Методичні рекомендації

ВІДДІЛ КУЛЬТУРИ, ТУРИЗМУ ТА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

ГОЛОВАНІВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ГОЛОВАНІВСЬКА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДОРОСЛИХ ІМ. С.В.ШЕВРЯКОВА

МЕТОДИЧНО-БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ВІДДІЛ

«Афган – біль наших душ»

Методичні рекомендації

щодо вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та

25-ї річниці виведення радянських військ з Республіки Афганістан

смт. Голованівськ

2014р.

Афганська війна 1979 - 1989 років – одна з регіональних «гарячих точок» часів «холодної війни». Велася радянськими військами проти афганських моджахедів, які намагалися скинути прорадянський режим у країні. Причиною війни стало іноземне втручання в афганську внутрішньо політичну кризу, що була наслідком боротьби за владу між місцевими традиціоналістами та модерністами. У 1973 році, після позбавлення влади короля Захір Шаха, Афганістан було проголошено республікою, першим президентом якої, став Мухаммед Дауд. Військовий заколот 27 квітня 1978 р. поставив при владі в Афганістані Народно-демократичну партію, програмні положення якої, передбачали модернізацію фактично середньовічного суспільства. Це спричинило початок громадянської війни, в яку, з огляду на геополітичне міркування – недопущення посилення впливу США в Центральній Азії та захист радянських середньоазіатських республік – під приводом надання інтернаціональної допомоги, втрутився СРСР. Введення радянських військ на територію Афганістану почалося на підставі постанови політбюро ЦК КПРС, без формального рішення щодо цього ВР СРСР. Обмежений контингент радянських військ в Афганістані становив 100 тисяч військових. Протягом 1980-1988 років допомога країн Заходу моджахедам склала 8,5 млрд. доларів, половину з яких надали США. Зміни у зовнішній політиці радянського керівництва після 1985 року сприяли процесу політичного врегулювання ситуації в Афганістані.

14 квітня 1988 р. СРСР, США, Пакистан та Афганістан підписали Женевські угоди про поетапне мирне вирішення афганської проблеми. Радянський уряд зобов'язався від 15 травня 1988 р. до 15 лютого 1989 р. вивести усі війська з Афганістану. Загальні втрати особового складу радянських військ становили: загинуло – 13 833, поранено – 49 984, полонено – 312, інтерновано – 18 осіб.

На Афганській війні загинуло 2378 вихідців з України. Всього участь у бойових діях брали 546 255 радянських солдатів та офіцерів. 71 учасник став Героєм Радянського Союзу, з них 11 українців.

Указом Президента України № 329/2013 2014 рік оголошено в Україні Роком учасників бойових дій на територіях інших держав з метою вшанування громадян, які виконували військовий обов’язок на територіях інших держав, сприяння поліпшенню соціального захисту таких громадян, їх сімей та з нагоди 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан.

На виконання Указу Президента України рекомендуємо провести в бібліотеках наступні заходи:

- «Голову схиліть в скорботі вічній за тих, кого убив Афганістан, чиї він душі ранив і скалічив» - книжкова виставка-вшанування;

- «Що ти знаєш про мій біль?» - тематична полиця;

- «Учасникам бойових дій на території інших держав присвячується…» - фотовиставка.

- «Пекучі рани Афганістану» - виставка-вшанування;

- «Афганістан: обов'язок, подвиг, трагедія» - година пам’яті;

- «Вогнем і полум'ям війни чужої» - година мужності;

- «Афган – біль наших душ» - книжково ілюстративна виставка;

- «Історія афганської війни» година пам’яті;

- «Афганська війна», «Будемо гідні слави героїв» уроки мужності за участю учасників бойових дій в Афганістані;

- провести години спілкування: «У житті завжди є місце для подвигу», на які запросити колишніх воїнів-афганців;

- організувати у бібліотеках виставки книг, фотоматеріалів, спогадів учасників бойових дій, присвячених афганській війні;

- взяти участь у покладанні вінків, квітів, мітингу та урочистих зборів з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав та 25-ї річниці виведення військ з Афганістану.

Мистецько-патріотична виставка:

«Афганська війна очима дітей»

Мета виставки – вшанування пам’яті воїнів, загиблих під час війни в Афганістані, привернення уваги громадськості до подій Афганської війни та подвигу наших співвітчизників, які були її учасниками; виховання у молодого покоління патріотизму та інтернаціоналізму, виявлення та підтримки обдарованих дітей, які мають здібності до літературної творчості й образотворчого мистецтва.

Основні завдання Виставки:

· зустрічі і знайомство із земляками, які брали участь у військовому конфлікті в Афганістані 1979 – 1989 років;

· поглиблення знань про Афганську війну, її трагічні наслідки; героїзм воїнів-афганців;

· зображення історичних подій Афганської війни засобами літературного та образотворчого мистецтва у дитячих роботах;

· залучення митців-професіоналів до творчої співпраці з юними талановитими авторами, надання їм фахової допомоги.

Сценарій виховного заходу

«Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять»

Ведучий 1. Доброго дня, шановні ветерани – афганці, дорогі гості, всі

присутні у цій залі. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати учасників

війни в Афганістані.

Ведучий 2. З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбувати у свідомість прийдешніх поколінь пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок.

Ведучий 2. Афганістан… Уже 25 років у нашій свідомості прописалося це слово не як географічна назва далекої мусульманської країни, а як синонім людського лиха, справжнього людського пекла.

Ведучий 3. За кожним воїном-афганцем – своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. У страхітливому полум’ї війни народжувались молоді солдати і командири, які з перших днів служби в Афганістані пізнали ціну життя, ціну справжньої чоловічої дружби, ціну взаємовиручки і взаємопідтримки, склали екзамен на зрілість, мужність і гідність.

Ведучий 1. Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Але разом з тим, серед страшних небезпек, вогню, крові, нелюдського напруження – ви мужніли і загартовувались.

Ведучий 2.

Хто ж відповість?

Як захлинався бій останній

І ущухав вогонь атак,

Упав юнак в Афганістані-

Двадцятирічний мій земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, боже мій, що тільки творить

Людьми придумана війна.

Ведучий 3. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих наших земляків, воїнів-інтернаціоналістів, які не повернулися живими до батьківських осель..

Хвилина мовчання…

Пекуча й терпка як сльоза.

Ведучий 2

Хвилина мовчання –

В ній наша любов воскреса.

Навік в нашім серці

Безсмертних імен цих звучання

Хвилина мовчання…

Ведучий1.Прошу встати і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Ведучий 2

Не відболить це горе, не виплачеться і не відпечалиться на нашій землі, допоки житимуть батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно винищених у горах Афганістану синів України. Вони були б добрими майстрами, вчителями, лікарями, робітниками, справжніми господарями своєї землі. Але чужа війна відібрала у них таку можливість.. Не повернулися вони додому…

Ведучий 1. По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки. І тому для них і для нас Афган - страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашими політиками і ніколи не повторюватися.

Учень. Історична довідка

Після другої світової війни Афганістан, що мав статус нейтральної держави, фактично знаходився в сфері впливу Радянського Союзу. Співробітництво було дуже тісним. В країні постійно знаходилась велика кількість радянських спеціалістів, а багато афганців навчалися в радянських вузах. В 1973 р. в Афганістані було повалено монархію і в результаті перевороту до влади прийшов брат останнього монарха Закір Шах Мухамед Дауд. На відношеннях з СРСР це ніяк не позначилося.

Учень. Але 28 квітня 1978р. військові частини вірні комуністичній партії Афганістану убили Дауда. На весь світ було оголошено, що це революція та ще й соціалістична. По суті це був військовий переворот який став відповіддю на вбивство 17 квітня одного з лідерів НДПА Мір Акбара Хайбора і одночасно став прологом до багаторічної кровопролитної війни, що продовжувалась в Афганістані довгих 10 років.

Учень. Військові радники Радянського Союзу, що знаходились в країні, знали про підготовку переворота, але не отримали наказу попередити Дауда. Навпаки, представники КДБ дали зрозуміти, що в разі перемоги допомога НДПА (народно-демократичним силам Афганістану) гарантується. Адже Кремль не хотів, щоб Афганістаном заволоділи війська НАТО, і використали його як плацдарм для можливого нападу на СРСР. І ось 12 грудня 1979 р. війська Радянського Союзу були введені до Афганістану.

Учень. 25 грудня о 15.00 сонячного зимового дня розпочався ввід військ до Афганістану. Перші загиблі з’явилися уже через 2 години. БМП не втрималося на крутому гірському перевалі, перевернулося і загинуло 8 чоловік.

Супротивники кабульської влади, що підігрівалися американською пропагандою, оголосили війну національно-визвольному рухові, а іноземні радянські війська були сприйняті як іноземна інтервенція.

І якщо в 1980 році радянських солдат, котрі врятували тисячі афганців від звірячого свавілля Аміна і банд моджахедів, що готувалися на території Пакистану американськими військовиками, справді зустрічали з квітами як визволителів, то впродовж решти дев’яти років ця війна перетворилася на нічим не виправдану кривавицю, де гинув і калічився квіт наших родин.

Учень читає вірш «Давно відгули бої»

Давно відгули бої,

Завмерли самотні гори,

А у очах матерів Осиротілих — горе!

І не трясеться земля,

спалена вщент під ногами.

Гаряча жовта імла

Над горами Афганістану.

Туга гуде у вітрах,

Спомин про зойки і крики

Лиш у грозових снах

Шугають чорнії круки.

Де ви, брати, де ви?

Рідні односельчани?

Скроні давно посивіли,

Зморшки рясні між очами.

Закинули автомати.

Трясуться руки ще й досі.

І плаче, плаче мати,

І падають долу роси.

Учень. Зараз часто знаходяться «історики», що називають цю війну «брудною». Але хіба можна назвати вірність присязі брудом? Знаходяться й ті, хто називає наших солдат окупантами. Але що вони там захопили? Що придбали? Хвороби від гепатиту до холери, поранення, контузії, інвалідності. Що звідти вивезли? « Вантаж 200 з товаришами» та поранених з поля бою.

Багато життів залежало від того, хто і як скерує військовими операціями. Від командирів відділень, рот, батальйонів, полків. Тисячі кадрових військових командирів десантних, інших родів сухопутних військ та льотних частин, медичних формувань гинули в тому пеклі, залишаючи матерів, дружин, дітей. Сотні, тисячі офіцерів, вірних своєму військовому обов’язкові, залишили місце своєї служби пораненими, покаліченими або в цинковій труні.

Пісня групи «ЛЮБЕ» «Комбат»

Учениця. Це був час «холодної війни», час жорстокого протистояння СРСР і США. Тоді ні в кого не було сумніву щодо правильності ухваленого рішення. І радянські війська, вірні військовій присязі, вирушили на чужу землю виконувати інтернаціональний обов’язок.

Скільки разів так бувало: війни замислюють вже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому 18-20, 30 років. І лише біль, плач, стогін і розпачливі крики матерів є безсилим протестом проти всіх, які є на світі, воєн.

Із тієї кривавиці живими не повернулися на Україну 3360 українців

Інсценізація вірша «Лист матері»

Посміхнувся поштар винувато,

Що сказати матері не знає.

Не приніс знов листа від солдата.

Адже знає, так його чекаю.

Ти пиши мені, синку, частіше,

Хай дорослий,- мені ти- дитина,

Повертайся додому скоріше,

Дорогенький, хороший мій сину.

Мені часто ти снишся ночами,

А прокинусь – тебе вже не бачу.

Подивлюсь на портрет твій і часто,

Щоб ніхто не помітив, я плачу.

Знаєш, сину мені 38,

Я бадьора, зовсім не хворію.

Все гаразд у нас дома, та тільки

Я, чомусь, мій хороший, сивію.

Я думками, синочку, з тобою,

Ти пиши, щоб душа не боліла,

Щоб діждалась тебе молодою

І чорнява була, а не біла.

Ведучий 1. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

Ведучий2. До слова запрошуємо колишнього афганця-----------------------------

Звічить пісня «Сердце на песке».

Сценка. Молодий солдат пише листа

Мамо. Вибач, я не зумів дописати тобі листа. Мені вчора виповнилося 20, а сьогодні мене не стало. Але перед тобою і Батьківщиною я чистий. Я чесно виконав свій солдатський обов’язок. Я не порушив присягу і був вірний солдатському слову і фронтовій дружбі. Прости…Єдине чого не зумів – це врятувати себе для тебе рідної.

Вірш «Ховали інтернаціоналіста» читає учениця

Ховали інтернаціоналіста,

Блищала глухо цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом

І плач дівочий танув, як струна.

Руда земля розверзлась чорнорото.

Чекає хижо мовчки на своє,

А мати на колінах у болоті обмацує труну:

Чи ж там він є?!!

Стоять, відводять очі в бік солдати

І шепотить сержантик ледве чуть:

Не велено… Не можна відкривати…

Не велено…

Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.

Учора вже летіли журавлі.

Таке врочисте вийшло поховання:

Школярики стоять, учителі.

А голосок дівочий квилить, квилить,

Соромиться кричати на весь світ…

Кого клясти, кого назвати винним?

І що той світ? Хіба він дасть отвіт?

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпилися братики малі -

В селі ховали воїна-солдата,

У мирному вкраїнському селі.

Ведучий 1 Падали хлопці на чужій землі, а в них на м’яких долонях лінії життя такі довгі і прекрасні…. Разом із ними пішло в життя чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненароджені діти.

Пісенно-танцювальна композиція «Білий танець.»

Ведучий 2 15 лютого - особливий день для афганців. Цього дня закінчилась нарешті війна. Щороку ветерани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану. Вони пройшли пекло цієї війни і не поповнили списки загиблих. Вони і є тією пам’яттю, що пише історію.

Ведучий 1 Шановні воїни-інтернаціоналісти, ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть такі мужні, відважні, рішучі чоловіки. Здоров’я вам, сімейного благополуччя і пам’ятайте, що час - найкращий лікар для душі і тілесних ран.

Ведучий 1

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.

Список використаної літератури

1. Алексиевич С. Цынковые мальчики: Документальные повести.- М.: Известия, 1991.-432с.

2. Афганистан болит в моей душе… .- М.: Мол. гвардия, 1990.-254с.

3. Бочаров Г.Н. Был и видел... .-М.: Политиздат, 1987.-62с.

4. В горах Афганистана/ Сост. Р.Н.Суворов.-Днепропетровск:Проминь, 1988.-142с.

5. Звезды славы боевой: На земле Афганистана/Сост.И.М.Дынин.-М.Воениздат, 1988.-224с.

6. Савицкий Е.Я. Я – «Дракон». Атакую!: Розмышления о времени и о себе.-М.: Мол гвардия, 1988.-333с.

7. Снегирев В.Н. Опаленный порохом рассвет.- М.: Мол. Гвардия, 1984.- 175с.

8. Шурави – значит советский! .- К.: Молодь, 1988.-152с.:ил.

9. Я – солдат, мама…/Сост. А.А.Волков.- Л.Лениниздат, 1988.-239с.

10. На землі Афганістану/ Упоряд. І.М. Дирін. – М.: Воениздат, 1988.- 32с.