзнаками. Увійшов у літературу, як автор книжки спогадів про часи війни, з якої черпали сюжети сценаристи багатьох військово-патріотичних фільмів  радянської епохи.

Біографічна замальовка

   Дитинство і юність Миколи минули на Гуляйполі, де й навчався в середній школі. Так випало на долю Миколи Ісаєнка, що зростав він у буремні післяреволюційні  часи, часи Колективізації та становлення радянсько-соціалістичного ладу-світогляду. Тому й не дивина, що молодим він перейнявся революційним рухом та зміною суспільних устоїв. Так Микола став одним з організаторів колгоспу «Кімовець» та керівником комсомольського осередку в селі Дорожнянка.  В ті часи Ісаєнко приділяв багато уваги класовій борні (як і більшість тогочасних молодих селян), поборюючи класово станові звичаї, куркулів та незалежників. В 1928 році він ще був трактористом гуляйпільської комуни ім. Сталіна, в 1929 році секретар комітету ЛК СМУ радгоспу «Червоний», а вже в 1931 році він став завідувачем оргвідділу райкому ЛК СМУ.
    Саме таким, соціально-активним, ввійшов Микола в період колективізації та розкуркулення в Україні. Це були важкі часи для українського селянства, та молодик продовжував свою робітничо-селянську класову агітацію, приймав участь в акціях спрямованих супроти селян-самостійників. Ймовірно, що й зачатки експроприацій селянського збіжжя та зерна - були йому "не чужди". Та саме в цей час, 1933 року, Микола Ісаєнко рішився на кардинальний крок у своєму житті - він подався на військову службу (достеменно так й не відомо, що спонукало успішного молодого партійця на такий крок).
    Записавшись до Червоної Армії, Микола домігся свого переводу в Харків, де вступив на курси в авіаційну школу (яких тоді багато відкривалося по всьому СРСР). І вже в 1934 році Микола Ісаєнко закінчив навчання в харківській Школі військових льотчиків. Та він, таки, залишився при тодішніх навчальних школах - ставши тепер викладачем, і, попрацювававши 9-ть років (зачавши простим інструктором і закінчивши командиром підрозділу льотного училища), тим самим, здобувши авторитет і такий необхідний фах - льотчика-аса (який згодом і став йому в нагоді)..
    Коли почалася війна, Микола Ісаєнко одразу ж записався на фронт, але такий ас-інструктор потрібен був задля виховання покоління молодих льотчиків, які дуже були необхідні фронту. Аж до 1942 року Ісаєнко викладав та навчав льотного мистецтва та все мріяв і мріяв потрапити на передову. І коли настала скрутна година (перед Сталінградською битвою) Миколу Ісаєнка було переведено їз резерву на фронт: він став замісником командира 267-го авіаполка винищувачів. Трохи пізніше він став штурманом 236-ї дивізії винищувачів, а з травня 1944 року Миколу Ісаєнка призначили командувачем 611-м авіаційним полком винищувачів.
    По закінченні війни, Ісаєнко не полишив військової служби і ще 12 років передавав свій ратний досвід молодому поколінню льотчиків-винищувачів. А коли, в 1957 році Микола Ісаєнко вийшов у запас, перебравшись до Москви - то й надалі не полишав неба, викладаючи в спеціалізованих закладах та ставши інженером-конструктором А наприкінці свого довгого та визначного життя Микола Федорович Ісаєнко видав склав свої  мемуари і в 1981 році вийшла друком, у Києві, його книжка-споминів.
    За свої військові звитяги Микола Ісаєнко отримав 23 урядові  нагороди та відзнаки: орден Леніна, кавалер чотирьох орденів Червоного Прапора, ордена Олександра Невського, кавалер трьох орденів Червоної Зірки та відзначений медаллю Вітчизняної війни (2-го ступеня)


Творчі надбання

   Микола Ісаєнко не вважається письменником, та завдяки написаної книжки споминів, його можна вважати письменником-любителем. Адже з цієї книги радянськими сценаристами та режисерами  бралися  сюжети-епізоди до їх кінофільмів. 
   «Вижу противника» - це спогади полковника у відставці Н. Ф. Ісаєнко, в яких висвітлюються подвиги льотчиків-винищувачів, невтомна праця авіафахівців, які брали участь у визволенні Кубані, України, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини і Австрії від німецько-фашистських загарбників. Значну увагу приділено в книзі становленню та вихованню молодих повітряних бійців, змальовані картини тогочасного суспільного ладу (поєднання комуністичних ідей та гасел в часи військової кампанії).
   Подаємо вашій увазі книжку мемуарів Микола Ісаєнко - «Вижу противника» (видана 1981 року російською мовою):
* «Предисловие»
* «Долгий путь»
* «Первые победы»
* «Становление»
* «Над Малой землей»
* «Перемены»
* «На реке Миус»
* «"З великим святом!"»
* «У Днепра»
* «В боях за Крым»
* «"Принимайте полк!"»
* «На 1-ом Украинском»
* «Незабываемый август»
* «Над Балканами»
* «У озера Балатон»
* «На Яке-третьем»
* «"Позывных больше нет!"»
* «Послесловие»

Корисні посилання
* Про Ісаєнка Миколу Федоровича на запорізькому ресурсі-каталозі.
* Книжка Ісаєнка Миколу Федоровича на військово-птріотичному ресурсі.
* Про фронтовика Ісаєнка Миколу Федоровича.